Рішення № 140923439, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30993/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про:

- визнання протиправними дій щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року № 1046 до пенсійних правовідносин у спосіб, який призвів до виплати за вересень 2026 року пенсії в сумі 30302,87 гривень, замість визначеного розміру 43094,57 гривень;

- зобов`язання здійснювати з 01.09.2026 року виплату пенсії, виходячи з визначеного розміру - 43094,57 гривень на місяць без зменшення фактичної виплати шляхом застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року № 1046, з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язання виплатити недоотриману за вересень 2026 року суму пенсії в розмірі 12791,70 гривень з урахуванням доплат за цей самий період, здійснених після подання позову.

Крім того, просить установити судовий контроль за виконанням рішення в цій справі відповідно до статті 382 КАС України, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення у визначений судом строк.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року у справі № 420/8016/26 відповідач здійснив перерахунок пенсії та визначив її розмір у сумі 43 094,57 грн на місяць, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 14.09.2026 № 2100 0306-8/39342.

Зазначений розрахунок пенсії в сумі 43 094,57 грн позивач не оспорює.

Водночас, фактично виплачена позивачу пенсія за вересень 2026 року становить 30 302,87 грн. Різниця між визначеним розміром пенсії та фактичною виплатою складає 12 791,70 грн (43 094,57 грн - 30 302,87 грн).

Зменшення фактичної виплати відповідач обґрунтував застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».

Вважає, що відповідач протиправно застосував постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 при перерахунку його пенсії, оскільки Кабінет Міністрів України вказаною постановою фактично створив нові норми права, яких не існувало до прийняття зазначеного судового рішення, та які не відповідають та суперечать статті 92 Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з за вересень 2026 року та такими, що порушують вимоги Конституції України, пенсійне законодавство України, право людини мирно володіти своїм майном.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 22.10.2026 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що оскільки пенсії за Законом № 2262 виплачуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету, порядок виплати пенсій за рішенням суду за цим Законом встановлено законодавцем, а саме Законом «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901- VI (далі- Закон № 4901).

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4901 бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Крім того, з набранням чинності постанови № 1279 з 01.04.2021 змінився порядок розподілу та фінансування пенсій, дана функція на сьогодні належить Пенсійному фонду України (а не Головному управлінню).

Наголошує, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.

З визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 Постанови № 821 протиправною та нечинною, інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, тривалий час був відсутній.

Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу Прикінцеві положення Закону № 4695 не скасовувався.

Враховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта. 19 серпня 2026 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1046 від 19.08.2026 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046), пунктом 2 якої встановлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 р. № 127, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Вказує, що виплата заборгованості здійснюватиметься за окремою бюджетною програмою у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Іншого порядку, що регулює порядок виплати пенсійних коштів на виконання рішень судів, на станом на дату подання відзиву на позовну заяву по справі №420/30993/26 немає.

Відповідна заборгованість за рішенням суду по справі № 420/8016/26 за період з 01.03.2026 по 25.06.2026 склала 9947,5 грн та з 26.06.206 по 31.10.2026 - 51599,3 грн, обліковується в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та виплачуватиметься за окремою бюджетною програмою у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Звертає увагу, що іншого порядку, що регулює порядок виплати пенсійних коштів на виконання рішень судів, на станом на дату подання відзиву на позовну заяву по справі № 420/30993/26 немає.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач значиться на пенсійному обліку відповідача та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що свідчить пенсійне посвідчення, видане 03.07.2024 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі №420/8016/26, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2026 року, Головним управлінням ПФУ у 26.06.2026 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тому з 1 вересня 2026 року відповідач визначив її розмір у сумі 43 094,57 грн на місяць, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 14.09.2026 № 2100 0306-8/39342. Вказаний розрахунок пенсії в сумі 43 094,57 грн позивачем не оспорюється.

Окремо слід зазначити, що предметом спору судової справи №420/8016/26 було обмеження пенсії позивача максимальним розміром і застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з Постановою КМУ № 1778.

Таким чином, фактично виплачена позивачу пенсія за вересень 2026 року становить 30 302,87 грн, а різниця між визначеним розміром пенсії та фактичною виплатою складає 12 791,70 грн (43 094,57 грн - 30 302,87 грн).

Таке зменшення фактичної виплати відповідач обґрунтував застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».

При цьому, враховуючи, що в рішенні суду у справі №420/8016/26 не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішенням суду продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

Отже, як зазначено вище, на виконання рішення суду у справі 420/8016/26 пенсію позивачу встановлено без обмеження її максимальним розміром, однак відповідач зменшив її виплату на 12 791,70 грн. з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, якої не існувало на час прийняття судового рішення у справі №420/8016/26.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу поточної суми пенсії шляхом застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, що призвело до її пониження, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Конституції України унормовано, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022) у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Таким чином, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 46 Конституції України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частинами першою і третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій» (Офіційний вісник України, 2025 р., № 22, ст. 1446).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова № 1046) установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Отже, пунктом 2 Постанови № 1046 передбачено пропорційний розподіл видатків на пенсійні виплати за судовими рішеннями залежно від виділених бюджетних асигнувань.

Постанова № 1046 набрала чинності 28 серпня 2026 року та застосовується з 1 січня 2026 року, а рішення суду у справі №420/8016/26, як зазначено вище, набрало законної сили 26 червня 2026 року, тобто до набрання чинності постановою № 1046.

Відтак, Законом України «Про Державний бюджету України на 2026 рік» та Постановою № 1046 установлено додаткові підстави для обмеження виплати заборгованості щодо пенсій, призначених на підставі ретроспективних судових рішень, у тому числі, й призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/60179/24 сформульовано правову позицію щодо неприпустимості встановлення підзаконним актом порядку виплати пенсійних сум, який фактично ставить реалізацію пенсійного права у залежність від бюджетних призначень та звужує права, встановлені законом.

Зокрема, Верховний Суд зазначив таке.

74. У цьому контексті суд зазначає, що після нарахування сум пенсії держава не вправі шляхом прийняття підзаконного нормативно-правового акта змінювати умови реалізації права на їх отримання або відтерміновувати їх виплату на невизначений строк через відсутність бюджетних коштів.

75. Інше тлумачення означало б можливість фактичного нівелювання законодавчо гарантованого права на пенсійне забезпечення шляхом прийняття підзаконних актів, що суперечить принципу верховенства права та принципу юридичної визначеності. Ця правова позиція ВС підлягала обов`язковому врахуванню відповідачем при оцінці правомірності застосування Постанови № 1046 у спірних правовідносинах до позивача.

76. За змістом частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України або закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Зокрема, в абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Водночас, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:

…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

У постанові від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Як зазначено вище, преамбулою Закону № 2262-XII, передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється шляхом внесення змін до законів, визначених у ній.

Оскільки змін чи доповнень до Закону № 2262-XII не внесилося, а зменшення перерахованої пенсії в розмірі 43 094,57 грн відбулося на підставі підзаконного нормативного акту, а саме: Постанови КМУ № 1046, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, чим порушено частину другу статті 19 Конституції України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1046, є протиправним.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Отже, розмір та обсяг пенсійного права не можуть бути змінені Кабінетом Міністрів України чи органом Пенсійного фонду шляхом застосування підзаконного нормативного акта, якщо відповідне обмеження не встановлено законом.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії чи призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії позивачу з обмеженням її розміру відповідно до Постанови № 1046.

Тому відповідач має провести перерахунок поточної пенсії позивачу з 01.09.2026 року без застосування обмежень, встановлених Постановою № 1046 оскільки спірна різниця пенсії у розмірі 12 791,70 грн є частиною поточної пенсії за вересень 2026 року, і не є заборгованістю за періоди, що передували набранню попереднім судовим рішенням законної сили.

Вказані дії відповідача стосовно невиконання зобов`язання щодо виплати пенсії позивачу порушує його майнові права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд дійшов висновку, що такі дії відповідача щодо застосування визначених Постановою № 1046 обмежень при перерахунку пенсії позивача на підставі судового рішення з 01.09.2026 року є протиправними.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 640/9677/20.

Поведінка відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивача порушує право позивача на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює конституційні гарантії, зокрема право на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги установити судовий контроль за виконанням рішення в цій справі відповідно до статті 382 КАС України, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення у визначений судом строк суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись.

Необхідність контролю обґрунтована тим, що проведений на виконання попереднього судового рішення перерахунок не забезпечив повної виплати визначеної суми пенсії. При цьому, предмети спору у цих справах різні.

Слід зазначити, що відповідач виконав попереднє судове рішення, проте на власний розсуд.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вимогу позивача зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити недоотриману за вересень 2026 року суму пенсії в розмірі 12791,70 гривень саме з урахуванням доплат за цей самий період, здійснених після подання позову направлена на майбутній захист прав позивача, що не передбачено КАС України, тому вказану вимогу слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача виплатити недоотриману за вересень 2026 року суму пенсії в розмірі 12791,70 гривень.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року № 1046 до пенсійних правовідносин у спосіб, який призвів до виплати ОСОБА_1 за вересень 2026 року пенсії в сумі 30302,87 гривень, замість визначеного розміру 43094,57 гривень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснювати ОСОБА_1 з 01.09.2026 року виплату пенсії, виходячи з визначеного розміру - 43094,57 гривень на місяць без зменшення фактичної виплати шляхом застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 року № 1046, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману за вересень 2026 року суму пенсії в розмірі 12791,70 гривень.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Л.Б. Голубова