Рішення № 140918345, 23.10.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/442/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянув у спрощеному провадженні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду з цим позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 40060,03 грн заборгованості за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року.

Позов мотивує тим, що 12 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «МАНІВЕО») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 809935301.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 за яким ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року, а ТОВ «Таліон Плюс» у свою чергу відступило право вимоги за цим кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 5 серпня 2020 року, яке у свою чергу відступило право вимоги за кредитним договором на користь позивача, згідно з договором факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Відповідач через свого представника надіслав до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити у ньому. Вважає, що відсутні докази переуступлення права вимоги за кредитним договором. Не доведено набуття позивачем права вимоги за кредитним договором. Відсотки за кредитним договором нараховані понад строк кредитування.

ТОВ «ФК «ЕЙС» надіслало до суду відповідь на відзив. Просить позов задовольнити. По суті цієї відповіді на відзив стверджує про підтвердження належним чином права вимоги до позивача за кредитним договором. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відповідно позивач має право вимагати повернення отриманих коштів, а також процентів згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що 12 вересня 2021 року між ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ «МАНІВЕО» (Кредитодавець) укладено кредитний договір № 809935301 (далі Договір).

За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії в розмірі Кредитного ліміту на суму 9500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО». Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1 Договору це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 5000 грн одразу після укладення Договору (пункти 1.1., 1.2, 1.3).

Позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів), отриманих протягом всього строку дії Договору (пункти 1.4, 1.5).

Згідно з п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 7 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 19 вересня 2021 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до п. 1.9 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 584 процентів річних, що становить 1,6 процентів від суми Кредиту за кожний ден користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 704,63 процентів річних, що становить 1,93 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,7 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань зі сплати процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8 цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12 Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.12.1 Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п. 1.11).

За п. 1.12 Договору, Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідок продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на таких умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника з оплати основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,7 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Проценти в розмірі, визначеному п. 1.9 або 1.12.2 Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником (п. 1.13).

Отже, сума кредиту (загальний розмір кредитної лінії) за цим Договором становить 9500 грн. Дисконтний період 7 днів. Процентна ставка протягом Дисконтного періоду становить 1,6 відсотка на день від суми Кредиту. Оскільки позичальник користувався кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів протягом Дисконтного періоду та продовження у встановленому порядку строку Дисконтного періоду, відповідно умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасувались за весь строк Дисконтного періоду, а проценти протягом цього періоду нараховувались за Базовою процентною ставкою в розмірі 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним протягом Дисконтного періоду. Оскільки позичальник користувався сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду, відповідно строк дії Кредитної лінії продовжувався кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. З наступного дня після Дисконтного періоду розмір процентів становить 2,98 відсотків на день від суми залишку Кредиту за кожний день користування ним, але не довше дев`яносто днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Тобто загальний строк кредитування становить 97 днів.

Згідно з листом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» від 19 березня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260316/62101-БТ, а також банківською випискою, відповідачем отримано за кредитним 12 вересня 2021 року 5000 грн та 16 вересня 20221 року 4500 грн. Тобто відповідачем отримано суму 9500 грн, що відповідає сумі кредитної лінії.

З огляду на загальний розмір кредиту протягом Дисконтного періоду, дати отримання траншів та встановленої Дисконтної процентної ставки протягом цього періоду, відповідач у кінці строку дисконтного періоду повинен був сплатити проценти у розмірі 704 грн та попередньо активувати в Особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функцію продовження строку Дисконтного періоду.

З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО» слідує, що відповідачем 21 вересня 2021 року було сплачено за кредитним договором 1143 грн процентів, а строк кредитування було продовжено на тридцять днів.

Про те, що строк Дисконтного періоду було продовжено на 30 днів також було зазначено відповідачем у справі у поданому відзиві. Тобто ця обставина визнається.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором ТОВ «МАНІВЕО» відомо, що відповідач здійснював за кредитним договором такі оплати: 21 вересня 2021 року в сумі 1143 грн, 22 жовтня 2021 року в сумі 15 грн, 30 жовтня 2021 року в сумі 5 грн та 7 листопада 2021 року в сумі 75 грн. Всього: 1238 грн. Відповідач у цій справі не доказував здійснення ним оплат за кредитним договором у більшому розмірі.

Тобто по суті відповідач згідно з умовами кредитного договору не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду не повернув суму основного Кредиту та процентів, тобто продовжував користуватися кредитом після закінчення Дисконтного періоду, що мало наслідком проводження строку дії Кредитної лінії на 90 днів.

Отже, з огляду на зміст кредитного договору, загальний строк кредитної лінії у цій справі становить 120 днів, а доводи відповідача про протилежне спростовуються змістом кредитного договору.

28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі Фактор) та ТОВ «МАНІВЕО» (надалі Клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу № 1).

Згідно з п. 2.1 Договору факторингу № 1, згідно з умовами цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктами 8.1, 8.2 цього Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності її у Сторін). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Тобто набрання цим Договором чинності ніяким чином не пов`язано зі здійсненням оплати Фактором права вимоги за кредитним договором, відповідно договір є чинним та укладеним, його недійсність у цій справі не є предметом спору та відсутні підстави вважати його нікчемним з якихось підстав визначених у законі.

У подальшому між сторонами цього Договору факторингу № 1 було укладено додаткові угоди від 28 листопада 2019 року, від 31 грудня 2020 року, від 31 грудня 2021 року, від 31 грудня 2022 року, від 31 грудня 2023 року, за якими строк дії цього Договору продовжувався та закінчується 31 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчуються передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги. Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України гривні, станом на дату підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог (пункти 4.1, 4.2).

За змістом Реєстру прав вимоги № 161 від 23 листопада 2021 року до цього Договору факторингу № 1, фактор отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року на загальну суму 24773,17 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 9499,70 грн та процентів в розмірі 15273,47 грн.

Копії цього Договору факторингу № 1, що містяться у матеріалах справи достатньо відображають зміст правочину, який підписаний сторонами та належним чином посвідчені, а тому суд не має сумніву в його автентичності.

Отже, відсутні підстави вважати, що цей Договір факторингу № 1 є неукладеним, а також, що заборгованість за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року не є конкретизована. На момент відступлення права вимоги за кредитним договором, тобто станом на 23 листопада 2021 року позичальник допустив заборгованість за кредитним договором, яка була визначена первісним кредитором, тобто існувала.

5 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (надалі Фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі Клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу № 2).

За цим Договором факторингу № 2, згідно з умовами цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктами 8.1, 8.2 цього Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності та всі права та обов`язки Сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності її у Сторін). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 4 серпня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Тобто набрання цим Договором чинності ніяким чином не пов`язано зі здійсненням оплати Фактором права вимоги за кредитним договором, відповідно договір є чинним та укладеним, його недійсність у цій справі не є предметом спору та відсутні підстави вважати його нікчемним з якихось підстав визначених у законі.

У подальшому між сторонами цього Договору факторингу № 2 було укладено додаткові угоди від 3 серпня 2021 року, від 30 грудня 2022 року, за якими строк дії цього Договору продовжувався та закінчується 30 грудня 2024 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному Додатку. Всі суми, що наводяться в Реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України гривні, станом на дату підписання Сторонами такого Реєстру прав вимог (пункти 4.1, 4.2).

За змістом Реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до цього Договору факторингу № 2, фактор отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року на загальну суму 40060,03 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 9499,70 грн та процентів в розмірі 30560,33 грн.

Копії цього Договору факторингу № 2, що містяться у матеріалах справи достатньо відображають зміст правочину, який підписаний сторонами та належним чином посвідчені, а тому суд не має сумніву в його автентичності.

Отже, відсутні підстави вважати, що цей Договір факторингу № 1 є неукладеним, а також, що заборгованість за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року не є конкретизована. На момент відступлення права вимоги за кредитним договором, тобто станом на 31 липня 2023 року позичальник допустив заборгованість за кредитним договором, яка була визначена новим кредитором, тобто існувала.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» (надалі Фактор) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (надалі Клієнт) укладено договір факторингу № 10/07/25-Е (далі Договір факторингу № 3).

Згідно з п. 1.1 цього Договору факторингу № 3, за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами. Зобов`язання, що виникають з цього договору припиняються їх належним (повним) виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені Сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками Сторін (п. 9.2).

Пунктом 9.3 цього Договору факторингу № 3 передбачено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2 цього Договору та закінчується 31 грудня 2028 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Тобто набрання цим Договором чинності ніяким чином не пов`язано зі здійсненням оплати Фактором права вимоги за кредитним договором, відповідно договір є чинним та укладеним, його недійсність у цій справі не є предметом спору та відсутні підстави вважати його нікчемним з якихось підстав визначених у законі.

За змістом Реєстру боржників (додаток № 1) від 10 липня 2025 року до цього Договору факторингу № 3, фактор отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року на загальну суму 40060,03 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 9499,70 грн та процентів в розмірі 30560,33 грн.

За змістом акта прийому-передачі Реєстру Боржників (додаток № 2) до цього Договору факторингу № 3 від 10 липня 2025 року між Фактором та Клієнтом, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 18136, після чого з урахуванням п. 1.2 Договору від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості і Фактор стає кредитором щодо них.

Копії цього Договору факторингу № 3, що містяться у матеріалах справи достатньо відображають зміст правочину, який підписаний сторонами та належним чином посвідчені, а тому суд не має сумніву в його автентичності.

Отже, відсутні підстави вважати, що цей Договір факторингу № 3 є неукладеним, а також, що заборгованість за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року не є конкретизована. На момент відступлення права вимоги за кредитним договором, тобто станом на 10 липня 2025 року позичальник допустив заборгованість за кредитним договором, яка була визначена кредитором, тобто існувала.

Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року (справа № 906/1174/18) слідує, що предметом спору у цій справі було визнання договору про відступлення права вимоги недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень з тих підстав, що позивач цей правочин, який є предметом спору не є договором відступлення прав вимог, а є договір факторингу, який не мав права укладати відповідач. Велика Палата Верховного Суду відмовила у цьому позові.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року (справа № 914/868/17) розглядав справу про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором оренди нерухомого майна. У цій справі судами встановлено, що на момент відступлення така вимога була невизначена, позбавлена конкретного змісту, у тому числі на майбутнє, що тягне наслідки у виді неукладеності договору, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Тобто вищезазначені справи, порівняно з цією справою мають інший предмет та підстави. У свою чергу у цій право вимоги за кредитним договором було передано на підставі договорів факторингу, а не відступлення права вимоги. Суд у цій справі встановив, що договори факторингу були укладені. Тобто в будь-якому випадку обставини цієї справи є нерелевантними щодо вищезазначених справ.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо, зокрема, шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент виникнення відповідних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент виникнення відповідних правовідносин) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України (в редакції на момент виникнення відповідних правовідносин) передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором від 12 вересня 2021 року № 809935301, відповідно з нього підлягає стягненню на користь Нового кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за цим правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) дійшла висновку, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зазначила, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Зміст розрахунків за кредитним договором, що містяться в матеріалах цієї справи свідчать, що позивачем не нараховувались відсотки за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України у розмірі визначеному законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи зміст кредитного договору, встановлений ним максимальний строк кредитування 120 днів (30 + 90), визначену проценту ставку протягом цього строку, зміст розрахунків за кредитним договором, що відображають у тому числі здійснені оплати, розмір відсотків за кредитним договором повинен становити 29816,40 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 року в розмірі 39316,10 грн, що складається з тіла кредиту в розмірі 9499,70 грн та відсотків в розмірі 29816,40 грн.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу позивачем надано такі докази: довіреність від 11 серпня 2025 року; копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19 жовтня 2018 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року; договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01 з додатковою угодою від 1 вересня 2025 року.

Відповідачем надано такі докази: ордер АР1324479 від 15 червня 2026 року; договір про надання правничої допомоги від 2 червня 2026 року; акт здачі-прийняття наданих послуг від 15 червня 2026 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 15 червня 2026 року на 6000 грн; копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

На переконання суду склад та характер цих судових витрат стосується цієї справи та є необхідним для її провадження.

Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 727/4597/19) зробив висновок, що відкриття власного рахунку адвокатом не є обов`язком, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищезазначеного, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

ЦПК України не встановлює вимог до надання розрахунку (опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, у тому числі відображення у такому розрахунку часу витраченого адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі, у тому числі може відображатися в детальному описі робіт (наданих послуг).

Верховний Суд у постановах від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/21), від 7 липня 2021 року (справа № 910/12876/19) зазначав про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Це ж по суті правило відображено у змісті ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Сторони у цій справі в поданих заявах по суті доводять неспівмірність витрат кожного з них на правничу допомогу та у зв`язку з цим просять зменшити розмір цих витрат. По суті мотивують нескладністю цієї справи, непропорційністю понесених витрат до предмета спору та ціни позову, часом та обсягом виконаних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19 жовтня 2000 року було зазначено, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності, більше того, умова розумності їх розміру.

Тобто ЄСПЛ керується, перш за все, принципом розумності судових витрат, що знайшло відображення у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey), § 7072, скарга №35839/97.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на вищезазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених сторонами судових витрат, вищезазначених критеріїв, доводів сторін щодо неспівмірності судових витрат на правничу допомогу, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ про реальний, необхідний та розумний розмір судових витрат, суд уважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в цій справі повинен становити 4200 грн, а відповідача 3000 грн, які підлягають стягненню зі сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача у розмірі 4122 грн, а з позивача у розмірі 55,71 грн.

Окрім цього, ТОВ «ФК «ЕЙС» у цій справі понесло судові витрати в розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в розмірі 2612,96 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тобто загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 6734,96 грн (4122 + 2612,96).

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця у понесених сторонами судових витратах, тобто 6679,25 грн, а позивач відповідно звільняється від обов`язку сплачувати на користь відповідача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 610-611, 625, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (місцезнаходження за адресою: вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, м. Київ, 02094, ідентифікаційний код: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 809935301 від 12 вересня 2021 в розмірі 39316,10 грн (тридцять дев`ять тисяч триста шістнадцять гривень десять копійок); а також 6679,25 грн (шість тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень двадцять п`ять копійок) понесених судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного судуД. М. Баранський