Єдиний державний реєстр судових рішень
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
"26" жовтня 2026 р. справа № 300/3430/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б. розглянувши звіт про виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, яке набрало законної сили 31.12.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при проведенні з 01.04.2019 ОСОБА_1 перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що входять до складу грошового забезпечення, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.03.2025 №11/1/2662 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.03.2025 №11/1/2662 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням проведених платежів.
Адвокат Черніков Д.Ю., як представник ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ухиляється від виконання рішення суду від 01.12.2025 в частині виплати поточної перерахованої пенсії у повному розмірі та єдиною сумою без застосування не чинної постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». ОСОБА_1 03.07.2026 та 05.08.2026 надійшла пенсія у старому розмірі 6481,21 грн., тобто не в тому розмірі, який їй було встановлено на виконання рішення суду 7768,59 грн.
Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протягом шістдесяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали, подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по цій справі.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 15.10.2026 подано звіт про виконання рішення суду по справі від 01.12.2025. Аргументи для прийняття цього звіту зводяться до того, що на виконання рішення суду в лютому 2026 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір пенсії з березня 2026 року склав 7768,59 гривень. Також Головним управлінням ОСОБА_1 нараховано доплату в сумі 93039,56 грн за період з 01.04.2019 по 28.02.2026, яка внесена в підсистему «Реєстр судових рішень». З 01.03.2026 по 31.10.2026 нарахована поточна заборгованість, яка визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень, нормативно-правових актів в сумі 17528,64 грн, яка внесена в підсистему «Реєстр судових рішень» та буде виплачена відповідно до Постанови №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання). У лютому 2026 року проведено виплату відкладеної заборгованості за рішенням суду в сумі 6221 грн, у березні 2026 - в сумі 4101 грн, у квітні 2026 - в сумі 3370 грн, у травні 2026 - в сумі 2587 грн, у червні 2026 - в сумі 450,65 грн, у вересні 2026 - в сумі 156,33 грн. А також протягом 2026 року проведено виплату поточної заборгованості за рішенням суду, а саме: в лютому - в сумі 56,09 грн, у березні - в сумі 1738,70 грн, у квітні - в сумі 1738,70 грн, в травні - в сумі 2191,08 грн, у червні - в сумі 2191,08 грн, у вересні в сумі 2290,65 грн, які зараховані на рахунок відкритий ОСОБА_1 в ПАТ КБ «Приватбанк». Залишок боргу станом на 13.10.2026 становить 83475,92 грн. Нараховану заборгованість внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виплата за яким буде проведена при наявності фінансування з Державного бюджету. Таким, чином, 08.01.2026 створено реєстраційну картку та внесено відомості щодо рішення суду у справі №300/3430/25, що в свою чергу вказує на визначення зобов`язань перед позивачем та підтверджує факт того, що Головне управління не ухиляється від виконання рішення суду. Згідно з ч.1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Визначений п.25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України. З урахуванням зазначених норм, бюджети Пенсійного фонду України на 2025 рік і 2026 роки, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» та від 05.02.2026 №127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік», передбачали видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішеннями суду. Кабінетом Міністрів України 19.08.2026 прийнято постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», якою внесено зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України затверджених постановою КМУ від 14.02.2025 №157. Пунктом 2 Постанови №1046 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою КМУ від 05.02.2026 №127, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду які включені до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом. Таким чином, подальша виплата заборгованості на виконання рішення суду буде проводитися відповідно до вказаного Порядку. Оскільки, відповідач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, так як виплата заборгованості здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, то це є поважною причиною для не застосування штрафу за не виконання судового рішення.
Представник ОСОБА_1 адвокат Черніков Д.Ю. подав заперечення на звіт і зазначив, що: 1) рішення суду від 01.12.2025 у даній справі не виконане - з нарахованих 110568,20 грн виплачено 27092,28 грн (24,50 %), залишок становить 83475,92 грн, а пенсію у перерахованому розмірі ОСОБА_1 не отримала жодного разу; 2) в липні, серпні та жовтні 2026 року не виплачено ОСОБА_1 на виконання рішення суду жодної гривні. Темп погашення «відкладеної» доплати впав з 6221 грн у лютому до 156,33 грн у вересні, тобто майже у 40 разів; 3) за останні чотири місяці (липень - жовтень 2026 року) заборгованість не зменшилася, а зросла на 6317,34 грн - виплачено 2446,98 грн при новій недоплаті 8764,32 грн; 4) обов`язковість судового рішення не може залежати від волевиявлення боржника чи Кабінету Міністрів України (статті 6, 19, 124, 129-1 Конституції України); 5) Закон №2262-XII передбачає виплату пенсії щомісяця у повному розмірі та не допускає її поділу чи розстрочення з вини органу Пенсійного фонду України (статті 52, 55). При цьому несприятливий для ОСОБА_1 наслідок перерахунку втрату доплати за постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 боржник застосував негайно і в повному обсязі, а сприятливий виплачує «пропорційно асигнуванням»; 6) додані до Звіту виплатні відомості за вересень 2026 року прямо доводять, що механізм нечинної Постанови №821 продовжує застосовуватися під новою назвою: напрями виплат іменуються «відкладена заборгованість ПКМУ №1046 ДБУ», «поточна заборгованість ПКМУ №1046 ДБУ» та «поточна заборгованість ПКМУ №1046 ПФУ». Протиправність цього механізму остаточно підтверджена постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №320/51895/25; 7) правомірність застосування цього механізму як способу виконання рішення перевіряється саме в порядку судового контролю (постанова судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26); 8) боржник дискримінує ОСОБА_1 , виплачуючи перераховані за рішеннями суду пенсії в повному обсязі одній категорії пенсіонерів і відмовляючи в цьому іншій за єдиним критерієм - датою набрання рішенням законної сили; 9) єдиний захід, що стосується ОСОБА_2 - лист від 26.08.2026 направлено вже після ухвали суду про судовий контроль, він не дав жодного результату, і подальших дій боржник не вчинив; 10) звіт не містить орієнтовних строків виконання рішення, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 382-3 КАС України є самостійною підставою для відмови у його прийнятті; 11) умови, передбачені абзацом другим частини п`ятої статті 382-3 КАС України, не доведені - до Звіту не додано жодного бюджетного документа і не наведено жодної цифри доведених асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
Суд, розглянувши звіт про виконання рішення суду по даній справі, дослідивши долучені письмові докази, виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення. Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України (рішення в справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частини 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
У статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
У цій справі на виконання рішення суду від 01.12.2025, ОСОБА_1 перераховано пенсію по втраті годувальника з врахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.03.2025 №11/1/2662 про розмір грошового забезпечення, після чого розмір нарахованої пенсії позивача склав 7768,59 грн.
У довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.10.2026 №10, долученої до матеріалів звіту, зазначено, що з 01.03.2026 по 31.10.2026 нарахована поточна заборгованість, яка визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів в сумі 17528,64 грн, яка внесена в підсистему «Реєстр судових рішень» та буде виплачена відповідно до Постанови КМУ №1046. У лютому 2026 проведено виплату відкладеної заборгованості за рішенням суду в сумі 6221 грн, у березні 2026 - в сумі 4101 грн, у квітні 2026 - в сумі 3370 грн, у травні 2026 - в сумі 2587 грн, у червні 2026 - в сумі 450,65 грн, у вересні 2026 - в сумі 156,33 грн, а також поточної заборгованості: у лютому 2026 - в сумі 56,09 грн, у березні 2026 в сумі 1738,70 грн у квітні 2026 - в сумі 1738,70 грн, у травні 2026 в сумі 2191,08 грн, у червні 2026 - в сумі 2191,08 грн, у вересні 2026 - в сумі 2290,65 грн. Залишок боргу станом на 13.10.2026 становить 83475,92 грн.
Суд наголошує, що предметом судового контролю за виконанням судового рішення в цій справі є правомірність та повнота дій боржника щодо виплати ОСОБА_1 щомісяця пенсії по втраті годувальника після вступу судового рішення в законну силу (тобто поточної пенсії) в розмірі 7768,59 грн.
Сума присудженої, але невиплаченої доплати до пенсії за період з 01.04.2019 до дня набрання рішенням суду законної сили не входить до предмету цього судового контролю.
З 31.12.2025, дня набрання законної сили рішенням суду від 01.12.2025 у цій справі, перерахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 , що підлягає виплаті складає 7768,59 грн.
Проте, виплата поточної пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводиться у меншому розмірі - 6481,21 грн.
Даний факт свідчить про невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судового рішення в частині, що входить до предмету судового контролю в справі.
Не виконуючи рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 поточної пенсії в перерахованому розмірі, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області покликається на постанову КМУ №1046 від 19.08.2026 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова КМУ №1046).
Цією постановою Уряд вніс зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157 (далі - Порядок №157).
Внаслідок таких змін у пункті 4 цього Порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються, в тому числі, на: виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет (підпункт 12); виплату за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет (підпункт 13).
Доповнений пункт 5-1 Порядку №157 передбачає, що для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду.
Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.
Таким чином, Уряд, як і в Постанові КМУ №821, знову встановив особливі правила та обмеження щодо виплати пенсійних сум на виконання остаточних судових рішень, пов`язавши повноту і строки їх реалізації з наявністю та обсягом поточного бюджетного фінансування.
Суд вважає, що приписи Порядку №157 у редакції Постанови КМУ №1046 порушують права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.
Принцип обов`язковості судових рішень, як одну з основних засад судочинства, закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Цей принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участі у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Посилання боржника на «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» суд вважає безпідставними з урахуванням наступного.
У пункті 25 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі - Закон №4059-ІХ), пункті 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (далі - Закон №4695-ІХ) передбачено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, суд вважає, що визначення Кабінетом Міністрів України порядку виконання приписів пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4059-ІХ і пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-ІХ не наділяє його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Ця норма передбачає тільки необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень.
Фактично Кабінет Міністрів України внесеними змінами до Порядку №157, не маючи на це повноважень створив новий порядок виконання судових рішень, якими суди зобов`язали органи Пенсійного фонду здійснити виплати.
Отже, застосування до ОСОБА_1 приписів Порядку №157, в редакції Постанови КМУ №1046, якими розширені права органів Пенсійного фонду України щодо самостійного визначення черговості, частковості чи пропорційності виконання остаточних судових рішень, призводить до обмеження конституційних прав на соціальний та судовий захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах «Горнсбі проти Греції», «Рябих проти Росії», «Войтенко проти України»), вказав, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін або виконувалося з невиправданими затримками.
Відтак, виконання судового рішення є законним комплексом дій, спрямованих на повне відновлення порушеного права особи, і не може бути поставлене підзаконним актом у залежність від волі боржника чи наявності поточного бюджетного фінансування.
З урахуванням зазначеного, наведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 , на переконання суду є необґрунтованими, а заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення (листи до Пенсійного фонду України), є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення і спрямовані на уникнення відповідальності.
Інші аргументи сторін судом вивчені, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України в разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Одночасно, згідно з частиною 5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У підсумку, суд дійшов висновку про відмову в прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виконання рішення суду в цій справі та встановлення нового строку для надання такого звіту.
Як наслідок, на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід накласти штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, з урахуванням абзацу другого частини п`ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає звільненню від його сплати.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241 - 246, 248, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 у справі №300/3430/25.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протягом шістдесяти днів з дня отримання цієї ухвали, подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі №300/3430/25.
Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звільнити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від сплати штрафу.
Роз`яснити, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.
Судове рішення № 140922412, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 300/3430/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: