Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/33692/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Кривов`язової Катерини Миколаївни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
01.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 01.07.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Кривов`язової Катерини Миколаївни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на банківський рахунок з 01.04.2023 року, переведення виплати пенсії на пошту, не за адресом постійного проживання позивача, припинення виплати пенсії з 01.04.2023 року без повідомлення позивача;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з моменту припинення її виплати - з 01.04.2023 року, як непрацюючому пенсіонеру, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, доплата за вік (78 років) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.01.2024 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, а також за період з 07.10 2009 по 01.04.2018 рік;
- відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 01.04.2023 року по момент виплати заборгованості по пенсії;
- відповідно до ч.6 ст. 246, ч. 1 ст. 382 КАС України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, яка з 15.11.1999 року постійно проживає на території Держави Ізраїль та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як зазначає позивач, у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон вона тривалий час була позбавлена можливості отримувати пенсійні виплати, а їх здійснення було поновлено на виконання судового рішення з 30.04.2018 року. У період з 30.04.2018 року до 01.04.2023 року виплата пенсії здійснювалася шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача. Проте з 01.04.2023 року відповідач припинив перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок та перевів їх виплату через підприємство поштового зв`язку за попереднім місцем проживання позивача на території України, незважаючи на те, що відповідачу було відомо про її постійне проживання за кордоном. При цьому жодного повідомлення про зміну способу виплати пенсії, а також рішення про припинення її виплати позивач не отримувала, унаслідок чого фактично була позбавлена можливості отримувати належні їй пенсійні кошти. З метою поновлення порушеного права 14.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2023 року на визначений нею банківський рахунок, додавши копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, реєстраційного номера облікової картки платника податків та банківські реквізити. Однак листом від 19.05.2026 року №60638-41911/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.05.2026 року №046050005317 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку з відсутністю необхідних документів. Крім того, відповідач послався на положення статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено припинення виплати пенсії у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд. Позивач вважає такі дії та рішення протиправними, оскільки неотримання пенсії було зумовлене не її волевиявленням, а зміною відповідачем способу виплати пенсійних коштів без належного повідомлення та без урахування фактичного місця її постійного проживання. На переконання позивача, зазначені обставини свідчать про порушення гарантованого статтями 24, 46 Конституції України права на соціальний захист незалежно від місця проживання особи, а також суперечать правовим висновкам Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 07.10.2009 року №25-рп/2009. Позивач наголошує, що відсутність належного механізму виплати пенсії громадянам України, які постійно проживають за кордоном, не може бути підставою для позбавлення їх права на отримання раніше призначеної пенсії. У зв`язку із цим позивач вважає, що відповідач зобов`язаний поновити виплату пенсії з 01.04.2023 року на визначений нею банківський рахунок, здійснити відповідний перерахунок та індексацію пенсійних виплат з урахуванням установлених законодавством підвищень, надбавок і доплат, а також нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Вважаючи, що оскаржувані дії, бездіяльність та рішення пенсійного органу порушують її право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2026 рік, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн.00 коп.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яку подано фізичною особою, справляється судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем подано до суду позов в електронній формі, яким заявлено одну вимогу немайнового характеру, а тому сума судового збору складає 1064,96 грн. (3328,00 * 0,4*0,8).
Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. сплаченого на наступні реквізити:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23). З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі №160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Натомість, представником позивача до позовної заяви долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення сплати із посиланням на положення частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Аргументи такого клопотання зводяться до того, що позивач, ОСОБА_1 , є особою похилого віку, якій виповнилося 78 років, та протягом останніх трьох років не отримує призначену їй відповідно до законодавства України пенсію за віком, унаслідок чого перебуває у скрутному матеріальному становищі.
На переконання представника позивача, тривале неотримання пенсійних виплат, похилий вік позивача та соціальний характер заявлених позовних вимог свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Посилаючись на наведені обставини, представник позивача просить суд зменшити розмір належних до сплати судових витрат, звільнити позивача від їх сплати повністю або частково чи відстрочити або розстрочити їх сплату на визначений судом строк.
Надаючи оцінку заявленому клопотанню, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за наявності передбачених цією нормою умов.
Зокрема, пунктом 1 частини першої статті 8 зазначеного Закону передбачено можливість застосування відповідної процесуальної пільги, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Пунктом 3 частини першої статті 8 цього Закону визначено таку умову, як належність предмета позову до захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров`ю.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що визначальним критерієм для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, який повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.
При цьому наявність спору щодо захисту соціальних прав не зумовлює автоматичного звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки застосування відповідної процесуальної пільги є правом суду, яке реалізується за результатами оцінки конкретних обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, саме на особу, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, покладається обов`язок доведення обставин, які свідчать про її неспроможність виконати відповідний процесуальний обов`язок.
У постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 року у справі №9901/166/19.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі №160/12251/20, документом, який відображає загальну суму доходу позивача за попередній календарний рік, може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Відповідний правовий підхід також відображений у постановах Верховного Суду від 27.06.2023 року у справі №120/3505/22, від 02.11.2023 року у справі №120/6039/22, від 18.01.2024 року у справі №520/495/23, від 30.04.2025 року у справі №207/1966/24 та від 16.10.2025 року у справі №280/6038/24.
З огляду на наведені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, належним доказом майнового стану позивача могла бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2025 рік, яка формується на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Водночас суд зазначає, що з огляду на постійне проживання позивача за межами України відомості зазначеного Реєстру не обов`язково відображають усі доходи, отримані нею за кордоном, а тому майновий стан позивача може підтверджуватися також іншими належними доказами.
Проте позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що сума судового збору за подання позовної заяви у цій справі перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2025 рік.
Крім того, до клопотання не долучено інших документів, які б дозволяли встановити фактичний майновий стан позивача, зокрема наявність або відсутність інших джерел доходів, соціальних виплат чи матеріального забезпечення за місцем її постійного проживання.
Таким чином, наведені представником позивача доводи не дають суду можливості пересвідчитися у тому, що протягом 2025 року ОСОБА_1 не мала інших джерел доходів для забезпечення своїх життєвих потреб, а сплата судового збору у встановленому законом розмірі становитиме для неї надмірний фінансовий тягар.
При цьому суд ураховує, що сам по собі факт неотримання пенсійних виплат протягом останніх трьох років, хоча й може свідчити про погіршення матеріального становища позивача, не є безумовним доказом відсутності інших джерел доходів або коштів, необхідних для сплати судового збору.
Так, згідно з правовою позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження. Зазначені норми є диспозитивними та встановлюють не обов`язок, а повноваження суду застосувати відповідну процесуальну пільгу.
Водночас суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до правосуддя.
У рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати судового збору сама по собі не є несумісною з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом із тим розмір судового збору повинен оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема спроможності заявника його сплатити, щоб відповідне фінансове обмеження не порушувало саму сутність права на доступ до суду.
У рішенні від 20.02.2014 року у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia, заява №26746/05) Європейський суд з прав людини також наголосив на необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами держави у справлянні судового збору та правом особи на доступ до суду, зокрема шляхом належного розгляду питання про звільнення від його сплати за наявності обґрунтованих підстав.
Отже, практика Європейського суду з прав людини передбачає необхідність індивідуальної оцінки фінансової спроможності заявника, однак не встановлює безумовного права кожної особи на звільнення від сплати судового збору.
Ураховуючи наведене, суд зазначає, що похилий вік позивача, неотримання нею пенсії та соціальний характер спірних правовідносин є обставинами, які підлягають урахуванню під час вирішення клопотання, однак за відсутності належного документального підтвердження майнового стану не є достатніми для висновку про неможливість сплати судового збору.
Суд окремо наголошує, що належність предмета позову до захисту соціальних прав відповідає умові, передбаченій пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», незалежно від доведеності перевищення судовим збором 5 відсотків річного доходу позивача. Проте й за цієї умови застосування відповідної процесуальної пільги потребує оцінки майнового стану заявника.
За відсутності належних доказів такого стану суд не має достатніх підстав для висновку, що сплата судового збору об`єктивно перешкоджатиме реалізації позивачем права на судовий захист.
Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення сплати є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 160, ч.1 ст. 169, ст. ст. 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення сплати відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Кривов`язової Катерини Миколаївни до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про ви знання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн. сплаченого на наступні реквізити:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник
Судове рішення № 140921401, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/33692/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: