Ухвала суду № 140913634, 26.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1274/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної розглянувши заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" від 26.10.2026 про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідачів: 1) Фізична особа-підприємець Ухов Сергій Васильович; 2) гр. ОСОБА_1 про стягнення солідарно 869 075,20 грн

без повідомлення (виклику) сторін

ВСАТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі заявник, Банк, АТ "Таскомбанк") звернулось до Господарського суду Рівненської області через підсистему "Електронний суд" із позовною заявою від 23.10.2026 доФізичної особи-підприємця Ухова Сергія Васильовича та гр. ОСОБА_1 про стягнення солідарно 896 075,20 грн.- заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. простроченому) 666 664,00 грн; заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) 0,63 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 229 410,57 грн.

22 серпня 2024 року між АТ "Таскомбанк" та Фізичною особою-підприємцем Уховим Сергієм Васильовичем укладено Заявудоговір №ID28055142 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (надалі Кредитний договір), за умовами якого Позичальнику було надано кредит в розмірі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок) з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування Кредиту іншого банку (згідно з п. 1.2. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №Т 28.01.2020 І 13000 від 22.08.2024 (надалі також Договір поруки).

За твердженнями заявника, позичальник припинив виконувати взяті зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту. У зв`язку із невиконанням зобов`язань за Кредитним договором АТ "Таскомбанк" надіслало відповідні вимоги позичальнику та поручителю, однак порушення не були усунуті відповідачами, а заборгованість так і не була погашена. Як зазначає заявник, через неналежне виконання умов Кредитного договору, станом на 23.10.2026 утворилась заборгованість, що становить 896 075,20 грн.

Одночасно із позовною заявою АТ "Таскомбанк" подало до суду заяву від 23.10.2026 про абезпечення позову, у якій заявник просить суд накласти арешт на майно відповідача 1, а саме на об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ 30367193 (згідно ДРРП)

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що умови Кредитного договору позичальник та поручитель не виконали, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернули (що, власне, і слугувало підставою для звернення з позовом до суду).

Заявник зазначає, що оскільки заява про забезпечення позову подається разом з позовною заявою про стягнення грошових коштів за Кредитним договором, а відповідач може в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

З урахуванням наведених у позовній заяві обставин та підтверджуючих ці обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства заявник вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, і з метою уникнення невиконання судового рішення в майбутньому, є підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з таких підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як убачається із заяви про забезпечення позову, позивач обґрунтовує необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача виключно фактом невиконання ними умов кредитного договору та припущенням про можливість відчуження ними майна або розпорядження коштами у майбутньому.

Разом з тим, сам по собі факт наявності заборгованості та невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, чи інші дії, які можуть свідчити про реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

Суд також враховує, що позовні вимоги заявлені про стягнення солідарно заборгованості з відповідачів. Положення статті 543 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від усіх боржників спільно, так і від будь-кого з них окремо, у повному обсязі або частково. При цьому виконання зобов`язання одним із солідарних боржників звільняє інших боржників від його виконання перед кредитором у відповідній частині.

Разом з тим, заявник не навів обґрунтування необхідності накладення арешту на майно чи грошові кошти кожного з відповідачів у межах повної суми позову, що фактично призводить до забезпечення однієї і тієї ж вимоги у кратному розмірі та не відповідає вимогам співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник не довів наявності обставин, передбачених процесуальним законом, які є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував належним чином необхідність застосування саме такого заходу забезпечення позову.

За таких обставин, заява Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Акціонерному товариству "Таскомбанк" у задоволенні заяви від 23.10.2026 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили згідно частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її підписання суддею 26.10.2026 року.

Дана ухвала підлягає оскарженню відповідно до статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.год.

Суддя Церковна Н.Ф.