Ухвала суду № 140913582, 22.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2356/26

Провадження № 2-п/127/92/26

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Іщенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за заявою відповідачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про перегляд заочного рішення від 30.07.2026 року у цивільній справі №127/2356/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивовано тим, що ордер адвоката (представника Позивача) не містить необхідні дані, щодо правильної і точної вказівки суду, в якому він надає правничу допомогу отже повноваження на представництво і підписання даної позовної заяви у нього були відсутні. Крім того, Самої позовної заяви з додатками у Відповідача не було. Відповідач не мала можливості подати про те, що спливла позовна давність. Позивач не довів право вимоги обґрунтованість розрахунку заборгованості підлягає сумніву; позивач не довів обставин, на які посилається у позові, як на підставу своїх вимог. Надана копія анкети-заяви, яка була підписана відповідачем не є доказом про те, що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг , які діяли на момент підписання відповідачем цієї заяви, і не є належним доказом, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України; надмірна сплата за адвокатські послуги без можливості надати заперечення.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2026 року по цивільній справі №127/2356/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, інд. 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ІВАN: НОМЕР_1 в АТ «КредіАгріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 2384606 від 13.05.2020 року в загальному розмірі 20 991 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 00 копійок, а також судові витрати: судовий збір - 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Ухвалою суду від 14.10.2026 року заяву прийнято до провадження суду.

В судове засідання ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_2 не з`явились, були повідомлені належним чином, однак адвокат Бездітна Т.В. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки це затягне строки розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви про скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідачка зазначає підставою для перегляду заочного рішення те, що відповідачка не була обізнана про ухвалення заочного рішення, не отримала копії позовної заяви з доданими до неї документами, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву та надати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Проте, суд зазначає, що самі по собі наведені обставини не є достатньою підставою для скасування заочного рішення. Крім того, з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень, вбачається отримання останньою судових повісток та ухвали про відкриття провадження, а отже позивачка знала що в суді перебуває дана справа, та не була позбавлена можливості цікавитись розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, зокрема, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, 30.07.2026 року судом, зважаючи на відсутність заперечень позивачки та наявних матеріалів справи, було винесено заочне рішення.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, копія заочного рішення суду від 30.07.2026 року направлялась на адресу відповідачки.

Тобто, судом вживались всі необхідні процесуальні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про судові засідання та про результат розгляду справи.

Також, жодних доказів в підтвердження поданої заяви про перегляд заочного рішення, тобто доказів, які слугують на користь відповідачки та мають істотне значення для правильного вирішення справи, та які не було подано на час розгляду справи по суті, зокрема на спростування висновків суду, заявником не надано.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування доводів позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про скасування заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви відповідачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23.10.2026.

Суддя: