Рішення № 140923347, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Підприємства «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Підприємства «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.03.2026 № UA500500/2026/000067/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500500/2026/000151.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними, такими, що порушують права і законні інтереси позивача, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані. При здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Більш того, на запит відповідача були надані додаткові документи, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, Позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів основним методом - за ціною договору.

Ухвалою від 23.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 12.05.2026 року у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за адміністративним позовом Підприємства «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 26UA500500006788U0 від 02.03.2026 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2025 року між ELYTECH TEKNOLOJI VE MEDIKAL INSAAT MAKINA SAN. IC VE DIS. STI. (Продавець) та Підприємством "АЛЬФАМЕД" у формі малого приватного підприємства (Покупець) укладено контракт № 08/2025ТR, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити (передати) у встановлені терміни Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар, зазначений в Проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту (п.1.1 контракту).

Пунктом 1.2 контракту встановлено, що проформа-інвойс містить наступні показники Товару: найменування Товару, безпосередня вартість однієї одиниці, номенклатуру, асортимент, кількісні показники.

Згідно п.п.3.1, 3.2 контракту поставка Товару здійснюється на умовах: ЕХW Анкара, Туреччина. Дата поставки буде визначена відповідно до обсягу замовлення та за згодою сторін. Умови поставки визначені відповідно до Міжнародних правил Інкотермс-2020.

Відповідно до п.3.3 контракту Продавець в обов`язковому порядку забезпечує наявність у Покупця наступних документів: Інвойс (оригінал і 3 копії); Пакувальний лист (оригінал і 2 копії); Сертифікат країни походження товару, виданий ТПП країни виробника за встановленою формою, зі справжньою печаткою.

За приписами п.4.1 контракту оплата Товару проводиться по Проформі-інвойс в доларах США шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в банку на умовах 100% передоплати.

На виконання умов договору ELYTECH TEKNOLOJI VE MEDIKAL INSAAT MAKINA SAN. IC VE DIS. STI. поставила Підприємству "АЛЬФАМЕД" у формі малого приватного підприємства товар, а саме: пластикові контейнери для пакування (матеріал перероблений поліпропілен) з кришкою, циліндричної форми: контейнер для гострих предметів 1L, арт.BPTA00004 - 1050 шт.; контейнер для гострих предметів 5L арт.BPTA00008 - 18540 шт.; контейнер для гострих предметів 3L, арт.BPTA00007 - 10000 шт.; контейнер для гострих предметів 10L, арт.BPTA00010 - 10000 шт.; контейнер для гострих предметів 20L, арт.BPTA00011 - 1008 шт. Призначені для збору медичних відходів та сміття або зберігання вати. Фірма виробник - Medikal Olusum Sanayi ve Tic. Ltd. Sti (Туреччина).

02.03.2026 року декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 26UA500500006788U0. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: контракт №08/2025TR від 28.08.2025р. купівлі-продажу товарів; рахунок-фактура (E-fatura) від 20.02.2026 № EIF2026000000007; пакувальний лист від 20.02.2026; інвойс від 20.02.2026; платіжне доручення в іноземні валюті від 16.01.2026 №2; висновок експерта від 27.02.2026 №20-51/02-2026 щодо визначення рівня ринкової вартості вантажу у доларах США на умова постачання EXW м. Ankara, Туреччина (згідно ІНКОМЕРМС-2020); транзитний супровідний документ Т1; довідка про транспортно-експедиційні витрати від 27.02.2026 №2702-26; експортна декларація Туреччина; міжнародна ТТН CMR; сертифікат походження; перевірка сертифікату походження.

За результатами перевірки МД № 26UA500500006788U0 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення, в якому вказано, що в поданих документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та витребувано додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 МКУ.

Декларантом листом від 03.03.2026 року надано додаткові документи: CMR від 23.02.2026 № 1686; Договір на перевезення від 15,04.2024 №1504/24; Договір на перевезення від 09,05.2024 №09/05-24; Проформу інвойс від 16.01.2026 №140126-1; декларацію виробника від 08.11.2025 з перекладом на українську мову; лист - довіренність від 07.70.2025р.

Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості № UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року, а саме:

1) В CMR від 23.02.2026 № 1686 в графі 23 відсутній підпис перевізника;

2) В CMR від 23.02.2026 № 1686 перевізник ASTRYA, але довідка про транспортні витрати від 27.02.2026 № дов. про тр. витр. 2702-26 видана ПП «Віта-Транс», також в ній відсутнє посилання на договір про перевезення;

3) Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за №984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару . Відповідні документи відсутній в графі 44МД;

4) Платіжна інструкція від 16.01.2026 № плат. дор. 2 не є документом, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216; не підтверджує факт переказу коштів на рахунок продавця, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» вказаний інвойс №140126-1 від 16.01.2026 який відсутній в графі 44 МД, (в графі 44 МД вказано інвойс № EIF202600000007 від 20.02.2026), що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металах. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Така ж правова позиція сформована Вищим адміністративним судом України: Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку- фактури, інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару (Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2).Отже, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

5) Відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України.

Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 03.03.2026 року № UA500500/2026/000067/2, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000151.

Позивач, вважаючи протиправними рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо посилання митного органу на відсутність в CMR № 1686 від 23.02.2026 в графі 23 підпису перевізника та зазначення в якості перевізника ASTRYA, в той час як довідка про транспортні витрати від 27.02.2026 № дов. про тр. витр. 2702-26 видана ПП «Віта-Транс», та відсутність в останній посилання на договір про перевезення, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту CMR від 23.02.2026 р., у ній зазначено вантажовідправником ELYTECH TEKNOLOJI VE MEDIKAL INSAAT MAKINA SAN. IC VE DIS LTD. STI., а вантажоодержувачем - МПП "АЛЬФАМЕД".

CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

CMR заповнюється відправником, перевізником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії.

Тобто CMR, що подавалась Відповідачу заповнена не Позивачем, а тому на нього не може покладатись відповідальність чи ризики пов`язані із відсутністю певних відомостей в такій накладній.

Надана митному органу міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 1686 від 23.02.2026, є головним документом для автомобільних вантажних перевезень. Вона підтверджує договір на перевезення, укладений між відправником, перевізником і одержувачем. CMR № 1686 оформлена на ту саму поставку контейнерів для медичних відходів (загальною вагою 11 567,15 кг), про яку йдеться у турецькому електронному рахунку-фактурів (E-Fatura), який був виставлений на експорт медичних товарів до України, який також надавався до митного органу (рахунок фактура від 20.02.2026 №EIF2026000000007).

CMR № 1686 від 23.02.2026р. містить наступні данні:

Відправник (графа 1): Турецька компанія ELYTECH TEKNOLOJI (м. Кахраманказан, Анкара);. Одержувач (графа 2): Українське підприємство ALFAMED PE (Українською ПП «Альфамед», м. Одеса, вул. Мечникова, 51/77); Перевізник (графи 16 та 23): Компанія ASTREYA (м. Одеса, Одеська обл., Україна); Вантаж (графа 9): Контейнери для гострих предметів (SHARPS CONTAINER) об`ємами 1л, 5л, 10л та 20л. Маршрут (графи 4 та 21): Завантаження відбулося 20.02.2026 в Анкарі (Туреччина), а оформлення в Стамбулі 23.02.2026.

CMR містить штампи перевізника з його реквізитами та кодом члена АсМАП (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України). На документі також видно реєстраційні номери вантажівки (графа 25): BH0298TH та причепа BH3958XG.

Відповідно до ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, накладна складається у трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Підписи можуть бути надруковані або замінені печатками, якщо це допускає законодавство країни оформлення накладної.

При цьому, слід зауважити, що відсутність підпису відправника чи перевізника не впливає на визначену Позивачем митну вартість товарів.

Судом досліджено надану позивачем CMR та встановлено, що у графі 22 міститься штамп компанії, яка організувала відправлення товару, а у графі 23 CMR міститься штамп компанії перевізника, що на думку суду є достатнім для встановлення відправника та перевізника, а тому доводи відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Щодо зазначення в CMR від 23.02.2026 р. № 1686 в якості перевізника ASTRYA.

Як вбачається зі змісту CMR від 23.02.2026 р., у ній зазначено вантажовідправником ELYTECH TEKNOLOJI VE MEDIKAL INSAAT MAKINA SAN. IC VE DIS LTD. STI., а вантажоодержувачем - МПП "АЛЬФАМЕД".

Завантаження товару продавцем було здійснено на автомобільний транспорт компанії-перевізника МПП "АСТРЕЯ" в м.Анкара (Туреччина).

Позивач зазначає що при транспортуванні вантажу також приймали участь й інші логістичні компанії-експедитори, в тому числі ПП "ВІТА-ТРАНС", ТОВ "ЛОДЖИК АП", у зв`язку з чим позивач надав до митного органу довідки про транспортні витрати перевізників та експедиторів вантажу.

Так, відповідно до довідки ПП "ВІТА-ТРАНС" від 27.02.2026 р. № 2702-26 транспортно-експедиційні витрати з доставки вантажу для Підпрємства «Альфамед» у формі МПП згідно договіра №02/12-24 від 02.12.2024 р. автомобілем держ. номер BH0298TH / BH3958XG за маршрутом м. Анкара (ТУРЕЧЧИНА) - держ. кордон України (Пункт пропуску "Виноградівка") згідно з СMR 1686 від 23.02.2026 становлять 120000,00 грн.

Вартість послуг з транспортування вантажу підтверджується довідкою ПП «ВІТА-ТРАНС» №2702-26 від 27.02.2026; договіром перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/12-24, укладеним 02 грудня 2024 року між ПП «Віта-Транс» та МПП «Альфамед»; договіром перевезення вантажів від 09.05.2024 №09/05-24 між ФОП ОСОБА_1 та МПП «АСТРЕЯ»; договіром перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.04.2024 №1504/24 між ФОП ОСОБА_1 та ПП «ВІТА ТРАНС»; рахунком на оплату №018 від 02.03.2026р., де в п. 1 Рахунку зазначена вартість відшкодування витрат з міжнародного перевезення за єдиним міжнародним документом CMR 1686 від 23.02.2026 по маршруту: м. Анкара (ТУРЕЧЧИНА) с. Виноградівка (Україна), т/з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 у сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч) гривень.

Згідно з умовами Договору перевезення №2702/-26 від 27.02.2026 між приватним підприємством «ВІТА-ТРАНС» (Експедитор) та підприємством «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства (Замовник) Експедитор зобов`язується доставити автомобільним транспортом вантаж до пункту призначення згідно з умовами цього Договору, а Замовник зобов`язується оплатити послуги.

З викладеного слідує, що Експедитор може виконувати перевезення вантажу як безпосередньо власними силами а також із залученням інших перевізників.

Відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга визначається як робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Це поняття охоплює широкий комплекс заходів, спрямованих на оптимальне переміщення товару від відправника до отримувача. Такі послуги надаються експедитором, який діє за дорученням клієнта і може виступати як повірена особа або безпосередній виконавець робіт.

Правова природа цих послуг полягає у забезпеченні повного логістичного супроводу, що включає вибір маршруту, виду транспорту, а також організацію фрахтування та координацію роботи всіх учасників транспортного процесу. Експедиційні послуги інтегрують у собі не лише фізичне транспортування, а й документальне оформлення вантажів, оплату зборів та виконання інших допоміжних операцій. Цивільний кодекс України визначає таку діяльність як самостійний вид зобов`язань, що оформлюється відповідним договором між сторонами.

До складу експедиційних послуг зазвичай включаються роботи з приймання, зберігання, сортування та обробки вантажів, а також обов`язкове навантаження і розвантаження товарів у пунктах відправлення чи транзиту. Важливою складовою є також супровід вантажу документами, митне очищення та інформаційне забезпечення клієнта про стан і місцезнаходження об`єкта перевезення.

Отже, українське законодавство розглядає експедиційні послуги як цілісний сервіс, де вартість окремих маніпуляцій, таких як навантаження, традиційно входить до загальної ціни послуги.

З огляду на викладене вказані зауваження відповідача не свідчать про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а склад експедиційних послуг включає в себе вартість навантаження, у зв`язку з чим вимога відповідача про необхідність виділення витрат на навантаження окремою складовою суд не бере до уваги.

Твердження відповідача про відсутність посилання у довідці про транспортні витрати від 27.02.2026 р. № 2702-26 на договір перевезення не відповідає дійсності, оскільки у вказаній довідці наявне посилання на договір №02/12-24 від 02.12.2024 року.

Стосовно зауважень митного органу до прайс-листа, то суд вказує на те, що прайс-лист - це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17.

У постанові від 04.11.2020 р. у справі № 815/648/17 Верховний Суд зазначив, що "суд апеляційної інстанцій обґрунтовано визнав безпідставними доводи митного органу, що наданий позивачем прайс-лист виробника з умовами поставки (CIF Odessa) має суб`єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд".

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 818/1186/17, від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, від 12.03.2019 р. у справі № 817/604/17, від 04.11.2020 р. у справі № 815/648/17.

В постанові від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17 Верховним Судом вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 420/2792/19, де зазначено, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Таким чином, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність, неповноту відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження відповідача не ґрунтується на положеннях нормативно-правових актів.

Щодо зауважень відповідача стосовно платіжної інструкції в іноземній валюті № 2 від 16.01.2026 р., суд зазначає, що відповідно до пункту 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Згідно пункту 26 розділу ІІІ вказаного Положення № 216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Суд зауважує, що при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 16.01.2026 р. № 2, яка надавалась до митного органу, сформована в електронному вигляді, містить всі необхідні відомості щодо банку, яким здійснено перерахування коштів, реквізитів надавача платіжних послуг, отримувача коштів, призначення платежу, що повністю узгоджується з вимогами Постанови № 216. Крім того, на платіжній інструкції міститься підпис уповноваженої особи ПАТ "МТБ БАНК", скріплений печаткою банку.

Сума платежу, номенклатура продукції та реквізити сторін у платіжному дорученні від 16.01.2026 повністю збігаються з даними, зазначеними у комерційному інвойсі від 20.02.2026. Це доводить, що оплата була проведена саме за той товар, який проходив процедуру митного оформлення. Формальна різниця в номерах документів не може бути підставою для твердження про неможливість ідентифікації операції.

Отже, позивачем надано до митного оформлення платіжну інструкцію, яка підтверджуює здійснення оплати за товар у повному обсязі.

Окремо суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано яким чином відсутність в платіжній інструкції (власноручного/електронного) відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком, вплинули на достовірність визначення позивачем задекларованої митної вартості, адже платіжна інструкція є доказом щодо виконання (неналежного виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору, а не доказом розбіжностей у документах чи неповноти документів, доданих до митної декларації (дана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 р. у справі № 320/2455/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені) (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, від 01.03.2023 р. у справі № 420/18880/21).

Отже, вказана обставина не може слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо зауваження Відповідача в оскарженому Рішенні про коригування митної вартості товарів UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 про те, що відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, суд зазначає наступне.

Вартість послуг з транспортування вантажу була визначена на підставі документів, які були надані до митного оформлення разом із декларацією (МД), а саме: Договір №02/12-24 від 02.12.2024 між ПП «Віта-Транс» та МПП «Альфамед», Договір №09/05-24 від 09.05.2024 між ФОП ОСОБА_2 та МПП «Астрея», Договір №1504/24 від 15.04.2024 між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Віта-Транс», Рахунок на оплату №018 від 02.03.2026 р., де у п. 1 чітко зазначена вартість відшкодування витрат з міжнародного перевезення за єдиним міжнародним документом (CMR №1686 від 23.02.2026) за маршрутом м. Анкара (Туреччина) с. Виноградівка (Україна) у сумі 120 000,00 грн. Підтверджуючі документи: Довідка ПП «Віта-Транс» №2702-26 від 27.02.2026, яка корелюється з вищезазначеним рахунком та міжнародною накладною.

Таким чином надані документи у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати перевізника, маршрут, транспортний засіб ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) та точну вартість витрат, що підлягають включенню до митної вартості.

Суд відхиляє посилання митного органу на надання позивачем декларації виробника від 08.11.2025 р., листа-довіреності від 07.07.2025 р. з перекладом на українську мову без документального підтвердження щодо уповноваження особи на переклад, так як дана обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару і взагалі не стосується складових митної вартості товару.

Доводи митного органу про ненадання до митного оформлення договору від №02/12-24 від 02.12.2024 року, на який є посилання у довідці ПП "ВІТА-ТРАНС" про транспортно-експедиційні послуги №2702-26 від 27.02.2026 та в рахунку на оплату №018 від 02.03.2026 року, спростовуються фактом долучення самим відповідачем до відзиву на позовну заяву вищевказаного договору, що свідчить про те, що договір від №02/12-24 від 02.12.2024 року надавався Одеській митниці разом з іншими документами на вимогу щодо надання додаткових документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Доводи відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації суд відхиляє виходячи з наступного.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином саме інвойс є первинним документом, оскільки у ньому відображено відомості про господарську операцію.

Згідно правил бухгалтерського обліку відображення товарів у регістрах обліку визначається лише за фактом переходу права власності на нього. Ця подія має бути документально оформлена. Для імпортних операцій таким документом є митна декларація, у якій міститься вичерпна інформація щодо ввезеного на митну територію України товару: фіксується ціна товару, кількість, загальна сума (ураховуючи курс).

З огляду на викладене, первинними документами, на підставі яких в обліку відображається придбання товару (ввезеного на митну територію України), є митна декларація, складена з дотриманням встановлених законодавством вимог та яка фіксує господарську операцію із взяття підприємством зобов`язання у сумі нарахованих митних платежів та інвойс, який входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно ч.2 ст.53 МК України.

Тому виписка з бухгалтерської документації не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом каталогів, специфікацій, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), то суд вважає їх безпідставними, так як, по-перше, позивачем не здійснювалася оплата зазначених рахунків, по-друге, каталоги, специфікації згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими документами, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Таким чином, досліджуючи наведені документи в сукупності можливо встановити відповідність та відношення пакувального листа до поданих комерційних документів.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019року у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018року у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012року в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018року у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2026/000151 від 03.03.2026 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Підприємства «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства (65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 51, кв. 77, код ЄДРПОУ 30202640) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000067/2 від 03.03.2026 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500500/2026/000151 від 03.03.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Підприємства «АЛЬФАМЕД» у формі малого приватного підприємства (65007, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 51, кв. 77, код ЄДРПОУ 30202640) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.