Рішення № 140918184, 22.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3885/26

Провадження № 2/346/3274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської областіу складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №FSC996448451 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 6 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, із зобов`язанням клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, шляхом перерахування коштів на її банківську картку.

16.12.2025 року між ТОВ «Мінівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/77, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до вказаного договору (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 14 628 грн.

08.05.2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/0526-01, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № FSC996448451 від 09.02.2025 року. Умови кредитного договору відповідач не виконувала належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої позивачем станом на момент звернення до суду визначено як 21 045 грн., яка складається із: 6 900 грн. заборгованість за кредитом; 14 145 грн. за відсотками. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, через систему Електронний суд подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що в матеріалах справи містяться документи з різними датами кредитного договору, а саме: у заявці на отримання грошових коштів в кредит зазначено: «Договір (оферта) № FSC996448451», «Дата укладення договору: 02.09.2025»; у розрахунку заборгованості зазначено: «Кредитний договір FSC996448451», «Дата 02.09.2025», а у довідці про ініціювання платіжної операції зазначено дату ініціювання платіжної інструкції 09.02.2025 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості первісний кредитор здійснював нарахування значної суми процентів та інших платежів. Зокрема, у розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначено: тіло кредиту 6 900 грн.; нараховані проценти 7 245 грн.; комісія 3 450 грн.; загальна сума зазначених складових 17 595 грн. При цьому зазначено, що відповідач здійснила платежі на загальну суму 2 967 грн. Водночас, після відступлення права вимоги ТОВ «Ізі Фінанс» зазначає вже інший розмір заборгованості, а саме: тіло кредиту 6 900 грн.; проценти 14 145 грн.; штрафні санкції 3 450 грн.; усього 24 495 грн. Згідно з розрахунком проценти у розмірі 69 грн. нараховувалися практично щоденно впродовж тривалого періоду. При цьому, позивач не довів належним чином, що такі нарахування здійснювалися у межах дозволеного законом строку та відповідно до умов договору. Необхідно також врахувати встановлені законом обмеження щодо штрафних санкцій та відповідальності споживача за прострочення виконання грошового зобов`язання. Позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку, який дозволив би встановити: вид штрафної санкції; конкретну норму договору, на підставі якої вона нарахована; дату початку та закінчення її нарахування; порядок обчислення; правову підставу стягнення саме такого розміру; відповідність такого нарахування спеціальному законодавству про споживче кредитування. Крім того, з документів позивача всановлено, що раніше ця сума зазначалась як «комісія», а після відступлення права вимоги як «неустойка» або «штрафні санкції». Відповідач не заперечує, що між нею та первісним кредитором існували кредитні правовідносини та що кошти за кредитом були заявлені до видачі. Водночас, вона заперечує проти стягнення необґрунтовано нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів у заявленому розмірі. Позивач не довів належними та достатніми доказами правомірність кожної складової заявленої заборгованості. Тому вона просить стягнути виключно документально та законодавчо підтверджену суму фактично існуючої заборгованості, без незаконно нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, витрати на професійну правничу допомогу зменшити їх до розумного та співмірного розміру, а судові витрати розподілити відповідно до фактичного розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи у відсутності представника ( а.с. 1-9 ).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, в поданому відзиві вказала клопотання про розгляд справи у її відсутності ( а.с. 89-98 ).

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 02.09.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір (договір кредитної лінії) № FSC996448451, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії загальним розміром кредиту на суму 6 900 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога». Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 02.09.2025 року ( що є датою надання кредиту ( а.с. 40-52 )).

Згідно з п.3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 12 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору.

Відповідно до п.3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно з п. 4.1 договору з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнила заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказала суму грошових коштів, яку вона бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш).

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 ( п. 5.1 договору ).

Відповідно до п. 7.1, 7.3 кредитного договору сторони погодили, що рекомендована ( не обов`язкова ) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 14.09.2025 року, а саме протягом 12 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 02.10.2030 року.

Згідно з п. 8.1-8.3 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені договором. Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів. належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку. Базова процентна ставка складає 1,00 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365 % річних.

Відповідно до п. 8.5, 8.6 договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за договором становить 0,00 грн. Для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. договору, за весь строк кредитування без повного дострокового поверхня всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 132 894 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у розмірі 125 994 грн. (які складаються з процентів за користування кредитом за базовою ставкою та комісії за надання кредиту) та суму кредиту у розмірі 6 900 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2 393 % річних.

У відповідності до п. 9.1.1.5 вищевказаного договору його сторони погодили, що кредитодавець, серед іншого, має право без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема, договору факторингу.

Відповідно до п.12.3 зазначеного договору за порушення будь-якого з платежів, передбачених цим договором на 14 і більше календарних днів, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5000% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Обмеження максимальної суми штрафу у такому випадку відбувається в наступному порядку: у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25% від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату, в яку платіж мав бути сплачений; у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50% від суми кредиту, яка була в користуванні позичальника на дату, в яку платіж мав бути сплачений.

Згідно з п.12.5 вказаного договору, сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору, зокрема процентів, передбачених пунктом 12.4 договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником за цим договором. Обмеження нарахування неустойки, встановлене цим пунктом договору не може бути збільшене за домовленістю сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

Згідно з п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором CDKJ.

Аналогічна інформація щодо суми та строку кредиту міститься в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 02.09.2025 року, де серед іншого також вказані персональні дані відповідача та номер карти НОМЕР_1 ( а.с. 35 ).

Згідно з даними паспорту споживчого кредиту продукту "Темп" до договору № FSC996448451 від 02.09.2025 року визначено: тип кредиту - кредитна лінія; сума кредиту 6 900 грн., ліміт кредиту 8 200 грн.; строк кредитування до 1 826 днів ( дисконтний період 12 днів з можливістю продовження та поновлення); мета отримання кредиту - споживчі цілі; базова процентна ставка: 365% (при виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65% - 365%); реальна річна процента ставка 2 393 %; тип процентної ставки фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит ( а.с. 38-39 ).

Фактичне перерахування коштів за кредитом на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 згідно з договором № FSC996448451 від 02.09.2025 року підтверджується відповідною довідкою № FSC996448451/18052026/Э від 18.05.2026 року, сформованою ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» ( а.с. 24 ).

Згідно з листом АТ «Райффайзен Банк» від 14.09.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( а.с. 107 ).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачем за період з 02.09.2025 року по 16.12.2025 року здійснено оплату нарахованих відсотків в загальному розмірі 2 967 грн.; станом на 16.12.2025 року розмір її заборгованості склав 14 628 грн., з яких 6 900 грн. - за тілом кредиту, 4 278 грн. - за відсотками за користування кредитом; 3 450 грн. за комісією ( а.с. 11-12 ).

16.12.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» ( фактор ) укладено договір факторингу №МВ-ТП/77, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти за плату на умовах, визначених цим договором ( а.с. 53-55 ).

Відповідно до п. 1.3. договору Право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу яких настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 3.1, 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимог.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 16.12.2025 року до договору факторингу № МВ-ТП/77 від 16.12.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № FSC996448451 від 02.09.2025 року на загальну суму заборгованості 14 628 грн., з яких: за тілом кредиту 6 900 грн.; за процентами 4 278 грн.; 3 450 грн. за комісією ( а.с. 22-23 ).

08.05.2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Ізі Фінанс» ( фактор ) укладено договір факторингу №08/0526-01, згідно з п. 2.1, 3.1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги за переліком у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту встановлюється сторонами у кожному окремому реєстрі прав вимоги у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу ( тіло кредиту ), що є складовою частиною загальної суми грошових коштів, відступлених згідно відповідного реєстру прав вимоги ( а.с. 27-31 ).

Відповідно до п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку до цього договору.

Копії платіжних інструкцій свідчать, що ТОВ «Ізі Фінанс» оплатило ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення прав вимоги за договором факторингу №08/0526-01 від 08.05.2026 року (а.с. 57).

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 08.05.2026 року до договору факторингу № 08/0526-01 від 08.05.2026 року ТОВ «Ізі Фінанс» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № FSC996448451 на загальну суму заборгованості 24 495 грн., з яких: за тілом кредиту 6 900 грн.; за процентами 14 145 грн.; 3 450 грн. неустойкою ( а.с. 21).

Згідно з даними розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон плюс», розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 08.05.2026 року склав: 24 495 грн., з яких: за тілом кредиту 6 900 грн.; за процентами 14 145 грн.; 3 450 грн. неустойкою ( а.с. 13-14 ).

Позивачем вказано, що відповідач станом на 20.07.2026 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 495 грн., з яких: за тілом кредиту 6 900 грн.; за процентами 14 145 грн.; за штрафними санкціями 3 450 грн. ( а.с.16 ).

09.06.2026 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про необхідність протягом 30 днів оплатити заборгованість за кредитним договором № FSC996448451 в сумі 24 495 грн. Враховуючи подальше пред`явлення позову, дана вимога залишилась відповідачем без задоволення ( а.с. 34 ).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України (в редакції, станом на дату укладення вищезазначеного договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач у поданому відзиві підтвердила факти укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості. Більше того, відповідачем не надано суду контррозрахунок суми заборгованості, який суд міг би належним чином оцінити про невірність наданого позивачем розрахунку, клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору не заявлялось. Відтак, у суду відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем (правонаступником) відповідача договором факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 900 грн. та 14 145 грн. за відсотками.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ Таліон Плюс проценти за кредитним договором нараховувались з 02.09.2025 року по 08.05.2026 року, тобто в межах строку кредитування, враховуючи, що у п.3.1, 3.2 договору сторони погодили лише умови дисконтного періоду користування кредитом, який становить 12 днів від дати отримання позичальником першого траншу (02.09.2025 року) та можливість продовження зазначеного строку позичальником шляхом здійснення протягом вказаного періоду всіх фактично нарахованих процентів, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Разом з тим, закінчення дисконтного періоду за умовами цього договору не є тотожним автоматичному припиненню всього строку користування кредитною лінією та не означає, що з наступного дня кредитодавець у будь-якому разі втратив право нараховувати проценти за договором, а тільки блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором ( п. 6.4 договору ). Пунктом 7.1 договору сторони визначили рекомендовану ( не обов`язкову ) дату дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами 14.09.2025 року, тобто протягом перших 12 днів з моменту отримання позичальником першого траншу. Водночас, згідно з п. 7.3 договору кінцева дата повернення кредиту 02.10.2030 року, що узгоджується з п.11.1 договору щодо строку дії договору. З розрахунку ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» також встановлено, що ОСОБА_1 14.09.2025 року сплачено 828 грн., а 15.10.2025 року 2 139 грн., які були враховані в рахунок погашення нарахованих відсотків.

Крім того, не заслуговують на увагу твердження відповідача про встановлені законом обмеження щодо штрафних санкцій та відповідальності споживача за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також щодо законності нарахування комісії за кредитним договором, оскільки вимог про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями та за комісією позивачем не заявлялось.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., що стверджується платіжним дорученням (інструкцією) від 22.07.2026 року (а.с. 10). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом 06.07.2026 року між ТОВ «Ізі Фінанс» та адвокатським бюро «Борисенко і партнери», в особі керуючого бюро адвоката Борисенка В.А. укладено договір надання правничої допомоги №06/07/26-1, за умовами якого адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п.3.3 вказаного договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору ( а.с. 25-26).

Згідно з Додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги №06/07/26-1 від 06.07.2026 року, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №FSC996448451, за яким позичальником є ОСОБА_1 ( а.с. 33 ).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 5 000 грн., з них: 500 грн. вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_2 за кредитним договором №FSC996448451 (2 години); 4 000 грн. - складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №FSC996448451 від 09.02.2025 року (2 години); 500 грн. підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №FSC996448451 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_2 ( 1 година ), що відповідає вартості послуг, визначених у протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №06/07/26-1 від 06.07.2026 року ( а.с. 16, 26 зворот ).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (код ЄДРПОУ 40224607), заборгованість за кредитним договором №FSC996448451 від 02.09.2025 року в загальному розмірі 21 045 (двадцять одна тисяча сто сорок п`ять ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят три) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Ізі Фінанс», код ЄДРПОУ 40224607, місце знаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 21, корпус В, офіс 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя:Яремин М. П.