Рішення № 140914922, 05.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10917/21

Провадження № 2/638/536/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків до ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (далі КЕВ м. Харків) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги у розмірі 32 539,68 грн, а також судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є одним із підрозділів Збройних Сил України та діє на підставі Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, затвердженого наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 278 від 17.12.2019 року.

Основним завданням КЕВ м. Харків є забезпечення життєдіяльності і функціонування військових частин та установ, а також квартирно-експлуатаційне забезпечення, технічна експлуатація казарменно-житлового фонду та комунальних споруд.

Позивач зазначає, що відповідно до покладених на нього завдань та повноважень здійснює технічну експлуатацію та обслуговування житлового фонду, а також щомісячно нараховує мешканцям плату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги.

Відповідно до Директиви Головного квартирно-експлуатаційного управління № 303/18/2050 від 09.12.2005 року та акта прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 року гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , передано від Харківського університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків.

У зазначеному гуртожитку мешкають військовослужбовці Збройних Сил України, у тому числі колишні військовослужбовці, та члени їх сімей.

Мешканці гуртожитку забезпечуються послугами з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, централізованим опаленням, централізованим водопостачанням та водовідведенням, електропостачанням.

Позивач зазначає, що протягом періоду, за який утворилася заборгованість, скарг відповідача щодо ненадання або неналежного надання відповідних послуг на адресу КЕВ м. Харків не надходило.

Відповідач надав до суду відзив, згідно якої просить суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема, наголошує, що він не укладав з КЕВ договорів про послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги; КЕВ не має права нараховувати мешканцям плату за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Зазначає, що відсутня будь-яка інформація щодо розміру тарифів. Крім того, відповідач зазначає, що позивач проводив не правильні розрахунки заборгованості, оскільки зазначено не вірно площу помешкання.

Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків надав до суду відповідь на відзив, згідно якої наголошує, що у позовній заяві детально викладені всі правові підстави, на яких базуються позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків. Твердження відповідача про нібито відсутність правових підстав нарахування квартирної плати та плати за комунальні послуги позивач зазначає, що має на своєму балансі вищевказаний гуртожиток згідно документів, що є в матеріалах справи та у відповідності зі своїми завданнями та повноваженнями, передбаченими «Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова», затвердженим наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України № 278 від 17.12.2019 року, здійснює його обслуговування та забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, які там проживають, житлово-комунальними послугами. Протягом зазначеного періоду заборгованості, яка вказана в позовній заяві, скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідача на адресу позивача не надходило. Позивач, зі свого боку, продовжує виконувати свої обов`язки та забезпечує надання відповідачам житлово-комунальних послуг, оскільки, відповідно до п.п.1 п.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідації аварії та її наслідків. Всі мешканці будь-яких гуртожитків, у тому числі того, в якому проживає відповідач, є тимчасовими мешканцями, користуються всіма видами комунальних послуг, якими забезпечений будинок, а тому, відповідно до чинного законодавства, вони є споживачами комунальних послуг та повинні сплачувати за таке користування. Несвоєчасне погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги не дає можливості КЕВ м. Харків своєчасно розраховуватися з працівниками, які забезпечують експлуатаційні потреби та послуги з благоустрою (послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій), а також розраховуватися з підрядними організаціями за надані енергоносії, комунальні послуги. Не відшкодування з боку боржників на користь КЕВ м. Харків суми заборгованості за спожиті комунальні послуги порушує економічні і оборонні інтереси держави, що виявляється у недоотриманні відповідних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України. Посилання відповідача на відсутність прямих договорів між ним та комунальними службами міста не є підставою для звільнення його від сплати заборгованості, тому що законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача сплачувати за комунальні послуги навіть при відсутності договору. Щодо площ, вказаних у розрахунку заборгованості зазначає, що в ордері вказується житлова площа приміщення, однак при ціна на послуги розраховуються на один метр квадратний загальної площі, що включає в себе площу місць загального користування.

Ухвалою суду від 16.09.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідачем надано до суду клопотання про зупинення провадження по справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі. На підтвердження цьому надано: копію посвідчення офіцера серія НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження по справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Задля вирішення питання щодо зупинення провадження у даній справі необхідно з`ясувати чи перебуває позивач-відповідач у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів його призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до об`єктивної неможливості відповідача приймати участь у судовому провадженні або надати свої пояснення по суті справи.

За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону № 1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Відповідно до висновків, викладених у судових рішеннях Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 757/52540/16-ц та від 17.01.2023 року у справі № 501/1699/17, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що як підставу для зупинення провадження у даній справі відповідач посилається на той факт, що перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, однак, докази перебування на військовій службі станом на дату розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що підстави для зупинення провадження по справі відсутні.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка належним чином повідомлених сторін не перешкоджає розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи проведено за відсутністю учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Судом встановлено, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , був переданий до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на підставі акта прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 від Харківського університету Повітряних Сил ім.. І. Кожедуба.

Відповідач ОСОБА_1 фактично проживає у кімнаті № НОМЕР_2 зазначеного гуртожитку разом із сином ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою КЕВ в м. Харків №2188 від 24.05.2021.

Отже, відповідач користується житловим приміщенням у гуртожитку та фактично отримує житлово-комунальні послуги, які надаються КЕВ м. Харків.

При цьому сам факт відсутності укладеного у письмовій формі договору не може бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги.

Окрім того, позивачем надано копію Договору, який 05.04.2018 між відповідачем та позивачем було підписано договір № 137, щодо найму приміщення, а саме кімн. АДРЕСА_2 . З якого вбачається, що загальна площа приміщення складає 36,1 м.кв., яка складається із 25,2 м. кв. житлової полощи та 10,81 м. кв. Відповідно до п. 3.1.- 3.3 визначено порядок плати за користування приміщенням.

Відомостей щодо розірвання вказаного договору матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги, що матеріалами справи підтверджується фактичне проживання відповідача у гуртожитку, надання відповідних послуг та здійснення позивачем нарахувань за такі послуги.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить помісячні нарахування за період з травня 2018 року по квітень 2021 року. Загальна сума заборгованості відповідно до розрахунку становить 32539,68 грн.

Доказів сплати зазначеної суми, її частини, неправильності проведених позивачем нарахувань або ненадання відповідних послуг суду не надано.

Щодо позиції відповідача та заперечень проти позову.

Посилання відповідача на відсутність письмового договору як на підставу для звільнення від обов`язку сплачувати за фактично отримані житлово-комунальні послуги суд відхиляє.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, обов`язок споживача щодо оплати житлово-комунальних послуг пов`язаний насамперед із фактом їх отримання та користування ними.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , та протягом спірного періоду користувалася послугами, які надавалися та забезпечувалися позивачем.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у спірний період вона не проживала у зазначеному приміщенні, не користувалася житлово-комунальними послугами або що такі послуги їй фактично не надавалися.

Саме лише посилання відповідача на відсутність договору не спростовує факту фактичного користування послугами та не звільняє від їх оплати.

Окрім того, вказані заперечення спростовуються наявними матеріалами справи.

Доводи відповідача про відсутність у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків правових підстав для здійснення нарахувань суд також вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , переданий на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків на підставі акта прийняття-передачі основних засобів від 29.12.2006 року.

Факт перебування будинку на балансі позивача підтверджує здійснення ним функцій з його експлуатації та утримання.

При цьому відповідач фактично проживає у зазначеному гуртожитку та користується житлово-комунальними послугами.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у позивача правових підстав для нарахування плати за житлово-комунальні послуги не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ненадання позивачем заявлених до оплати послуг у спірному періоді, їх неналежну якість у такому обсязі, який би давав підстави для повного звільнення від оплати, або проведення відповідного перерахунку.

Не містять матеріали справи й доказів того, що відповідач зверталася до позивача із заявами чи претензіями щодо ненадання або неналежного надання послуг із вимогою провести відповідний перерахунок заборгованості.

Отже, наведені відповідачем обставини самі по собі не спростовують правильності здійснених позивачем нарахувань та не підтверджують відсутності заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд оцінює як належний доказ розміру заявлених до стягнення коштів.

Згідно з розрахунком заборгованості за особовим рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , за період з травня 2018 року по квітень 2021 року заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги становить 32539,68 грн.

Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, який би підтверджував неправильність здійснених позивачем нарахувань, а також доказів погашення заборгованості повністю або частково.

Отже, доводи відповідача не спростовують розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги у жилому приміщенні береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт надання житлово-комунальних послуг відповідачу, факт їх фактичного споживання відповідачем та факт неналежного виконання останньою обов`язку щодо їх своєчасної оплати.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд враховує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення заборгованості був малолітньою особою, а тому питання покладення на нього самостійного обов`язку щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги не виникає.

Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має часткову цивільну дієздатність.

Таким чином, заборгованість підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_1 як особи, яка фактично проживає у гуртожитку та користується житлово-комунальними послугами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та комунальні послуги за період з травня 2018 року по квітень 2021 року у розмірі 32 539 (тридцять дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.В. Шишкін