Рішення № 140923388, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29307/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (далі позивач, ТОВ «Дніпроресурс») звернулось до суду з позовом до Одеської митниці (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості № UA500500/2026/000237/2 від 27.08.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем (покупець) та компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт поставки № DNP20250212 від 19.02.2025, на виконання якого сторонами погоджено проформу-інвойс № RTGL-DNP2601 від 07.02.2026 та специфікацію №9 від 07.02.2026 на поставку електродвигунів загальною кількістю 1096 одиниць на загальну суму 144009,52 доларів США. Товар оплачено позивачем у повному обсязі платіжними інструкціями № 5 від 18.02.2026, № 14 від 06.05.2026, № 19 від 09.07.2026, призначення кожного з платежів містить посилання на контракт та проформу-інвойс.

Позивач зазначає, що відомості про товар у проформі-інвойсі, специфікації, комерційному інвойсі № RTGL-DNP2601 від 20.04.2026, пакувальному листі, сертифікаті походження та платіжних інструкціях повністю узгоджуються між собою щодо найменування, характеристик, кількості, ваги та ціни товару. Товар доставлено трьома контейнерами за коносаментом № UTRUST26051983 від 24.05.2026, однак у зв`язку із закриттям портів в Україні порт прибуття змінено на порт Констанца (Румунія), звідки вантаж доставлено автомобільним транспортом за трьома автотранспортними накладними (CMR).

З метою митного оформлення товару представником позивача (митним брокером ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК») подано митну декларацію № 26UA500500029151U4 від 26.08.2026, митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору) з включенням витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України, разом з митною декларацією подано документи, перелік яких визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000237/2 від 27.08.2026 та видано картку відмови № UA500500/2026/000626 від 27.08.2026.

На думку позивача, підстави, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні, є формальними та безпідставними: чинне законодавство не вимагає наявності у платіжних інструкціях відомостей про ID ключі виконавців банку, а надані платіжні інструкції містять усі обов`язкові реквізити та відмітки банку; надані транспортні документи, рахунки експедитора та довідки про транспортні витрати містять детальну розбивку транспортних витрат, у тому числі витрат на вантажно-розвантажувальні роботи, а оплата послуг експедитора на день митного оформлення не настала відповідно до умов договору транспортного експедирування; законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листа.

Позивач вважає, що посилання відповідача на інформацію з баз даних ЄАІС Держмитслужби не є доказом заниження митної вартості, а оскаржуване рішення не містить конкретних обставин, через які митна вартість не може бути визначена за основним методом.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву від 06.10.2026, в якому зазначив наступне.

За митною декларацією № 26UA500500029151U4 від 26.08.2026 на умовах поставки FOB на митну територію України надійшов товар позивача (електродвигуни асинхронні, змінного струму, багатофазні, чотири товарні позиції). За митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками визначено форми митного контролю, зокрема 105-2 (здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення) та 106-2 (витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів), які були обов`язковими для виконання посадовими особами митного органу.

Під час контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: платіжні інструкції в іноземній валюті від 18.02.2026 № 5, від 06.05.2026 № 14, від 09.07.2026 № 19 не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями; у коносаменті від 24.05.2026 № UTRUST26051983 зазначено судно «MSC OSCAR», а в графі 21 митної декларації вказано судно «VADUL OII»; у рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг не вказано вантажно-розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно; прайс-лист від 07.02.2026 б/н має адресний характер та не може бути використаний необмеженим колом осіб.

Відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак декларант листом від 27.08.2026 повідомив про неможливість надання інших документів. Методи визначення митної вартості 2а-2г не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних даних, тому митна вартість визначена за резервним методом на підставі мінімальної митної вартості раніше визнаних митними органами митних вартостей згідно з ціновою базою ЄАІС Держмитслужби, із зазначенням митних декларацій, які використані як джерело інформації.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № 26UA500500029292U9 від 28.08.2026 за умови забезпечення сплати різниці митних платежів фінансовою гарантією у розмірі 1158450,59 грн.

Відповідач вважає, що діяв у відповідності до вимог законодавства, посилається на постанови Верховного Суду, зокрема, від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

07 жовтня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи № 420/29307/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Позивачем через підсистему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив від 09.10.2026, в якій зазначено, що відзив дублює підстави оскаржуваного рішення та не містить заперечень на доводи позову. Позивач звертає увагу на те, що основні документи (контракт, проформа-інвойс, специфікація, комерційний інвойс, пакувальний лист, платіжні інструкції) не містять розбіжностей, а відповідач, застосовуючи резервний метод, не врахував конструктивних особливостей електродвигунів, що імпортуються. Посилається на постанову Верховного Суду від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

16.10.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли від відповідача заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив аргументи проти доводів позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс», код ЄДРПОУ 24112229, зареєстроване за адресою: 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428.

Між компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD (Китай) (продавець) та ТОВ «Дніпроресурс» (покупець) укладено контракт поставки № DNP20250212 від 19.02.2025 (далі контракт), відповідно до пункту 2.1 якого продавець зобов`язується поставляти покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари відповідно до положень цього договору.

На виконання контракту сторонами погоджено проформу-інвойс № RTGL-DNP2601 від 07.02.2026 на поставку електродвигунів на загальну суму 144009,52 доларів США на умовах поставки FOB Shanghai port, з умовами оплати: 30% депозит, 30% перед відвантаженням, залишок перед доставкою. Аналогічні відомості про найменування, кількість та ціну товару містить специфікація № 9 від 07.02.2026, дійсність якої посвідчено сертифікатом Китайської палати міжнародної торгівлі № 263326B0/001601 від 28.05.2026.

Продавцем виставлено комерційний інвойс № RTGL-DNP2601 від 20.04.2026, дійсність якого посвідчено сертифікатом Китайської палати міжнародної торгівлі № 263326B0/001600 від 28.05.2026, а також комерційні інвойси № RTGL-DNP2601/1, № RTGL-DNP2601/2, № RTGL-DNP2601/3 від 20.04.2026 з розподілом товару за транспортними засобами. Продавцем складено пакувальний лист б/н від 20.04.2026 (1096 одиниць товару, 126 ящиків, вага нетто 62433 кг, вага брутто 65305 кг) та видано сертифікат походження № 26C3326A0256/00090 від 20.05.2026.

Оплату товару здійснено позивачем на рахунок продавця платіжними інструкціями в іноземній валюті № 5 від 18.02.2026 на суму 45421,32 доларів США, № 14 від 06.05.2026 на суму 45421,32 доларів США, № 19 від 09.07.2026 на суму 53166,87 доларів США, у призначенні платежу яких зазначено реквізити контракту № DNP20250212 від 19.02.2025 та інвойсу RTGL-DNP2601 від 07.02.2026. Кожна з платіжних інструкцій містить відмітку надавача платіжних послуг платника АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про виконання («Проведено Банком») із зазначенням дати проведення та буквено-цифрового коду. Листом від 27.07.2026 № 1 позивач повідомив митний орган про порядок здійснення оплати товару та про те, що внаслідок технічного збою під час останнього платежу перераховано суму на 0,01 долар США менше, ніж передбачено інвойсом, що погоджено з продавцем.

Товар перевезено морським транспортом у трьох контейнерах за коносаментом № UTRUST26051983 від 24.05.2026 (судно MSC OSCAR, порт завантаження Shanghai, China, 126 місць, вага брутто 65305 кг). Подальше перевезення товару з порту Констанца (Румунія) до м. Одеси здійснено автомобільним транспортом за міжнародними автотранспортними накладними (CMR) № 10002, № 10003, № 10004 від 20.08.2026.

Транспортно-експедиційне обслуговування здійснювалось ТОВ «Глобал Оушен Лінк» на підставі договору № 1792-Т/24 від 15.04.2024 та заявки № 15 від 07.05.2026. Експедитором виставлено рахунки на оплату № 94972, № 94973, № 94974 від 20.08.2026 (компенсація перевезення морським транспортом за маршрутом Shanghai-Constanta та плата експедитору за межами України) і № 95004, № 95005, № 95006 від 21.08.2026 (послуги з організації митного оформлення вантажу за межами України, компенсація вартості послуг вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних нерезидентом за межами України, організація міжнародних перевезень за маршрутом Констанца-Ісакча, перевезення за маршрутом Орлівка-Одеса та плата експедитору на території України), а також видано довідки про транспортні витрати № 19232, № 19233, № 19234 від 21.08.2026.

26.08.2026 митним брокером ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК», що діяло на підставі договору про надання послуг митного брокера № 11/2023 від 06.12.2023, до Одеської митниці подано митну декларацію № 26UA500500029151U4, в якій митну вартість товарів заявлено за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією подано, зокрема: контракт, проформу-інвойс, специфікацію, комерційні інвойси, пакувальний лист, платіжні інструкції № 5, № 14, № 19, коносамент, автотранспортні накладні, сертифікат походження, договір транспортного експедирування, заявку на перевезення, рахунки експедитора, довідки про транспортні витрати, прайс-лист від 07.02.2026, договір про надання послуг митного брокера, лист позивача від 27.07.2026 № 1.

Відповідачем запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

Листом від 27.08.2026 ТОВ «СТАР ЛАЙТ ЛОГІСТІК» повідомило відповідача про документи, подані разом з митною декларацією, та про те, що будь-які інші документи у 10-денний строк надати немає можливості.

27.08.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000237/2 (далі оскаржуване рішення), яким митну вартість товарів визначено за резервним методом (код методу 6), та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000626.

У графі 33 оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: платіжні інструкції № 5, № 14, № 19 не містять відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку); у коносаменті зазначено судно «MSC OSCAR», а в графі 21 митної декларації вказано судно «VADUL OII»; у рахунках експедитора № 94972, № 94973, № 94974, № 95004, № 95005, № 95006 не вказано вантажно-розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно; прайс-лист від 07.02.2026 має адресний характер. Також зазначено про неможливість застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю в митному органі інформації щодо вартості операцій з такими товарами, методів на основі віднімання та додавання вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником.

Як джерело інформації для коригування митної вартості за резервним методом відповідачем визначено мінімальну митну вартість раніше визнаних митними органами митних вартостей згідно з ціновою базою ЄАІС Держмитслужби, «співставлену за описом оцінюваних товарів», кодом товару згідно з УКТ ЗЕД, країною походження CN, країною відправлення CN, умовою поставки FOB Shanghai та вагою товару, а саме:

- по товару № 1 (код УКТ ЗЕД 8501522090, вага нетто 32807 кг) митну вартість скориговано з 2,655 дол. США/кг (88,8855 дол. США/шт) до 4,553 дол. США/кг (152,0776 дол. США/шт) на підставі митної декларації від 04.08.2026 № 26UA500500026564U4;

- по товару № 2 (код УКТ ЗЕД 8501523090, вага нетто 16034 кг) з 2,3074 дол. США/кг (373,7116 дол. США/шт) до 4,5598 дол. США/кг (736,8485 дол. США/шт) на підставі митної декларації від 13.08.2026 № 26UA500080005657U7;

- по товару № 3 (код УКТ ЗЕД 8501529090, вага нетто 4505 кг) з 2,1442 дол. США/кг (965,9435 дол. США/шт) до 4,8343 дол. США/кг (3224,456 дол. США/шт) на підставі митної декларації від 30.04.2026 № 26UA100440447003U9;

- по товару № 4 (код УКТ ЗЕД 8501538100, вага нетто 9087 кг) з 2,5127 дол. США/кг (3261,7921 дол. США/шт) до 4,7268 дол. США/кг (4296,6953 дол. США/шт) на підставі митної декларації від 17.03.2026 № 26UA500500009079U5.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією № 26UA500500029292U9 від 28.08.2026 за умови забезпечення сплати різниці між сумами митних платежів, обчисленими згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, фінансовою гарантією у розмірі 1158450,59 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Копії митних декларацій, на які відповідач послався як на джерело інформації для коригування митної вартості, надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву. Відповідно до цих митних декларацій:

- у митній декларації № 26UA500500026564U4 від 04.08.2026 (товар № 4 за кодом 8501522090) задекларовано електродвигуни серій МТНУ, АРМ, виробник SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD, у кількості 80 штук, вагою нетто 7800 кг, на умовах поставки FOB CN Qingdao;

- у митній декларації № 26UA500080005657U7 від 13.08.2026 (код 8501523090) задекларовано мотор-редуктор, модель B3HV10-63-A (редуктор B3HV10-63-A, об`єднаний разом із двигуном YBX3-225M6-6-30kw), торговельна марка Tianqi, виробник ZIBO BOJI MACHINERY CO., LTD, у кількості 1 штука, вагою нетто 1285 кг, на умовах поставки FOB CN Qingdao;

- у митній декларації № 26UA100440447003U9 від 30.04.2026 (товар № 3 за кодом 8501529090) задекларовано двигун електричний АИММ-280S-2 у вибухозахищеному виконанні (EXD IIBT4) потужністю 75 кВт у кількості 1 штука, вагою нетто 667 кг, на умовах поставки EXW CN Yancheng;

- у митній декларації № 26UA500500009079U5 від 17.03.2026 (товар № 4 за кодом 8501538100) задекларовано електродвигуни АИМ280М2 та АИМ355М6, виробник SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD, у кількості 3 штуки, вагою нетто 2727 кг, на умовах поставки FOB CN XINGANG.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами п`ятою, шостою статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про права декларанта.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі, зокрема, системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, мінімальної митної вартості, довільної чи фіктивної вартості.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, рішення про коригування митної вартості товарів це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 МК України.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати, яким чином виявлені обставини впливають на числове значення митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Надаючи оцінку підставам, з яких відповідач дійшов висновку про неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості, суд вказує наступне.

Щодо посилання відповідача на відсутність у платіжних інструкціях відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною сьомою статті 40 цього Закону передбачено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, передбачено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті, оформленої ініціатором в електронній або паперовій формі, серед яких, зокрема, підпис (підписи) відповідальної особи (осіб) платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

З аналізу наведених норм у їх сукупності слідує, що чинне законодавство не містить вимоги про обов`язкову наявність у платіжних документах відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку).

Відповідач в оскаржуваному рішенні не послався на норму права, яка передбачала б такий обов`язковий реквізит, і не зазначив, відсутність якого саме обов`язкового реквізиту не дає змоги ідентифікувати платіж.

Крім того, суд враховує, що надані позивачем платіжні інструкції № 5 від 18.02.2026, № 14 від 06.05.2026, № 19 від 09.07.2026 містять відомості про платника, отримувача (продавця за контрактом GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD), надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платежу, посилання у призначенні платежу на контракт № DNP20250212 від 19.02.2025 та інвойс RTGL-DNP2601, а також відмітку банку платника про виконання платіжних інструкцій з датою їх проведення.

Загальна сума платежів (144009,51 доларів США) відповідає вартості товару за інвойсом з різницею в 0,01 долар США, причини якої пояснено позивачем у листі від 27.07.2026 № 1, поданому разом з митною декларацією, і ця обставина не була підставою для коригування митної вартості. Отже, ціна, що фактично сплачена за оцінювані товари, підтверджена документально, а платежі ідентифікуються з поставленим товаром.

Щодо посилання відповідача на розбіжність у назві судна, зазначеній у коносаменті («MSC OSCAR») та у графі 21 митної декларації («VADUL OII»), суд зазначає, що з наданих до митного оформлення документів вбачається, що доставка товару здійснювалась змішаним (морським та автомобільним) транспортом: морським транспортом з порту Shanghai за коносаментом № UTRUST26051983 від 24.05.2026 з вивантаженням у порту Констанца, а надалі автомобільним транспортом за маршрутом Констанца-Ісакча та Орлівка-Одеса за автотранспортними накладними № 10002, № 10003, № 10004 від 20.08.2026, що узгоджується з рахунками експедитора та довідками про транспортні витрати.

За таких обставин транспортний засіб, відомості про який зазначаються у графі 21 митної декларації як транспортний засіб на кордоні, не мусить збігатися з морським судном, яким товар перевозився з порту завантаження.

При цьому відповідач не зазначив, яким чином ця обставина впливає на числове значення складових митної вартості товарів, у тому числі на розмір витрат на транспортування, які включені декларантом до митної вартості.

Щодо посилання відповідача на те, що у рахунках на оплату транспортно-експедиційних послуг не вказано вантажно-розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, суд встановив, що у рахунках експедитора № 95004, № 95005, № 95006 від 21.08.2026 окремим рядком зазначено компенсацію вартості послуг вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних нерезидентом за межами України, із зазначенням їх вартості щодо кожного контейнера, а у рахунках № 94972, № 94973, № 94974 від 20.08.2026 зазначено вартість перевезення морським транспортом за маршрутом Shanghai-Constanta.

Ці рахунки містять реквізити договору транспортного експедирування, номери коносаменту та контейнерів, маршрут перевезення, а їх дані узгоджуються з довідками про транспортні витрати № 19232, № 19233, № 19234 від 21.08.2026.

Таким чином, наведене відповідачем твердження не відповідає змісту наданих до митного оформлення документів.

Суд також зауважує, що пункт 6 частини другої статті 53 МК України вимагає від декларанта подання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і не визначає вичерпного переліку таких документів або обов`язку надати документи про оплату послуг з перевезення. Відповідно до умов договору транспортного експедирування № 1792-Т/24 від 15.04.2024 (у редакції протоколу узгодження розбіжностей) рахунки експедитора підлягають оплаті протягом трьох банківських днів з моменту доставки вантажу, тож на час митного оформлення строк оплати таких послуг не настав.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо посилання відповідача на адресний характер прайс-листа від 07.02.2026, суд зазначає, що прайс-лист не належить до документів, які згідно з частиною другою статті 53 МК України підтверджують митну вартість товарів, а є додатковим документом, передбаченим пунктом 6 частини третьої цієї статті.

На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 815/532/17, в якій суд погодився з висновком про безпідставність доводів митного органу про те, що наданий прайс-лист виробника має суб`єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд.

Суд звертає увагу, що відповідач не навів жодних зауважень щодо основних документів, поданих позивачем для підтвердження митної вартості, а саме контракту, проформи-інвойсу, специфікації, комерційних інвойсів та пакувального листа. Відомості про найменування, кількість, вагу, ціну товару та умови поставки у цих документах узгоджуються між собою та з даними митної декларації, а дійсність комерційного інвойсу та специфікації додатково посвідчена сертифікатами Китайської палати міжнародної торгівлі.

Щодо витребування відповідачем додаткових документів та їх неподання декларантом, суд зазначає, що перелік документів, запропонованих відповідачем до подання (інші платіжні та/або бухгалтерські документи, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, копія митної декларації країни відправлення), має загальний характер і не пов`язаний з конкретними обставинами, які, на думку відповідача, викликали сумнів. Зокрема, відповідачем не зазначено, яким чином такі документи могли б усунути сумніви щодо відсутності ID ключів у платіжних інструкціях або щодо назви судна у графі 21 митної декларації.

Оскільки подані декларантом основні документи підтверджують ціну, що фактично сплачена за товар, та складові митної вартості, неподання декларантом додаткових документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Окремо суд надає оцінку обґрунтованості визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів у зв`язку з відсутністю в митному органі інформації щодо вартості операцій з такими товарами. Водночас для визначення митної вартості за резервним методом відповідач використав митні декларації, в яких, за твердженням відповідача, задекларовано товари, співставлені з оцінюваними за описом, кодом товару, країною походження, країною відправлення, умовами поставки та вагою. Таким чином, відповідач, з одного боку, констатував відсутність інформації про ідентичні та подібні товари, а з іншого боку, обґрунтував скориговану митну вартість саме як вартість співставних товарів, не пояснивши, чим зумовлена така відмінність.

Відповідно до частини другої статті 64 МК України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Разом з тим застосування резервного методу не звільняє митний орган від обов`язку, встановленого пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України, навести в рішенні інформацію щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, у тому числі порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування.

Дослідивши копії митних декларацій, які відповідач використав як джерело інформації для коригування митної вартості, суд встановив, що зазначені у них товари не є ні ідентичними, ні подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, а умови їх поставки не відповідають тим, які зазначені в оскаржуваному рішенні.

Так, оцінюваним товаром є асинхронні електродвигуни серій АИР та АИМ виробництва GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD, що поставлялись на умовах FOB Shanghai port партією 1096 одиниць загальною вагою нетто 62433 кг. Натомість товар, вартість якого взято за основу для коригування митної вартості товару № 1, є електродвигунами серій МТНУ та АРМ іншого виробника (SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD), задекларованими на умовах FOB CN Qingdao. За основу коригування митної вартості товару № 2 відповідачем взято вартість одного мотор-редуктора, тобто товару, який складається з редуктора, об`єднаного з двигуном, іншої торговельної марки та іншого виробника (ZIBO BOJI MACHINERY CO., LTD), задекларованого на умовах FOB CN Qingdao. За основу коригування митної вартості товару № 3 взято вартість одного електродвигуна у вибухозахищеному виконанні, задекларованого на умовах EXW CN Yancheng, а товару № 4 вартість трьох електродвигунів іншого виробника (SHANXI ELECTRIC MOTOR MANUFACTURING CO., LTD), задекларованих на умовах FOB CN XINGANG.

Отже, твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що ціни товарів, взяті за основу коригування, співставлені з оцінюваними товарами за умовою поставки FOB Shanghai, не відповідає змісту митних декларацій, на які відповідач послався.

Відповідачем не наведено порівняння фізичних характеристик, якості, репутації на ринку, виробника, кількісних показників партій та умов поставки оцінюваних товарів і товарів, вартість яких взято за основу, та не обґрунтовано, яким чином зазначені відмінності враховані при визначенні скоригованої митної вартості. Зокрема, вартість одиничних виробів (одного мотор-редуктора, одного вибухозахищеного двигуна) не може без належного обґрунтування бути перенесена на партію серійних загальнопромислових електродвигунів іншого виробника, що вимірюється сотнями одиниць.

Верховний Суд у постанові від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23, ухваленій у спорі за участю того самого позивача щодо коригування митної вартості електродвигунів серії АИР виробництва GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD, звернув увагу на те, що електродвигуни серії АИР та електродвигуни МТНУ (МТКНУ) мають зовсім інші характеристики та показники, які впливають на рівень митної вартості, а суди повинні встановити і перевірити обставини щодо інформації, на підставі якої визначена митна вартість за резервним методом.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 815/5838/17 зазначив, що отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України.

Суд також враховує, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками і цінова база ЄАІС не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Наявність в інформаційних базах митного органу відомостей про вищий рівень митної вартості інших товарів, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом.

Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, а визначена відповідачем за резервним методом митна вартість ґрунтується на вартості товарів, які не є співставними з оцінюваними товарами.

Посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи управління ризиками та на обов`язковість виконання визначених нею форм митного контролю суд не бере до уваги, оскільки спрацювання системи управління ризиками є підставою для проведення поглибленої перевірки документів, однак саме по собі не є підставою для коригування митної вартості, яке можливе виключно у випадках, визначених частиною шостою статті 54 МК України, та за умови належного обґрунтування рішення відповідно до частини другої статті 55 МК України.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 12.07.2022 у справі № 808/865/18, оскільки зазначені висновки сформовані за інших фактичних обставин, за яких судами встановлено наявність обґрунтованих сумнівів митного органу у достовірності заявленої митної вартості та розбіжностей у поданих документах, тоді як у цій справі таких обставин відповідачем не доведено.

Проаналізувавши у сукупності вказані вище норми матеріального права разом з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем до митного оформлення документи містять достовірні, документально підтверджені відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товар відповідно до контракту, та щодо складових митної вартості, а тому в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом. Наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини не свідчать про наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або про відсутність у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Оскільки відповідач не довів аргументовано, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000237/2 від 27.08.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 13901,40 грн (платіжна інструкція № 953 від 07.09.2026).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України позивачу необхідно відшкодувати 13901,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (код ЄДРПОУ 24112229, 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 103, офіс 428) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000237/2 від 27.08.2026.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроресурс» (код ЄДРПОУ 24112229) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13901,40 (тринадцять тисяч дев`ятсот одна) гривня 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Басова