Рішення № 140918340, 23.10.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/1646/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

розглянув у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до суду з цим позовом до відповідачки та просить стягнути з неї на свою користь заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 24425,18 грн.

Позов мотивує тим, що відповідачкою з грудня 2019 рік по квітень 2025 року включно було спожито природний газ на суму 24425,18 грн, вартість якого не було оплачено, а тому заборгованість за спожитий природний газ підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідачка надіслала до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить залишити його без задоволення. Стверджує, що разом з ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 10 січня 2018 року є співвласниками по 1/2 частині кожному житла за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі фактично проживає ОСОБА_2 та споживає природний газ, відповідно він за нього повинен сплачувати. Просить застосувати до цих правовідносин позовну давність.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 76 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частині кожному житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим 10 січня 2018 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко І.Ю. Номер запису про право власності: 24349550 від 10 січня 2018 року.

До співвласника ОСОБА_2 позивачем у цій справі позовні вимоги не пред`являлися.

Відповідачці ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично відповідачкою за період з грудня 2019 року по квітень 2025 року включно добровільно не було здійснено оплати за спожитий природний газ на суму 24425,18 грн. За цей період добровільно не було здійснено жодних платежів.

Отже, відповідачка є побутовим споживачем.

З 1 листопада 2018 року позивач здійснює діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, що його використовують для власних потреб за постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 4 липня 2017 року та за постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19 жовтня 2018 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» є постачальником на якого покладені спеціальні обов`язки (діяла з 1 листопада 2018 року до 20 травня 2021 року).

За Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКЕРКП) № 2496 від 30 вересня 2015 року (далі Правила) та статтями 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач зобов`язаний постачати природний газ споживачам, що використовують його для власних потреб, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно з особовим рахунком та встановленими тарифами.

Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі Договір), що є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між Постачальником природного газу та Споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

За вимогами Правил, акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення Споживачем Постачальнику підписаної заяви приєднання до умов договору природного газу побутовим споживачем, та/або сплата/часткова сплата Споживачем вартості спожитого природного газу, та/або факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ та вноситься до особового рахунку Споживача).

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідачка акцептувала Договір фактично споживаючи природний газ, а також підписавши заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 26 листопада 2018 року.

На підтвердження факту акцептування відповідачкою Договору шляхом фактичного споживання природного газу надано довідку під назвою «Фінансовий стан» споживача ОСОБА_1 , рахунок: НОМЕР_1 , ЕІС код: 56XM20D628876439.

На умовах Договору, позивач постачав природний газ, а відповідачка отримувала його та використовувала для власних потреб. Вартість використаного природного газу відповідачка зобов`язана сплачувати щомісячно, згідно з тарифами, що визначаються Законом України «Про ринок природного газу», постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (далі постанова про ПСО), постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 року № 293 «Деякі питання діяльності Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», постановою НКЕРКП від 24 березня 2016 року № 432 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ВАТ «Кіровоградгаз» зі змінами внесеними постановою НКЕРКП від 15 грудня 2016 року № 2291, постановою НКЕРКП від 21 грудня 2018 року № 2001 «Про встановлення тимчасових тарифів для Акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на перший рік другого регуляторного періоду та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКЕРКП».

Визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ згідно з Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою НКЕРКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі Кодекс ГРМ).

Крім того, відповідно до п. 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму спожитого (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Правил постачання природного газу, об`єкт побутового споживача територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.

Отже, об`єм (обсяг) спожитого відповідачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України») Iplaforma та в подальшому імпортується Постачальником у білінгову систему «Газоліна» та використовується ним для розрахунку вартості спожитого природного газу.

З огляду на це, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу.

За п. 4.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 4.5 Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за рахунками та/або квитанціями абонентської книжки Постачальника.

Дату виникнення зобов`язання відповідача по оплаті за спожитий природний газ визначає п. 4.6 Типового договору, а саме при розрахунку за квитанціями абонентської книжки Постачальника Споживач самостійно розраховує суму платежу та сплачує його Постачальнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оплата рахунка Постачальника про сплату послуг за цим Типовим договором має бути здійснена Споживачем в термін, визначений в рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання Споживачем цього рахунка.

Відповідно до п. 4.10 Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості за послуги газопостачання за цим Договором Споживач може звернутися до Постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою Постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність Споживача. Графік погашення заборгованості оформляється окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За правилами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року N 45 передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За змістом статей 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 160 ЖК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Отже, співвласники будинку чи квартири несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

Відповідно до чч. 1-4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Тобто кредитор у цій справі має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що по суті ним реалізовано у цій справі. Окрім цього, солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Статтею 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов`язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

У постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 703/2200/15-ц) Верховний Суд зазначив про помилковість висновку про те, що, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини щодо розподілу витрат на утримання спірної квартири, відповідач житлово-комунальними послугами не користувалась, то відсутні підстави для стягнення з неї витрат за вказані послуги.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачка будучи індивідуальним споживачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) допустила заборгованість за спожитий природний газ за період з грудня 2019 року по квітень 2025 року включно на суму 24425,18 грн, відповідно ця заборгованість підлягає стягненню з неї на користь позивача.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Статтею 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12 березня 2020 року по 1 липня 2023 року в Україні було введено загальнонаціональний карантин через пандемію COVID-19.

У свою чергу п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позивачем у цій справі не пропущено позовну давність щодо вимог, які є предметом цього спору.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у цій справі понесло судові витрати у розмірі 3028 грн зі сплати судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 20, 322, 526, 530, 714 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження за адресою: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код: 40121452) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 24425,18 грн (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять п`ять гривень вісімнадцять копійок), а також 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) понесених та документально підтверджених судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Долинського районного судуД. М. Баранський