Рішення № 140919501, 26.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

752/13519/23

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Цасюк Є.О.,

позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника позивачів ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування збитків та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року позивачі звернулись до суду із вищезазначеним позовом, у якому просили: стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4517,95 грн та моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 62245,81 грн та моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 8832,14 грн та моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 28 листопада 2022 року близько 21 год ОСОБА_2 перебувала біля будинку АДРЕСА_1 . У цей час в її будинку безпідставно працівниками ЖЕКу на тривалий час вимкнено світло, хоча в інших будинках світло було. На прохання позивача включити світло, електрик ЖЕКу відповів відмовою. ОСОБА_2 зателефонувала на лінію «102» та зробила заяву про вчинення правопорушення з боку працівників ЖЕКу, позивач ОСОБА_2 та її син чекали працівників поліції до 23 години. Коли приїхали працівники поліції, вислухали позивача та запропонували піти додому, а потім схопили ОСОБА_2 за руки та намагались надягнути наручники, повалили на землю, в обличчя розпилили перцевий балончик, тобто безпідставно застосували спец. засіб. Син ОСОБА_3 почав вимагати відпустити матір, на що працівники поліції затримали його також. Коли вийшов чоловік ОСОБА_1 та почав вимагати відпустити його родину, працівники поліції також його затримали. Після затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доставлено працівниками поліції до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, де шляхом залякування складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, а в комендантську годину позивачів вигнали з приміщення поліції.

За фактом вказаних подій працівники поліції склали на ОСОБА_2 протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП та протокол за ст.182 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва закрито провадження у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, працівники поліції склали на ОСОБА_3 протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП та протокол за ст.182 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва закрито провадження у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також, працівники поліції склали на ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва закрито провадження у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Внаслідок вказаних подій у позивачів наявні чисельні проблеми зі здоров`ям, хвороби через переохолодження та інші захворювання. Також позивача завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, а також душевних стражданнях. Крім того, позивачам завдано матеріальну шкоду: щодо ОСОБА_1 , вона полягає у проведенні медичних аналізів та придбання медикаментів у розмірі 517,95 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн; щодо ОСОБА_2 , вона полягає у проведенні медичних аналізів та придбання медикаментів у розмірі 8355,07 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 53890,74 грн; щодо ОСОБА_3 , вона полягає у проведенні медичних аналізів та придбання медикаментів у розмірі 5335,94 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3496,20 грн (Т.1 а.с.1-132).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва (Т.1 а.с.135-136).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі (Т.1 а.с.143-144).

03.10.2023 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначив, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. Щодо матеріальної шкоди, представник відповідача зазначає, що додані до позовної заяви чеки та консультаційні виписки не є належними доказами, оскільки вказані препарати призначались для сезонних захворювань, дихальних шляхів та інших супутніх захворювань, що не мають відношення до подій 29 листопада 2022 року. Щодо моральної шкоди, позивачами не обґрунтовано належним чином з чого вони виходили при визначенні розміру суми компенсації за начебто спричинену моральну шкоду, як і не доведена наявність моральної шкоди (Т.1 а.с.156-179).

11.10.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачів зазначає, що позивача додано значний обсяг медичної документації та розрахункових документів, що підтверджують погіршення стану здоров`я кожного із позивачів, внаслідок чого позивачам завдано матеріальної та моральної шкоди. Також звертає увагу, що лікування позивачів триває і наразі та буде продовжуватись (Т.1 а.с.180-Т.2 а.с.213).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року розпочато підготовче судове засідання (Т.2 а.с.222-224).

22.11.2023 до суду надійшла заява представника позивачів про призначення судової експертизи та долучення доказів (Т.3 а.с.1-34).

29.11.2023 до суду надійшли заперечення представника відповідача на заяву представника позивачів про призначення судової експертизи та долучення доказів (Т.3 а.с.35-42).

07.02.2024 до суду надійшла заява представника позивачів про долучення доказів (Т.3 а.с.44-80).

04.03.2024 до суду надійшла заява представника позивачів про долучення доказів (Т.3 а.с.89-156).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року задоволено заяву представника позивачів про призначення експертизи, призначено у цивільній справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено (Т.3 а.с.160, 161-162).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2024 року провадження у справі поновлено (Т.3 а.с.168).

29.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (Т.3 а.с.192-200).

04.12.2024 до суду надійшли заперечення представника відповідачів на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (Т.3 а.с.209-213).

17.12.2024 до суду надійшла заява представника позивачів про долучення доказів (Т.4 а.с.1-97).

17.12.2024 до суду надійшла заява представника позивачів про повторне призначення судової експертизи (Т.4 а.с.98-109).

25.12.2024 через систему «Електронний суд» надішли заперечення представника відповідача на заяву представника позивачів про повторне призначення судової експертизи (Т.4 а.с.110-123).

29.01.2025 до суду надійшли доповнення представника позивачів до заяви про повторне призначення судової експертизи (Т.4 а.с.124-132).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року задоволено заяву представника позивачів про долучення доказів. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Задоволено заяву представника позивачів про повторне призначення експертизи, повторно призначено у цивільній справі судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено (Т.4 а.с.137, 138-140).

01.04.2025 до суду надійшло клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Т.4 а.с.147-149).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року провадження у справі поновлено на час вирішення клопотання експерта (Т.4 а.с.150).

17.04.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про долучення доказів (Т.4 а.с.168-196).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків (Т.4 а.с.197-198).

17.04.2025 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_2 про долучення доказів (Т.4 а.с.203-210).

У судовому засіданні 17 квітня 2025 року приведено до присяги та допитано свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (Т.4 а.с.211-216).

15.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача про долучення доказів (Т.4 а.с.222-235).

19.08.2025 до суду надійшов висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Т.5 а.с.1-44).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року провадження у справі поновлено (Т.5 а.с.51).

28.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_2 про долучення доказів (Т.5 а.с.64-113).

28.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення доказів (Т.5 а.с.114-142).

28.10.2025 до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_3 про долучення доказів (Т.5 а.с.143-189).

06.02.2026 до суду надійшло клопотання позивачів про долучення доказів (Т.5 а.с.209-217).

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 березня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (Т.6 а.с.24-25).

У судовому засіданні позивачі просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково звернули увагу, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції, позивачам завдано як матеріальної, так і моральної шкоди, позивачі мають статут осіб з інвалідністю й наразі проходять лікування.

Представник позивачів у судовому засіданні просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів матеріальну та моральну шкоду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову через необґрунтованість позовних вимог. Додатково звернув увагу, що позивачами не доведено належними доказами завдання їм матеріальної та моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, відповідно до копії відповіді начальника УПП в м. Києві ДПП Зозулі Ю. від 23 січня 2023 року №1424-аз/41/11/2/02-2023, виклик 28 листопада 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено виклик ОСОБА_2 . Оперативним черговим на виклик ОСОБА_2 призначено екіпаж управління патрульної поліції у місті Києві ДПП №0105, який за результатами виклику подано електронний рапорт наступного змісту: «Отримано виклик конфлікт (з приводу відключення світла) за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події виявлено гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які влаштували мітинг, так як з їх слів ЖЕК не надає світло до їх будинку та вимагали скласти невідомий протокол на осіб з ЖЕКу. Особам роз`яснено, що ніякого протоколу не існує та поліція не відноситься до електромереж, а тому їх попрошено покинути вулицю та не порушувати вимоги комендантської години, на що гр. ОСОБА_2 відмовилась в категоричній формі та продовжувала порушувати громадський спокій своїм криком, а тому її попереджено, що в разі не виконання законної вимоги припинити правопорушення, її буде затримано та доставлено до УП. Особа на вимоги не реагувала, а тому також під час затримання чинила супротив, а також в цей момент її син ОСОБА_3 почав відштовхувати поліцейських, а тому його також було затримано, після неодноразових спроб чинити супротив. Під час затримання гр. ОСОБА_2 брала за шию працівників поліції, а тому до особи застосовано спецзасіб сльозогінної дії, після чого була змога затримати сина із застосуванням кайданок, а в подальшому екіпажем 101 була затримана мати. Також на місце події прибіг батько ОСОБА_1 , який почав штовханину з екіпажем 104 та в подальшому був затриманний. Осіб доставлено до Голосіївського УП для складання матеріалів та на вимогу ОСОБА_2 викликано 33 ШМД, які тілесних ушкоджень не виявили. На ОСОБА_2 складено протокол за ст.185 КУпАП серії ГП №127440, протокол затримання серії АЗ №066260, постанова за ст.182 КУпАП серії ГАБ №610522. На ОСОБА_3 протокол за ст.185 КУпАП серії ГП №548062, протокол затримання серії АЗ №066229, постанова за ст.182 ГАБ 61» (Т.2 а.с.71-73).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року у справі №752/18048/22 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Відповідно до мотивувальної частини постанови, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №530653 від 29.11.2022 року, ОСОБА_1 29.11.2022 року о 00 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 60 не реагував на зауваження, виражався нецензурною лайкою у бік поліцейських у присутності громадян, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. ОСОБА_1 в суді пояснив, що його дружина та син того вечора пішли до їх жеку, щоб з`ясувати причини відсутності світла в їх будинку, оскільки вони довго не повертались, він пішов їх шукати. Підходячи до жек він почув, що його дружина кричить та плаче, підбігши, він побачив, що вона лежить на землі, при цьому вона просить її не бити і відпустити. Він побіг до дружини, щоб допомогти їй підвестися, при цьому будь-якої нецензурної лайки він не вживав. Коли він намагався підійти до дружини працівники поліції в грубій формі одразу закрутили йому руки назад, одягли кайданки і повели до службового автомобіля. Свідок ОСОБА_2 в повному обсязі підтвердила вказані пояснення, вказавши, що ні вона, ні чоловік нецензурно не висловлюються взагалі, в тому числі і в той вечір. Вона сама викликала поліцію з метою складання протоколу на бездіяльність працівників жек, а стала жертвою поліцейського свавілля. До складеного відносно ОСОБА_1 протоколу орган поліції додав протокол затримання, який жодним чином не підтверджує факти викладені у протоколі, та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, згідно якого пояснення ОСОБА_1 та його дружини є правдивими і такими, що відповідають обставинам, відображеним на відео. ОСОБА_1 не висловлювся нецензурно в бік поліції чи в бік інших громадян, жодним чином не порушував громадський порядок чи спокій, а дійсно спробував підійти до дружини і допомогти їй підвестись, проте одразу без вагомих на те причин був затриманий поліцією та до нього були застосовані кайданки. Будь-яких інших доказів у справі немає (Т.1 а.с.31-32).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі №752/18096/22 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до мотивувальної частини постанови, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ГП №127440 від 29.11.2022 року, ОСОБА_2 29.11.2022 року о 00 год. 05 хв. за адресою: Київ, вул. Ломоносова, 60, порушила тишу після 22 год. 00 хв., здійснила злісну непокору законному розпорядженню, а саме: на неодноразові вимоги працівників поліції припинити правопорушення не реагувала, чим вчинила дії, передбачені ст.185 КУпАП. ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнала. Вказала, що в будинку, більше двох днів не було світла, у зв`язку з чим неодноразово зверталась до ЖЕКу. Проте, останні не брали слухавку, у зв`язку з чим мешканці будинку викликали працівників поліції, аби змусити працівників належно виконувати свою роботу. Як вбачається з матеріалів справи, наданого відеозапису та пояснень ОСОБА_2 , в протоколі не вказано доказів щодо злісної непокори. Виконати законну вимогу працівників поліції не могла, оскільки була затримана (Т.1 а.с.33).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі №752/18099/22 закрито провадження у справі відносно ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до мотивувальної частини постанови, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ГП №548062 від 29.11.2022 року, ОСОБА_3 29.11.2022 року о 00 го. 05 хв. за адресою: Київ, вул. Ломоносова, 60, порушив тишу після 22 год. 00 хв., здійснив злісну непокору законному розпорядженню, а саме: на неодноразові вимоги працівників поліції припинити правопорушення не реагував, чим вчинив дії передбачені ст.185 КУпАП. ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав. Вказав, що в будинку більше двох днів не було світла, у зв`язку з чим неодноразово звертався до працівників ЖЕКу. Проте, останні не брали слухавку, у зв`язку з чим мешканці будинку викликали працівників поліції, аби змусити працівників належно виконувати свою роботу. В протоколі не вказано доказів щодо злісної непокори (Т.1 а.с.34).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2023 року у справі №753/15726/22 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Скасовано постанову серії ГАБ №610523 у справі про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2022 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Київ Департаменту патрульної поліції Гнаріонським Сергієм Петровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.182 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 гривні. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. та 1 500 грн витрат на правову допомогу. Відповідно до мотивувальної частини рішення суду, 29 листопада 2022 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Київ Департаменту патрульної поліції Гнаріонським С.П. було винесено постанову серії ГАБ № 610523, якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.1 ст.182 КУпАП. Крім цього у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено які законодавчі чи інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях порушив позивач. У постанові лише зазначено що ОСОБА_3 "громко кричав". (Т.1 а.с.173-175).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі №753/15726/22 задоволено частково апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено частково. Скасовано постанову серії ГАБ № 610523 у справі про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2022 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Київ Департаменту патрульної поліції Гнаріонським Сергієм Петровичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривні. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яким постановою серія ГАБ № 610523 у справі про адміністративне правопорушення від 29 листопада 2022 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Київ Департаменту патрульної поліції Гнаріонським Сергієм Петровичем, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений в суді першої інстанції у розмірі 496 грн. 20 коп. та 1 500 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції. Постанова суду мотивована тим, що дослідивши відеозаписи, наявні на дисках в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КпАП України, у діях позивача відсутня. Відтак, позов підлягає задоволенню (Т.3 а.с.52-57).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2023 року у справі №752/18310/22 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Скасовано постанову серії ГАБ №610522 від 29.11.2022, внесену командиром взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Горбанем Д.І. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Відповідно до мотивувальної частини рішення суду, 29.11.2022 командир взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Горбань Д.І. виніс постанову Серія ГАБ №610522 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Згідно змісту оскаржуваної постанови Серія ГАБ № 610522, 29.11.2022 року о 00:05 год. в м. Києві по вул. Ломоносова 60, біля під`їзду будинку, ОСОБА_2 порушувала тишу після 22:00 год, чим порушила спокій громадян та вимогу ст. 24 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 29.11.2022, не подав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП (Т.1 а.с.176-178 зворот).

Відповідно до копії відповіді КНП «Центр ЕМД та МК» від 06 лютого 2023 року №307/Б, 29 листопада 2022 року о 00 год 15 хв з приводу «травма кримінальна» за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, від особи, що представилась потерпілою та особи, що представилась поліцейським був зареєстрований один виклик екстреної медичної допомоги. За адресою виклику до ОСОБА_2 був здійснений виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги №0303 відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги (підстанції №03). Після огляду керівником бригади ЕМД стан пацієнта розцінено як задовільний, встановлено попередній діагноз «Хімічний опік шкіри обличчя», надано медичну допомогу за протоколом та пацієнта залишено на місці виклику у зв`язку з відмовою від госпіталізації (Т.2 а.с.49).

Згідно з копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №62024100120000079 від 28.01.2024, ТУ ДБР у м. Києві здійснюється досудове розслідування за заявою адвоката Оропая О.В. в інтересах ОСОБА_2 від 27 березня 2023 року щодо перевищення влади та службових повноважень працівниками патрульної поліції 28 листопада 2022 року (Т.4 а.с.17). ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано потерпілими у даному кримінальному провадженні (Т.5 а.с.212-214).

За наслідками подій 29 листопада 2022 року позивачами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано медичну документацію про наявні медичні захворювання й проведенні дослідження/аналізи та рахунки на оплату/чеки медичних послуг та купівлю ліків (Т.1 а.с.35-89, 203-238, Т.2 а.с.4-43, 135-164, Т.3 а.с.61-78, 103-114, 121-129, Т.4 а.с.29-47, 49-64, 66-92, 186-196, 204-206, Т.5 а.с.17-23, 25-27, 41-42, 75-108, 114-138, 148-184).

Крім того, позивач ОСОБА_2 отримує пенсію як особа з інвалідністю 2 групи з 28 серпня 2024 року, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (Т.4 а.с.28); позивач ОСОБА_1 отримує пенсію як особа з інвалідністю 3 групи з 02 квітня 2024 року, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (Т.4 а.с.48); ОСОБА_3 отримує пенсію як особа з інвалідністю 3 групи з 28 серпня 2024 року, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (Т.4 а.с.65).

У судовому засіданні свідки кожний окремо пояснили, що після ситуації 29 листопада 2022 року з поліцією у позивачів почалась депресія, моральне виснаження, з`явились тремтіння рук та змінились зовнішньо.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Геращенка О. та Тамакової Т. Від 07 серпня 2025 року №2319/25-61, за результатами психологічного дослідження ситуація, що досліджується у даній цивільній справі може бути психотравмувальною для ОСОБА_2 . ОСОБА_2 могли бути завдані страждання (моральна шкода) (Т.5 а.с.2-11).

Також позивачі надають диск із відеозаписами, які не підписані ЕЦП, відтак у розумінні положень ЦПК України вказані файли не є належними доказами (Т.3 а.с.47).

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено: ст.56 Конституції України; ст.ст.1173-1176 ЦК України; Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи роз`яснення, викладенні у п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.

Таким чином, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі №686/16847/17 (провадження №61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі №591/1001/17 (провадження №61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20 (провадження №61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі №607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі №953/6561/20 (провадження №61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі №522/10241/19 (провадження №61-18178 св 21).

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на викладене, позивачами доведений факт наявності моральної шкоди, яка завдана їм провадженнями у адміністративних справах та подальшого лікування після подій 29 листопада 2022 року з працівниками УПП в м. Києві ДПП й полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків, вказані події є психотравмуючими, а тому з урахуванням середньої тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає: на користь позивача ОСОБА_1 моральна шкода у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп; на користь позивача ОСОБА_2 моральна шкода у розмірі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп; на користь позивача ОСОБА_3 моральна шкода у розмірі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. Вказане відшкодування моральної шкоди буде належним та достатнім для її покриття. Відтак, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок складання протоколів про адміністративне правопорушення, які в подальшому закриті судом, суд зазначає наступне.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України (близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

У справі №335/6977/22 (провадження №14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання, чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції у разі подальшого закриття справи судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування шкоди особі, стосовно якої складено протокол.

За результатом касаційного перегляду справи №335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:дДля покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

З огляду на приписи Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила ст.1176 ЦК України та Закону №266/94-ВР".

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених ст.1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Постановами у справах про адміністративні правопорушення не встановлено, що складені протоколи про адміністративне правопорушення на позивачів не відповідали вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, та те, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії патрульного поліцейського були протиправними.

Оскільки судом у постанові не встановлено неправомірності у діях працівника патрульної поліції під час складання стосовно позивачів протоколу про адміністративне правопорушення, відтак відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У матеріалах справи містяться підтвердження завдання позивачам матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування та придбанням ліків, враховуючи межі заявлених позовних вимог, а саме: ОСОБА_1 у розмірі 517,95 грн; ОСОБА_2 у розмірі 8355,07 грн; ОСОБА_3 у розмірі 5335,94 грн.

Таким чином, позов у частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 517,95 грн; ОСОБА_2 у розмірі 8355,07 грн; ОСОБА_3 у розмірі 5335,94 грн - підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах позивачів на адвоката у справах про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.

Так, позивач звернулась до суду також із вимогою про стягнення матеріальної шкоди, яку понесла на супроводження справ про адміністративні правопорушення у розмірі 45170,64 грн.

Однак, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

За своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2009 року у справі №6-3261св08, від 27 січня 2010 року у справі №6-11633св09, від 03 лютого 2010 року у справі №6-15773св09.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №462/6473/16-ц, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Відтак, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат. Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на проведення експертизи входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи (ст.ст.133, 139, 141 ЦПК України).

Позивачем ОСОБА_2 сплачено на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 21204,00 грн за проведення судової експертизи. Враховуючи часткове задоволення позову, витрати на проведення експертизи підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн 40 коп.

Крім того, ст.133 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У матеріалах справи міститься: копія договору №17112312 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 17 листопада 2023 року Блінніковій Н.В.; копія акту приймання-передачі наданих послуг №17112312 від 04 березня 2024 року Блінніковій Н.В. на суму 10000,00 грн; копія договору №16112410 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 16 листопада 2024 року Блінніковій Н.В.; копія акту №16112410 приймання-передачі наданих послуг від 29 січня 2025 року на суму 9000,00 грн; копія договору №19062502/з про надання правової допомоги/юридичних послуг від 19 червня 2025 року Бліннікову Б.В.; копія акту №19062502/з приймання-передачі наданих послуг від 20 червня 2025 року на суму 10000,00 грн; копія договору №03042506/д про надання правової допомоги/юридичних послуг від 03 квітня 2025 року Блінніковій Н.В.; копія акту №03042506 приймання-передачі наданих послуг від 16 квітня 2025 року ОСОБА_2 на суму 9000,00 грн; копія акту приймання-передачі наданих послуг №03042506/д від 16 квтня 2025 року ОСОБА_2 на суму 9000,00 грн; копія акту №06092517/д приймання-передачі наданих послуг від 23 березня 2026 року ОСОБА_2 на суму 11000,00 грн; копія договору №23032613/д про надання правової допомоги/юридичних послуг від 23 березня 2026 року ОСОБА_3 ; (Т.6 а.с.11-18, 40, 44, 45).

Досліджуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги, враховуючи часткове задоволення позову, на користь: позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню правова допомога у розмірі 2000 (дві тисячі грн) 00 коп; позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню правова допомога у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. Керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / у рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 517 (п`ятсот сімнадцять) грн 95 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_1 / у рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_1 / у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8355 (вісім тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 07 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_1 / витрати на проведення судової експертизи у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн 40 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_1 / витрати на правову допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 / РНОКПП НОМЕР_3 / у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 / РНОКПП НОМЕР_3 / у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5335 (п`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн 94 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 / РНОКПП НОМЕР_3 / витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія КИЦЮК

Повний текст виготовлено 26.10.2026