Рішення № 140926023, 20.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10083/24

Провадження №2/333/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

представника позивача Шоніної О.В.,

представника відповідача Мартиненка К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», третя особа - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шоніної О.В. звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про скасування арешту на майно, посилаючись на те, що 23.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області по цивільній справі № 22ц-2788/12 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агропромислова компанія», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним окремих частин договору та зустрічним позовом ТОВ «Агропромислова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору недійсним як захід забезпечення позову було накладено арешт на рухоме майно та нерухоме майно ОСОБА_1 .. Враховуючи відсутність виконавчих проваджень понад 9 років та майнових претензій з боку стягувача, подальше занадто тривале збереження арешту майна позивача не може бути виправданим, не відповідає принципу правової визначеності і порушує право особи мирно володіти своїм майном згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, однак позивач позбавлений можливості зняти арешт зі свого майна в інший позасудовий спосіб.

Посилається на те, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення. Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Позивач зазначає, що до подання позовної заяви, адвокат позивача звертався до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юсти (м. Одеса) та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитами про наявність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача. Перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень (спеціальний розділ) встановлено, що станом на зараз відсутні виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 . Надати копії матеріалів виконавчих проваджень не виявляється можливим, оскільки строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки.

Ухвалою суду від 25.11.2024 року, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та встановлений учасникам справи для надання заяв по суті спору.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому він заперечує відносно позовних вимог, зазначивши, що у виконавчому провадженні ВП 35812257 виконавчий лист № 2-281/12 від 21.03.2012 року, виданий на виконання рішення, не був виконаний, відповідач не отримав від позивача суми боргу у розмірі 3 000 000,00 грн.. Зазначає, що згідно ч.8 ст.158 ЦПК України, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Враховуючи приписи ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України, враховуючи, що рішення про задоволення позову судом ухвалене, рішення набрало законної сили, з ухвали, якою вжиті заходи забезпечення позову до відповідача було відкрито виконавче провадження ВП 32770565, потім було відкрито виконавче провадження ВП 35812257, з примусового виконання рішення, яке до цього часу не виконано, то й заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали, діють до повного виконання судового рішення.

Представником третьої особи подано відзив на позов, в якому зазначає, що з метою забезпечення виконання рішення суду, 23.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області була винесена ухвала по справі № 22ц-2788/12 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 в межах суми боргу 1 997 893 грн..

28.05.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали по справі № 22ц-2788/12 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 в межах суми боргу 1 997 893 грн., ВП 32770565.

28.05.2012 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

28.05.2012 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання).

Станом на теперішній час до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рішення суду щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , який був накладений на підставі ухвали № 22ц-2788/12, виданої 23.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах 1 997 893 грн. не надходило.

Позивачем в особі представниці надано відповідь на відзив, в якій він наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що виконавча служба у відзиві не заперечує ту обставину, що арешт може бути знятий за рішенням суду. З моменту повернення виконавчого документа стягувачеві минуло майже десять років, жодних виконавчого документа стосовно позивача на виконанні у відділі примусового виконання рішень не перебуває. Наявність протягом тривалого часу незаконного арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15.

Зазначає, що стягувачем постанова про повернення виконавчого документа не оскаржувалась, виконавчий лист на виконання повторно не пред`являвся.

Ухвалою судді від 11.03.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, інтереси позивача представляла адвокат Шоніна О.В., яка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача - адвокат Мартиненко К.І. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить вирішить справу на підставі наявних в матеріалах справи документах.

Встановивши фактичні обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З метою забезпечення виконання рішення суду, 23.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області була винесена ухвала по справі № 22ц-2788/12 про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми боргу 1 997 893 грн..

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, 25.05.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Онуфрієнко О.А. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 32753018, об`єкти обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; невизначене майно, комплекс, тваринницький, 21/100 частки, який розташований за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, Промислова зона, вартістю 262 500 грн.

28.05.2012 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ Сіваковою О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 32770565, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Листом Запорізького апеляційного суду від 02.02.2024 року вих. №03-20/269/24 роз`яснено, що згідно актів від 22.10.2018 №25, 09.01.2020 №26 та від 13.01.2020 №27 архівні копії судових рішень Апеляційного суду Запорізької області, постановлених у 2012 році, та архівні копії дисків з фонограмою судових засідань за 2012 рік було знищено за закінченням строків зберігання, а за такої обставини Запорізький апеляційний суд позбавлений можливості виготовити та надати копію ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2012 року про накладення арешту у справі № 22ц-2788/12.

Суду надано докази того, що представник позивача адвокат Шоніна О.В. зверталась до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитами про наявність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача.

Так, 25.01.2024 року, на адресу адвоката від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом за вих. №1/7712 надійшла письмова відповідь, де Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що:

Відповідно довідки з автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП №32770565 з примусового виконання ухвали № 22ц-2788/12, виданої 23.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області, про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 в межах 1 997 893 грн.

28.05.2012 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

28.05.2012 була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання).

Відповідно довідки з ВП спецпідрозділ на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №35812257 з примусового виконання виконавчого листа № 2-281/12, виданого 21.03.2012 року Мелітопольським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Агропромислова компанія» суми боргу у розмірі 3 000 000 грн.

26.12.2012 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

15.12.2015 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно довідки з ВП спецпідрозділ на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №42505400 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 року Мелітопольським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Агропромислова компанія» суми боргу у розмірі 781 611 грн.

13.03.2014 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

15.12.2015 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно довідки з ВП спецпідрозділ на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №42505519 з примусового виконання виконавчого листа № 320/2785/13-ц, виданого 23.05.2013 року Мелітопольським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Агропромислова компанія» судового збору у розмірі 3441 грн.

13.03.2014 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

04.12.2015 була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на теперішній час у відділі відсутні виконавчі документи щодо боржника ОСОБА_1 .. Надати більш детальну інформацію щодо ВП та стягнутих з боржника коштів неможливо. Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом № 2274/5 від 25.12.2008 р. Міністерством юстиції України п. 9.8., п. 9.9., п. 9.10 «строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів завершених виконавчих проваджень» становить три роки.

26.01.2024 року на адресу адвоката від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області листом за вих. №6237-1-26.1 надійшла письмова відповідь, де вказано, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження майнового характеру, стороною за яким виступає ОСОБА_1 у Мелітопольському відділ державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебуває та не перебувало. На виконанні перебували виконавчі провадження немайнового характеру, стороною за яким виступав ОСОБА_1 , які станом на теперішній час завершені та перебувають у вкладці «Спецпідрозділ».

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У Постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року №61-3814св22 (справа №2/0301/806/11), викладено правовий висновок, згідно з яким: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на все рухоме та нерухоме майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Листами виконавчих служб встановлено, що на теперішній час х моменту завершення виконавчих проваджень минуло більше дев`яти років, жодного відкритого виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 не має, а відтак і підстав для арешту (обтяження) майна також не має.

Судом встановлено, що також визнається сторонами, стягувач повторно до виконання виконавчі листи не пред`являв.

В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №203/3435/21 зазначено, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц.

В постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 932/5808/25, провадження № 61-233св26 зазначено, що збереження арешту на майно боржника, який діяв понад 10 років після завершення виконавчих проваджень є невиправданим втручанням у майно, арешт не може існувати безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження та реальної можливості виконання судового рішення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.06.2024 (п.77) справа №1423/14904/2012, провадження № 61-16226св23 зазначено, що сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, є визначеним. Законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визнає перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вирішуючи позов, також потрібно застосувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що передбачено положеннями ст.10 ЦПК України, а також врахувати, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту та передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст.13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Крім того, за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

В рішенні ЄСПЛ «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (№ 38722/02, п.75) зазначено, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею (ст.13 Конвенції) повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Згідно із приписами статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач позбавлений можливості зняти арешт зі свого майна в інший позасудовий спосіб.

Арешт на усе майно ОСОБА_1 накладався в рамках розгляду цивільної справи як захід забезпечення позову, виконавчі провадження закінчено в 2017 році, матеріали виконавчих проваджень знищені, подальше занадто тривале збереження арешту майна позивача не може бути виправданим, не відповідає принципу правової визначеності і порушує право особи мирно володіти своїм майном згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Існування арешту майна позивача за таких обставин порушує саму мету застосування відповідної процедури. Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності людини.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що існуючі обтяження майна позивача переслідують законну мету та на час розгляду цієї справи охороняють чиїсь законні інтереси. За таких обставин суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна, - задовольнити.

Скасувати арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 23.05.2012 у цивільній справі № 22ц-2788/12.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Михайлова