Рішення № 140922273, 26.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/10085/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 (далі позивачі) до Міністерства оборони України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: ОСОБА_3 (далі третя особа), в якій позивачі просять суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене у формі Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28.08.2025 № 74/в, затверджене 06.09.2025, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , заяву ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) молодшого сержанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання ним обов`язків військової служби, в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі є батьками військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди), і причина смерті пов`язана з проходженням військової служби. Таким чином, позивачі мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Наголошують, що жодних судових рішень про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень 11.01.2024, передбачених статтями 122, 124 КУпАП, не існує. Просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у справі № 280/10085/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 12.12.2025 № 62299) посилається на те, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29.02.2024 № 12024050000000035 водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем, розпочав маневр обгону автомобіля, що рухався в попутному напрямку попереду. В процесі обгону водій не впорався з керуванням транспортного засобу, контактував боковою правою частиною переднього бампера керованого автомобіля з лівою боковою частиною переднього бампера автомобіля, відносно якого здійснювався маневр з обгону, після чого виїхав за межі проїзної частини вправо, де допустив наїзд на електроопору освітлення дороги. Слідчими органами встановлено, що дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 10.1 або 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Однак відсутність складу злочину жодним чином не спростовує і не виключає наявності в діях померлого складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена, зокрема, статтями 122 або 124 КУпАП. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.02.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 6319).

Від третьої особи пояснень щодо позовної заяви не надходило.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 10.05.2024 № 1857, молодший сержант ОСОБА_4 помер від отриманої 11.01.2024 травми, що одержана в результаті нещасного випадку (дорожньо-транспортної пригоди на дорогах (шляхах) загального користування), та причина смерті, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Позивачами подано заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 .

Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, про що зазначено у витягу з протоколу засідання комісії від 28.08.2025 № 74/в. У цьому витязі зазначено, що смерть ОСОБА_4 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди; слідчими органами установлено, що дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 10.1 або 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.

Незгода із зазначеним рішенням зумовила звернення позивачів до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Статтею 41 Закону № 2232-XII визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В силу статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ; у редакції, чинній станом на дату загибелі ОСОБА_4 ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:

ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;

військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025, від 12.01.2026 № 40/2026, від 27.04.2026 № 342/2026, від 13.07.2026 № 596/2026.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній станом на дату загибелі ОСОБА_4 ).

Згідно пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

За приписами пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.

Слід зазначити, що факт притягнення чи непритягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог правил дорожнього руху на можливість призначення позивачам спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Зазначений висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 13.05.2026 у справі № 580/7601/24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд бере до уваги, що згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 29.02.2024, слідчий Відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління ГУНП в Донецькій області, лейтенант поліції Блєднов М.С., розглянувши матеріали кримінального провадження № 12024050000000035, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановив, зокрема, що 11.01.2024 в процесі обгону, водій ОСОБА_4 не впорався з керуванням транспортного засобу, контактував боковою правою частиною переднього бампера керованого автомобіля з лівою боковою частиною переднього бампера автомобіля, відносно якого здійснювався маневр з обгону, після чого виїхав за межі проїзної частини вправо, де допустив наїзд на електроопору освітлення дороги. Дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам пп. 10.1 або 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, і знаходилися в причинному зв`язку з ДТП, і наслідками у вигляді смерті водія. Постанова містить посилання, крім іншого, на показання свідків, проведення слідчого експерименту, висновок СМЕ та висновки судової експертизи технічного стану транспортного засобу.

Позивачі доказів на спростування зазначених висновків до суду не надали.

Згідно з пунктом 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та його притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному КУпАП, сама по собі не виключає можливості встановлення у межах цієї справи факту вчинення ним адміністративного правопорушення, якщо такий факт підтверджується належними і допустимими доказами. Оскільки встановлені вище обставини свідчать, що порушення військовослужбовцем вимог Правил дорожнього руху безпосередньо спричинило дорожньо-транспортну пригоду та його смерть, відсутність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не є визначальним для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки для вирішення питання про наявність права на таку допомогу правове значення мають фактичні обставини загибелі військовослужбовця, а не факт притягнення чи непритягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимог Правил дорожнього руху.

Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 25.08.2026 у справі № 120/16733/24.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 26.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко