Рішення № 140919076, 02.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

02.09.2026 Справа № 756/11903/25

Номер справи 756/11903/25

Номер провадження 756/892/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 123765,05 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є виконавцем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: з 01.05.2018 по 31.10.2021 - послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Крім того, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання.

Будинок за вказаною адресою в цілому та квартира АДРЕСА_2 приєднані до мереж тепло- та водопостачання, у зв`язку з чим особи, які в ній зареєстровані та/або проживають, є споживачами відповідних послуг. Відповідачі своєчасно не сплачували вартість спожитих послуг, унаслідок чого станом на 30.06.2025 утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком складається з такого:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення - 7688,25 грн; інфляційна складова боргу - 1330,07 грн; три відсотки річних - 326,07 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води - 6212,61 грн; інфляційна складова боргу - 1074,78 грн; три відсотки річних - 263,48 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення - 19899,63 грн; інфляційна складова боргу - 3442,64 грн; три відсотки річних - 843,96 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води - 19524,01 грн; інфляційна складова боргу - 3377,65 грн; три відсотки річних - 828,03 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 30.06.2025 послуги з постачання теплової енергії - 27533,98 грн; інфляційна складова боргу - 3764,72 грн; три відсотки річних - 908,69 грн; пеня - 1105,57 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 30.06.2025 послуги з постачання гарячої води - 19460,38 грн; інфляційна складова боргу - 2699,87 грн; три відсотки річних - 645,88 грн; пеня - 785,82 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1194,16 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 783,75 грн;

- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення - 71,05 грн.

У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, як осіб, зареєстрованих у житлі споживача, вказану заборгованість у загальному розмірі 123765,05 грн та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26.11.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савицькою С.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилалася на приписи статей 1, 7, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 156, 162 Житлового кодексу України, статей 319, 322 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власник (наймач) житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги. Разом з тим зазначила, що обов`язок з оплати виникає лише у разі фактичного отримання особою відповідних послуг, а питання фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення, з посиланням на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_1 з 2023 року фактично не проживає та не користується житлово-комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки виїхав за межі України та фактично проживає у Грузії, м. Тбілісі. Крім того, 16.05.2024 було укладено договір про виділ частки зі складу спільного майна подружжя та дарування 1/2 частки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приз С.В., за умовами якого відповідач ОСОБА_1 подарував належну йому 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 своїй дружині ОСОБА_3 , яка з 16.05.2024 стала єдиним власником вказаної квартири. З огляду на викладене відповідач вважав нарахування заборгованості (в тому числі інфляційних втрат і трьох відсотків річних) за період з 16.05.2024 по 30.06.2025 безпідставним.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 заперечував проти допустимості доказів позивача, а саме: витягів з Додатка № 1 та Додатка № 2 до Договору цесії від 11.10.2018 № 602-18, вважаючи їх неналежно оформленими з порушенням вимог пункту 12 глави 11 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, а також доданих до позовної заяви розрахунку заборгованості та довідки про обсяг спожитої послуги з постачання теплової енергії, які не містять підпису та відбитка печатки позивача чи його виконавця.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином, у позовній заяві та подальших поясненнях просив розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином у визначеному законом порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином у визначеному законом порядку, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, за умовами якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням отриманих оплат.

Відповідно до Додатка № 1 та Додатка № 2 до вказаного Договору цесії, які підписані уповноваженими представниками обох сторін договору та скріплені відбитками печаток Публічного акціонерного товариства «Київенерго» і Комунального підприємства «Київтеплоенерго», позивач набув право вимоги заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною першою статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про неналежність Додатків № 1 та № 2 до Договору цесії з підстав недотримання вимог до оформлення «витягу зі службового документа», встановлених Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, суд відхиляє, оскільки зазначені Правила регламентують порядок оформлення витягів з внутрішніх розпорядчих документів (наказів, протоколів тощо), тоді як Додатки № 1 і № 2 є погодженими та підписаними обома сторонами невід`ємними складовими частинами двостороннього цивільно-правового правочину (договору цесії), підписання і скріплення яких печатками кредитора та нового кредитора підтверджено безпосередньо текстом самого договору. Формальні вимоги до реквізитів одностороннього «витягу» на такі документи не поширюються, а тому суд визнає Додатки № 1 та № 2 до Договору цесії належними і допустимими доказами обсягу відступленого права вимоги в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо послуг з ЦО/ЦПГВ) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, а в частині послуг з постачання теплової енергії та гарячої води - з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води», які застосовуються до спірних правовідносин з 01.11.2021.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та неукладення письмового індивідуального договору, такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня оприлюднення його тексту на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин. Судом встановлено, що позивачем оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (у газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085)), а також про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (на офіційному веб-сайті позивача); докази прийняття співвласниками будинку рішення про іншу модель договірних відносин у справі відсутні, а відповідачами не надано доказів на спростування факту приєднання будинку та квартири до відповідних мереж.

Отже, відсутність окремого письмового договору, підписаного сторонами, не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки правовідносини з надання таких послуг виникають в силу закону та факту підключення об`єкта нерухомого майна до відповідних мереж і фактичного споживання послуг. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15, на яку також послався відповідач, визнаючи її обґрунтованість.

Будинок за адресою: АДРЕСА_3 , в цілому приєднаний до мереж тепло- та водопостачання, зокрема квартира АДРЕСА_2 приєднана до внутрішньобудинкової системи тепло- і водопостачання, що не заперечується відповідачами. За таких обставин особи, зареєстровані та/або які проживають у вказаній квартирі, є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ - до 31.10.2021, та послуг з ТЕ/ПГВ - з 01.11.2021.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються усіма житлово-комунальними послугами разом із споживачем та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Аналогічні положення закріплено у частині першій статті 541, частині першій статті 543 ЦК України, згідно з якими солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, а кредитор у солідарному зобов`язанні має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а особовий рахунок з надання житлово-комунальних послуг відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 з 08.04.2003 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 , а з 20.10.2001, у зв`язку з перебуванням останнього у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , квартира набула статусу спільної сумісної власності подружжя.

16.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приз С.В. договір про виділ частки зі складу спільного майна подружжя та дарування 1/2 частки квартири, за яким ОСОБА_3 з 16.05.2024 стала єдиним власником вказаної квартири. Позивачем не заявлено позовних вимог до ОСОБА_4 , вона не є стороною по справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості житлово-комунальної послуги за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї у житловому приміщенні (будинку) понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження такої відсутності в установленому законодавством порядку.

Листом від 18.11.2025 КП «Київтеплоенерго» роз`яснено представнику відповідачів, що для здійснення перерахунку розміру плати за послуги у зв`язку з тимчасовою відсутністю споживача необхідне подання виконавцю послуг заяви з підтверджуючими документами (довідка про лікування, про проходження військової служби, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відмітка у закордонному паспорті про виїзд за межі України тощо), за результатами розгляду якої перерахунок здійснюється один раз на 6 місяців; при цьому підприємством зазначено про ненадання відповідачами до вказаного звернення документів, що підтверджують зміну права власності на квартиру або відсутність у ній споживача (споживачів).

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача ОСОБА_1 до позивача як виконавця житлово-комунальних послуг із заявою про здійснення перерахунку розміру плати у зв`язку з тимчасовою відсутністю за встановленою законодавством процедурою, а також доказів того, що відповідач знімався з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протягом спірного періоду. Копія закордонного паспорта відповідача та текст договору дарування, у якому зазначено про фактичне місце проживання відповідача у Грузії, не є документами, поданими виконавцю послуг у визначеному законодавством порядку та в межах відповідного строку, а тому не можуть підмінити собою встановлену законом процедуру перерахунку плати за тимчасову відсутність.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_1 про звільнення його від обов`язку оплати спожитих послуг у зв`язку з фактичним непроживанням за адресою обліку послуг та відчуженням частки у праві власності на квартиру, оскільки закон пов`язує виникнення обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг не виключно з наявністю права власності на об`єкт нерухомого майна, а з фактом реєстрації та/або фактичного користування особою відповідним житлом; будь-яких доказів того, що відповідач у встановленому порядку повідомив виконавця про зміну власника квартири чи про свою тимчасову відсутність, суду не надано.

Щодо доводів відповідача про неналежність розрахунку заборгованості та довідки про обсяг спожитої послуги з постачання теплової енергії з мотивів відсутності на них підпису та відбитка печатки, суд зазначає, що розрахунок заборгованості долучено позивачем до позовної заяви на виконання вимог статті 175 ЦПК України з метою обґрунтування ціни позову і є документом, підготовленим стороною спору, а не офіційним документом, який підлягає обов`язковому засвідченню в передбаченому для службових документів порядку. Наведені у розрахунку суми узгоджуються з даними особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , а також з актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2025, наданим позивачем на запит представника відповідачів. Розбіжностей щодо обсягів чи вартості нарахованих послуг зазначені документи не виявили, а відповідачами не спростовано жодними доказами оплати заборгованості в іншому розмірі чи в інші строки. З огляду на це суд, керуючись статтями 76-81, 89, 95 ЦПК України, за результатами оцінки поданих доказів у їх сукупності визнає розмір заявленої до стягнення заборгованості доведеним та таким, що відповідачами належними і допустимими доказами не спростований.

На підтвердження наведеного висновку суд також враховує долучений позивачем акт звірки взаєморозрахунків за послугами з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 , складений 01.11.2025 за період з 01.07.2015 по 31.10.2025 та підписаний уповноваженою особою виконавця послуг. Зазначений акт містить помісячний розрахунок нарахувань, коригувань та здійснених оплат (у тому числі за рахунок субсидій), за результатами якого кінцеве (вихідне) сальдо заборгованості за послуги, відступлені позивачу за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, станом на 31.10.2025 становить 7688,25 грн за послугу з централізованого опалення та 6212,61 грн за послугу з централізованого постачання гарячої води, що повністю узгоджується із сумами, наведеними у розрахунку, доданому позивачем до позовної заяви, та не змінює встановленого судом розміру заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, суд встановив, що її розмір не перевищує встановленого статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обмеження у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення та не перевищує 100 відсотків загальної суми відповідного боргу, а тому визнається судом обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, становить 123765,05 грн і є доведеним та обґрунтованим у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для покладення солідарного обов`язку з погашення вказаної заборгованості на відповідача ОСОБА_2 , суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, солідарна відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг покладається на осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача. Разом з тим зазначена норма підлягає застосуванню у системному зв`язку із загальними положеннями цивільного та сімейного законодавства про обсяг цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно з частиною першою статті 31, частиною першою статті 32 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, а також фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років наділені відповідно частковою та неповною цивільною дієздатністю і не можуть самостійно нести майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними із забезпеченням їх житлово-побутових потреб.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином відповідача ОСОБА_1 і досяг повноліття лише ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто протягом усього періоду нарахування заборгованості до 01.05.2018, з 01.05.2018 по 31.10.2021, а також значної частини періоду з 01.11.2021 по 02.02.2024, був неповнолітнім та не міг самостійно нести цивільно-правову відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг; такий обов`язок у відповідний період покладався на його батька.

При цьому позивачем заявлено вимоги за період з 01.11.2021 по 30.06.2025 (щодо послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, а також плати за абонентське обслуговування) єдиною сумою, без виокремлення заборгованості, яка припадає на період після досягнення ОСОБА_2 повноліття (з ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів.

Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати та виокремлювати розмір заборгованості за період, у межах якого другий відповідач міг набути повної цивільної дієздатності, за відсутності відповідного розрахунку та обґрунтування позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 солідарного обов`язку з оплати заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити.

Одночасно, оскільки саме відповідач ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_2 упродовж майже всього спірного періоду (до 16.05.2024), а також залишається зареєстрованим у ній протягом усього спірного періоду, у тому числі станом на час розгляду справи, суд приходить до висновку про покладення на нього обов`язку зі сплати заявленої до стягнення заборгованості в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено щодо відповідача ОСОБА_1 та відмовлено в позові щодо відповідача ОСОБА_2 , судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , до якого позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 123765 (сто двадцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять) гривень 05 копійок.

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна