Рішення № 140913679, 20.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.2026м. СумиСправа № 920/915/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/915/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТЕК» (вул. Козацький Вал, буд. 1, м. Суми, 40000)

про стягнення 59 269 грн 02 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, у якій просить суд стягнути з відповідача 59 269 грн. 02 коп., в тому числі: 28 839 грн 09 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у період з листопада 2023 року до квітня 2024 року, 20 454 грн 61 коп. пені, 2104 грн 57 коп. 3% річних, 7870 грн 75 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 815-Т від 01.10.2017, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 17.08.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/915/26, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Згідно зі ст. 248, 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали суду від 17.08.2026 доставлена в електронний кабінет відповідача 17.08.2026, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.

25.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4409, 3880 від 26.08.2026), у якому просить суд проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що загальна опалювальна площа за адресою: вул. Козацький Вал, 1 в м. Суми згідно з позовною заявою становить 653,9 кв.м., що на 60,84 кв.м. перевищує загальну площу будівлі. У будівлі є приміщення з індивідуальним опаленням, про що свідчить напис на поданій позивачем копії розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019. У відповідь на вимогу позивача про сплату заборгованості відповідач звернувся до позивача з вимогою про проведення перерахунку та списання заборгованості, повернув позивачу всі рахунки та акти прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії з написом «без акцепту…». Позивачем не було вчинено жодних дій для актуалізації даних про опалювальну площу приміщення відповідача згідно з договором № 815-Т від 01.10.2017. З 2020 року відповідач не погоджував з позивачем акт розподілення опалювальних площ для нарахувань. Щодо вимог про стягнення пені відповідач зазначає, що термін «подвійна ставка НБУ» не зазначається в законодавстві України та нормативних документах НБУ; за умовами договору до штрафних санкцій застосовується скорочений строк позовної давності в один рік; позивач має право вимагати стягнення пені, нарахованої за період не раніше ніж з липня 2025 року до липня 2026 року. Також відповідач зазначає, що відповідно до листа позивача №2789 від 04.07.2024 про розірвання договору, підтвердженого відповідачем листом №2 від 26.08.2024, договір № 815-Т від 01.10.2017 є розірваним.

01.09.2026 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 4520 від 01.09.2026), у якій просить суд: розгляд справи проводити без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що протокол узгодження розподілу теплової енергії у відсотках між споживачами за адресою: вул. Козацький Вал, 1 в м. Суми позивач отримав у 2025 році. Оскільки співвласники частин нежитлового приміщення за вказаною адресою постійно змінювали розміри площ, позивач здійснював облік розміру споживання та розмір загальної опалювальної площі на підставі наявної в нього інформації. Останній актуальний розподіл, яким керувався позивач, від 15.10.2019. Нарахування для відповідача здійснювалися виключно на підставі його визначеної частки споживання 15,65%, що відповідає площі 131,6 кв.м, з урахуванням застосованого коефіцієнту зменшення (*0,4). Застосування коефіцієнта було здійснено виключно на користь відповідача для зменшення його фінансового навантаження. Позивач зазначає, що жодних даних, окрім тих, якими він користувався з 2019 року від відповідача не отримував. Підстав для перерахунку розміру площ у позивача не було. Щодо досудового врегулювання та відмітки «Без акцепту» позивач зазначає, що послуга з постачання теплової енергії у період з листопада 2023 року до квітня 2024 року надавалась безперервно. Повернення актів без підпису у 2025 році за послуги, спожиті у 2023-2024 роках, є формою ухилення від виконання грошового зобов`язання. Пропозиція переукладення договору у серпні 2024 року не анулює існуючу заборгованість за фактично надані та спожиті послуги, яка виникла за період з листопада 2023 року до квітня 2024 року. Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що основна заборгованість виникла за період з листопада 2023 року до квітня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану. У вказаний період діяв пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було передбачено зупинення перебігу строків позовної давності. Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку обчислення строків позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 вказаний пункт було виключено, внаслідок чого перебіг строків позовної давності відновився з 4 вересня 2025 року. Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом в межах одного року з дати відновлення перебігу строків (до 04.09.2026), позовна давність щодо вимог про стягнення пені не є пропущеною. Інфляційні втрати та 3% річних є компенсаційними заходами, спрямованими на відновлення майнового стану кредитора (ст. 625 ЦК України), а не штрафними санкціями (неустойкою). Щодо клопотання відповідача про виклик сторін позивач зазначає, що справа стосується стягнення незначної суми заборгованості, є малозначною і не становить значного суспільного інтересу. Усі докази у справі є письмовими документами (договори, акти, розрахунки, листування), для їх дослідження не потрібні усні пояснення сторін чи допити свідків.

10.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 4671, 4166 від 10.09.2026), у якому просить суд: відмовити у задоволенні позовних вимог у частині розмір якої позивачем не доведено належними та допустимими доказами; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу, зобов`язати позивача провести його повний перерахунок з урахуванням належно підтверджених вихідних даних щодо площі та частки теплової енергії ТОВ «СВТЕК»; відмовити у стягненні пені, а у разі встановлення підстав для її стягнення здійснити її перерахунок з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/952/22; здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат після встановлення дійсного розміру основного боргу та правильних дат виникнення прострочення; витребувати у ТОВ «Сумитеплоенерго»: оригінал документа від 15.10.2019 «Розподіл нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії»; документи, на підставі яких у 2019 році визначено висоту приміщень 3,40 м та 2,76 м; документ, що підтверджує проведення замірів, із зазначенням дати, особи та посади спеціаліста, який здійснював замір; усі наявні у позивача протоколи узгодження розподілу теплової енергії за адресою: м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, за період 2019-2025 років; усі внутрішні «Розподіли нарахувань по загальному лічильнику», які складалися позивачем за опалювальні сезони 2019/2020, 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023, 2023/2024; документи, що підтверджують загальний опалювальний об`єм 1 876,08 кв.м., використаний у розподілі 2019 року; розрахунок, яким підтверджується, що об`єм ТОВ «СВТЕК» 293,61 кв.м залишався незмінним протягом спірного періоду; документи щодо розгляду позивачем листа ТОВ «СВТЕК» від 02.12.2020 № 1 (у тому числі: журнал вхідної кореспонденції, документи щодо направлення спеціаліста, акти заміру, листи-відповіді, внутрішні документи щодо прийняття рішення про відмову в перерахунку, якщо таке рішення приймалося); розглянути справу з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідач зазначає, що не заперечує сам факт постачання теплової енергії у спірний період. Спір стосується правильності визначення частки теплової енергії, що віднесена саме на ТОВ «СВТЕК», правильності вихідних даних для такого розрахунку, а також розміру та періоду нарахування штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що у даній справі позивач повинен довести не лише факт постачання теплової енергії, а весь механізм формування суми боргу. Щодо частки 15,65% відповідач зазначає, що він не стверджує, що число 15,65% саме по собі є математично неправильним. Навпаки, із наданого позивачем документа вбачається, що це число є результатом розрахунку частки від загального опалювального об`єму, а не просто частки від загальної площі. Позивач у позові фактично ототожнює 131,6 м2 площу, яка належить/обліковується за СВТЕК, із 15,65% часткою теплової енергії. Проте наданий позивачем внутрішній документ свідчить, що між цими величинами існує додаткова система розрахунку, яка включає площу, висоту приміщень, об`єм та коефіцієнт. Позивач підтверджує, що у спірний період використовував розподільчий документ 2019 року. Водночас наданий протокол узгодження 2025 року має іншу природу. У ньому щодо відповідача зазначено опалювальну площу 131,6 м2, однак висота приміщень та опалювальний об`єм у цьому протоколі взагалі не зазначені. Тому посилання лише на документ від 15.10.2019 не усуває питання про актуальність його вихідних даних у 2023-2024 роках. Відповідач зазначає, що у своєму листі від 02.12.2020 повідомив позивача, що у зв`язку з проведеним ремонтом змінилися площі опалювальних приміщень першого поверху нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Козацький Вал, 1, а також просив направити спеціаліста для проведення замірів параметрів опалювального приміщення та провести згідно з оновленими даними перерахунок опалення. На листі наявна відмітка позивача про отримання (вхідний № 5217 від 02.12.2020). Позивач не надав доказів того, що після отримання листа: направляв спеціаліста для повторного заміру; письмово відмовляв у проведенні замірів; запитував додаткові документи; повідомляв відповідача про неможливість проведення перерахунку; складав будь-який акт щодо результатів перевірки площі. Щодо стягнення суми 4971,43 грн відповідач зазначає, що вона не є нарахуванням за спожиту теплову енергію у квітні 2024 року; це скоригована сума за березень 2024 року. Ця обставина має істотне значення для визначення моменту виникнення прострочення та відповідно для розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідач вважає, що нарахування пені за кожним щомісячним зобов`язанням має бути обмежене шестимісячним строком, оскільки договір не встановлює іншого строку. Саме по собі відновлення перебігу позовної давності не означає автоматичного виникнення у позивача права на нарахування пені за весь період прострочення. Вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від основного грошового зобов`язання. У разі встановлення судом іншого розміру основного боргу зазначені суми також підлягають відповідному перерахунку.

Ухвалою від 15.09.2026 господарський суд продовжив відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 10.09.2026 включно та прийняв заперечення до розгляду; відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 4166 від 10.09.2026) в порядку ст. 81 ГПК України; задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 4166 від 10.09.2026) в порядку ст. 91 ГПК України; витребував у позивача оригінал доданого до позовної заяви доказу - розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019 (оригінал доказу подати суду у строк до 25.09.2026); відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 3880 від 26.08.2026) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Робота Господарського суду Сумської області була тимчасово унеможливлена до 12.10.2026 через пошкодження будівлі внаслідок ворожого авіаудару 26.09.2026.

16.10.2026 позивач подав лист (вх. № 3323/26 від 16.10.2026) згідно з яким надає суду оригінал доданого до позовної заяви доказу - розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019. Позивач зазначає, що не подав оригінал у встановлений судом строк у зв`язку з тим, що представник позивача адвокат Грибенко Ю.В. звільнилась з роботи 24.09.2026, а інший представник Приходько Д.В. була у відпустці за межами міста Суми.

У період з 15.10.2026 до 19.10.2026 включно суддя Вдовенко Д.В. перебувала у відпустці.

За приписами ч. 2, 5 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

З урахуванням положень вказаної норми, враховуючи, що оригінал розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019 витребуваний ухвалою суду, позивач вказав причини, за яких доказ не був поданий у встановлений судом строк, які суд визнає поважними, суд продовжує позивачу строк для подання доказу на виконання вимог ухвали суду до 16.10.2026.

Суд оглянув оригінал доказу - розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019. Наявна в матеріалах справи копія доказу відповідає за своїм змістом оглянутому оригіналу.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

01.10.2017 між сторонами укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 815-Т за умовами якого позивач зобов`язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі послуги), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Об`єктом надання послуг є нежитлові приміщення за адресою вул. Козацький Вал, 1, м. Суми.

Згідно з пунктами 3.2-3.4 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого є невід`ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги.

Відповідно до умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують визначений п. 11 договору акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2-х днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору). Якщо споживач протягом строку, вказаного в п. 9 даного додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги (теплова енергія) вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

Відповідно до п. 3.5. договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 4.2.1. договору встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Договір укладається на 1 (один) рік і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 10.1. договору).

Відповідно до виставлених відповідачу рахунків № 815 від 30.11.2023, № 815, № 815/11 від 31.12.2023, № 815 від 31.01.2024, № 815, № 815/12, № 815/1 від 29.02.2024, № 815, № 815/2 від 31.03.2024, № 815/3 від 30.04.2024 та актів прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2023, від 31.12.2023, від 31.01.2024, від 29.02.2024, від 31.03.2024, актів коригування від 31.12.2023, від 29.02.2024, від 31.03.2024, від 30.04.2024 позивач надав, а відповідач прийняв теплову енергію за період з листопада 2023 року до березня 2024 року включно загальною вартістю 28 839 грн 09 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати теплової енергії, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 28 839 грн 09 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За приписами ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 73, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, з урахуванням вірогідності доказів, встановив, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором у листопаді 2023 року-березні 2024 року загальною вартістю 28 839 грн 09 коп., з урахуванням коригування (у бік зменшення), підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

На оплату теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки, а також направив відповідачу акти прийому-передачі теплової енергії.

Відповідач акти не підписав, послуги не оплатив.

Поряд з цим, суд встановив, що обсяги споживання у будинку підтверджуються звітами про споживання теплової енергії за листопад, грудень 2023 року, січень березень 2024 року.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії розрахований з урахуванням: площі належних відповідачу приміщень - 131,6 кв.м. відповідно до технічного паспорту від 31.08.2017, договору купівлі-продажу від 02.06.2017, договору позички від 16.06.2017, із застосуванням коефіцієнту зменшення за наявності підвальних приміщень; відсотку від загального об`єму 15,65% відповідно до розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019.

Оригінал розподілу нарахувань по загальному лічильнику теплової енергії від 15.10.2019 оглянутий судом, наявна в матеріалах справи копія доказу відповідає за своїм змістом оглянутому оригіналу.

Відповідач не заперечує сам факт постачання теплової енергії у спірний період, однак вказує, що значення облікованої опалювальної площі, враховане у розрахунку, не відповідає фактичному.

Суд встановив, що відповідач листом від 02.12.2020 звертався до позивача із заявою про проведення перезаміру параметрів опалювального приміщення (площі), у зв`язку з ремонтом. Докази вчинення відповідних дій в матеріалах справи відсутні.

Водночас, відповідач не надав жодних доказів на спростування врахованої позивачем у розрахунку опалювальної площі приміщень відповідача (нового технічного паспорту, іншого розподілу нарахувань, тощо), не подав доказів того, що опалювальна площа є меншою, не зазначив взагалі площу, яку вважає вірною. Також відповідач не спростував врахованого позивачем обсягу спожитої відповідачем теплової енергії розрахованого відповідно до відсотку від загального об`єму 15,65%.

Узгодження розподілу теплової енергії між споживачами загального приладу обліку, отримане позивачем у лютому 2025 року, згідно з яким відсоток відповідача від показань лічильників дорівнює 0, не стосується спірного періоду (листопад 2023 року березень 2024 року).

Докази розірвання договору між сторонами у спірний період (листопад 2023 року березень 2024 року) відсутні.

Суд встановив, що відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача; заборгованість становить 28 839 грн 09 коп.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28 839 грн 09 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення оплати послуг відповідачу нараховані 2104 грн 57 коп. 3% річних, 7870 грн 75 коп. інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості за кожний місяць, з урахуванням строків розрахунків погоджених сторонами у договорі (остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) до 21.07.2026.

Перевіривши розрахунок, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2104 грн 57 коп. 3% річних, 7870 грн 75 коп. інфляційних втрат.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 5.1.5. договору, у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з поданим розрахунком, за прострочення оплати послуг, відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 20 454 грн 61 коп., виходячи з суми заборгованості за кожний місяць, з урахуванням строків розрахунків погоджених сторонами у договорі (остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим) до 21.07.2026.

Суд зазначає, що у спірний період листопад 2023 року - квітень 2024 року та протягом наступних шести місяців були чинними положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (Кодекс втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 5.1.5 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен календарний день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих у періоді листопад 2023 року березень 2024 року, протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України. Загальна сума пені за цей період становить 3 998 грн 15 коп. Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Строк позовної давності (нарахування) по штрафних санкціях встановлюється в межах одного року (п. 5.1.7. договору).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

Оскільки нарахування пені, яке суд визнав правомірним, відбулося у періоді з 11.12.2023 до 11.10.2024, тобто під час дії воєнного стану, строк позовної давності був поновлений з 04.09.2025, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені 21.07.2026 в межах строку позовної давності.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3 998 грн 15 коп. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 16 456 грн 46 коп. суд відмовляє, оскільки пеня нарахована понад шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. (мінімальний судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в електронній формі) покладаються на відповідача, оскільки спір виник через порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВТЕК» (вул. Козацький Вал, буд. 1, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 33814450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) 28 839 грн 09 коп. заборгованості за надані послуги, 3998 грн 15 коп. пені, 2104 грн 57 коп. 3% річних, 7870 грн 75 коп. інфляційних втрат, 2662 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 26.10.2026.

СуддяД.В. Вдовенко