Рішення № 140913912, 23.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3057/26

РІШЕННЯ

іменем України

"23" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ракуленко Є.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 18510,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №77562675 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу в борг на умовах позики гроші в сумі 6050,00 грн, які відповідач зобов`язався повернути позикодавцю протягом 30 днів не пізніше 09 жовтня 2021 року. За користування позикою відповідач зобов`язалася сплачувати на користь позикодавця проценти: в розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка); в розмірі 1,00 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності); в розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).

04 січня 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Сіроко Фінанс» договір факторингу №025-040122, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору позики № 77562675.

05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» договір факторингу №05/12/25-01, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №77562675.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 18510,80 грн, у тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 6050,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 12460,80 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Ткаченко Ю.О. не з`явилася, проте надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» не визнав, зокрема з огляду на те, що йому не було направлено повідомлення про перехід прав щодо стягнення заборгованості за договором до позивача, розмір позики, заявленої до стягнення не відповідає дійсності (фактично ним отримано 6000,00 грн). При цьому відповідач не погодився з нарахованими процентами.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №77562675 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передало відповідачу в борг на умовах позики гроші в сумі 6050,00 грн, які відповідач зобов`язався повернути позикодавцю протягом 30 днів не пізніше 09 жовтня 2021 року. За користування позикою відповідач зобов`язалася сплачувати на користь позикодавця проценти: в розмірі 1,99 % від суми позики за кожен день користування коштами (базова процентна ставка); в розмірі 1,00 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до умов Програми лояльності); в розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).

04 січня 2022 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Сіроко Фінанс» договір факторингу №025-040122, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору позики № 77562675.

05 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» договір факторингу №05/12/25-01, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №77562675.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 207 ЦК України (у редакції Закону, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики в електронній формі, в якому сторони узгодили всі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в позикових правовідносинах.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

При цьому, згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову в позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за вищевказаним договором та не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.

Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшли всі права кредитора, що виникли з договору №77562675 від 09 вересня 2021 року.

З матеріалів справи також убачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало зобов`язання за договором позики №77562675 від 09 вересня 2021 року, а саме надало відповідачу позику в сумі 6050,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції/операція 2acf7ea-c075-4313-9324-08d03b33849c ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 09 вересня 2021 року, випискою з особового рахунку відповідача, що була надана АТ КБ «ПриватБанк».

Заперечуючи проти суми позики, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того факту, що сума, одержана ним у позику, є меншою, ніж зазначено у договорі (ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України).

Зазначені обставини відповідачем не спростовано у передбаченому законом порядку.

Зі свого боку відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість. За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості становить 18510,80 грн, у тому числі: заборгованість за позикою в розмірі 6050,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 12460,80 грн.

Проте, суд не в повній мірі погоджується з вказаним розрахунком, виходячи з наступного.

Як зазначалося вище, сторони погодили строк користування позикою до 09 жовтня 2021 року (30 днів). При цьому, укладений між сторонами договір не передбачає можливості пролонгації/автопролонгації строку користування позикою. Водночас, посилання позивача на те, що умови пролонгації/автопролонгації договору та нарахування процентів передбачені Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані Правила не містять підпису позичальника про ознайомлення та погодження з ними, тобто зазначені в них умови не вважаються узгодженими та погодженими відповідачем, а вказаний документ не може вважатися частиною договору позики (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17).

Разом з тим, у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За встановленого, нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 09 жовтня 2021 року не відповідає умовам договору.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості за позикою, проценти за період з 10 жовтня 2021 року до 27 січня 2022 року нараховані саме в якості договірних, а не в якості відсотків за понадстрокове користування позикою.

У той же час, вимог щодо застосування передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення позичальником грошового зобов`язання позивач не заявляв.

Тому нараховані в якості договірних проценти за період з 10 жовтня 2021 року до 27 січня 2022 року є такими, що нараховані безпідставно та не підлягають стягненню.

Водночас, за період користування позикою позичальник в порядку виконання умов договору сплатив 2107,00 грн (сплата процентів + кешбек), тобто у більшому розмірі, ніж передбачено договором.

За встановленого, заборгованість за договірними процентами за користування позикою відсутня, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, заборгованість за договором позики становить 5688,80 грн (6050,00 грн (заборгованість за позикою) + 1745,80 грн (заборгованість за процентами, яка нарахована первісним кредитором за період з 09 вересня 2021 року до 09 жовтня 2021 року) - 2107,00 грн (сплачені відповідачем кошти)).

Тому встановлена судом заборгованість, яка не оспорена у встановленому законом порядку, на підставі ст.ст.526,530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 825,34 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 31%).

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року №22-08/25/ДІЛ, укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., копію витягу з акта № 8-ДІЛ про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16 лютого 2026 року. Згідно вказаних документів вартість наданих послуг становить 4500,00 грн (дослідження документів, аналіз судової практики, визначення правової позиції, збір доказів, складання позовної заяви).

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 620,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33 офіс 40/3, ідентифікаційний код 44280974, заборгованість за договором позики № 77562675 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 вересня 2021 року в розмірі 5688,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», місцезнаходження: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33 офіс 40/3, ідентифікаційний код 44280974, судові витрати в розмірі 1445,34 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В.Лузан