Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
23 жовтня 2026 рокуСправа № 160/31856/26Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Відповідача, які полягають у виплаті Позивачу з 01.08.2026 загального підсумку пенсії не в фактично нарахованому підсумковому (з надбавками) розмірі, а у зменшеному, обмеженому фіксованому розмірі;
- зобов`язати Відповідача виплачувати пенсію Позивачу з 01.08.2026, в нарахованому розмірі 47 725,33 грн з урахуванням раніше здійснених виплат.
Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про допущення до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення виплати пенсії з 01.08.2026 у розмірі 47725,33 грн у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження судом встановлено, що відсутні підстави для відкриття провадження по справі, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 р. у справі № 160/3676/26 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) з 01.01.2026 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії понад десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 10.07.2026 року.
Позивач в позовній заяві вказує, що на виконання вищевказаного рішення, відповідачем проведено перерахунок його пенсії та визначено розмір пенсії з 01.03.2026 року 47725,33 грн, але в період з 01.03.2026 по 01.09.2026 її розмір було обмежено максимальним розміром - 45130,33 грн, що підтверджується розрахунком пенсії станом на 01.08.2026 року, а фактично виплачувалась пенсія у розмірі 31753,25 грн (у липні 2026 року), 32753,25 грн (у серпні 2026 року). Проводячи виплату пенсії застосовано Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року № 157, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», що він вважає протиправним, оскільки розмір фактично виплаченої пенсії, не відповідає розміру перерахованої на виконання рішення суду.
Тобто, звертаючись із цим позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позивач фактично оскаржує дії відповідача, що мали місце під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/3676/26 від 26.05.2026 року.
Тобто, предметом спору в даній справі є - неналежне, на думку позивача, виконання пенсійним органом судового рішення у адміністративній справі №160/3676/26, і намагання позивача в такий спосіб примусити останнього виконати це судове рішення.
Між тим суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі №320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення у справі №160/3676/26.
Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на пенсію у відповідному розмірі, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 160/3676/26, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.
Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.
Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
Підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №160/3676/26, застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», щодо виплати перерахованої пенсії у зменшеному розмірі, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав.
Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.
За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначених постанов було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність вищенаведених постанов, а правомірність їх застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 160/3676/26.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року по справі №160/3676/26, він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності, а не пред`являти новий адміністративний позов.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року по справі № 580/490/26.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статями 2, 19, 160, 170, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження в адміністративній справі №160/31856/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева
Судове рішення № 140921177, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 23.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/31856/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: