Ухвала суду № 140926007, 26.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/6898/13-ц

Номер провадження 6/333/1038/26

УХВАЛА

іменем України

26 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжяу складі: за участю:головуючого судді секретаря судового засідання представника заявника представника заінтересованої особиСтоматова Е.Г. Бережної Д.О. Олійника В.В. Кібець Р.Р.розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, звіт Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення у цивільній справі №333/6898/13-ц,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у цивільній справі № 333/6898/13-ц, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про встановлення факту порушення права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, зобов`язання укласти трудовий договір, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано незаконним наказ голови правління публічного акціонерного товариства "Банк Форум" №1026к від 09.08.2013р. про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України та поновити його на роботі на посаді керуючого відділенням №1700 «Запорізька дирекція ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", код ЄДРПОУ 21574573, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 12.08.2013р. в загальній сумі 159765,72 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", код ЄДРПОУ 21574573, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. Вказані суми повинні бути виплачені на підприємстві з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", код ЄДРПОУ 21574573 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. та 1647,66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення із ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року у справі № 333/6898/13, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 року - скасовано та ухвалено в цій справі нову постанову, якою: заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення суду та моральної шкоди - задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2013 року в загальній сумі - 159 765,72 грн. та моральну шкоду в сумі - 5000,00 грн.

15.08.2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 видано виконавчий лист по справі № 333/6898/13 (провадження № 6/333/37/25) яким стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2013 року в загальній сумі - 159 765,72 грн. та моральну шкоду в сумі - 5000,00 грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2020 заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено відповідача (боржника) ПАТ «БАНК ФОРУМ» на відповідача (боржника) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у цивільній справі 333/6898/13-ц про стягнення з ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.08.2020 вказану ухвалу скасовано і в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 11.08.2020.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у справі 333/6898/13-ц в частині стягнення З ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2013 в загальній сумі 159765,72 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заробітної плату за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2013 в загальній сумі 159765,72 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 5000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2025 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою: «Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у справі 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення суду та моральної шкоди задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у справі 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 у справі 333/6898/13-ц, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2013 в загальній сумі 159 765,72 грн. та моральну шкодув сумі 5000,00 грн.»

Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2025 відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) про встановлення судового контролю та надання звіту в порядку ст. 4532 ЦПК України задоволено. Встановлено контроль за виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 333/6898/13-ц, з урахуванням ухвали постанови Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2015 року у цивільній справі № 333/6898/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, з урахуванням Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2025 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

27 березня 2026 року до суду надійшов звіт представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення від 18 травня 2015 року по справі №333/6898/13-ц.

14 травня 2026 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшло клопотання щодо до врахування виконання судового рішення в частині податків, а саме: що Фонд гарантування вкладів зобов`язаний на виконання судового рішення сплатити: ЄСВ в сумі 35148,46 грн. та виконати рішення суду в повному обсязі шляхом сплати на користь Позивача різниці надлишково сплаченого ПДФО 4792,97 грн. та військового збору 1976,63 грн..

04 червня 2026 року від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення, згідно яких він заперечив доводи ОСОБА_1 щодо неправильного обрахунку ПДФО та військового збору, а також обов`язок з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зі сплати ЄСВ.

22 жовтня 2026 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення, якими він зауважив, що спір, який виник в даному позові, стосується соціальних прав Позивача, порушення яких відбувається через невиконання Фондом гарантування вкладів, як ліквідатором, обов`язку щодо сплати ЄСВ.

У судовому засідання представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просив прийняти звіт про виконання.

У судовому засідання представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечував, щодо прийняття зазначеного, просив відмовити з підстав зазначених у поясненнях.

Дослідивши звіт та додані до нього письмові докази, вислухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 453? ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, зокрема, що виникають із трудових правовідносин та щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 453? ЦПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453? цього Кодексу.

Так, у поданому до суду звіті зазначено, що присуджені до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 132636,40 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів (164765,72 29657,83 2471,49) перераховані на вказані стягувачем банківські реквізити (платіжна інструкція № 3798 від 26.03.2026). Сума вирахуваних 29657,83 грн. ПДФО та 2471,49 грн. військового збору перераховані до бюджету на відповідні рахунки Державної казначейської служби України (платіжні інструкції № 3796 та 3797 від 26.03.2026), які долучені до звіту.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про помилковість здійснення боржником розрахунку відрахованих ПДФО та військового збору суд зауважує наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» № 1621-VII від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року, починаючи саме з 03 серпня 2014 року була введена в дію ставка військового збору у розмірі 1,5%.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц, порядок та спосіб виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року, тривалий час не виконувалось з незалежних від стягувача причин.

При цьому, на момент виникнення у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обов`язку сплатити на користь ОСОБА_1 присуджених за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц середнього заробітку за час вимушеного прогулу 159765,72 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. діяла ставка військового збору 1,5%.

Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року, закріплює, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Слід враховувати, що реалізація права особи на отримання присудженого їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до відповідного суб`єкта з рішенням суду про його виконання, в даному випадку звернення стягувача до ДВВС з судовим рішенням по даній справ для його примусового виконання), а розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до відповідного суб`єкта, подала на примусове виконання судове рішення, яке набрало законної сили тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність або були змінені.

В листі ДФСУ від 08.09.2014 № 3095/6/99-99-17-03-03-15 «Щодо оподаткування військовим збором заробітної плати за період до 03.08.2014 та після 03.08.2014» роз`яснено, що Закон № 1621 набрав чинності з 03 серпня 2014 року. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки Закон № 1621 набрав чинності з 03.08.2014, а податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір при нарахуванні доходів, визначених у пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, то нараховані до 03.08.2014 доходи, але виплачені після 03.08.2014, не підлягають оподаткуванню військовим збором. Водночас суми доходів, нараховані після 03.08.2014 за період до 03.08.2014, підлягають оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.»

Відтак, враховуючи той факт, що рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/6898/13-ц винесено 18.05.2015 року і саме на підставі нього відбулося нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто після набрання чинності Закону № 1621, отже нараховані суми доходів після 03.08.2014 за період до 03.08.2014, підлягають оподаткуванню військовим збором на загальних підставах, а саме в розмірі 1,5 %.

Таким чином судом встановлено, що під час виконання судового рішення по справі № 333/6898/13-ц Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснив відрахування військового збору у правильному розмірі.

Щодо розміру ставки ПДФО у розмірі 18%, яка визначена у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити, що такий розмір ставки ПДФО був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 січня 2016 року.

Таким чином, оскільки на момент набрання законної сили рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц, порядок та спосіб виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року, та на момент виникнення у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обов`язку сплатити на користь ОСОБА_1 присуджені вказаним рішенням суду до стягнення грошові кошти, в Україні ставка ПДФО була встановлена на рівні 18%, суд вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вірно відрахував ПДФО з суми, яка підлягає стягненню за судовим рішенням по справі № 204/7246/13-ц, саме за ставкою 18%.

Щодо твердження ОСОБА_2 про несплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ЄСВ (єдиного соціального внеску) суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року у справі №910/11027/18 зазначила, що право вимоги про відшкодування шкоди є майном банку тож внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє та не припиняються повноваження Фонду як ліквідатора ( п.7.87, п.7.89).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі №761/40822/21, у якій наголошено, що «правонаступництво юридичної особи за своєю природою є універсальним та передбачає одночасний перехід до правонаступника всіх прав і обов`язків юридичної особи, що припиняється, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган спрямовує волю на передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.»

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Підстави, порядок та строки перерахунку пенсій відносяться до компетенції Пенсійного фонду України і передбачені ст.ст. 42-45 Закону № 1058-ІУ.

Абзацом 6 ч. 3 ст. 20 Закону № 1058- IV визначено, що при нарахуванні страхових внесків за минулі періоди застосовується розмір страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Платники, ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також об`єкти оподаткування визначені Законом України «Про збір на загальнообов`язкове пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 р. Порядок нарахування та сплати страхових внесків визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (зі змінами та доповненнями).

За умовами абз. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (зі змінами та доповненнями), до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 -VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Частинами 4, 5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частинами 6, 7, 8 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок, При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

За приписами ч.ч. 5, 7 ст, 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що в разі стягнення судом середньої заробітної плати за вимушений прогул та за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі роботодавець зобов`язаний включити стягнену суму до фонду оплати праці, попередньо нарахувавши та відобразивши її в бухгалтерському обліку підприємства, а також у встановленому законом розмірі сплатити єдиний соціальний внесок на відповідний казначейський рахунок податкового органу. База нарахування єдиного соціального внеску визначається шляхом ділення встановленої судом середньої заробітної плати на кількість місяців, за які вона стягнена. Обов`язковою передумовою перерахування єдиного соціального внеску до бюджету є нарахування роботодавцем вказаної в судовому рішенні суми як заробітної плати та її відображення в бухгалтерському обліку.

Відтак, оскільки в даному випадку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визначений боржником за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спосіб та порядок виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025, ним, окрім вирахування ПДФО та військового збору, ще мали бути сплачені ЄСВ за період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 09 серпня 2013 року по 10 жовтня 2014 року.

З урахуванням викладеного, оскільки боржником рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, спосіб та порядок виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року виконано не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що слід відмовити у прийнятті звіту та надати боржнику новий строк для подання звіту.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 148 ЦПК України під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, як вбачається з поданого звіту, вищевказане рішення суду виконано не в повному обсязі, тому суд приходить до висновку про не застосовування штрафу до боржника.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що є всі підстави для встановлення боржнику додаткового строку терміном два місяці, з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц, спосіб та порядок виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року.

Керуючись статтями 4531-453? ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виконання судового рішення у цивільній справі №333/6898/13-ц.

Встановити додатковий строк два місяці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дня отримання ним цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі № 333/6898/13-ц, спосіб та порядок виконання якого змінено постановою Запорізького апеляційного суду від 08.07.2025 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов