Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 жовтня 2026 рокуСправа №160/1316/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі звіт представника Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у проведенні нарахування та виплати збільшення отримуваною додаткової винагороди до 100000 гривень на місяць, за періоди часу з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, за періоди з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно, з урахуванням вже сплачених за цей період часу виплат.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшення отримуваною додаткової винагороди до 100000 гривень на місяць, за періоди часу з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, за періоди з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно, з урахуванням вже сплачених за цей період часу виплат.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 набрало законної сили 03.06.2024.
Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №160/1316/24.
Ухвалою суду призначено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, до розгляду в порядку письмового провадження з 02.07.2026.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом із поясненнями докази виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24, а саме: доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168, збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, за періоди з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно, з урахуванням вже сплачених за цей період часу виплат, а саме (але не виключно): банківських документів про сплату коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Копію ухвали про призначення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі направлено до електронного кабінету відповідача в системі «Електронний суд» та отримано останнім 02.07.2026.
Станом на 22.07.2026 пояснень по суті поданої заяви та доказів виконання рішення суду у цій справі відповідачем до суду надано не було.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 60 днів з дня отримання даної ухвали суду надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 докази на підтвердження виконання рішення суду, а саме: банківські документи про зарахування на рахунок позивача збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, за періоди з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 03.08.2022 включно, з урахуванням вже сплачених за цей період часу виплат.
До суду від позивача надійшла заява про виправлення описки у рішенні суду.
Ухвалою суду заяву позивача про виправлення описки у рішенні суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Виправлено описку в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 та викладено абзаци 2-3 резолютивної частини у наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшення отримуваною додаткової винагороди до 100000 гривень на місяць, за періоди часу з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 30.08.2022 включно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, збільшення додаткової винагороди до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, за періоди з 09.05.2022 по 24.05.2022 включно, з 12.08.2022 по 29.08.2022 включно та з 29.08.2022 по 30.08.2022 включно, з урахуванням вже сплачених за цей період часу виплат».
До суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24, в якому останній просить суд:
- прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24;
- звільнити командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу у разі неприйняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24;
- врахувати, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 військовою частиною НОМЕР_1 планується виконати протягом трьох місяців з моменту подачі даного звіту.
В обґрунтування звіту зазначено, що у відповідності до статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством. За обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників. Головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує складання бюджетної пропозиції з урахуванням Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), схваленої (схваленого) у попередньому бюджетному періоді, і подає її Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідальними за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) визначаються керівники командувань видів (сил) Збройних Сил України, які виконують бюджетні підпрограми в системі головного розпорядника. Затверджений Міністром оборони України розподіл доводиться в установленому порядку до відповідальних за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм). Департамент фінансів організовує розроблення бюджетного запиту/пропозицій Міністерства оборони України. Представник відповідача наголошує на тому, що Міністр оборони України головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня). Зазначає, що військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як юридична особа, якій присвоєно код 07880837, організаційно-правова форма за КОПФГ № 425 Державна організація, вид діяльності за КВЕД 84.22 Діяльність у сфері оборони. Військова частина НОМЕР_1 не є суб`єктом господарювання та не є прибутковою організацією, а отже, не має іншого джерела фінансування інакшого, як надходження з державного бюджету. На виконання приписів ст. 19 Основного закону України Військовою частиною НОМЕР_1 було вжито всіх передбачених чинними нормативно-правовими актами, а також Алгоритму для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/1316/24 після процедури оскарження: підготовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2024 №4159 «Про виконання рішення суду»; здійснено розрахунок на виконання вищезгаданого рішення суду; в період з червня місяця 2026 року було відпрацьовано заявки на отримання коштів від забезпечувального органу; ведеться список наказів та справ по черговості їх видачі для об`єктивного та своєчасного виконання; у відповідності до розрахунків здійснених на виконання вищезгаданого рішення суду було нараховано до виплати суму 76774,19 грн. Для отримання невистачаючої суми коштів військовою частиною відпрацьовано всі необхідні заявки на отримання коштів. Від забезпечувального органу, тобто від Військової частини НОМЕР_2 кошти на виконання вищезгаданого рішення суду так і не надійшли. Інших законних способів отримати кошти для виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 у Військової частини НОМЕР_1 немає. По надходженню коштів на рахунки Військової частини НОМЕР_1 буде виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24. Рішення суду планується виконати протягом трьох місяців з моменту подачі даного звіту.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду у цій справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд з прав людини визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений статтями 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України, суд може встановити новий строк подання звіту, відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Дослідивши звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24, суд зазначає, що останній не ґрунтується на нормах закону, на що неодноразово звертав увагу Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд у своїх судових рішеннях (ухвалах), з посиланням на Конституцію України (основний Закон України) та практику Європейського суду з прав людини.
Суд звертає увагу на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 не виконується відповідачем тривалий час, а саме: протягом 2 років 4 місяців 23 днів з моменту набрання законної сили, що є неприпустимим у правовій державі, гарантією прав та свобод яких є Конституція України, яка є Основним Законом України, та у відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, передбачає, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, та, зокрема, статтями 14, 370 КАС України і означених вище по тексту рішень Європейського суду з прав людини, якими визначено, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як підставу відмови у виплаті позивачу грошового забезпечення у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Рішення суду, яке набрало законної сили 03.06.2024, відповідно до норм ст. 14 КАС України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання рішення суду у цій справі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Разом із тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Войтенко проти України від 29.06.2004 № 18966/02).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому, для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) Європейський суд з прав людини неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
У пункті 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а ст. ст. 13 і 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Відмова відповідача у виплаті грошового забезпечення позивачу порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).
На підставі вищевикладеного, оскільки рішення суду залишається не виконаним відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті та затвердженні звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24, оскільки останній не містить доказів виконання означеного рішення суду, протягом тривалого часу, а саме: 2 років 4 місяців 23 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Щодо вимог представника відповідача в частині звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від накладення штрафу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Судом встановлено, що відповідачем нараховано доплату грошового забезпечення позивачу, однак, грошові кошти не сплачено з підстав відсутності бюджетних асигнувань.
Відповідач неодноразово звертався до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня із заявками про виділення фінансування з метою виконання рішення суду.
Фактична невиплата нарахованих коштів за минулий період зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є військова частина спрямовуються на забезпечення Збройних Сил України та виконання рішень суду у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на командира відповідача є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши поданий представником відповідача звіт, суд встановив, що останнім здійснюються всі можливі заходи для отримання фінансування на виконання рішення суду у цій справі від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.
Водночас, разом зі звітом про виконання рішення суду у цій справі представником відповідача не надано відповідних доказів на підтвердження виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд наголошує, що станом на момент постановлення даної ухвали штраф на командира Військової частини НОМЕР_1 судом не накладався. Питання накладення штрафу сторонами справи не ініційовано та судом не вирішувалось.
Суд наголошує на тому, що за наявності факту невиконання рішення суду у цій справі у повному обсязі та, як наслідок, неприйняття звіту суб`єкта владних повноважень про його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу, оскільки останнім доказів виконання рішення суду у цій справі не надано, рішення суду залишається невиконаним.
За відсутності документа на підтвердження сплати відповідачем позивачу заборгованості з грошового забезпечення, у суду відсутні підстави вважати виконаним рішення суду у цій справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та затвердження звіту представника Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду у цій справі та задоволення заявленого клопотання про звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу за невиконання рішення суду у цій справі.
Разом із тим, з огляду на те, що представником відповідача наголошено на тому, що останній виконає рішення суду у цій справі протягом трьох місяців, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення Військовій частині НОМЕР_1 нового строку на подання звіту про повне виконання рішення суду у цій справі протягом трьох місяців з моменту отримання цієї ухвали суду.
Керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 293-297, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У прийнятті та затвердженні звіту представника Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та задоволенні клопотання про звільнення командира Військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу за невиконання рішення суду відмовити.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк на подання звіту про повне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 у тримісячний строк з дня отримання копії даної ухвали.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у тримісячний строк з дня отримання даної ухвали разом зі звітом про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії:
- документів на підтвердження здійснення виплати позивачу заборгованості з грошового забезпечення, а саме (але не виключно): платіжних доручень, відомостей на виплату, виписок по рахункам, довідок Держказначейства, банківських довідок або довідок органів поштового зв`язку;
- розпорядчого акта про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24, а саме (але не виключно): наказу/розпорядження про виплату відповідних коштів;
- документів на підтвердження виділення бюджетних коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №160/1316/24 та перерахування відповідних коштів на рахунок для виплат.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька
Судове рішення № 140921379, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/1316/24. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: