Рішення № 140913806, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2728/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомФірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61031, м. Харків, просп. Гагаріна, 360; код ЄДРПОУ: 21190223)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Енерджі» (61061, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 3, н/п 8; код ЄДРПОУ: 44858280)простягнення заборгованостіза участю представників:

позивача Басарт Л.А., довіреність №1 від 02.10.2026;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 Фірма "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Енерджі, в якій просить суд cтягнути з відповідача основний борг у розмірі 1 058 751,12 грн, три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за весь час прострочення з 06.10.2025 (за накладною №217) та з 29.09.2025 (за накладною №186) у розмірі 24 493,43 грн, інфляційні втрати за весь час прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 77 443,92 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №15 від 15.09.2025 в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2026 позовну заяву (вх.№2728/26 від 31.07.2026) Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

11.08.2026 до суду надійшла заява керівника Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вх.№19563 від 11.08.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 прийнято позовну заяву (вх.№2728/26 від 31.07.2026) Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Енерджі про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2728/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 23.09.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.10.2026.

12.10.2026 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№25136 від 12.10.2026), в якому просив долучити уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних по позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 14.10.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи вказане клопотання представника позивача про долучення доказів (вх.№25136 від 12.10.2026).

Присутня в судовому засіданні 14.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 14.10.2026 не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Однак, відповідач своїм правом, наданим відповідно до статті 165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що всі процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного Суду.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 14.10.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

15.09.2025 між Фірмою "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конкорд Енерджі (покупець) було укладено договір поставки №15 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно з ДК 021:2015 КОД 44160000-9 (магістральні трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби) у кількості та за ціною, визначеними сторонами.

Асортимент, кількість і вартість товару визначаються рахунком-фактурою (п.1.2.Договору).

Згідно з п.1.3. Договору переданий покупцеві рахунок-фактура є підставою для оплати покупцем товару, але не є підтвердженням передачі товару.

Ціни на товар, що поставляється за даним Договором, вказуються з урахуванням ПДВ в рахунках до даного Договору, а також в видаткових накладних (п.2.1.Договору).

Ціна вказується за метр погонний, штуки (п.2.3.Договору).

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.3.Договору).

Оплата товару здійснюється після його фактичного отримання покупцем, на підставі видаткових, протягом 60 банківських днів на поточний рахунок постачальника (п.2.4.Договору).

Право власності на товар, ризики і зобов`язання, пов`язані з правом власності, переходять від постачальника до покупця під час підписання повноважним представником покупця накладної (п.3.1.Договору).

Поставка товару здійснюється зі складу постачальника, розташованого за адресою: м. Харків, проспект Аерокосмічний, 360, транспортом і за рахунок постачальника по місту Харків (п.3.2.Договору).

При передачі товару постачальник передає покупцеві наступні документи: видаткова накладна; документ, що підтверджує якість товару, що поставляється (сертифікат відповідності, сертифікат якості) (п.3.3.Договору).

Претензії щодо кількості і якості товару після його прийняття покупцем, постачальником не приймаються (п.3.4.Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до норм чинного законодавства України та відшкодовують іншій стороні завдані таким невиконанням або неналежним виконанням збитки.

Всі суперечки або розбіжності, що виникли між сторонами за Договором або в зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п.7.1.Договору).

У разі неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в Господарському суді в установленому законодавством порядку (п.7.2.Договору).

Сторони домовилися про обов`язкове досудове врегулювання спорів відповідно до розділу II Господарсько-процесуального кодексу України (п.7.3.Договору).

У всьому іншому, не передбаченому Договором, сторони керуються положеннями Цивільного кодексу України, іншими законами та нормативними актами України (п.7.4.Договору).

Відповідно до п.10.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами й діє до 31 грудня 2025 року, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

У разі, коли за 20 календарних днів до закінчення дії Договору не надійдуть інші пропозиції (заяви) будь-якої із сторін, термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік та на тих же умовах (п.10.2.Договору).

Згідно видаткової накладної №186 від 29.09.2025 постачальник поставив покупцю товар (комплект ізоляції стиків з ТУМ ППУП ф630/800) у кількості 20 штук на загальну суму з ПДВ 221 860,80 грн.

Згідно видаткової накладної №217 від 06.11.2025 постачальник поставив покупцю товар (комплект ізоляції стиків з ТУМ ППУП ф630/800 та опора ковзна ф630/800) у загальній кількості 58 штук на загальну суму з ПДВ 836 890,32 грн.

Як стверджує позивач, граничний строк оплати за видатковою накладною №217 від 06.10.2025 минув 06 грудня 2025 року, а за видатковою накладною №186 від 29.09.2025 - 29 листопада 2025 року. Однак, від відповідача оплати не надходило.

Згідно з наданим позивачем Актом звіряння розрахунків №30 від 08.05.2026 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 058 751,12 грн. Вказаний акт відповідачем не підписаний.

Позивач направив відповідачеві претензію (досудове врегулювання спору) з вимогою погасити заборгованість протягом 7 календарних днів.

Однак, як стверджує позивач, відповідач вимогу не виконав, заборгованість не сплатив. Таким чином, на думку позивача, досудовий порядок врегулювання спору, передбачений ст. 222 ГК України, позивачем дотримано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 15.09.2025 між сторонами укладено договір поставки №15, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти його та оплатити у порядку й строки, визначені договором.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №186 від 29.09.2025 на суму 221 860,80 грн та за видатковою накладною №217 від 06.11.2025 на суму 836 890,32 грн. Загальна вартість поставленого товару становить 1 058 751,12 грн.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється після його фактичного отримання покупцем, на підставі видаткових, протягом 60 банківських днів на поточний рахунок постачальника.

Оцінюючи умову Договору щодо оплати товару протягом 60 банківських днів, суд враховує, що з 01 квітня 2023 року в Україні система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає - здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних (четверта версія Системи електронних платежів НБУ - СЕП-4). Після запровадження СЕП-4 (після 01.04.2023), в Україні скасовано поняття "банківський день", тобто міжбанківські перекази можуть бути отримані навіть у вихідні чи святкові дні, ввечері та вночі. Попередня версія СЕП надсилала банківські платежі, здійснені ввечері, на ранок наступного дня, а у вихідні - в перший робочий день.

Водночас суд зазначає, що цілодобовий режим функціонування СЕП сам по собі не є нормативним приписом про автоматичну заміну в усіх договорах поняття «банківський день» поняттям «календарний день». Для визначення строку виконання конкретного договірного зобов`язання необхідно враховувати зміст погодженої сторонами умови, мету її встановлення та загальні правила обчислення строків, передбачені Цивільним кодексом України.

За змістом статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що Договір укладений у 2025 році, тобто після запровадження цілодобового режиму функціонування СЕП-4.0, а умови Договору не містять окремого визначення поняття «банківський день», суд при встановленні моменту настання прострочення враховує зміст договірної умови в системному зв`язку із загальними правилами обчислення строків та фактичною можливістю здійснення платіжних операцій у платіжній системі України.

Враховуючи умови п. 2.4. Договору, а також скасування поняття «банківський день», відповідач був зобов`язаний здійснити оплату партій товару у такі строки:

- за видатковою накладною №186 від 29.09.2025 - у строк до 28.11.2025;

- за видатковою накладною №217 від 06.11.2025 - у строк до 05.01.2026.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Доказів оплати відповідачем товару матеріали справи не містять.

Відповідач доказів на спростування заявленого розміру заборгованості суду не надав.

Отже, з огляду на встановлені обставини, відповідач не виконав належним чином свого грошового зобов`язання за договором поставки, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 1 058 751,12 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 06.10.2025 (за накладною №217) та з 29.09.2025 (за накладною №186) у розмірі 24 493,43 грн, а також інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 77 443,92 грн.

Суд також враховує, що 12.10.2026 представник позивача подав уточнений розрахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних, який долучено до матеріалів справи та прийнято судом до розгляду.

При цьому суд зазначає, що подання зазначеного розрахунку не є зменшенням розміру позовних вимог, оскільки позивач не заявляв про зменшення заявлених до стягнення сум, а подав уточнений розрахунок відповідних нарахувань. Відтак суд здійснює перевірку обґрунтованості заявлених позовних вимог у межах первісно заявлених сум та періодів розрахунку.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

З урахуванням заявленого позивачем періоду заборгованості, суд перевірив правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Як було встановлено судом, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару за видатковою накладною №186 від 29.09.2025 у строк до 28.11.2025 включно, а за видатковою накладною №217 від 06.11.2025 у строк до 05.01.2026 включно.

Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною №186 розпочалося 29.11.2025, а за видатковою накладною №217 - 06.01.2026.

Позивачем визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат по 12.07.2026 включно.

Таким чином, вірний період нарахувань за видатковою накладною №186 з 29.11.2025 по 12.07.2026, а за видатковою накладною №217 з 06.01.2026 по 12.07.2026.

З огляду на результати перевірки розрахунків, здійснених позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 24 493,43 грн 3% річних та 77 443,92 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню частково - у розмірі 17 052,82 грн 3% річних та 47 888,98 грн інфляційних втрат відповідно.

У решті вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованістю нарахувань у відповідній частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 13 484,32 грн, а в іншій частині - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Енерджі» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Енерджі» (61061, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 3, н/п 8; код ЄДРПОУ: 44858280) на користь Фірми "Онікс" ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61031, м. Харків, просп. Гагаріна, 360; код ЄДРПОУ: 21190223) суму основного боргу у розмірі 1 058 751 (один мільйон п`ятдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят одна) грн 12 коп, 3% річних у розмірі 17 052 (сімнадцять тисяч п`ятдесят дві) грн 82 коп, інфляційні втрати у розмірі 47 888 (сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 98 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 32 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "26" жовтня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко