Рішення № 140915418, 26.10.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/5051/2026Справа № 641/8568/26ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Василенко О.Я., за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» в особі представника Поліщук А.Ю. звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26.02.2025 № 26.02.2025-100001836 у розмірі 8 848,50 грн, яка складається із заборгованості за процентами у сумі 3 248,50 грн та неустойки у сумі 5 600,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн і витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 127,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 26.02.2025-100001836, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 28 000,00 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % на день та комісії за надання кредиту у розмірі 4 200,00 грн. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача 26.02.2025. Відповідач здійснила часткові платежі на загальну суму 63 105,26 грн, проте свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 24.08.2026 утворилася заборгованість у розмірі 8 848,50 грн, з яких тіло кредиту 0,00 грн, проценти 3 248,50 грн, неустойка 5 600,00 грн.

Щодо неустойки позивач зазначив, що пункт 6? розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, кредитодавець має право нараховувати неустойку; Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним стосовно Цивільного кодексу України і підлягає пріоритетному застосуванню.

Крім того, представник позивача зазначила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористалася.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 справа розподілена судді Василенко О.Я.

Ухвалою судді від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 28.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за відсутності представника позивача та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судові засідання 28.09.2026 та 26.10.2026 не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлялася шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток на зареєстроване місце проживання. Поштові відправлення повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній».

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи наявність зазначених умов, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

26.02.2025 о 16:01 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця (вебсайт https://sgroshi.com.ua, мобільний застосунок «Швидко Гроші») укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 26.02.2025-100001836 (далі Договір), невід`ємними частинами якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Заявка, акцепт позичальника та паспорт споживчого кредиту.

За умовами Заявки відповідачу надано кредит у сумі 28 000,00 грн строком на 140 днів, дата повернення кредиту 15.07.2025; процентна ставка фіксована, 1 % за кожен день користування кредитом; комісія за надання кредиту 15 % від суми кредиту, що становить 4 200,00 грн; денна процентна ставка 0,82 %; неустойка 280,00 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання. Графіком платежів передбачено десять платежів кожні 14 днів, з 11.03.2025 по 15.07.2025. Пунктом 9.2 Договору визначено, що черговість погашення вимог у разі недостатності суми платежу встановлюється законом.

Договір, Заявку та паспорт споживчого кредиту з боку відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим у смс-повідомленні на її номер телефону. Відповідно до відомостей, отриманих позивачем із Системи BankID НБУ від АТ КБ «ПриватБанк», зазначений номер телефону, паспортні дані та РНОКПП належать ОСОБА_1 , що узгоджується з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.04.2026 № 1-1704, яке діє на підставі договору на переказ коштів з позивачем від 01.04.2024 № ФК-П-2024/01-2, 26.02.2025 о 16:01:43 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 28 000,00 грн з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №26.02.2025-100001836». Реквізити цієї картки (5355-28XX-XXXX-7929) зазначені в Заявці як реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24.08.2026 позивач за період з 26.02.2025 по 15.07.2025 нарахував проценти за користування кредитом у загальній сумі 29 953,76 грн, комісію 4 200,00 грн та неустойку у загальній сумі 9 800,00 грн. Проценти після 15.07.2025 не нараховувалися.

Відповідач здійснила 14 платежів на загальну суму 63 105,26 грн: 12.03.2025 6 311,15 грн, 25.03.2025 6 200,00 грн, 08.04.2025 6 100,00 грн, 23.04.2025 6 500,00 грн, 06.05.2025 6 000,00 грн, 26.05.2025 7 144,11 грн, 10.06.2025 8 300,00 грн, 03.07.2025 1 000,00 грн, 09.07.2025 100,00 грн, 10.07.2025 100,00 грн, 22.07.2025 8 000,00 грн, 31.07.2025 3 100,00 грн, 08.08.2025 2 000,00 грн, 05.09.2025 2 250,00 грн.

За розрахунком позивача ці кошти зараховано в погашення тіла кредиту (28 000,00 грн), комісії (4 200,00 грн), процентів (26 705,26 грн) та неустойки (4 200,00 грн), а залишок заборгованості визначено у розмірі 3 248,50 грн за процентами та 5 600,00 грн за неустойкою. Зарахування коштів у погашення неустойки здійснювалося, зокрема, 12.03.2025, 23.04.2025, 26.05.2025 та 10.06.2025, тобто у період, коли заборгованість за тілом кредиту та процентами залишалася непогашеною.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суд встановив, що Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону, належність якого відповідачу підтверджується даними Системи BankID НБУ, а кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначила в Заявці. Крім того, відповідач протягом березня 2025 року по вересень 2025 року здійснювала платежі на виконання Договору. Отже, Договір укладено в письмовій (електронній) формі з додержанням вимог ст. 207, 639 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а позивач виконав свої зобов`язання з надання кредиту в сумі 28 000,00 грн.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проценти нараховані позивачем в межах строку кредитування (до 15.07.2025) за погодженою сторонами ставкою 1 % на день від залишку кредиту; денна процентна ставка за Договором (0,82 %) не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Комісія за надання кредиту передбачена Договором, її розмір включено до загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо вимоги про стягнення неустойки в сумі 5 600,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день ухвалення рішення не припинений і не скасований.

Договір укладено 26.02.2025, прострочення допущені відповідачем у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану.

Доводи позивача про виключення відповідного пункту з Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє, оскільки Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX зміни до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не вносилися, і ця норма не обмежує свою дію датою укладення кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 зазначила, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України; спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Згідно зі ст. 4 ЦК України інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, який подає проєкт закону, що регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати проєкт закону про внесення змін до ЦК України. Такі зміни щодо п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не приймалися, тому застосування принципу lex posterior derogat priori у цьому випадку неможливе.

Отже, відповідач звільнена від обов`язку сплати неустойки, а вимога про стягнення неустойки в сумі 5 600,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення процентів у сумі 3 248,50 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Пункт 9.2 Договору відсилає до черговості, встановленої законом.

Таким чином, позивачем спрямовані кошти, сплачені відповідачем, на погашення неустойки в порушення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та порядку черговості погашення (неустойка погашається в третю чергу, після погашення тіла кредиту та процентів). Натомість, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач зарахував у погашення неустойки 4 200,00 грн із платежів відповідача в період, коли тіло кредиту та проценти залишалися непогашеними.

Сума 4 200,00 грн, сплачена відповідачем, має бути зарахована в погашення її зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів. За таких умов загальний розмір зобов`язань відповідача за Договором, визначений самим позивачем без урахування неустойки, становить 62 153,76 грн (28 000,00 грн тіло кредиту + 4 200,00 грн комісія + 29 953,76 грн проценти), яка відповідачем вже фактично сплачена.

За таких обставин зобов`язання відповідача з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за Договором припинилися виконанням відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, а заборгованість за процентами в сумі 3 248,50 грн, заявлена позивачем, фактично відсутня.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Неподання відповідачем відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість розрахунку позивача на підставі наявних у справі доказів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція від 27.08.2026 № Ц000138797) та витрати на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 127,38 грн відшкодуванню не підлягають і залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 4, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 283, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Я.Василенко