Рішення № 140917060, 26.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20827/26

Провадження № 2/752/14601/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5831408 від 06.06.2025 у розмірі 20 242,70 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 5831408 (далі - кредитний договір), за умовами якого кредитні кошти надаються безготівково на платіжну картку позичальника. 24.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено договір факторингу № 24122025/1, відповідно до якого, згідно з реєстром боржників від 24.12.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідача на суму 20 242,70 грн, з яких:

4 380,70 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (кредитом);

6 862,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

9 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснив жодного платежу ні на його рахунки, ні на рахунки первісного кредитора, а також що з 24.12.2025 позивач штрафних санкцій не нараховував.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

06.06.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 5831408 через особистий кабінет позичальника в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора. Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються безготівково шляхом перерахування на реквізити платіжної картки, наданої позичальником; відповідно до п. 1.1 кредит вважається наданим у день такого перерахування. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

24.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 24122025/1, за яким клієнт відступив, а фактор прийняв права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Перехід прав вимоги підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2025, витягом з реєстру боржників (позиція щодо відповідача - 20 242,70 грн) та платіжною інструкцією про оплату за договором факторингу.

За розрахунком первісного кредитора заборгованість відповідача складається з 4 380,70 грн за основним зобов`язанням, 6 862,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 9 000,00 грн неустойки (штрафу, пені); заборгованості за процентами та комісією за надання кредиту немає. Доказів погашення заборгованості, повністю чи частково, відповідач суду не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 627, 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, і є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір, укладений в електронній формі, вважається укладеним у письмовій формі (ст. 205, 207, 639 ЦК України). Доказів того, що відповідач договору не укладала, кредитних коштів не отримувала або що одноразовий ідентифікатор вводила інша особа, суду не надано; відповідач не заперечувала.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги (ч. 1 ст. 512 ЦК України), до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України); договір факторингу є підставою такого відступлення (ст. 1077, 1082 ЦК України). Умовами кредитного договору не заборонено відступлення права вимоги. Суд вважає доведеним, що позивач на підставі договору факторингу № 24122025/1 набув право вимоги до відповідача за кредитним договором. Те, що відповідач могла не отримати повідомлення про відступлення, відповідно до ст. 516 ЦК України не звільняє її від обов`язку повернути борг, а лише надавало право виконати зобов`язання первісному кредитору; доказів такого виконання немає.

Згідно зі ст. 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк; невиконання зобов`язання є його порушенням, а боржник, який не виконав зобов`язання у встановлений строк, вважається таким, що прострочив.

Розмір заборгованості за кредитом (4 380,70 грн) підтверджується розрахунком первісного кредитора та витягом з реєстру боржників, відповідає сумі, переданій позивачу за договором факторингу, і відповідачем не спростований. Оскільки відповідач не повернула кредит у встановлений договором строк, вимога про стягнення 4 380,70 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (6 862,00 грн).

У відносинах споживчого кредитування кредитодавець може стягувати зі споживача плату лише за ті послуги, які фактично надаються самому споживачу, а не за дії, що становлять складову частину господарської діяльності кредитодавця з надання та обслуговування кредиту (облік кредитної заборгованості, ведення рахунків, адміністрування кредиту, прийняття та обробка платежів тощо): вартість таких дій охоплюється процентами за користування кредитом. Умови договору, які порушують принцип добросовісності та призводять до істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін на шкоду споживачу, є несправедливими й не підлягають застосуванню (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Позивач не довів, що відповідачу за договором була надана окрема послуга, вартість якої становить 6 862,00 грн, та не надав доказів реальних витрат кредитодавця, що компенсуються цією комісією, а також розрахунку, на підставі якого комісію визначено саме в такому розмірі. Розмір комісії у понад півтора раза перевищує суму основного боргу (4 380,70 грн). За таких обставин стягнення цієї комісії покладає на споживача додатковий фінансовий тягар без відповідного еквівалента.

Щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) (9 000,00 грн)

Суд відмовляє у задоволенні й цієї вимоги.

Позивач у позовній заяві не розкрив ні правової природи цієї складової («неустойка (штраф, пеня)»), ні умов договору, що передбачають відповідальність, ні розрахунку неустойки: вид санкції, її ставку, базу нарахування та період прострочення. Водночас позивач сам зазначає, що після набуття права вимоги (з 24.12.2025) штрафні санкції ним не нараховувалися, тож заявлена сума нарахована первісним кредитором до відступлення, і доказів порядку її нарахування матеріали справи не містять (ст. 12, 81 ЦПК України: кожна сторона доводить обставини, на які посилається). Без такого розрахунку суд не може перевірити правомірність нарахування, його відповідність умовам договору та вимогам закону, а також встановити, чи не йдеться про нарахування кількох видів відповідальності за одне й те саме порушення.

Крім того, заявлена неустойка (9 000,00 грн) більш ніж удвічі перевищує суму основного боргу (4 380,70 грн), що за відсутності обґрунтування є неспіввідмірним наслідкам порушення (ч. 3 ст. 551, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 4 380,70 грн (заборгованість за основним зобов`язанням). У задоволенні решти позовних вимог на суму 15 862,00 грн (6 862,00 грн комісії за обслуговування кредиту + 9 000,00 грн неустойки) слід відмовити.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Позов задоволено на 21,64 % (4 380,70 / 20 242,70), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 576,17 грн судового збору.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279-282, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 551, 610, 612, 626, 627, 629, 639, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , приватний будинок) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2) заборгованість за кредитним договором № 5831408 від 06.06.2025 за основним зобов`язанням у розмірі 4 380,70 грн., а також судовий збір у розмірі 576,17 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя