Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/14080/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки (6188,89), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (за 2020 рік); 1,11 (за 2021 рік); 1,14 (за 2022 рік); 1,197 (за 2023 рік); 1,0796 (за 2024 рік); 1,115 (за 2025 рік) та 1,121 (за 2026 рік);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки (6188,89), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 20.01.2026 року у розмірі 1,11 (за 2020 рік); 1,11 (за 2021 рік); 1,14 (за 2022 рік); 1,197 (за 2023 рік); 1,0796 (за 2024 рік); 1,115 (за 2025 рік) та 1,121 (за 2026 рік) з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці при перерахунку пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 20.01.2026 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, без урахуванням обмеження індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28.05.2019 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Під час призначення пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, однак при проведенні подальших індексацій відповідач застосовував коефіцієнти збільшення до показника 3764,40 грн, що, на думку позивача, є протиправним. Позивач вважає, що індексація його пенсії повинна здійснюватися із застосуванням до показника 6188,89 грн коефіцієнтів 1,11 за 2020 рік, 1,11 за 2021 рік, 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік. На звернення позивача від 20.01.2026 року відповідач листом від 18.02.2026 року №17815-6360/Б-01/8-0400/26 повідомив про правомірність проведених перерахунків. Крім того, позивач вважає протиправним застосування відповідачем обмежень індексації пенсії, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» він має право на пенсію у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія. Вважаючи, що зазначеними діями та бездіяльністю відповідача порушено його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху із наданням часу на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
31.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач з 28.05.2019 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн. Відповідач наголошує, що індексація пенсії здійснюється відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн із застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів. Зокрема, у 2020 році застосовано коефіцієнт 1,11, у 2021 році - 1,11, у 2022 році - 1,14, у 2023 році - 1,197, у 2024 році - 1,0796, у 2025 році - 1,115. Відповідач зазначає, що позивачу проводилися відповідні перерахунки пенсії та встановлювалися передбачені законодавством доплати, зокрема з 01.07.2021 року у розмірі 100,00 грн та з 01.03.2022 року у розмірі 135,00 грн. Крім того, з 01.03.2023 року пенсію позивача проіндексовано на 1500,00 грн із застосуванням обмеження суми підвищення відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, у зв`язку із чим сума обмеження індексації становила 359,99 грн. Відповідач вважає, що встановлені Кабінетом Міністрів України обмеження розміру підвищення пенсії є обов`язковими для застосування органами Пенсійного фонду України, а перерахунки пенсії позивача проведено відповідно до чинного законодавства. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 28.05.2019 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, відповідно до рішення Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №046350002933 від 07.06.2019 року позивачу призначено пенсію за віком з 28.05.2019 року.
На дату призначення пенсії страховий стаж позивача становив 39 років 3 місяці 6 днів, у тому числі стаж роботи за підземними професіями, передбаченими Списком №1, становив 25 років 1 місяць 13 днів. Коефіцієнт страхового стажу визначено у розмірі 0,45167.
Під час первинного призначення пенсії середньомісячний заробіток позивача для її обчислення становив 12698,43 грн. Основний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, становив 5735,50 грн (12698,43 грн х 0,45167). Доплату за понаднормовий стаж, передбачену статтею 28 зазначеного Закону, визначено у розмірі 59,88 грн за 4 роки понаднормового страхового стажу.
При цьому відповідно до положень Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмір пенсії позивача визначено з урахуванням гарантії виплати пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, що становило 10158,74 грн (12698,43 грн х 80%).
Як встановлено судом, під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, у розмірі 6188,89 грн.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи позивача, розрахунком пенсії та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.02.2026 року №17815-6360/Б-01/8-0400/26.
Надалі органом Пенсійного фонду України проводилися перерахунки пенсії позивача, зокрема у зв`язку з проведенням щорічної індексації пенсійних виплат відповідно до статті 42 Закону №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначалися умови і порядок підвищення пенсій у відповідні роки.
Із наданого відповідачем розрахунку та листа від 18.02.2026 року вбачається, що при проведенні індексації пенсії у 2020 році відповідач застосовував коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251.
При цьому індексація здійснювалася виходячи з показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17 та 1,11, у результаті чого відповідний показник становив 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11).
З 01.03.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 відповідачем застосовано черговий коефіцієнт збільшення 1,11, унаслідок чого показник середньої заробітної плати для проведення індексації становив 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11).
У подальшому відповідачем застосовувалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати: з 01.03.2022 року - 1,14, з 01.03.2023 року - 1,197, з 01.03.2024 року - 1,0796, з 01.03.2025 року - 1,115 та з 01.03.2026 року - 1,121.
Водночас позивач не погоджується із застосуванням для проведення зазначених перерахунків показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, оскільки під час первинного призначення його пенсії 28.05.2019 року застосовувався показник 6188,89 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України зі зверненням №ВЕБ-04001-Ф-С-26-039346, яке зареєстровано відповідачем за вхідним №6360/Б-0400-26 від 20.01.2026 року.
У зазначеному зверненні позивач порушив питання щодо правильності проведення індексації його пенсії, зокрема застосування показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії.
Листом від 18.02.2026 року №17815-6360/Б-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на звернення позивача, в якій підтвердило, що пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначено з 28.05.2019 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.
Водночас відповідач повідомив, що подальша індексація пенсії здійснювалася відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.
З матеріалів пенсійної справи також встановлено, що відповідно до рішення про перерахунок пенсії №046350002933 від 01.09.2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням даних в електронній пенсійній справі.
За результатами зазначеного перерахунку страховий стаж позивача становив 44 роки 1 місяць 6 днів, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 12 років 9 місяців 28 днів, страховий стаж після 01.01.2004 року - 14 років 3 місяці 8 днів, додаткові роки за Списком №1 - 17 років, стаж роботи за Списком №1 - 19 років 1 місяць 22 дні.
Коефіцієнт страхового стажу визначено у розмірі 0,44083.
Середньомісячний заробіток, врахований для обчислення пенсії, становив 18278,16 грн.
Основний розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, становив 8057,56 грн (18278,16 грн х 0,44083).
Доплату за понаднормовий стаж, передбачену статтею 28 Закону №1058-IV, визначено у розмірі 159,21 грн за 9 років понаднормового стажу.
Загальний розмір пенсії за віком із зазначеною доплатою становив 8216,77 грн.
Водночас відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмір пенсії позивача визначено на рівні 80 відсотків заробітної плати, що становило 14622,53 грн (18278,16 грн х 80%).
Для забезпечення зазначеного розміру пенсії відповідачем установлено доплату відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у сумі 6405,76 грн.
Разом із тим у розрахунку пенсії від 01.09.2025 року відображено обмеження індексації з 01.03.2023 року у розмірі 359,99 грн та обмеження індексації з 01.03.2025 року у розмірі 8,15 грн.
Унаслідок застосування зазначених обмежень фактичний розмір пенсії позивача з надбавками визначено у сумі 14254,39 грн, що на 368,14 грн менше розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 27.02.2026 року відповідачем сформовано розрахунок перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року у зв`язку з проведенням індексації заробітку.
Відповідно до зазначеного розрахунку середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії збільшено до 20489,82 грн.
При цьому страховий стаж позивача становив 44 роки 1 місяць 6 днів, стаж роботи за Списком №1 - 19 років 1 місяць 22 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,44083.
Основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV визначено у сумі 9032,53 грн (20489,82 грн х 0,44083).
Доплата за понаднормовий стаж становила 159,21 грн, а загальний розмір пенсії за віком із зазначеною доплатою - 9191,74 грн.
Водночас розмір пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» становив 16391,86 грн, що відповідає 80 відсоткам заробітної плати у розмірі 20489,82 грн.
Для забезпечення зазначеного розміру пенсії відповідачем установлено доплату у сумі 7200,12 грн.
Разом із тим із розрахунку перерахунку пенсії від 27.02.2026 року вбачається, що відповідач продовжив застосовувати обмеження індексації з 01.03.2023 року у розмірі 359,99 грн та з 01.03.2025 року у розмірі 8,15 грн.
Унаслідок застосування зазначених обмежень розмір пенсії позивача з надбавками з 01.03.2026 року визначено у сумі 16023,72 грн замість 16391,86 грн.
Отже, різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та розміром пенсії, фактично визначеним відповідачем до виплати, становить 368,14 грн щомісячно.
Крім того, судом встановлено, що 26.03.2026 року відповідачем сформовано черговий розрахунок перерахунку пенсії позивача за рішенням №046350002933, з датою перерахунку 24.03.2026 року, у зв`язку з перерахунком пенсії за стажем відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.
За результатами зазначеного перерахунку страховий стаж позивача збільшився до 46 років 1 місяця 6 днів, а коефіцієнт страхового стажу становив 0,46083.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії залишився на рівні 20489,82 грн.
Основний розмір пенсії за віком визначено у сумі 9442,32 грн, доплату за понаднормовий стаж за 11 років - у сумі 194,59 грн, а загальний розмір пенсії за віком - 9636,91 грн.
Доплату відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено у сумі 6754,95 грн, унаслідок чого розмір пенсії відповідно до зазначеного Закону становив 16391,86 грн.
Однак відповідачем знову враховано обмеження індексації у розмірах 359,99 грн та 8,15 грн, у зв`язку із чим розмір пенсії з надбавками з 01.04.2026 року визначено у сумі 16023,72 грн.
Таким чином, наявні у матеріалах справи розрахунки пенсії від 01.09.2025 року, 27.02.2026 року та 26.03.2026 року підтверджують, що відповідач під час проведення перерахунків визначав розмір пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на рівні 80 відсотків заробітної плати, однак розмір пенсії з надбавками до виплати зменшував на суми обмежень індексації.
Зокрема, з 01.03.2026 року розмір пенсії, визначений відповідно до спеціального Закону, становив 16391,86 грн, тоді як розмір пенсії з надбавками після застосування обмежень становив 16023,72 грн.
Водночас зі змісту листа відповідача від 18.02.2026 року вбачається, що індексація пенсії позивача проводилася із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати 3764,40 грн, тоді як під час призначення пенсії 28.05.2019 року було застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з порядком проведення відповідачем індексації пенсії, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн замість 6188,89 грн, а також із застосуванням обмежень індексації, внаслідок яких розмір пенсії з надбавками, визначений до виплати, є меншим за розмір, обчислений відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Вважаючи зазначені дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права особи на соціальний захист, а його реалізація повинна здійснюватися з дотриманням принципів законності, правової визначеності, рівності, пропорційності та належного урядування.
Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс,
де П - розмір пенсії у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії, зокрема із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, показник середньої заробітної плати є однією з основних складових формули обчислення пенсії, від якої безпосередньо залежить розмір пенсійної виплати.
Як установлено судом, позивачу ОСОБА_1 з 28.05.2019 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону №1058-IV.
Під час призначення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, що підтверджується рішенням про призначення пенсії №046350002933 від 07.06.2019 року та матеріалами пенсійної справи.
Водночас під час проведення подальших перерахунків та індексації пенсії відповідач застосовував коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із застосуванням відповідачем іншого показника середньої заробітної плати під час проведення індексації пенсії, а також із застосуванням обмежень індексації, які призвели до зменшення розміру пенсії, гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Щодо правомірності проведення індексації пенсії позивача.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.
Суд зазначає, що наведена норма закону встановлює обов`язок держави забезпечувати щорічне підвищення раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.
При цьому законодавець безпосередньо визначив, що збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який використовується для обчислення відповідної пенсії.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).
Відповідно до пункту 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017 року, на відповідний коефіцієнт.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника.
Разом із тим суд наголошує, що положення підзаконного нормативно-правового акта повинні відповідати положенням закону, на виконання якого такий акт прийнято.
Кабінет Міністрів України, визначаючи порядок проведення індексації пенсій, не наділений повноваженнями змінювати встановлений законом зміст права особи на пенсійне забезпечення або звужувати обсяг гарантій, передбачених Законом №1058-IV.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, у разі суперечності між положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та положеннями Порядку №124 пріоритетному застосуванню підлягають положення закону.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124, дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії необхідно застосовувати коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії особи.
При цьому Верховний Суд виходив із того, що положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати встановлений законом порядок індексації пенсій та призводити до звуження змісту права особи на належне пенсійне забезпечення.
Наведений правовий підхід підтримано Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.
У зазначеній справі Судова палата Верховного Суду розглядала питання щодо правомірності застосування під час індексації пенсії показника середньої заробітної плати, відмінного від показника, який був врахований під час призначення пенсії.
За результатами розгляду справи Судова палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування під час проведення індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, є протиправним.
При цьому Верховний Суд наголосив, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення відповідної пенсії.
Суд зазначає, що наведений висновок Верховного Суду сформульовано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, а тому він має особливе значення для забезпечення єдності судової практики у спорах цієї категорії.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що при проведенні індексації пенсії позивача відповідач повинен був застосовувати коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, який безпосередньо враховувався під час призначення пенсії з 28.05.2019 року.
Натомість застосування відповідачем показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн не відповідає правовому висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.
Суд наголошує, що показник 3764,40 грн не був використаний під час первинного призначення пенсії позивача та не становив основу розрахунку його пенсії з 28.05.2019 року.
Відтак використання зазначеного показника під час подальших перерахунків фактично призвело до застосування механізму індексації, який не забезпечує збільшення показника середньої заробітної плати, врахованого для обчислення пенсії позивача.
За таких обставин суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо непроведення належної індексації пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати у розмірі 6188,89 грн.
Судом встановлено, що у 2020-2026 роках Кабінетом Міністрів України приймалися нормативно-правові акти, якими визначалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 установлено коефіцієнт збільшення 1,11, постановою від 22.02.2021 року №127 - 1,11, постановою від 16.02.2022 року №118 - 1,14, постановою від 24.02.2023 року №168 - 1,197, постановою від 23.02.2024 року №185 - 1,0796, постановою від 25.02.2025 року №209 - 1,115 та постановою від 25.02.2026 року №236 - 1,121.
Отже, під час проведення індексації пенсії позивача відповідні коефіцієнти збільшення підлягають застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії, а саме 6188,89 грн.
При цьому суд зазначає, що індексація пенсії є послідовним процесом збільшення показника середньої заробітної плати, за якого кожний наступний коефіцієнт застосовується з урахуванням попередніх збільшень.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії позивача відповідач повинен врахувати всі відповідні коефіцієнти збільшення, встановлені законодавством за 2020-2026 роки, з дотриманням дат, з яких передбачено їх застосування.
Водночас суд звертає увагу, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 20.01.2026 року, тоді як коефіцієнт збільшення 1,121 за 2026 рік підлягає застосуванню з 01.03.2026 року.
Тому перерахунок пенсії з 20.01.2026 року повинен здійснюватися з урахуванням коефіцієнтів, установлених за 2020-2025 роки, а починаючи з 01.03.2026 року - також із застосуванням коефіцієнта 1,121.
Зазначене не свідчить про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки визначення судом належного порядку та дат застосування відповідних коефіцієнтів спрямоване на ефективне відновлення порушеного права позивача.
Щодо застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Правові, економічні та організаційні засади підвищення престижності шахтарської праці, особливості соціального захисту шахтарів та членів їхніх сімей визначаються Законом України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI).
Відповідно до статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем для шахтарів, які мають необхідний стаж роботи на підземних роботах, установлено спеціальну державну гарантію мінімального розміру пенсійного забезпечення.
При цьому розмір пенсії, визначений статтею 8 Закону №345-VI, є гарантованим законом мінімальним рівнем пенсійної виплати, а не додатковою надбавкою, встановлення чи невстановлення якої залежить від розсуду органу Пенсійного фонду України.
Судом установлено, що позивач має необхідний стаж роботи за Списком №1, а тому на нього поширюються положення статті 8 Закону №345-VI.
Зазначена обставина не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами пенсійної справи, оскільки під час проведення перерахунків пенсії відповідач самостійно визначав її розмір на рівні 80 відсотків заробітної плати позивача.
Так, відповідно до розрахунку пенсії від 01.09.2025 року середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становив 18278,16 грн, а розмір пенсії відповідно до Закону №345-VI - 14622,53 грн.
Водночас відповідачем застосовано обмеження індексації з 01.03.2023 року у розмірі 359,99 грн та з 01.03.2025 року у розмірі 8,15 грн.
Унаслідок застосування зазначених обмежень розмір пенсії позивача з надбавками визначено у сумі 14254,39 грн, тобто на 368,14 грн менше розміру, обчисленого відповідно до статті 8 Закону №345-VI.
Аналогічні обставини встановлено судом під час дослідження розрахунку пенсії з 01.03.2026 року.
Зокрема, при середньомісячному заробітку позивача 20489,82 грн розмір пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI становив 16391,86 грн.
Разом із тим після застосування обмежень індексації у загальному розмірі 368,14 грн відповідачем визначено розмір пенсії з надбавками у сумі 16023,72 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, визначивши розмір пенсії позивача відповідно до спеціального Закону, надалі зменшував його на суми обмежень індексації, унаслідок чого розмір пенсійної виплати ставав меншим за гарантований законом мінімальний розмір.
Суд вважає такі дії протиправними з огляду на наступне.
Положеннями постанов Кабінету Міністрів України, якими визначається порядок проведення щорічної індексації пенсій, передбачено можливість застосування обмежень розміру підвищення пенсійних виплат унаслідок індексації.
Однак зазначені обмеження стосуються порядку проведення індексації та не можуть застосовуватися таким чином, щоб фактичний розмір пенсії особи був меншим за мінімальний розмір, безпосередньо гарантований законом.
Суд наголошує, що обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації та зменшення гарантованого законом мінімального розміру пенсії є різними за своєю правовою природою поняттями.
Якщо перше може бути предметом нормативного регулювання Кабінету Міністрів України в межах повноважень, наданих законом, то друге суперечить імперативним положенням спеціального закону, яким установлено мінімальний рівень пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 року у справі №360/948/24.
У зазначеній справі Верховний Суд розглянув спір щодо правомірності зменшення органом Пенсійного фонду України розміру пенсії шахтаря, гарантованого статтею 8 Закону №345-VI, внаслідок застосування обмеження індексації.
Верховний Суд дійшов висновку, що встановлене Кабінетом Міністрів України обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації не може призводити до зменшення мінімального розміру пенсії, гарантованого статтею 8 Закону №345-VI.
При цьому Верховний Суд наголосив на необхідності розмежування правовідносин щодо обмеження суми індексації та правовідносин щодо забезпечення гарантованого законом мінімального розміру пенсії шахтаря.
Зазначений правовий висновок має безпосереднє значення для вирішення цієї справи, оскільки відповідачем фактично зменшено розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до статті 8 Закону №345-VI, на суму обмежень індексації 368,14 грн.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі №360/367/24 зазначено, що індексація пенсії за віком має здійснюватися із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії.
Водночас Верховний Суд наголосив, що особі, на яку поширюються положення статті 8 Закону №345-VI, пенсія після проведення відповідного перерахунку повинна становити не менше 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислювалася пенсія, або не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що наведені правові висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин, оскільки позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, має необхідний стаж підземної роботи та користується спеціальними гарантіями пенсійного забезпечення, передбаченими статтею 8 Закону №345-VI.
Отже, відповідач під час проведення індексації пенсії позивача повинен не лише правильно визначити показник середньої заробітної плати та застосувати відповідні коефіцієнти збільшення, але й забезпечити дотримання гарантованого законом мінімального розміру пенсійної виплати.
Суд наголошує, що встановлення позивачу доплати відповідно до Закону №345-VI не звільняє відповідача від обов`язку забезпечити фактичну виплату пенсії у розмірі, визначеному цим Законом.
Саме фактичний розмір пенсійної виплати, а не окремі складові її розрахунку, повинен відповідати вимогам спеціального законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку, що застосування відповідачем обмежень індексації, унаслідок яких розмір пенсії позивача стає меншим за 80 відсотків заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, суперечить положенням статті 8 Закону №345-VI.
Суд не приймає доводи відповідача про правомірність проведених перерахунків пенсії з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються переважно на положеннях підзаконних нормативно-правових актів, якими визначено порядок проведення індексації пенсій.
Водночас відповідачем не враховано, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та наведених правових висновків Верховного Суду індексація пенсії повинна здійснюватися із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення відповідної пенсії.
Крім того, відповідачем не спростовано встановленого судом факту зменшення розміру пенсії позивача, гарантованого статтею 8 Закону №345-VI, на суму обмежень індексації.
Суд зазначає, що орган Пенсійного фонду України як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти відповідно до Конституції та законів України, а застосування ним підзаконних нормативно-правових актів не може призводити до порушення прав особи, гарантованих актами вищої юридичної сили.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням принципу рівності перед законом.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом установлено, що відповідачем не доведено правомірності застосування під час індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн замість показника 6188,89 грн, який враховувався під час призначення пенсії.
Також відповідачем не доведено правомірності зменшення гарантованого статтею 8 Закону №345-VI розміру пенсії позивача на суми обмежень індексації.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не виконано покладеного на нього процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності.
Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.
Суд зазначає, що ефективний спосіб судового захисту повинен забезпечувати реальне відновлення порушеного права особи та усувати необхідність повторного звернення до суду з аналогічним спором.
У цій справі порушення прав позивача полягає у непроведенні належної індексації пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, врахованого під час її призначення, а також у зменшенні гарантованого законом мінімального розміру пенсії внаслідок застосування обмежень індексації.
Отже, саме по собі визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними без покладення на нього обов`язку здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії не забезпечить повного й ефективного відновлення порушеного права позивача.
З матеріалів справи встановлено, що 20.01.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення належного перерахунку пенсії, однак листом від 18.02.2026 року №17815-6360/Б-01/8-0400/26 відповідач повідомив про правомірність застосованого порядку обчислення пенсійних виплат.
Водночас відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача у спосіб, який відповідає наведеним правовим висновкам Верховного Суду.
За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення належної індексації пенсії та зобов`язання здійснити з 20.01.2026 року перерахунок і виплату пенсії із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн коефіцієнтів збільшення 1,11 за 2020 рік, 1,11 за 2021 рік, 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік, а з 01.03.2026 року - також коефіцієнта 1,121 за 2026 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення гарантованого статтею 8 Закону №345-VI розміру пенсії позивача та зобов`язати відповідача здійснити з 20.01.2026 року перерахунок і виплату пенсії відповідно до зазначеної норми у розмірі не менше 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, без зменшення гарантованого розміру на суми обмежень індексації та з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому суд зазначає, що здійснення безпосереднього розрахунку пенсійних виплат належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, який володіє необхідними відомостями пенсійної справи та зобов`язаний застосувати визначені судом правові критерії під час проведення перерахунку.
Водночас покладення на відповідача обов`язку здійснити відповідний перерахунок не є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки за встановлених обставин відповідач не має свободи розсуду щодо можливості невиконання вимог закону.
Таким чином, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, положення Конституції України, Закону №1058-IV, Закону №345-VI, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, від 14.05.2025 року у справі №360/367/24 та від 26.08.2025 року у справі №360/948/24, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних дій та бездіяльності відповідача.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, тоді як відповідачем не доведено правомірності своїх дій та бездіяльності.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити певні дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням установлених законодавством дат застосування відповідних коефіцієнтів індексації.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2129,92 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2129,92 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення належної індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, який враховувався під час призначення пенсії, а саме: 1,11 за 2020 рік, 1,11 за 2021 рік, 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 20.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн коефіцієнтів збільшення 1,11 за 2020 рік, 1,11 за 2021 рік, 1,14 за 2022 рік, 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік, а з 01.03.2026 року - також коефіцієнта 1,121 за 2026 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», внаслідок застосування обмежень індексації пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 20.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі не менше 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без зменшення гарантованого розміру пенсії на суми обмежень індексації, з урахуванням проведеної індексації та раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2129,92 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Судове рішення № 140921382, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/14080/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: