Рішення № 140916375, 26.10.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2606/26

Провадження № 2/715/1038/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григорчака Ю.П.

секретар судового засідання Кравець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПАТ «Страхова компанія УСГ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Чабан І.В., звернулися до суду із позовом до ПАТ СК «УСГ» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 січня 2026 року близько 17 год. 56 хв. в с. Тарашани, по вул. Головна, 10, Чернівецького району Чернівецької області,водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Dacia Sandero», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ СК «УСГ», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової віповідальності власників наземних транспортних засобів №229576685 чинного на дату ДТП. Вони повідомили відповідача про настання страхового випадку та звернулися 22.05.2026 року в порядку визначеному чинним законодавством України із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування. На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 647 гривень. З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 216 175,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Частка кожного з них становить 54 043,75 грн. Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі по 43 235,00 грн кожному, однак такий розмір є меншим від розміру, встановленого в Законі України №3720-IX від 21.05.2024 року. Отже, моральна шкода виплачена не в повному обсязі, невиплаченою залишається частка у розмірі 43 235,00 грн, яка ділиться на кількість осіб, які мають право на отримання виплати страхового відшкодування, пов`язаного з моральною шкодою, частка кожного 10 808,75 грн. Відповідач був зобов`язаний здійснити виплату на користь позивачів 216 175,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди до 23.07.2026 року включно. 24.07.2026 року відповідачем прийнято рішення про виплату позивачам по 43 235,00 грн., проте вказане відшкодування в повному обсязі відповідач не здійснив. Тому період нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання починається з 24.07.2026 року (з наступного дня за днем закінчення 60-денного строку виплати страхового відшкодування) та закінчується саме для цього розрахунку 31.07.2026 року (у день подання позову в суд). Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Страхова компанія УСГ» на їх користь по 10 808,75 грн. відшкодування моральної шкоди; по 71,36 грн. пені за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування; по 7,10 грн 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування; стягнути з відповідача на їх користь по 8 320,00 грн. витрат на правничу допомогу.

26 серпня 2026 року представник відповідача ПАТ СК «УСГ» направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав що 25 серпня 2026 року страховою компанією була здійснена виплата позивачам суми морального відшкодування по 10 808,75 грн. Також посилався на необґрунтованість суми судових витрат, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

31 серпня 2026 року представниця позивачів адвокат Чабан І.В. направила до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 10 808,85 грн.

26 жовтня 2026 року ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області прийнято відмову позивачів від частини позовних вимог та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 10 808,85 грн.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, їх представниця - адвокат Чабан І.В. направила до суду клопотання, в якій підтвердила обставини, викладені в позові, справу просить розглянути без її участі.

Представник відповідача ПАТ СК «УСГ» в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позов, в якому вказав, що 25 серпня 2026 року страховою компанією була здійснена виплата суми морального відшкодування. Також посилався на необґрунтованість суми судових витрат, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 16 січня 2026 року близько 17 год. 56 хв. в с. Тарашани, по вул. Головна, 10, Чернівецького району Чернівецької області водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку та не впорався із керуванням транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є його дітьми, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Dacia Sandero», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ СК «УСГ», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №229576685.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомили відповідача про настання страхового випадку та звернулися 22.05.2026 року в порядку, визначеному в Законі України №3720-IX від 21.05.2024 року, із повідомленням про ДТП та заявами на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України №3720-IX від 21.05.2024 року граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті.

Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі по 43 235,00 грн кожному.

На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 647 гривень.

З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 216 175,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка кожного становить 54 043,75 грн.

Відповідач зобов`язаний був здійснити виплату на користь позивачів 216 175,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди до 23.07.2026 року включно, однак відповідачем здійснена повна виплата 25 серпня 2026 року.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Частинами першою-третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).

Частиною 8 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року передбачено, що у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за який нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач отримав заяви на виплату страхового відшкодування 25.05.2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті. Тому період нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання починається з 24.07.2026 року (з наступного дня за днем закінчення 60-денного строку виплати страхового відшкодування) та закінчується, саме для цього розрахунку 31.07.2026 року (у день подання позову до суду).

Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання 19 днів

Облікова ставка НБУ за період прострочення та розмір пені:

24.07.2026 - 30.07.2026 : 15,00 (облікова ставка НБУ) 43 235,00 (Сума боргу) x (2 x 15,00 : 365) x 7 днів (прострочення) : 100 = 248,75 грн;

31.07.2026 - 31.07.2026 : 15,50 (облікова ставка НБУ) 43 235,00 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 1 днів (прострочення) : 100 = 36,72 грн.

Отже, розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 43 235,00 грн з 24.07.2026 року по 31.07.2026 року становить 285,47 грн.

Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами у зв`язку із простроченням виплати страхового відшкодування у сумі 43 235,00 грн з 24.07.2026 року по 31.07.2026 року:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

з 24/07/2026 до 31/07/2026 43 235,00 x 3 % x 8 : 365 : 100 = 28,43 грн

Отже, три відсотки річних за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 43 235,00 грн з 13.03.2026 року по 31.03.2026 року становить 28,43 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивачів в частині стягнення пені та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача, ідентичний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів була адвокат Чабан І.В. на підставі договорів про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачами надано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж574/У470217 від 15.06.2026 року, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж595/ У470217 від 15.05.2026 року, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж572/У470217 від 15.05.2026 року, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж573/У470217 від 15.05.2026 року та копії детальних розрахунків робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової допомоги) датованих 31.07.2026 року до кожного з зазначених вище договорів.

Таким чином, представником позивача своєчасно було подана заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України та своєчасно надані суду документи щодо понесених судових витрат після ухвалення судового рішення.

При розрахунку витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги посилання представника відповідача, який вказав, що позивачами подано одну позовну заяву, в межах якої заявлено 4 ідентичні позовні вимоги до одного і того ж відповідача, з одного і того ж предмету позову та одних і тих же підстав, за наявності одних і тих же обставин. Наявність підстав та права на звернення з позовними вимогами до страховика позивачі обґрунтовують одними і тими ж обставинами та доказами. Тобто, фактично подано один позов, в якому позивачі заявляють ідентичні вимоги, однак при розрахунку розміру витрат на правничу допомогу розмір таких витрат розраховано як за підготовку чотирьох окремих позовних заяв. Фактично адвокатом послуги надано в межах однієї позовної заяви, більше того, надані послуги повністю дублюються і не потребують повторного консультування, вивчення матеріалів справи, аналізу судової практики та написання позову. Більш того, в процесі розгляду справи відповідачем добровільно виконано основну суму заявлених позовних вимог, а тому суд розглядав справу в межах невирішених позовних вимог на суму 78 грн. 46 коп. для кожного з позивачів.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 137 ЦПК України).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України . Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Враховуючи вищенаведене, виходячи із складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, ціни позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу в розмірі по 2 080,00 грн., тобто в загальній сумі 8 320,00 грн.

Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканки с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області, пеню за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування в розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 36 копійок, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, в розмірі 7 (сім гривень) 10 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 080 (дві тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПАТ СК «УСГ» на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканця с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області, пеню за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування в розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 36 копійок, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, в розмірі 7 (сім гривень) 10 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 080 (дві тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПАТ СК «УСГ» на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканця с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області, пеню за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування в розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 36 копійок, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, в розмірі 7 (сім гривень) 10 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 080 (дві тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ПАТ СК «УСГ» на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканця с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області, пеню за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування в розмірі 71 (сімдесят одна) гривня 36 копійок, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування в розмірі 7 (сім гривень) 10 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 080 (дві тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя