Рішення № 140922203, 26.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/6683/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 02140892)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.02.2026 № 744 про відмову в наданні допомоги для вирішення житлового питання ОСОБА_1 ;

зобов`язати виконавчий комітет Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2025 № ЗВПО-20.12.2025-23607 про надання допомоги для вирішення житлового питання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій та внутрішньо переміщена особа, має право на отримання допомоги для вирішення житлового питання, передбаченої постановою Кабінету Міністрів Українив від 22.09.2025 № 1176. Рішення про відмову у наданні такої допомоги вважає протиправним та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6683/26 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 24.07.2026 № 42202) послався на те, що оскаржуване у цій справі рішення прийнято на підставі пп. 3 п. 5 Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українив від 22.09.2025 № 1176, у зв`язку із тим, що заявник та члени його сім`ї мають у власності об`єкт житлової нерухомості, розташований на території можливих бойових дій (м. Запоріжжя). Вважає спірне рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

28.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 42808), в якій вона заперечує проти доводів відповідача.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 12.03.2015 серії НОМЕР_2 .

Також, позивач зареєстрований в якості внутрішньо переміщеної особи, про що свідчить довідка переселенця № 2303-7501168882. Фактичне місце проживання позивача м. Запоріжжя, зареєстроване місце проживання Запорізька область, Мелітопольський район, с. Гірсівка.

Комісія з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території виконавчого комітету Запорізької міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 20.12.2025 № ЗВПО-20.12.2025-23607 про надання допомоги для вирішення житлового питання, ухвалила рішення від 27.02.2026 № 744 про відмову в наданні допомоги для вирішення житлового питання. Рішення обумовлене тим, що заяву подано особою, яка не може бути отримувачем допомоги відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українив від 22.09.2025 № 1176. Заявник та члени його сім`ї мають у власності об`єкт житлової нерухомості, розташований на території можливих бойових дій (м. Запоріжжя).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абзацу першого частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території (далі - допомога) визначає Порядок надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, затверджений постановою Кабінету Міністрів Українив від 22.09.2025 № 1176 (далі Порядок № 1176; у редакції, чинній на час ухвалення спірного рішення).

Терміни в цьому Порядку вживаються в такому значенні, зокрема:

об`єкти житлової нерухомості - квартира, інше житлове приміщення, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок (зокрема квартира, інше житлове приміщення, будинок, що буде споруджено у майбутньому), земельна ділянка, на якій розташовано такий об`єкт, частка у праві власності на таке майно;

члени сім`ї отримувача допомоги - один із подружжя та діти до досягнення ними повноліття (пункт 2 Порядку № 1176).

Згідно пункту 4 Порядку № 1176, отримувачами допомоги є фізичні особи - громадяни України, які перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та перемістилися з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначено дати завершення тимчасової окупації, та належать до однієї із таких категорій:

учасники бойових дій, визначені пунктами 19-25 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені пунктами 11-16 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Пункт 5 Порядку № 1176 визначає, що отримувачами допомоги не можуть бути особи:

1) до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України Про санкції;

2) які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I Кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та розділом XX Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку Особливої частини Кримінального кодексу України;

3) якщо вони та члени їх сім`ї мають у власності об`єкти житлової нерухомості (крім об`єктів житлової нерухомості, кредити на придбання яких забезпечені іпотекою, не погашені);

4) якщо вони та члени їх сім`ї отримали грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення;

5) якщо вони та члени їх сім`ї забезпечені житловими приміщеннями для постійного проживання органами державної влади протягом періоду перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;

6) якщо вони та члени їх сім`ї подали заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та/або яким затверджено рішення про надання такої компенсації.

До об`єктів житлової нерухомості отримувача допомоги та членів їх сімей, зазначених у підпунктах 3-6 цього пункту, не належать об`єкти житлової нерухомості, які розташовані на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Перевірка наявного права власності на об`єкти житлової нерухомості проводиться на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріами справи підтверджується, що до членів сім`ї позивача належить його дружина ОСОБА_2 , шлюб зареєстровано 14.09.2019.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дружині позивача належить 1/8 частки квартири, розташованої у м. Запоріжжі, загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м., підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, видане 19.08.2014, № 2634.

Суд звертає увагу, що законодавець, формулюючи вимоги щодо майнового стану заявника, застосував конструкцію, за якою обмеження щодо наявності житла стосуються заявника та членів його сім`ї. Використання сполучника «та» у цьому сполученні має виключне юридичне значення, оскільки він виступає сполучним елементом, який об`єднує кілька суб`єктів (заявника та членів його сім`ї) у єдину правову категорію осіб, чиє майно підлягає врахуванню.

Натомість, згідно п. 1 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Оскільки майно, набуте дружиною позивача до шлюбу, що підтверджується матеріалами справи, за своєю правовою природою (ст. 57 Сімейного кодексу України) виходить за межі спільного майна членів сім`ї, заявник у даному випадку не є особою, яка має у власності об`єкти житлової нерухомості. Доказів протилежного суду не надано.

Отже, до позивача не можуть застосовуватися обмеження, передбачені пп. 3 п. 5 Порядку № 1176.

Інші доводи позивача не впливають на вирішення спору по суті.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення про відмову у наданні допомоги для вирішення житлового питання не ґрунтується на нормі права та підлягає скасуванню. А зобо`вязання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.12.2025 № ЗВПО-20.12.2025-23607 про надання допомоги для вирішення житлового питання, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, забезпечить ефективне відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, у повній мірі оцінивши доводи та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витра не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.02.2026 № 744 про відмову в наданні допомоги для вирішення житлового питання ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати виконавчий комітет Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 02140892) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 20.12.2025 № ЗВПО-20.12.2025-23607 про надання допомоги для вирішення житлового питання, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 26.10.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко