Рішення № 140923530, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор державного нагляду за охороною праці Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор державного нагляду за охороною праці Міністерства внутрішніх справ України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №78763141, яка полягає у невжитті належних, своєчасних та передбачених законом заходів, спрямованих на фактичне, повне та своєчасне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/34035/24;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не надсилання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №78763141 від 04.08.2025 року;

- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця усунути допущені порушення та продовжити здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78763141 відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження;

- зобов`язати державного виконавця вжити передбачених законом заходів, спрямованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року, а саме забезпечити виконання його резолютивної частини щодо проведення Сектором державного нагляду за охороною праці МВС України повторного службового розслідування та видачі обов`язкових для виконання керівником приписів за встановленою формою Н-1*, H-5*;

- зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження №78763141 та копії інших документів виконавчого провадження, які не були йому належним чином надіслані;

- зобов`язати державного виконавця застосувати передбачені статтею 63 Закону України Про виконавче провадження заходи реагування та відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на день подання цього позову рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року фактично не виконано. Сектором Державного нагляду за охороною праці МВС України не проведено повторне службове розслідування за фактом отримання позивачем тілесних ушкоджень 15.01.1997 року та не видано обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-1*, H-5*. У даному випадку державний виконавець після відкриття виконавчого провадження №78763141 був зобов`язаний здійснювати виконавчі дії, спрямовані на фактичне виконання судового рішення. При цьому з отриманого листа ДВС не вбачається, що державним виконавцем було забезпечено фактичне виконання рішення суду. Навпаки, з листа вбачається фактичне очікування вирішення питання у касаційному провадженні та посилання на позицію боржника щодо неможливості виконання рішення. Звернення МВС України до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення саме по собі не зупиняє виконання рішення та не звільняє державного виконавця від обов`язку вчиняти передбачені законом виконавчі дії.

Ухвалою від 14.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України. Судове засідання призначено на 30.09.2026 року об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою від 30.09.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із наведеними обґрунтованими обставинами та доказами на підтвердження вказаних обставин.

Ухвалою від 13.10.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор державного нагляду за охороною праці Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо не надсилання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження №78763141 від 04.08.2025 року та зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження №78763141 та копії інших документів виконавчого провадження, які не були йому належним чином надіслані.

Продовжено розгляд справи №420/28866/26 в частині позовних вимог:

- визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №78763141, яка полягає у невжитті належних, своєчасних та передбачених законом заходів, спрямованих на фактичне, повне та своєчасне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/34035/24;

- зобов`язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця усунути допущені порушення та продовжити здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78763141 відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження;

- зобов`язання державного виконавця вжити передбачених законом заходів, спрямованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року, а саме забезпечити виконання його резолютивної частини щодо проведення Сектором державного нагляду за охороною праці МВС України повторного службового розслідування та видачі обов`язкових для виконання керівником приписів за встановленою формою Н-1*, H-5*;

- зобов`язання державного виконавця застосувати передбачені статтею 63 Закону України Про виконавче провадження заходи реагування та відповідальності.

Розгляд справи вирішено продовжити в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що державним виконавцем своєчасно відкрито виконавче провадження; направлено вимоги до боржника від 29.09.2025, від 04.12.2025, від 16.02.2026, від 16.04.2026, від 24.07.2026, від 07.09.2026; витребувано інформацію щодо фактичного виконання рішення суду; здійснено перевірку даних Єдиного державного реєстру судових рішень; вживаються заходи в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». На виконання вищевказаних вимог державного виконавця Міністерство внутрішніх справ України листами № 12/6-970 від 20.08.2025, № 12/6-1100 від 08.10.2025, №12/6-1251 від 08.12.2025, № 12/6-81 від 17.02.2026, № 12/6-236 від 21.04.2026, № 12/6-479 від 27.07.2026, № 12/6-559 від 09.09.2026 повідомило про неможливість виконання рішення суду, з огляду на те що резолютивна частина рішення суду містить вимогу, яка унеможливлює його належне виконання, зокрема йдеться про зобов`язання МВС «видати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-1*, Н-5*». 11.08.2025 Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24. Відповідач зауважує, що державний виконавець здійснює активні процесуальні дії, спрямовані на забезпечення належного та повного виконання рішення суду. Так, твердження позивача про наявність протиправної бездіяльності є припущенням та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. Обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Лише після аналізу вказаних боржником причин та встановлення відсутності їх поважності у державного виконавця виникають підстави для накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши листи Міністерства внутрішніх справ України та керуючись нормами Закону, підстави для накладення на боржника штрафу у межах виконавчого провадження відсутні.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що із самого відзиву вбачається, що державним виконавцем направлялися вимоги до боржника від 29.09.2025, 04.12.2025, 16.02.2026, 16.04.2026, 24.07.2026 та 07.09.2026. На ці вимоги МВС надавало відповіді, в яких повідомляло про неможливість виконання рішення суду. Зокрема, МВС зазначало про проблеми, пов`язані з виконанням резолютивної частини рішення щодо видачі приписів Н-1, H-5*. Однак у відзиві відсутні докази того, що: повторне службове розслідування фактично завершено; за результатами повторного розслідування складено відповідний висновок; видано Н-1* та Н-5*; результати повторного розслідування відповідають резолютивній частині рішення суду; державний виконавець перевірив фактичне виконання саме цих обов`язків. Таким чином, відповідач не спростував, а фактично підтвердив відсутність кінцевого результату виконання судового рішення.

У відзиві відповідач посилається на те, що державним виконавцем направлялися численні вимоги до боржника та витребовувалася інформація про виконання рішення. Однак відповідно до змісту самого відзиву державний виконавець фактично отримував від МВС повідомлення про неможливість виконання рішення, але станом на 09.09.2026 року рішення залишалося невиконаним. Відповідач зазначає, що лише після аналізу причин, повідомлених боржником, та встановлення їх неповажності можуть виникати підстави для накладення штрафу. Отже, сам відповідач визнає, що для вирішення питання про подальше застосування заходів примусового виконання необхідним є аналіз причин невиконання. Проте з відзиву не вбачається, що державним виконавцем було належним чином перевірено всі наведені боржником причини невиконання з урахуванням: змісту первинного службового розслідування; висновків рішення суду від 10.04.2025 року; відсутності доказів скасування первинного висновку; фактичної відсутності результату повторного розслідування; відсутності Н-1 та Н-5*. Тобто державний виконавець фактично обмежився отриманням та аналізом Позиції боржника, не забезпечивши отримання кінцевого результату виконання судового рішення. Кількість направлених вимог не може підміняти результат виконання. Посилання на поважні причини не означає автоматичного звільнення від виконання рішення.

Представником третьої особи подано пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 420/34035/24 Міністерство внутрішніх справ України наказом від 09.07.2025 №311-в утворило комісію із розслідування нещасного випадку, який стався 15.01.1997 з міліціонером роти ППСМ відділу міліції на Промринку при Овідіопольському РВ УМВС України в Одеській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_1 . Зазначеною комісією з розслідування вживаються заходи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС від 27.12.2002 №1346. Прийняття рішення щодо складення Акту за формою Н-1* чи Акту за формою НТ* здійснюється суб`єктом владних повноважень, а не судом і тільки після та за результатами проведеного службового розслідування. Порядок № 1346 не містить таких документів: «обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-1*, H-5*», які вказані у резолютивній частині судового рішення. Це можуть бути або Акти за формою Н-1* (НТ*), Н-5*, або Обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9*. Також, у мотивувальній та резолютивній частині рішення від 10.04.2025 суд дійшов суперечливих та взаємовиключних висновків: з одного боку судом першої інстанції встановлено, що вимога про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були отримані ним в період проходження служби при виконанні службових обов`язків є передчасною, а з іншого зобов`язує МВС видати документ (ймовірно Акт за формою Н-1*), який підтверджує, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були отримані ним в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Зазначені обставини роблять неможливим належне виконання Міністерством внутрішніх справ України рішення суду відповідно до змісту його резолютивної частини. МВС скористалось правом, визначеним статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскаржило рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 420/34035/24 в касаційному порядку. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою МВС. 11.08.2025 МВС звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 420/34035/24. Станом на 29.09.2026 ані касаційна скарга МВС, ані заява про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі № 420/34035/24 судами по суті не розглянуті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 420/34035/24 визнано протиправною бездіяльність сектору Державного нагляду за охороною праці МВС України (код ЄДРПОУ 00032684) щодо не проведення повторного службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень в період проходження служби, при виконанні службових обов`язків в результаті нещасного випадку який стався 15.01.1997 року з міліціонером роти ППСМ відділу міліції на Промринку при Овідіопольському РВ УМВС України в Одеській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_1 та не видачею обов`язкових для виконання керівником приписів за встановленою формою Н-1*, H-5*. Зобов`язано сектор Державного нагляду за охороною праці МВС України (код ЄДРПОУ 00032684) провести повторне службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень в період проходження служби, при виконанні службових обов`язків в результаті нещасного випадку який стався 15.01.1997 року з міліціонером роти ППСМ відділу міліції на Промринку при Овідіопольському РВ УМВС України в Одеській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_1 та видати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-1*, H-5*.

07.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/34035/24.

04.08.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 78763141 з виконання виконавчого листа № 420/34035/24 від 07.07.2025.

Пунктом 2 постанови повідомлено боржнику про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом № 12/6-970 від 20.08.2025 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

29.09.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-1100 від 08.10.2025 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

04.12.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, як винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-1251 від 08.12.2025 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

16.02.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, як винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-81 від 17.02.2026 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу та звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

16.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, як винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-236 від 21.04.2026 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу та звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

24.07.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, як винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-479 від 27.07.2026 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу та звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

07.09.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено вимогу:

1. повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи вжиті на його виконання та посадових осіб, як винні у його невиконанні.

2. надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання вимоги.

3. попередити осіб відповідальних за виконання рішення суду про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Листом № 12/6-559 від 09.09.2026 МВС України повідомлено про те, що Міністерство внутрішніх справ України подало касаційну скаргу та звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24 та рішення буде виконано після розгляду судом заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Верховним

Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20.

Згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей у сфері прав людини віднесено забезпечення кожному в Україні доступу до справедливого та ефективного судового розгляду незалежним і безстороннім судом, а також наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2026 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону № 1404-VIII до основних засад виконавчого провадження віднесено, крім іншого,: верховенство права, обов`язковості виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об`єктивність.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, регламентується статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Судом встановлено, що 04.08.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 78763141 з виконання виконавчого листа № 420/34035/24 від 07.07.2025.

Проте, станом на теперішній час державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. попри невиконання боржником рішення суду, не вжито передбачених законом заходів до боржника та його посадових осіб.

При цьому, державний виконавець посилається на листи Міністерства внутрішніх справ України листами № 12/6-970 від 20.08.2025, № 12/6-1100 від 08.10.2025, №12/6-1251 від 08.12.2025, № 12/6-81 від 17.02.2026, № 12/6-236 від 21.04.2026, № 12/6-479 від 27.07.2026, № 12/6-559 від 09.09.2026, відповідно до яких повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що резолютивна частина рішення суду містить вимогу, яка унеможливлює його належне виконання, зокрема йдеться про зобов`язання МВС «видати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-1*, Н-5*». 11.08.2025 Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду по справі № 420/34035/24.

Разом з тим, державним виконавцем не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто, суд встановлює чи змінює спосіб або порядок виконання рішення лише за заявою стягувача чи виконавця, а не боржника.

При цьому, ані державний виконавець, ані боржник не послалися на жодну норму закону, яка б ставила виконання рішення суду у залежність від розгляду судом заяви про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Державним виконавцем після отримання листів від Міністерства внутрішніх справ України жодним чином не перевірялись доводи боржника щодо неможливості виконання рішення суду по справі № 420/34035/24, за обставин, наведених у таких листах.

Тобто, попри відсутність поважності причин невиконання рішення суду, державний виконавець не вживає заходи, передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд звертає увагу, що саме на державного виконавця покладено обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Також, державний виконавець не позбавлений можливості за потреби звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що відповідач використав усі зазначені процесуальні можливості або що існували об`єктивні перешкоди для їх застосування.

Положення пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть тлумачитися відокремлено від принципів обов`язковості судового рішення, ефективності судового захисту та завдань виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження за цією підставою є допустимим лише тоді, коли державним виконавцем вичерпано всі реальні можливості забезпечення виконання рішення або коли подальше здійснення виконавчих дій є об`єктивно неможливим.

У спірному випадку матеріали виконавчого провадження не містять доказів фактичного виконання рішення суду, а також не підтверджують існування обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість подальшого здійснення виконавчого провадження.

Саме по собі направлення вимоги не звільняє державного виконавця від обов`язку діяти таким чином, щоб забезпечити максимально можливу реалізацію судового рішення.

Відтак, невжиття державним виконавцем заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, не відповідає норма статті 19 Конституції України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. допущено протиправну бездіяльність щодо вжиття належних, своєчасних та передбачених законом заходів, спрямованих на фактичне, повне та своєчасне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/34035/24, а тому слід зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити в межах виконавчого провадження №78763141 заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження, спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Яковенка Владислава Андрійовича (01001, м. Київ, вул. Городецького архітектора, 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сектор державного нагляду за охороною праці Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо вжиття належних, своєчасних та передбачених законом заходів, спрямованих на фактичне, повне та своєчасне виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року у справі № 420/34035/24.

Зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити в межах виконавчого провадження №78763141 заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження, спрямовані на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.