Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28874/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
15.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.09.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17.08.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що під час призначення пенсії відповідачем для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн. Водночас, на переконання позивача, під час проведення щорічної індексації пенсії у 2022-2026 роках відповідачем не забезпечено належного збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати із застосуванням відповідних коефіцієнтів, установлених Кабінетом Міністрів України. Зокрема, позивач посилається на положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а також постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236, якими передбачено проведення відповідних перерахунків пенсій із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідно. На думку позивача, зазначені коефіцієнти повинні застосовуватися послідовно до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, який був врахований під час первинного обчислення його пенсії, що має забезпечити належне підвищення розміру пенсійної виплати відповідно до законодавчо встановленого механізму індексації. З метою реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення 17.08.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення індексації та перерахунку пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки із застосуванням наведених коефіцієнтів. Проте листом від 25.08.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення запитуваного перерахунку пенсії. Позивач вважає таку позицію відповідача необґрунтованою та такою, що суперечить положенням статті 46 Конституції України, статті 42 Закону України №1058-IV і нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок проведення щорічної індексації пенсій. На переконання позивача, невиконання відповідачем обов`язку щодо належного застосування встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати призводить до неправильного визначення розміру належної йому пенсії, порушує його право на належне пенсійне забезпечення та позбавляє можливості отримувати пенсійні виплати в розмірі, передбаченому чинним законодавством. З огляду на викладене, вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення належної індексації пенсії протиправними, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними відповідні дії відповідача та зобов`язати останнього здійснити з 17.08.2026 року індексацію і перерахунок його пенсії шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.
21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Водночас 14.10.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі, в якому представник відповідача просить долучити до матеріалів адміністративної справи №160/28874/26 матеріали пенсійної справи позивача ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 року.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що під час призначення пенсії для визначення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Зазначений показник використано як складову формули обчислення заробітної плати позивача для визначення розміру пенсії відповідно до статей 27 та 40 Закону України №1058-IV.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема розрахунків стажу та заробітної плати, пенсійним органом здійснювалося визначення індивідуальних показників страхового стажу, заробітної плати та розміру пенсійної виплати.
При цьому, як убачається з наданих документів, предметом спору між сторонами є не правильність визначення страхового стажу позивача чи індивідуального коефіцієнта його заробітної плати, а правомірність застосованого відповідачем механізму щорічної індексації пенсії, зокрема визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час проведення відповідних перерахунків.
Судом встановлено, що у 2022-2026 роках Кабінетом Міністрів України прийнято низку нормативно-правових актів, якими врегульовано проведення щорічної індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 передбачено проведення з 01.03.2022 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 установлено проведення з 01.03.2023 року відповідного перерахунку із застосуванням коефіцієнта збільшення в розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 передбачено проведення з 01.03.2024 року індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення в розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115, який застосовується під час проведення індексації пенсій з 01.03.2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,121.
Отже, протягом 2022-2026 років нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України встановлювалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується під час обчислення пенсій, а саме: 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
17.08.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення індексації та перерахунку призначеної йому пенсії.
У зазначеній заяві позивач просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, який становив 9118,81 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Позивач обґрунтовував своє звернення тим, що під час проведення щорічної індексації пенсії відповідач повинен застосовувати відповідні коефіцієнти збільшення саме до показника середньої заробітної плати, який був використаний під час первинного призначення пенсії у 2021 році.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 25.08.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії в запропонований ним спосіб.
Зі змісту наданих матеріалів убачається, що пенсійний орган, обґрунтовуючи порядок проведення індексації, посилався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 та відповідні постанови Кабінету Міністрів України щодо індексації пенсій у 2022-2026 роках.
Водночас позивач вважає, що застосування відповідачем механізму індексації, який не передбачає послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на всі встановлені коефіцієнти, призводить до заниження розміру належної йому пенсії.
Не погоджуючись із позицією пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення є однією з основних форм реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, а тому діяльність органів Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій повинна здійснюватися з неухильним дотриманням принципів законності, правової визначеності, рівності та недопущення необґрунтованого звуження змісту й обсягу соціальних прав особи.
Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, умови призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп Ч Кс,
де П - розмір пенсії у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи.
Отже, показник середньої заробітної плати в Україні є самостійною складовою формули обчислення пенсії, яка безпосередньо впливає на її розмір.
При цьому законодавець передбачив спеціальний механізм підтримання купівельної спроможності раніше призначених пенсій шляхом проведення їх щорічної індексації.
Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного законом.
З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець пов`язує проведення індексації раніше призначеної пенсії саме зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховується для її обчислення.
Водночас положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV не встановлюють безпосередньої залежності права особи на індексацію від року призначення їй пенсії та не передбачають можливості повного виключення окремих категорій пенсіонерів із механізму щорічного підвищення пенсійних виплат лише з огляду на дату їх призначення.
Таким чином, щорічна індексація пенсій має на меті забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення з урахуванням зміни економічних показників, інфляційних процесів та зростання середньої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).
Зазначений Порядок визначає механізм проведення перерахунку пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.
Водночас положення Порядку №124 як підзаконного нормативно-правового акта повинні застосовуватися у системному зв`язку з положеннями Закону №1058-IV та не можуть тлумачитися у спосіб, який суперечить законодавчо визначеній меті індексації пенсій.
Суд наголошує, що підзаконне нормативне регулювання не може змінювати сутність установленого законом права на пенсійне забезпечення або встановлювати додаткові обмеження такого права поза межами наданих Кабінету Міністрів України повноважень.
Отже, вирішуючи питання щодо правомірності проведення індексації пенсії позивача, суд виходить із необхідності забезпечення узгодженого застосування статей 27, 40, 42 Закону №1058-IV та положень Порядку №124 з урахуванням їх юридичної сили, змісту та мети правового регулювання.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 у правовідносинах, пов`язаних із проведенням щорічної індексації пенсій, призначених після 01.01.2020 року.
Так, у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого індексація пенсій, призначених згідно із Законом №1058-IV, повинна здійснюватися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який був фактично застосований під час обчислення конкретної пенсії.
При цьому Верховний Суд виходив із того, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати визначений законом механізм індексації пенсій та встановлювати для окремих категорій пенсіонерів менш сприятливий порядок перерахунку пенсійних виплат, який не відповідає приписам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Наведений правовий підхід отримав подальший розвиток у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
У зазначеній постанові Верховний Суд здійснив системний аналіз положень статей 27, 40, 42 Закону №1058-IV, Порядку №124 та постанов Кабінету Міністрів України, якими врегульовано питання проведення щорічної індексації пенсій.
Судова палата дійшла висновку, що під час проведення перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках відповідно до Закону №1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення відповідної пенсії.
Верховний Суд наголосив, що Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.
Зокрема, Верховний Суд визнав неправомірним застосування пункту 5 Порядку №124 під час індексації пенсій, призначених починаючи з 2020 року, в частині, яка призводить до використання іншого показника середньої заробітної плати, ніж той, що фактично враховувався під час призначення пенсії.
У постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд також звернув увагу, що встановлення пенсіонерам фіксованих щомісячних доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн відповідно у 2022-2024 роках замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до належного показника середньої заробітної плати не відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, Судова палата підтвердила, що встановлення додаткових фіксованих виплат не може підміняти передбачений законом механізм індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для її обчислення.
Важливим для вирішення цієї справи є те, що Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
Отже, зазначена правова позиція підтверджена на рівні Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та підлягає врахуванню судами під час вирішення аналогічних спорів.
Аналогічний підхід до застосування положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV відображений також у постановах Верховного Суду від 27.01.2025 року у справі №200/422/24, від 11.02.2025 року у справі №280/3620/24, від 24.03.2025 року у справі №380/11333/24 та від 08.04.2025 року у справі №260/4303/24.
Суд також ураховує постанову Верховного Суду від 28.01.2026 року у справі №140/8002/24, у якій підтверджено необхідність урахування відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати під час індексації пенсій та правильного відображення цих коефіцієнтів у способі судового захисту.
Наведені правові висновки мають істотне значення для вирішення цієї адміністративної справи, оскільки пенсію позивачу призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а предметом спору є правомірність застосування відповідачем іншого механізму індексації зазначеної пенсії.
Щодо послідовного застосування коефіцієнтів індексації за 2022-2025 роки.
Окремої уваги заслуговує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2025 року у справі №440/6585/25.
У зазначеній справі предметом судового розгляду було питання правомірності проведення індексації пенсії, призначеної у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, урахував раніше сформовану правову позицію Судової палати від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 та дослідив питання належного застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати під час індексації пенсії.
У цій постанові Верховний Суд підтвердив необхідність послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів індексації, установлених на відповідні роки.
Зокрема, у справі №440/6585/25 Верховний Суд розглянув питання застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Зазначений правовий висновок має особливе значення для цієї справи, оскільки фактичні обставини щодо року призначення пенсії, первинного показника середньої заробітної плати та характеру спірних правовідносин є подібними.
Таким чином, правові висновки Верховного Суду у справах №160/28752/23, №200/5836/24 та №440/6585/25 у своїй сукупності підтверджують, що проведення індексації пенсії, призначеної у 2021 році, повинно здійснюватися з урахуванням показника середньої заробітної плати, фактично застосованого під час її призначення, та відповідних коефіцієнтів збільшення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що під час проведення індексації пенсії позивача за 2022-2025 роки належним способом реалізації положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV є послідовне збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
При цьому застосування іншого, менш сприятливого для позивача механізму індексації, заснованого виключно на положеннях підзаконного нормативно-правового акта, не може вважатися правомірним, якщо такий механізм суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.
Щодо застосування коефіцієнта індексації у 2026 році.
Судом також установлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,121.
При цьому постанова №236 передбачає також окремі особливості проведення індексації пенсій, призначених у різні роки, зокрема застосування спеціальних коефіцієнтів для окремих категорій пенсіонерів.
Однак суд ураховує, що положення підзаконного нормативно-правового акта підлягають застосуванню лише за умови їх відповідності положенням закону, який має вищу юридичну силу.
Правовий висновок Верховного Суду у складі Судової палати від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 щодо пріоритетності частини другої статті 42 Закону №1058-IV над положеннями Порядку №124 має значення і для оцінки правомірності застосованого відповідачем механізму індексації у 2026 році.
Оскільки позивачу пенсію призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, суд доходить висновку, що під час індексації пенсії за 2026 рік належить ураховувати цей показник з попередніми законодавчо визначеними збільшеннями.
Застосування коефіцієнта 1,121 повинно здійснюватися до показника середньої заробітної плати, послідовно збільшеного за результатами попередніх років індексації, оскільки інший підхід призводив би до втрати результатів раніше проведених підвищень та суперечив би меті індексації пенсій.
Разом із тим суд зауважує, що висновок щодо необхідності застосування повного коефіцієнта 1,121 до пенсії позивача у 2026 році ґрунтується на системному тлумаченні частини другої статті 42 Закону №1058-IV та раніше сформованих правових позиціях Верховного Суду. Наведені постанови Верховного Суду безпосередньо не вирішували питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, а тому зазначений висновок є результатом правової оцінки судом обставин цієї справи.
Застосовуючи наведені положення законодавства та правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин справи, суд виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 пенсію за віком призначено у 2021 році відповідно до Закону №1058-IV.
Під час обчислення пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.
Отже, саме зазначений показник був складовою формули обчислення пенсії позивача та відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV повинен ураховуватися під час проведення її щорічної індексації.
Суд звертає увагу, що законодавче формулювання частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, а не будь-якого іншого умовного показника, визначеного підзаконним нормативно-правовим актом.
Використання для індексації іншого показника середньої заробітної плати, ніж той, який фактично враховувався під час призначення пенсії позивачу, змінює передбачений законом механізм обчислення пенсійної виплати.
У свою чергу, застосування фіксованих доплат замість належного збільшення показника середньої заробітної плати не забезпечує реалізації механізму індексації, визначеного частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Суд ураховує, що у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд безпосередньо визнав неправомірним установлення фіксованих доплат у розмірах 135,00 грн, 100,00 грн та 100,00 грн замість проведення індексації із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який використовувався під час призначення пенсії.
Отже, сам по собі факт здійснення пенсійним органом певних перерахунків пенсії або встановлення додаткових виплат не свідчить про виконання обов`язку щодо проведення індексації відповідно до вимог Закону №1058-IV.
Суд також зазначає, що право позивача на належну індексацію пенсії не може ставитися в залежність від особливостей програмного забезпечення, яке використовується органами Пенсійного фонду України для проведення автоматизованих перерахунків, або від внутрішнього порядку організації роботи відповідного органу.
Пенсійний орган як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний забезпечити реалізацію права особи на пенсійне забезпечення у спосіб, який відповідає вимогам закону.
17.08.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Листом від 25.08.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення запитуваного перерахунку.
Оцінюючи зазначену відмову, суд виходить із того, що відповідач повинен був урахувати положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та відповідні правові висновки Верховного Суду щодо порядку індексації пенсій, призначених після 01.01.2020 року.
Водночас відмова у здійсненні перерахунку пенсії позивача шляхом послідовного застосування встановлених коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який використовувався під час призначення пенсії, не узгоджується з наведеними вимогами законодавства та правовими висновками Верховного Суду.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах визначальне значення має не формальне посилання пенсійного органу на факт проведення індексації, а правильність застосування відповідного механізму та його відповідність положенням закону.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач має право на проведення індексації пенсії з урахуванням послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн на відповідні коефіцієнти індексації.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17.08.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник
Судове рішення № 140921470, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/28874/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: