Рішення № 140918238, 21.10.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Дата ухвалення
21.10.2026
Номер справи
347/2340/26
Номер документу
140918238
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 347/2340/26

Провадження № 2/347/1587/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

21 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря Сумарука І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

18.09.2026 року ТОВ «Фінансова компанія Процент» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору №13-13-1 від 19.09.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень, строком на 365 днів (до 18.09.2024 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1 277,50% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі «Інтернет» https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту викладені для загального доступу в мережі «Інтернет» на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.

Відповідач, в свою чергу, у межах строку кредитування зобов`язався сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 68 875,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом; 63 875,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за період 19.09.2023 року по 18.09.2024 року.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Кредитним договором №13-13-1 від 19.09.2023 року у розмірі 68 875,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та додатково поданому клопотанні просив справу розглядати без участі представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав (а. с. 42, 46).

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а. с. 39).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21.09.2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія Процент» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 22.09.2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія Процент» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 21.10.2026 року.

Ухвалою від 22.09.2026 року витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк».

Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а. с. 42, 46).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2340/26 відповідача ОСОБА_1 (а. с. 39).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що між ТОВ «Фінансова компанія Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №13-13-1 від 19.09.2023 року, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 5 000 гривень, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1 277,50% річних) (п. 1.2 Договору). Кредитний договір був укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі на Сайті https://procent.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується копією кредитного договору (а. с. 14-17).

Відповідно до копії Додатка №1 до Договору (графік платежів), погашення відсотків кредиту позичальником мало відбуватись кожні 30 днів у розмірі 5 250 грн, останній платіж у розмірі 5 875 грн. Перший день сплати 19.10.2023 року, кінцевий день повернення кредиту 18.09.2024 року, загальна вартість кредиту становить 68 875,00 грн, з яких: 5 000 грн сума кредиту, 63 875,00 грн відсотки за денною процентною ставкою 3,5 % (а. с. 18).

Відповідно до копій Додатка №2 та №3 до Договору, позичальник ОСОБА_1 надав товариству згоду на обробку своїх персональних даних та контактні номери телефонів для взаємодії сторін (а. с. 19).

З копії Паспорта споживчого кредиту, встановлено інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а. с. 20-21).

Відповідно до копії довідки в системі Fondy, підтверджено успішне перерахування коштів 19.09.2023 року у сумі 5 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 за Договором №13-13-1 від 19.09.2023 року (а. с. 22).

Згідно з Детальним розрахунком заборгованості наданої представником позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №13-13-1 від 19.09.2023 року становить 68 875,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5 000 грн, прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 63 875,00 грн. Нарахування процентів за користування кредитом припинено 18.09.2024 року (а. с. 23-29).

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду в порядку витребування доказів, від 30.09.2026 (а. с. 43) та копії Виписки операцій по рахунку (а. с. 44), підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та перерахування 19.09.2023 року коштів у сумі 5 000 грн, а також встановлено інформацію про рух коштів по картці за період 19.09.2023-24.09.2023 року.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Фінансова компанія Процент») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася .

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. 1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до положень ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що між ТОВ «Фінансова компанія Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №13-13-1 від 19.09.2023 року, за умовами якого відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 5 000 гривень, шляхом переказу на його платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1 277,50% річних) (п. 1.2 Договору), зі строком надання кредиту та строком дії Договору 365 днів.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору.

Відповідач, в свою чергу, у межах строку кредитування зобов`язався сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів, відповідно до Графіка платежів, що передбачено п. 1.3 Договору, який міститься у Додатку №1 до Договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов?язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов?язання та договір.

Всупереч умов Кредитного договору №13-13-1 від 19.09.2023 року, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання по сплаті кредиту, у зв?язку із чим виникла заборгованість у розмірі 68 875,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом; 63 875,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Однак, щодо розрахованої та заявленої суми нарахованих відсотків, суд приходить до таких висновків.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Судом встановлено, що Кредитний договір №13-13-1 від 19.09.2023 року укладений строком на 365 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто такий кредитний договір був укладений до набрання чинності цим Законом, однак діяв в період після набрання ним чинності до 18.09.2024 року. Зазначене вказує на підставність застосування до цих правовідносин зазначеного вище закону в період дії Кредитного договору №13-13-1 з 24.12.2023 року по 18.09.2024 року.

Тому суд вважає, що розрахунок відсотків за вказаним кредитним договором слід розраховувати наступним чином:

- з 20 вересня 2023 року по 23 грудня 2023 року застосовується процентна ставка передбачена п. 1.2 Договору 3,5%; 95 днів х 5 000 грн х 3,5% = 16 625 грн.

- з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, що передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 120 днів х 5 000 грн х 2,5% = 15 000 грн.

- з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, що передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 120 днів х 5 000 грн х 1,5% = 9 000 грн.

- з 20 серпня 2024 року по 18 вересня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день, що передбачено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: 30 днів х 5 000 грн х 1% = 1 500 грн.

Таким чином, сума прострочених відсотків за вказаним кредитним договором становитиме 42 125 грн (16 625 грн + 15 000 грн + 9 000 грн + 1 500 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 47 125 грн, а саме: 5 000 грн основний борг та 42 125 грн проценти за користування кредитом.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у сумі 47 125 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

З приводу наведеного береться до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року укладеного між ТОВ «ФК Процент» та ФОП Руденко К. В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію довіреності виданої ТОВ «ФК Процент» адвокату Руденко К.В. представляти інтереси товариства, копію Акта приймання-передачі наданих послуг №166 від 29.05.2026 року, згідно з яким ТОВ «ФК Процент» прийняв надані адвокатом Руденко К. В. юридичні послуги складання та підготовка позовних заяв до суду про стягнення заборгованості по боржникам згідно з реєстром №1 від 29.05.2026 року на суму 100 000 грн, копію Витягу з Реєстру №1 до акта приймання-передачі наданих послуг №166 від 29.05.2026 року, згідно з яким загальна вартість наданих юридичних послуг становить 10 000 грн, з яких: складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №13-13-1 від 19.09.2023 року та клопотання про витребування доказів 9 000 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів 1 000 грн (зберігаються в електронній формі).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 6 842 грн (10 000 : 100% х 68,42 = 6 842 грн).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 821,61 грн (47 125 х 100% : 68 875 = 68,42; 2 662,40 : 100% х 68,42 = 1 821,61 грн).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41466388, рахунок IBAN: НОМЕР_4 , банк АТ «Сенс Банк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Процент» заборгованість за Кредитним договором №13-13-1 від 19.09.2023 року у розмірі 47 125 (сорок сім тисяч сто двадцять п`ять) грн, а також 1 821,61 грн сплаченого судового збору та 6 842 грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Ю. С. Кіцула

Часті запитання

Який тип судового документу № 140918238 ?

Документ № 140918238 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140918238 ?

Дата ухвалення - 21.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140918238 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140918238 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 140918238, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Судове рішення № 140918238, Косівський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 140918238 відноситься до справи № 347/2340/26

Це рішення відноситься до справи № 347/2340/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140918237
Наступний документ : 140918239