Ухвала суду № 140924761, 19.10.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 607/17709/22

19 жовтня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі

головуючої Подлісної І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Олексюк Р.З.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.

06.02.2023 року по даній справі винесено рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправним та скасовано лист - відмову (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05 травня 2022 року № 1709-1839/Т-02/8-1900/22 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 04 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22 без змін.

Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 06.02.2023 у справі №500/17709/22 набрало законної сили.

У зв`язку з невиконанням Рішення суду ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду неодноразово було встановлено судовий контроль за його виконанням.

Надалі суд неодноразово розглядав подані відповідачем звіти про виконання Рішення суду, встановлював нові строки для їх подання та вирішував питання щодо накладення штрафу на керівника відповідача

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про продовження судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від від 12 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено. З ініціативи суду змінено спосіб і порядок виконання Рішення суду. Зобов`язано ГУПФ провести перерахунок і виплатити призначену пенсію з урахуванням раніше виплачених сум ОСОБА_1 з 21.10.2022, згідно наданого нею перерахунку з врахуванням 1% щорічної доплати пенсії за віком за понаднормовий стаж роботи ОСОБА_1 , додаткової пенсії за шкоду здоров`ю постраждалої від ЧАЕС 2 категорії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено частково. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16.10.2026 року відповідачем подано до суду новий звіт про виконання судового рішення від 06.02.2023 року, письмові пояснення та клопотання про долучення доказів.

19.10.2026 року позивачем подано заяву заперечення на докази подані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 року Заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області строк подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року в справі №607/17709/22 на два місяці. Зобов`язано керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 особисто подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року в справі №607/17709/22 про здійснення перерахунку та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. Накладено штраф на керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень за невиконання Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року. Половину штрафу у розмірі 49 920 (сорок дев`ять тисяч девятсот двадцять вісімдесят) гривень стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу половину у розмірі 49 920 (сорок дев`ять тисяч девятсот двадцять вісімдесят) гривень - на користь Державного бюджету України. В задоволенні решти заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд, проаналізувавши матеріали справи встановив наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства, зокрема, є: обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрли законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, за приписами частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

При цьому, такі процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин. Тобто зобов`язання суб`єкта владних повноважень відповідача у справі подати суду звіт про виконання постанови суду є правом, а не обов`язком суду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправним та скасовано лист - відмову (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05 травня 2022 року № 1709-1839/Т-02/8-1900/22 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 04 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/17709/22 без змін.

Таким чином, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 06.02.2023 у справі №500/17709/22 набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_1 для примусового виконання вказаного рішення отримала виконавчі листи.

Як випливає із матеріалів справи, 20.07.2023 р. відкрито виконавче провадження ВП № 72318175 за виконавчим листом № 607/17709/22 виданим 12.06.2023 Тернопільського окружного адміністративного суду.

Двічі до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надходили листи від п. ОСОБА_2 , з вимогою припинити виконавче провадження.

У листі від 28.07.2023 р. повідомлялось, що рішення суду виконано. Листом від 05.10.2023 р. знову вимагали закрити виконавче провадження стосовно ст. 56 п. 2 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (додається), на що позивач подала заяву до виконавчої служби від 19.10.2023 р. з проханням продовжувати виконавчі дії та не закривати виконавче провадження до повного виконання рішення суду.

Крім того, позивач неодноразово була на особистому прийомі у начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_2 , який особисто несе повну відповідальність за виконання рішення суду із заявами, про невиконання рішення суду по даній справі.

В даний час, пенсія позивача досі не перерахована згідно рішення суду чим грубо порушено її право на законне пенсійне забезпечення, яке надано позивачу п.2 ст. 56 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На думку позивача відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області умисно ухиляється від виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року, а тому і звернулася до суду із вищезазначеною заявою.

Не зважаючи на це, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вчиняючи жодних дій для виконання рішення суду стверджує, що рішення суду виконане повністю.

При цьому надає Тернопільському окружному адміністративному суду копію листа №1900-0902-5/54295 від 07.11.2024 року надісланий ними до Пенсійного Фонду України в якому просить підтвердити правильність розрахунку розміру пенсії позивачки на виконання рішення суду, інших жодних дій відповідачем на виконання рішення суду вчинено не було.

26.11.2024 р. від Пенсійного Фонду України відповідачу надійшла відповідь про те, що роз`яснення щодо виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 року в справі №607/17709/22 надано листом Пенсійного Фонду України від 31.10.2023 р. №2800-030101-9/61354. Також повідомлено, що наведений у запиті розрахунок відповідає зобов`язанням, покладеним у справі №607/17709/22.

У відповідь позивач надала спростування та доповнення в яких не погоджується із звітом, оскільки рішення суду є невиконаним з вини відповідача.

Суд вважає, що з метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено, зокрема, дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Оскільки відповідач рішення суду не виконав, перерахунок пенсії позивачки не провів та продовжує виплачувати позивачу занижену пенсію, суд не може прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області звіт про виконання рішення суду..

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати звіт про виконання рішення суду та зобовязання відповідача повторно (протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали) подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №607/17709/22.

З аналізу вищенаведеної норми КАС України суд приходить до висновку про те, що за наслідками розгляду звіту або в разі неподання такого звіту суд може винести одну із двох допустимих ухвал:

1) ухвалу якою встановити новий строк подання звіту;

2) ухвалу про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення за своєю суттю є повідомленням про не виконання рішення суду та його незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили та є обовязковим для виконання.

Разом з тим, суд не встановив, що не було об`єктивних причин, які б перешкоджали виконаню рішення суду.

Крім того, посилання представника відповідача на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є територіальним органом Пенсійного Фонду України і має обмежені можливості щодо виконання рішення суду, суд до уваги не приймає.

Проаналізувавши звіт про виконання судового рішення поданий відповідачем 16.10.2026 р., суд встановив те, що Головне управління Пенсійного фонду у Тернопільській області ініціювало перерахунок пенсії позивачці, який, як видно зі звіту, відбувається на центральному рівні, шляхом надання дозволу спеціалісту з призначення чи виплати пенсій регіонального рівня на обробку електронної пенсійної справи або особового рахунку та внесення до неї даних на підставі судового рішення. Внаслідок такого перерахунку пенсія позивачки зменшилась з 6092,60 грн. до 3416,15 грн., що є недопустимим і свідчить про те, що відповідач не виконав рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на наведене вище, суд повторно надав відповідачу додатковий термін для виконання судового рішення та подання звіту про його виконання.

Таким чином після винесення постанови 26 вересня 2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом відповідач жодних дій для виконання рішення суду не вчинив, окрім надіслання листів в Пенсійний Фонд України, а відтак рішення суду в даний час залишається не виконаним а вказані дії вчинені відповідачем є недостатніми.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Таким чином судове рішення в частині здійснення перерахунку та виплату з 01.11.2022 р. пенсії за віком ОСОБА_1 призначеної 21.10.2022 р., з врахуванням п. 2 ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: збільшити пенсію на один відсоток заробітку за кожен рік роботи протягом сімнадцяти років понад п`ятнадцятирічний трудовий стаж, починаючи з 01.11.2005 р. по 31 жовтня 2022 р. є невиконаним.

Відповідно до з практики Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом, а рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вчиняючи жодних дій для виконання рішення суду та стверджує, що рішення суду виконане повністю, що не відповідає дійсності та грубо порушує права позивачки.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно подати звіт про виконання рішення суду.

Керуючись статтями 241, 248, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областіпро виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року відмовити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській областіновий строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській областів двомісячний строк до 20 грудня 2026 року подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 23 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.