Рішення № 140916833, 26.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12057/26

Провадження № 2/727/3888/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 28.06.2025-100000324 від 28 червня 2025 року в розмірі 42 586,33 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 181,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 28.06.2025-100000324, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 217 днів зі сплатою процентів за ставкою 1 % на день протягом перших трьох чергових періодів та 0,5 % на день у наступних періодах, а також комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Надалі на підставі семи додаткових договорів, укладених у період з 06 липня по 20 жовтня 2025 року, сума кредиту збільшувалася шляхом надання чергових траншів і загалом склала 33 600,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач, здійснивши часткові платежі на загальну суму, зазначену в позові, свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 42 586,33 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 20 581,93 грн, за процентами 6 380,40 грн, неустойка 15 624,00 грн. На думку позивача, неустойка нарахована правомірно, оскільки пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а зазначений Закон як спеціальний має перевагу над загальними нормами Цивільного кодексу України.

26 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав у частині тіла кредиту та заперечив проти стягнення процентів і неустойки. Зазначив, що є військовослужбовцем та з 2020 року перебуває на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України, брав участь у бойових діях, у зв`язку з чим відповідно до пункту 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не можуть нараховуватися проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня. Про свій статус він у березні 2026 року письмово повідомив позивача, надіславши претензію з копіями підтверджувальних документів, однак позивач ці обставини проігнорував. Відповідач стверджує, що позивач безпідставно зараховував внесені ним кошти в погашення процентів, комісій та штрафів, а не тіла кредиту, тому просив відмовити у стягненні процентів і неустойки та зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості.

27 серпня 2026 року відповідач подав клопотання про долучення доказів надіслання копії відзиву з додатками позивачу.

31 серпня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що проценти нараховано лише в межах строку кредитування за ставкою, яка не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»; відповідач не надав власного розрахунку заборгованості, а часткові платежі свідчать про визнання ним боргу; умови про комісію відповідачем у встановленому порядку не оспорювалися. Щодо пільги, передбаченої пунктом 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказав, що відповідач не є мобілізованим, проходить службу за контрактом, а надані ним документи не відповідають переліку, визначеному листом Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, та не підтверджують його участі в захисті Батьківщини в період дії кредитного договору, тому права на пільгу він не має.

01 вересня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що право на пільгу мають не лише мобілізовані, а й інші військовослужбовці, які брали або беруть участь у захисті України, що в його випадку підтверджується посвідченням учасника бойових дій та довідкою про обставини травми, отриманої в бойовій обстановці. З посиланням на постанову Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 вважав, що всі сплачені ним кошти мали зараховуватися в погашення тіла кредиту, внаслідок чого борг відсутній, тому просив відмовити в позові повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзив, відповідь на відзив та заперечення подані сторонами через підсистему «Електронний суд» до постановлення ухвали про відкриття провадження. Оскільки ці заяви по суті справи містять позиції сторін щодо предмета спору, долучені до матеріалів справи, їх копії отримані протилежною стороною (що підтверджується змістом відповіді на відзив та заперечень), суд з урахуванням принципу змагальності сторін враховує їх при вирішенні спору.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

28 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір № 28.06.2025-100000324 (далі кредитний договір) шляхом акцепту позичальником пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальника ідентифіковано за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Відповідно до умов кредитного договору та заявки, яка є його невід`ємною частиною, позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 217 днів з датою повернення 30 січня 2026 року; процентна ставка «Стандарт» фіксована, 1 % за день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» фіксована, 0,5 % за день у наступних чергових періодах; комісія за надання кредиту 9 % від суми кредиту (1 080,00 грн); комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 080,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим; неустойка у фіксованому розмірі за кожен день невиконання кожного окремого зобов`язання. Денна процентна ставка за договором визначена в розмірі 0,84 %.

Додатковими договорами від 06 липня, 21 вересня, 07, 14, 16, 18 та 20 жовтня 2025 року сторони за ініціативою позичальника збільшували суму кредиту шляхом надання чергових траншів у розмірах 3 600,00 грн, 7 100,00 грн, 3 200,00 грн, 1 000,00 грн, 2 000,00 грн, 3 000,00 грн та 1 700,00 грн відповідно, встановлювали комісії за надання кожного траншу в розмірі 9 % від його суми, змінювали розмір комісії за обслуговування та розмір неустойки. Строк повернення кредиту (30 січня 2026 року) додатковими договорами не змінювався.

Факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується квитанціями про перерахування коштів та листами платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Загальний розмір наданого кредиту становить 33 600,00 грн. Отримання кредитних коштів у зазначеному розмірі відповідач не заперечує.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 20 серпня 2026 року, наданим позивачем, за період з 28 червня 2025 року по 30 січня 2026 року відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 25 416,23 грн, комісії 6 471,00 грн, а також за період з 31 грудня 2025 року по 30 січня 2026 року неустойку в розмірі 15 624,00 грн (по 504,00 грн за кожен день).

Відповідач на виконання кредитного договору сплатив позивачу 38 524,90 грн, а саме: 28 липня 2025 року 7 000,00 грн, 28 серпня 2025 року 8 000,00 грн, 28 вересня 2025 року 17 000,00 грн, 29 жовтня 2025 року 3 334,70 грн, 29 листопада 2025 року 3 190,20 грн. Як вбачається з розрахунку позивача, вказані кошти зараховано: в погашення процентів 19 035,83 грн, комісій 6 471,00 грн, тіла кредиту 13 018,07 грн. Таким чином, позивач визначив заборгованість у розмірі 42 586,33 грн, з яких тіло кредиту 20 581,93 грн, проценти 6 380,40 грн, неустойка 15 624,00 грн. Заборгованості за комісіями не заявлено.

Відповідач ОСОБА_1 з 15 травня 2020 року проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 із відміткою про прийняття на військову службу за контрактом на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15 травня 2020 року № 98 та довідкою військової частини НОМЕР_3 від 05 лютого 2026 року про проходження ним служби за контрактом у цій військовій частині з 15 травня 2020 року по час видачі довідки. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 (форма 5) з 23 березня 2026 року відповідач проходить військову службу за контрактом у цьому підрозділі.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_3 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09 березня 2023 року № 831/а ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу вогневої позиції в районі населеного пункту Юрківка Запорізького району Запорізької області отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму та інші ушкодження; травма пов`язана із захистом Батьківщини. Відповідачу видано посвідчення учасника бойових дій.

16 березня 2026 року відповідач направив на електронну адресу позивача претензію-вимогу та заяву про належність до захищеної категорії з копіями довідки про проходження служби, військового квитка та посвідчення учасника бойових дій, в яких просив скасувати нараховані проценти та неустойку і здійснити перерахунок заборгованості. 19 березня 2026 року аналогічна претензія з копіями документів направлена позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (накладна № 0407100568996, опис вкладення).

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» та частини першої статті 12 цього Закону електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Укладення кредитного договору та додаткових договорів до нього, а також отримання кредитних коштів у розмірі 33 600,00 грн відповідач не заперечує, тому ці обставини суд вважає встановленими (частина перша статті 82 ЦПК України).

Отже, предметом спору є правомірність нарахування відповідачу процентів за користування кредитом і неустойки та, відповідно, дійсний розмір його заборгованості.

Згідно з пунктом 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» та статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період триває з 18 березня 2014 року, а з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Наведена норма є імперативною та прямо забороняє нарахування військовослужбовцям, які належать до визначених нею категорій, процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені протягом особливого періоду. Норма не обмежує її дію кредитними договорами, укладеними до початку військової служби, а винятки з неї стосуються лише кредитів на придбання житла та автомобіля.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в особливий період військовослужбовцям не нараховуються проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня, зокрема і за кредитними договорами, укладеними вже під час дії особливого періоду (постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 755/12037/16-ц).

Відповідач не є мобілізованим, а проходить військову службу за контрактом з 15 травня 2020 року, тобто належить до категорії «інших військовослужбовців», на яких пільга поширюється за умови, що вони під час дії особливого періоду брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

Такий факт щодо відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: довідкою про обставини травми від 09 березня 2023 року № 831/а, згідно з якою 05 вересня 2022 року він отримав травму в бойовій обстановці під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в Запорізькій області, а також посвідченням учасника бойових дій. На час укладення кредитного договору, у період його виконання та на час розгляду справи відповідач безперервно перебуває на військовій службі, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Формулювання закону «які брали або беруть участь» охоплює як поточну, так і попередню участь військовослужбовця в захисті України протягом особливого періоду. Закон не пов`язує збереження пільги з тим, щоб участь у бойових діях тривала саме в період дії кредитного договору, тому доводи позивача про необхідність підтвердження участі відповідача в захисті Батьківщини саме в період дії договору ґрунтуються на звуженому тлумаченні закону.

Посилання позивача на лист Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 та лист Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142 суд не бере до уваги, оскільки ці листи стосуються переліку документів, які подаються мобілізованими позичальниками та резервістами, не є нормативно-правовими актами і не можуть обмежувати право на пільгу, встановлене законом. Статус відповідача як військовослужбовця та його участь у захисті України підтверджено належними та допустимими доказами, які позивачем не спростовані. Крім того, відповідач ще в березні 2026 року письмово повідомив позивача про свій статус, надавши копії підтверджувальних документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на відповідача поширюється дія пункту 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Кредитний договір укладено на поточні споживчі потреби, а не на придбання житла чи автомобіля, тому винятки, передбачені вказаною нормою, до нього не застосовуються. Отже, нарахування відповідачу процентів за користування кредитом та неустойки за кредитним договором є неправомірним.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Доводи позивача про те, що у зв`язку з виключенням пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит стало правомірним, суд відхиляє. Законом України № 3498-IX до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України змін не вносилося, і ця норма є чинною. Вона поширюється на всі договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, у тому числі на договори про споживчий кредит, незалежно від дати їх укладення. Виключення зі спеціального закону окремої норми, яка дублювала відповідний захист споживача, не означає встановлення спеціальним законом іншого правила, яке б надавало кредитодавцю право нараховувати неустойку всупереч приписам ЦК України. Відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, а інші закони приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 виснував, що в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором.

Неустойку в розмірі 15 624,00 грн нараховано за період з 31 грудня 2025 року по 30 січня 2026 року, тобто в період дії воєнного стану. Отже, у стягненні неустойки слід відмовити як з підстав, передбачених пунктом 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і з підстав, передбачених пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Наведена черговість передбачає погашення платежем лише тих процентів, які правомірно нараховані та належать до сплати. Оскільки в силу прямої вказівки закону проценти за користування кредитом відповідачу не нараховуються, кошти, внесені ним на виконання кредитного договору та зараховані позивачем у погашення процентів, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основного боргу. Обов`язковість врахування сплачених військовослужбовцем процентів під час визначення розміру його заборгованості узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.

Водночас пункт 15 частини першої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на комісії, встановлені кредитним договором, які за своєю економічною сутністю є платою за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, а не процентами за користування кредитом. Умови кредитного договору щодо комісій відповідач у встановленому законом порядку не оспорював, а суд без відповідної позовної вимоги не може визнати їх недійсними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17). Тому сплачені відповідачем комісії в розмірі 6 471,00 грн суд вважає належним виконанням зобов`язання і не зараховує їх у погашення тіла кредиту.

З урахуванням наведеного дійсний розмір заборгованості відповідача становить: 33 600,00 грн (загальна сума наданого кредиту) + 6 471,00 грн (комісії) 38 524,90 грн (сплачені відповідачем кошти) = 1 546,10 грн. Цей самий результат отримується, якщо зменшити визначений позивачем залишок тіла кредиту (20 581,93 грн) на суму процентів, які відповідач фактично сплатив і які позивач зарахував на їх погашення (19 035,83 грн).

Доводи відповідача про повну відсутність заборгованості та наявність переплати в розмірі 17 942,77 грн суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розрахунку: відповідач порівнює загальну суму своїх платежів не із загальною сумою отриманих ним траншів (33 600,00 грн), а з визначеним позивачем залишком тіла кредиту (20 581,93 грн), який вже враховує частину здійснених ним платежів, і не враховує комісій, встановлених договором. Вимога відповідача про зобов`язання позивача здійснити перерахунок заборгованості є самостійною позовною вимогою, яка може бути заявлена шляхом подання зустрічного позову; у відзиві на позовну заяву такі вимоги не розглядаються.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1 546,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19 035,83 грн, процентів у розмірі 6 380,40 грн та неустойки в розмірі 15 624,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № Ц000137946) та понесено витрати на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 181,38 грн (квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2220270 від 24 серпня 2026 року). Позов задоволено на 3,63 % (1 546,10 грн / 42 586,33 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 96,66 грн.

Позивач зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України у разі подання таких доказів питання про розподіл цих витрат вирішується судом шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 7682, 89, 133, 141, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.06.2025-100000324 від 28 червня 2025 року за тілом кредиту в розмірі 1 546 грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 96 грн 66 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук