Ухвала суду № 140920305, 26.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 жовтня 2026 р. Справа № 120/14695/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загороднюк Тетяни Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

24.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району, Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідача щодо надання повної публічної інформації та копії документа за запитом позивача №0160603-2-ІЗ від 03.06.2026 року та за повторним запитом №0160605-1-ІВ від 05.06.2026 року.

13.10.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, застосування заходів процесуального примусу та встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 19.10.2026 року заяву про забезпечення позову, застосування заходів процесуального примусу та встановлення судового контролю в адміністративній справі № 120/14695/26, - повернуто заявнику без розгляду.

21.10.2026 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову: до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/14695/26 заборонити КНП «Ладижинська міська лікарня» та його директору Клименку Віталію Миколайовичу, особам, які тимчасово виконують його обов`язки, заступникам директора, а також будь-яким іншим працівникам цього підприємства чи третім особам вчиняти будь-які дії щодо зміни змісту, ретушування, модифікації, дооформлення, внесення доповнень, знищення, пошкодження, приховування або передачі третім особам оригіналу та копій Технічного звіту № 01-21 від 11.03.2021 року разом з усіма додатками, кресленнями та планами будівель.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що наявна у нього копія Технічного звіту № 01-21, отримано від НСЗУ, виявила критичні дефекти форми: на титульному аркуші у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ» взагалі відсутня дата, а в тексті відсутні номери договорів та обстеження будівлі стоматологічного відділення.

На думку позивача, саме цей факт доводить об?єктивну реальність процесуальної загрози, оскільки відповідач у судовому процесі (у первинному відзиві) вже офіційно послався на цей звіт як на чинний документ, що містить «графічні матеріали щодо стоматології», виникла ситуація, за якої існує обгрунтований ризик спроб позапроцесуального усунення дефектів форми документа (шляхом можливого дооформлення пустих дат, номерів договорів чи внесення змін до структури документа, наприклад, створення розділу про стоматологічне відділення або штучного виготовлення та долучення до оригіналу звіту графічних матеріалів, яких у ньому первісно не було) з метою виправдання своєї правової позиції та введення суду в оману.

Таким чином, оригінал Технічного звіту №01-21 до завершення судового розгляду залишається виключно у володінні відповідача, який уже офіційно послався у відзиві на наявність у звіті «графічних матеріалів щодо стоматології», залишення оригіналу документа у відповідача без встановлення судової заборони створює очевидну загрозу його протиправної модифікації.

На переконання позивача, захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії безпосередньо пов?язаний з предметом спору, є співмірним та не порушує прав третіх осіб. Технічний звіт - це документ фіксації стану будівлі, складений у 2021 році, його використання за призначенням не передбачає внесення нових коригувань чи ретушування текстової або графічної частини через 5 років після завершення обстеження.

За вказаних обставин позивач вважає, що забезпечення позову шляхом заборони модифікації та передачі оригіналу третім особам не блокує лікувальний процес чи господарську діяльність лікарні, але повністю нівелює можливість службового підроблення (фальсифікації доказів) у рамках судового процесу.

Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2024 року по справі № 500/3027/24, від 20 березня 2024 року по справі №240/32606/23 від 22 жовтня 2024 року по справі № 160/2092/24.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовує виключно припущеннями про те, що відповідач може вчинити дії щодо зміни змісту, ретушування, модифікації, внесення доповнень, знищення, пошкодження чи приховування документа. Проте, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував реальний намір чи конкретні дії КНП «Ладижинська міська лікарня» або його працівників, спрямовані на знищення чи фальсифікацію Технічного звіту № 01-21.

Суд зауважує, що сама по собі наявність недоліків у копії документа, отриманій від третьої особи (НСЗУ), не є доказом того, що відповідач у теперішній час здійснює чи намагається здійснити протиправні маніпуляції з оригіналом документа.

Водночас, предметом спору є правомірність відмови відповідача у наданні позивачу доступу до публічної інформації, в тому числі копії Технічного звіту № 01-21. У разі задоволення позову рішення буде виконане шляхом надання позивачу копії цього документа. Заявник не навів обставин, які свідчили б, що без заборони, про яку він просить, відповідач не зможе надати копію документа або що такий документ буде втрачено.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наявність у Технічному звіті графічних матеріалів, суд зазначає, що таке посилання є викладенням правової та процесуальної позиції відповідача щодо суті спору.

Стосовно посилань позивача на постанову Ладижинського міського суду від 02.09.2026 року у справі № 135/1370/26, суд наголошує, що зазначене судове рішення ухвалене за результатами розгляду інших правовідносин, між іншим складом учасників, а тому воно не має преюдиційного значення для цієї справи та жодним чином не доводить факт вчинення або наявність наміру відповідача щодо вчинення будь-яких маніпуляцій чи дій, спрямованих на зміну або знищення Технічного звіту № 01-21.

Окремо суд звертає увагу, що наявність у позивача копії Технічного звіту № 01-21, яка була офіційно отримана ним від Національної служби здоров`я України (НСЗУ), фактично вже фіксує зміст та стан цього документа на момент його надання.

За таких обставин, у разі виникнення будь-яких розбіжностей між наявною у позивача копією та наданим відповідачем документом, позивач не позбавлений можливості звертатися до відповідних компетентних органів щодо підробки чи зміни змісту документа, наявності в діях службових осіб ознак протиправних діянь.

Додатково суд наголошує, що в межах розгляду даної справи адміністративний суд надає оцінку правомірності підставам обмеженння доступу позивача до публічнної інформації і у разі встановлення протиправності обмеження може зобов`язати відповідпача надати відповідну інформацію.

Водночас встановити чи таке обмеження є протиправним суд може лише при розгляді справи по суті.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, ґрунтуються на припущеннях.

Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з викладених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Дата постановлення ухвали обумовлена перебуванням головуючого судді Загороднюк Т.М. у відпустці з 22.10.2026 року до 23.10.2026 року.

Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Загороднюк Тетяна Михайлівна