Рішення № 140913866, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2257/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту", 61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, буд 7простягнення 787 712,64 грн.за участю представників сторін:

позивача: Зінченко І.О.;

відповідача: Капуста А.В.

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" про стягнення штрафні санкції (пеню) у розмірі 787 712,64 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 2257/26) залишено без руху.

30.06.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 15866/26) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 серпня 2026 року о 12:00 год.

20.07.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17600/26) у якому останній, просить суд, зменшити заявлений до стягнення Позивачем розмір неустойки на 90%.

23.07.2026 року від позивача через канцелярію суд надійшла відповідь на відзив (вх. № 18065/26) у яких останній, просить суд, прийняти дану відповідь на відзив та приєднати до матеріалів справи. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

31.07.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 18765/26) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відмовлено у задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останнім не надано жодного доказу у підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 вересня 2026 року о(б) 14:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 05.08.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

31.08.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 21236/26 від 31.08.2026 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 31.08.2026 року задоволено клопотання (вх. № 21236/26 від 31.08.2026 року) відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 вересня 2026 року о(б) 13:10 год. Також, судом задоволено усні клопотання позивача та відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 30.09.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 14 жовтня 2026 року о(б) 14:10 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 30.09.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Присутній у судовому засіданні уповноважений представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні уповноважений представник відповідача надав усні пояснення, та просив суд, задовольнити клопотання про зменшення пені.

Судом у судовому засіданні 14.10.2026 року було оголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну) частини.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, та надані докази, заслухавши уповноваженого представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 року реорганізовано юридичну особу державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу». Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 року внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 року, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року. Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 року затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

Таким чином, із урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» (далі - позивач) є належним правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

09.12.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (відповідач, постачальник) було укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 400/12-24-РМ.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в специфікації (додаток № 1) (пункт 13.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити замовнику «Рукавички тактичні (ДК 021:2015: 18420000-9: Аксесуари для одягу)» (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-11-21-015889-a), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно пункту 3.1. договору, розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти.

Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7.

Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника (пункт 3.2. договору).

Згідно пункту 4.1. договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений замовником у заявці на поставку складеній замовником за формою, 6 визначеною у додатку №2 до цього договору (далі - заявка на поставку товару), але у будь - якому випадку не пізніше строку, визначеного у специфікації (додаток № 1). Дострокова поставка товару постачальником допускається за погодженням із замовником. У разі відсутності погодження від замовника, приймання товару може бути призупинене до дати, яка вказана у заявці на поставку товару та/або дати погодженої із замовником.

Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки (у разі наявності), визначеної у специфікації (додаток №1) (пункт 4.2. договору).

Згідно пункту 4.3. договору, заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення договору. Сторони дійшли згоди про те, що у заявці на поставку товару може міститись неповна інформація стосовно ростовки на товар. При цьому замовник надає повну інформацію стосовно ростовки на товар не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до першого календарного дня квартального періоду, що передує даті поставки товару.

Протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку товару постачальник зобов`язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити товар або, у разі, якщо строк поставки у заявці на поставку товару є коротшим ніж строк поставки, визначений у специфікації (додаток №1), надати мотивоване звернення щодо зміни дати поставки товару, вказаної замовником у заявці на поставку товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку товару така заявка вважається підтвердженою постачальником. У разі неможливості своєчасної поставки товару з урахуванням наявності об`єктивних обставин, які фактично унеможливлюють дотримання строків поставки товару (перебої в електропостачанні, тривалі повітряні тривоги, тощо), постачальник має право звернутись до замовника та надати мотивоване звернення щодо продовження строку поставки з наданням відповідних підтверджуючих документів у строк не пізніше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати поставки товару. замовник розглядає подане постачальником мотивоване звернення протягом 5 (п`яти) робочих днів. За результатами розгляду зазначеного звернення замовник має право продовжити строк поставки товару. У разі відсутності належного обґрунтування необхідності перенесення строків поставки товару, замовник залишає за собою право відмовити у продовженні строку поставки товару (підпункт 4.3.1. договору).

У разі неподання замовником постачальнику заявки на поставку товару, постачальник має й надалі виконувати свої зобов`язання за договором та інформувати замовника про відправку товару у строк, визначений у пункті 5.1 цього договору, та здійснити поставку товару у строк, визначений у специфікації (додаток №1) (підпункт 4.3.2. договору).

Згідно пункту 4.4. договору, поставка товару здійснюється відповідно до умов Incoterms 2020.

Відповідно до пункту 4.5. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP склад отримувача (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28 лютого 2025 року № 376) (у редакції додаткової угоди № 1).

Також, між сторонами було погоджено та підписано:

- додаток № 1 до договору специфікацію від 09.12.2024 року на суму 71 755 200,00 грн. Пунктом 5 якого визначено, що строк поставки товару 3 000 пар до 14.03.2025 року, 49 000 пар до 16.05.2025 року;

- додаток № 2 форма, за якою має складатись заявка на поставку;

- додаток № 3 вимоги до товару;

- додаток № 3.1. зразок ярлика контрольного зразка товару;

- додаток № 3.2. зразок листа запрошення;

- додаток № 3.3. зразок оголошення;

- додаток № 3.4. графік виробничого процесу виготовлення товару;

- додаток № 3.5. акт, складений за результатами перевірки фактичної відповідності постачальника заявленим виробничим потужностям;

- додаток № 4 форма, за якою має складатись акт приймання товару;

- додаток № 5 санкційні застереження.

19.05.2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1.

Як зазначає позивач, останнім на виконання договору була оформлена заявка №R000545 від 10.12.2024 року, відповідно до якої, постачальник повинен був поставити 49 000 пар рукавичок тактичних вид 1.

Заявка на поставку № R000545 від 10.12.2025 року була направлена постачальнику 10.12.2025 року, отже термін поставки до 16.05.2025 року.

На підставі вказаної заявки, сторонами було складено наступні акти приймання товару, а саме:

- № 394 від 04.06.2025 року про поставку 19 000 пар;

- № 145 від 04.06.2025 року про поставку 7 000 пар;

- № 102 від 28.04.2025 року про поставку 7 000 пар;

- № 62 від 25.04.2025 року про поставку 16 000 пар.

Проте, відповідачем в порушення умов договору, здійснено порушення погоджених сторонами строків поставки, а саме за актом приймання №394 від 04.06.2025 року на загальну суму 15 148 320,00 грн. поставка товару прострочена на 19 днів, за актом приймання №145 від 04.06.2025 року на загальну суму 5 580 960,00 грн. поставка товару прострочена на 19 днів.

10.07.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення вимога вих. № 2165/4758/06-2025 про стягнення штрафних санкцій, згідно з державним контрактом (договором) №400/12-24-РМ від 09.12.2024 року, у якому останній вимагав сплатити штрафні санкції у сумі 787 712,64 грн.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останнім було здійснено поставку товару, відповідно до наявних у матеріалах справи актів приймання товару підписаних сторонами, а саме:

- № 62 від 25.04.2025 року про поставку 16 000 пар на суму 12 756 480,00 грн.;

- № 102 від 28.04.2025 року про поставку 7 000 пар на суму 5 580 960,00 грн.;

- № 145 від 04.06.2025 року про поставку 7 000 пар на суму 5 580 960,00 грн.;

- № 394 від 04.06.2025 року про поставку 19 000 пар на суму 15 148 320,00 грн.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 17600/26 від 20.07.2026 року) відповідачем зазначено, що прострочення поставки товару дійсно мало місце, але лише щодо частини товару: акт приймання товару 394 від 04.06.2025 року про поставку 19 000 пар; та акт приймання товару 145 від 04.06.2025 року про поставку 7 000 пар. Інша частина товару у кількості 64 000 пар була поставлена вчасно. За твердженнями відповідача, основна частина товару 72% поставлення без порушення строків і лише 28% із незначним простроченням.

З вищевикладеного слідує, що відповідачем в порушення умов договору та пункту 5 додатку № 1 до договору, а саме специфікації від 09.12.2024 року здійснено поставку товару із порушенням визначених строків.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2. договору, сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

У зв`язку із чим, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача пеню у загальному розмірі 787 712,64 грн. за загальний період з 17.05.2025 року по 04.06.2025 року за актами приймання товару, а саме: №394 від 04.06.2025 року на загальну суму 15 148 320,00 грн., №145 від 04.06.2025 року на загальну суму 5 580 960,00 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, при здійснення перевірки та розрахунку суми заявлених позовних вимог за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, а саме щодо здійснення перерахунку заявлених позовних вимог саме за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН".

Враховуючи вищенаведене, судом було здійснено перевірку, наданого позивачем до позовної заяви розрахунку суми пені 787 712,64 грн., за загальний період з 17.05.2025 року по 04.06.2025 року, та встановлено що такі нарахування здійснено арифметично вірно, вони відповідають відносинам що виникли між сторонами, та підлягають до задоволення.

Щодо клопотання відповідача викладеного у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 17600/26 від 20.07.2026 року) про зменшення заявленої до стягнення позивачем розмір неустойки на 90%, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зокрема зазначає, що прострочення поставки товару дійсно мало місце, але лише щодо частини товару, а саме щодо акту приймання товару 394 від 04.06.2025 року про поставку 19 000 пар та акту приймання товару 145 від 04.06.2025 року про поставку 7 000 пар. При цьому, інша частина товару у кількості 64 000 пар. поставлена відповідачем вчасно. Основна частина товару 72% поставлення без порушення строків і лише 28% із незначним простроченням.

Також, відповідач зазначає, що прострочення поставки зумовлене специфікою товару, виробництво якого відбувається у надскладних умовах відповідачем, а тому на думку відповідача, незначне прострочення поставки не заподіяло позивачу збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Таким чином, порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача.

Вказане за твердженнями відповідача свідчить про те, що покладення на останнього неустойки у заявленому розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до наказу МОУ від 22.01.2025 року № 1/дск останнього було визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період. Отже в умовах війни, відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для збереження життя та здоров`я працівників підприємства. Розташування виробничих потужностей відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни виробництва та постачання. При цьому, передбачити повітряні тривоги, відключення електричної енергії неможливо. Щодо позиції відповідача про вплив повітряних тривог і обстрілів на строки виконання замовлення не є спробою уникнути відповідальності або перекласти господарські ризики на іншу сторону. Йдеться про об`єктивну межу, за якою виконання договірного зобов`язання не може забезпечуватися ціною життя та здоров`я працівників.

При цьому, відповідач розташований у м. Харків. Звертаємо увагу, що згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Харківська міська територіальна громада (UA63120270000028556) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 15.09.2022; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) підпункт 1.8 пункту 1 підрозділу І Переліку. 5). За період з 09.12.2024 року по 04.06.2025 року (178 дні) в Харків (за місцем знаходження виробничих потужностей відповідача) тривалість тривог становила 2040,6 (85 днів безперервної ракетної небезпеки) години а їх кількість оголошень становила 962 рази. Таким чином, тривоги у м. Харків становили 47.7% від наявного у відповідача на виробництво.

Вказане на думку відповідача свідчить про те, що останній не міг і не повинен був ставити виконання господарського договору вище за обов`язок зберегти життя і здоров`я працівників.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 року у справі №911/378/17 (911/2223/20

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 року у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

При цьому судом враховано, що укладаючи 09.12.2024 року державний контракт (договір) про закупівлю № 400/12-24-РМ, після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року, відповідач, як суб`єкт господарювання, мав об`єктивну можливість передбачити всі ризики здійснення господарської діяльності у відповідних умовах та забезпечити належну організацію виконання договірних зобов`язань.

Крім того, у пункті 10.1. договору зазначено, що укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) в Україні введений особливий правовий режим воєнного стану; іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс - мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору. Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору

Пунктом 10.2. договору сторони погодили, що враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього Договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у пункті 10.1. цього договору, сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів постачальника, де виготовляється/зберігається товар для замовника, знищення виробничих потужностей, Товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень пункту 10.6. цього договору та без застосування положень пункту 10.7. цього договору

З аналізу вищевикладеного слідує, що у спірних правовідносинах обидві сторони є суб`єктами сектору безпеки і оборони, діяльність яких безпосередньо спрямована на забезпечення обороноздатності держави. Позивач, як державний замовник у сфері оборонних закупівель, здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та суспільства, забезпечуючи потреби Збройних Сил України та інших військових формувань у товарах оборонного призначення, при тому що кінцева мета здійснення діяльності відповідача полягає в отриманні прибутку, а отримання відповідачем відповідного статусу (критично важливого) є наслідком його участі у виконанні державних оборонних замовлень, що, у свою чергу, передбачає підвищений рівень відповідальності за належне та своєчасне виконання договірних зобов`язань, оскільки результати його діяльності безпосередньо впливають на забезпечення потреб Збройних Сил України та обороноздатність держави.

Також, суд приймає до уваги, погоджені сторонами строки поставки товару та умови договору, а саме пункти 10.1. та 10.2., тому, посилання відповідача на те, що прострочення поставки зумовлене специфікою товару, виробництво якого відбувається у надскладних умовах відповідачем, та таке порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача не приймаються судом, оскільки не є виключною підставою, щодо зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінюючи доводи відповідача щодо впливу воєнних дій, повітряних тривог та можливих відключень електричної енергії на строки виконання договірних зобов`язань, зазначає, що наведені обставини самі по собі не можуть бути безумовною підставою для зменшення неустойки, оскільки для вирішення питання про наявність підстав для зменшення неустойки істотне значення має встановлення конкретного впливу зазначених обставин на можливість відповідача виконати зобов`язання у погоджені сторонами строки, зокрема наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та допущеним простроченням поставки товару.

Вказане свідчить про те, що сам факт дії воєнних ризиків у місці розташування відповідача не зумовлює необхідність зменшення неустойки, а підлягає оцінці їх конкретного впливу на виконання зобов`язання саме у спірних правовідносинах.

Водночас наведені відповідачем відомості про загальну кількість та тривалість повітряних тривог у місті Харкові протягом відповідного періоду характеризують безпекову ситуацію в регіоні, проте самі по собі не підтверджують, що саме ці обставини унеможливили або істотно ускладнили виробництво та поставку конкретної партії товару у строки, визначені договором.

Також, суд враховує, що забезпечення безпеки працівників підприємства є безумовно важливим, однак наведене не звільняє суб`єкта господарювання від необхідності належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань, та не є автоматичною підставою для зменшення відповідальності за їх порушення, як про те зазначає відповідач в обґрунтуванні заявленого до суду клопотання.

При цьому, посилання відповідача на відсутність доказів заподіяння позивачу збитків унаслідок прострочення поставки товару суд оцінює із урахуванням положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, відсутність доведених збитків не виключає права позивача на стягнення передбаченої договором неустойки, та не зумовлює автоматичного зменшення її розміру. Водночас співвідношення розміру неустойки з можливими наслідками порушення зобов`язання підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи під час вирішення питання, передбаченого частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

З аналізу вищевикладеного слідує, що вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд повинен забезпечити справедливий баланс інтересів обох сторін, ураховуючи не лише обставини діяльності відповідача, а й характер зобов`язань позивача як державного замовника у сфері оборонних закупівель, для якого своєчасність отримання товару має значення в контексті забезпечення відповідних державних потреб.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши доводи відповідача щодо підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки, враховує ступінь виконання договірних зобов`язань, характер та тривалість допущеного порушення, причини прострочення, умови укладеного сторонами договору, значущість виконання державного контракту для забезпечення оборонних потреб держави, а також наведені відповідачем обставини щодо здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, зазначає, що наведені відповідачем обставини не можуть самі по собі не свідчать про явну неспівмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам порушення зобов`язання, оскільки відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань та доказів, які в сукупності підтверджували б наявність виняткових обставин, щодо наявності підстав такого зменшення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зменшення заявленої до стягнення неустойки за встановлених у цій справі обставин не забезпечувало б належного балансу інтересів сторін та могло б призвести до невиправданого зменшення майнової відповідальності відповідача за порушення прийнятого на себе договірного зобов`язання.

З огляду на викладене суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 90 відсотків.

У зв`язку із чим, клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягає до задоволення.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме про стягнення із відповідача на користь позивача штрафних санкцій (пеню) у розмірі 787 712,64 грн. за загальний період з 17.05.2025 року по 04.06.2025 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 11143 від 19.06.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 9 452,56 грн.

При цьому, із позовної заяви вбачається, що ціна позову становить 787 712,64 грн.

Отже, за розрахунком суду, сума судового збору за майнову вимогу (ціна позову 787 712,64 грн.) становить 11 815,69 грн., а із урахуванням коефіцієнту 0,8 = 9 452,55 грн. У зв`язку із чим, із відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 9 452,55 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, буд 7, ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ЄДРПОУ 44725823, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ, МФО 322313) штрафні санкції (пеню) у розмірі 787 712,64 грн. та судовий збір у розмірі 9 452,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У клопотанні про зменшення розміру пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ЄДРПОУ 44725823);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61038, м. Харків, вул. Камишева Івана, буд 7, ЄДРПОУ 39243307).

Повне рішення складено "26" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова