Рішення № 140913507, 26.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Справа № 917/1670/26

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5)

до 1. ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» ( 36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984);

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення 180 508,31 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ», ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості щодо відшкодування 180 508,31 грн. заборгованості в порядку регресу за Договором гарантії № 49332/ЮГ-25 від 24.07.2025р., яка включає в себе: основний борг - 135 998,25 грн; заборгованість по нарахованим процентам - 23 124, 71 грн; пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми - 19 865, 89 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 519,46 грн.

Підставою вимог до ОСОБА_1 є Договір Поруки № 49332/ЮПОР-25 із від 24.07.2025р.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 31.08.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 1 31.08.2026.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки Відповідач 2 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", з метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи ухвалу у справі скерована відповідачу рекомендованим листом на адреси його місце реєстрації.

Втім ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2026 булу повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу 2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу 2 ухвали від 31.08.2026р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідачі не скористалися, відзиви на позов не надали.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1670/26.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

24.07.2025 року між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (надалі - Позивач/Банк-Гарант) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (надалі - Відповідач І/Принципал) було укладено Договір про надання гарантії № 49332/ІО (гарантія виконання), надалі - Договір гарантії та видано БАНКІВСЬКУ ГАРАНТІЮ №49332 від 24.07.202 (надалі-Гарантія).

Відповідно до п. 1.1. даний Договір гарантії регулює правовідносини Сторін щодо надання Банком-Гарантом гарантії виконання договору, з метою забезпечення належного виконання Принципалом умов Договору закупівлі: Ц_25Т-401_43130000-3 Бурове обладнання ( обтирач трубний), згідно оголошення про проведення закупівлі № UA -2025- 06-06-002971-а, розміщеного на веб-порталі відповідного уповноваженого органу: www/prozoпo.gov.ua, що буде укладено між Принципалом та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) надалі -Бенефіціар.

Згідно п. 1.2 договору гарантії, гарантійним випадком є невиконання / неналежне виконання Принципалом перед Бенефіціаром Основного зобов`язання, а саме: невиконання та/або неналежне виконання Принципалом умов Договору, відповідно до Основного зобов`язання.

Згідно п. 1.2. Договору гарантії надана в межах цього Договору гарантія є безумовною та безвідкличною.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 23 Договору гарантії Сума і валюта Гарантії: 219 998,25 грн., (валюта платежу - гривня, цифровий код валюти - 980, літерний код валюти - UАН) (надалі - Гарантійна сума). Строк дії Гарантії - з « 24» липня 2025 року до « 10» серпня 2026 року включно. Відповідальність Банка-Гаранта обмежується Гарантійною сумою, обумовленою п. 2.1. цього Договору. Після кожного здійснення платежу за Гарантією на користь Бенефіціара зобов`язання за Гарантією будуть зменшуватись на суму здійсненого платежу, а у випадку сплати на користь Бенефіціара повного розміру Гарантійної суми вона вважається виконаною та припиняє свою дію.

Гарантія надається шляхом передачі Гарантійного листа, в якому викладені умови Гарантії, після належного виконання вимог п.п.3.1.-3.2. цього Договору щодо сплати комісії та розділу 4 цього Договору щодо умов забезпечення виконання Принципалом зобов`язань за Договором (п.2.4. Договору гарантії).

Згідно п. 3.3 Договору гарантії у випадку здійснення Банком-Гаранта на користь Бенефіціара платежу за Гарантією (надалі - «Гарантійний платіж»), Банк-Гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу повідомляє Принципала про здійснення Гарантійного платежу, Принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу відшкодовує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та сплачує Банку-Гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Якщо Принципал не відшкодує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані в п.п.3.3-3.5. цього Договору, Принципал доручає Банку-Гаранту здійснювати договірне списання на користь Банку-Гаранта з усіх рахунків Принципала, відкритих у Банку-Гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до пунктів 3.3-3.5. цього Договору Принципалом, штрафні санкції передбачені Договором, а також, інші понесені Банком-Гарантом витрати пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань у зв`язку з цим Договором (п.3.6. Договору гарантії).

Згідно з п. 7 .1. Договору гарантії у разі настання Гарантійного випадку та виконання Банком - Гарантом своїх гарантійних зобов`язань останній має право на зворотну вимогу (регрес) до Принципала і у випадку, якщо сума, сплачена Банком-Гарантом на користь Бенефіціара, не відповідає умовам Гарантії.

Положеннями п. 9.3 Договору гарантії у випадку невиконання/неналежного виконання Принципалом будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, Принципал сплачує Банку-Гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 12.3. Договору гарантії встановлено, що Принципал не має права в односторонньому порядку відмовитися від прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором або змінити його умови.

Відповідно до п. 4.1. Виконання Принципалом зобов`язань за цим Договором (відшкодування суми Гарантійного платежу за Гарантією, сплати комісії Банку-Гаранту за надання Гарантії, сплати процентів за користування грошовими коштами за період, починаючи з одинадцятого робочого дня з дати здійснення Гарантійного платежу до дати його відшкодування Принципалом, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується: 4.1.1. фінансовою порукою фізичної особи - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . (надалі - Поручитель/Відповідач 2).

24.07.2025 року між Позивачем та Відповідачем 2, з метою виконання зобов`язань Принципа за Договором гарантії, було укладено Договір поруки, а саме: Договір поруки №49332/ЮПОР-25 із ОСОБА_1 (Відповідач 2).

Так, відповідно до п.1.1. Договору поруки, в порядку та на умовах визначених цим договором Поручитель поручається перед Банком-Гарантом за виконання Відповідачем І/Принципалом, зобов`язань за Договором про надання гарантії ц_25Т-401_ 43130000-3 Бурове обладнання (обтирач трубний), з метою забезпечення належного виконання Принципалом умов Договору закупівлі: Ц_25Т-401_43130000-3 Бурове обладнання ( обтирач трубний), згідно оголошення про проведення закупівлі № UA -2025- 06-06-002971-а, розміщеного на веб-порталі відповідного уповноваженого органу: www/prozorro.gov.ua, що буде укладено між Принципалом та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) надалі -Бенефіціар.

Строк дії Гарантії - з « 24» липня 2025 року до « 10» серпня 2026 року включно.

Крім цього, відповідно до вказаного договору поруки, забезпечуються вимоги Банка -Гаранта щодо сплати процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов Договору гарантії, штрафних санкції, інших платежів, передбачених Договором гарантії.

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення Принципалом та Банком-Гарантом змін та доповнень до Договору гарантії Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором є дата укладання відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов`язання Принципала.

У разі порушення Принципалом зобов`язань, передбачених Договором гарантії, Поручитель та Принципал відповідають перед Банком-Гарантом як солідарні боржники (п.1.4 Договорів поруки).

Поручитель відповідає перед Банком-Гарантом у тому ж обсязі, що й Принципал (п.1.6 Договору поруки).

Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що у разі невиконання Принципалом зобов`язань за Договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені Договором гарантії, Банк-Гарант має право звернутися до Поручителя із відповідною письмовою вимогою.

Відповідно до п.3.2. Договору поруки Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги Банка-Гаранта зобов`язаний виконати обов`язок Принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі Банка-Гаранта.

Сторони домовились, що при невиконанні/неналежному виконанні Принципалом будь-якого зі своїх зобов`язань за Договором гарантії (п.3.3 Договору поруки): невиконання та/або неналежне виконання Принципалом умов договору відповідно до Основного зобов`язання та/або сплати процентів та/або комісій та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов`язань Принципала, Поручитель доручає Банку-Гаранту, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов`язань, здійснювати на користь Банка-Гаранта договірне списання коштів Поручителя в порядку, визначеному п.3.3.1., 3.3.2 Договору поруки.

До АТ «КБ ГЛОБУС» надійшла вимога Бенефіціара № 44.2-44-1-2742 від 13.03.2026р. (SWIFT - повідомлення отримане 16.03.2026р.), про сплату коштів за гарантією виконання № 49332 від 24.07.2025 року, що була надана на користь Бенефіціара (АТ «Укргазвидобування», ЄДРПОУ 30019775) в розмірі 219 988,25 грн.

23.03.2026 року АТ «КБ «ГЛОБУС» на користь Бенефіціара здійснив оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією № 49332 від 24.07.2025 року у розмірі 219 988, 25 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 28033 від 23.03.2026 року.

27.05.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача 1 (вих. №1273), Відповідача 2 (вих. №1274) Вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу.

Позивач вказує, що Відповідач 1 відшкодував 10 000,00 грн. та 74 000,00 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, Відповідачі зобов`язані солідарно відшкодувати в порядку регресу суму Гарантійного платежу в розмірі 135 988,25 грн. (219 988, 25 грн. - 84 000,00 грн. =135 988,25 грн.).

Позивач також зазначає, що станом на 11.08.2026 року Відповідачами за Вимогами не було сплачено суму заборгованості, тобто на даний момент Вимоги не виконані. Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 11.08.2026р. загальна сума заборгованості Відповідачів перед АТ «КБ «ГЛОБУС» складає 180 508,31 грн., що включає в себе: основний борг - 135 998,25 грн.; заборгованість по нарахованим процентам - 23 124, 71 грн.; пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми - 19 865, 89 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 519,46 грн.

З огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно вказану вище заборгованість.

Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Статтею 564 Цивільного кодексу України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Суд зазначає, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Крім того, ст.565 Цивільного кодексу України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора і цей перелік не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Згідно з положеннями ч.ч.1,2 ст.569 Цивільного кодексу України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Судом встановлено, що 23.03.2026 року АТ «КБ «ГЛОБУС» на користь Бенефіціара здійснив оплату гарантійного платежу за Банківською гарантією № 49332 від 24.07.2025 року у розмірі 219 988, 25 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 28033 від 23.03.2026 року.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.3. Договору гарантії у випадку здійснення Банком-Гарантом на користь Бенефіціара платежу за Гарантією (надалі - «Гарантійний платіж»), Банк-Гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу повідомляє Принципала про здійснення Гарантійного платежу, Принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу відшкодовує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та сплачує Банку-Гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Якщо Принципал не відшкодує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані в п.п.3.3-3.5. цього Договору, Принципал доручає Банку-Гаранту здійснювати договірне списання на користь Банку-Гаранта з усіх рахунків Принципала, відкритих у Банку-Гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до пунктів 3.3-3.5. цього Договору Принципалом, штрафні санкції передбачені Договором, а також, інші понесені Банком-Гарантом витрати пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань у зв`язку з цим Договором (п.3.6. Договору гарантії).

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача 1 (вих. №1273), Відповідача 2 (вих. №1274) Вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу.

В даному випадку, у справі, що розглядається, суд враховує, що Банк видав гарантію, що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою Банк-Гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти Бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правовою підставою для виплати грошових коштів за гарантією є належним чином оформлена вимога бенефіціара, а зобов`язання гаранта платити за гарантією не залежить від вимог або заперечень, що випливають із будь-яких відносин поза відносинами між гарантом та бенефіціаром (постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19, від 04.03.2021 у справі №910/3500/19).

Тобто, обов`язок гаранта є безумовним та не залежить від причин невиконання принципалом свого зобов`язання перед бенефіціаром, такі причини не мали б з`ясовуватись банком під час ухвалення рішення про виплату суми гарантії. Тому, визначаючи, чи відповідає вимога бенефіціара умовам гарантії, банк-гарант не повинен вдаватись до аналізу відносин, які склались між бенефіціаром та принципалом і, відповідно, встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення принципалом зобов`язання, чи було таке порушення вимушеним тощо. Натомість для виплати суми банківської гарантії достатньо встановити, що таке порушення відбулось.

Разом з цим, виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (частина перша статті 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Пунктом 1.3. Договору поруки передбачено, що поручитель підтверджує, що йому відомі всі умови Договору гарантії. У випадку внесення Принципалом та Банком-Гарантом змін та доповнень до Договору гарантії Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим Договором зобов`язання Принципала, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Датою збільшення обсягу відповідальності Поручителя за цим Договором є дата укладання відповідних змін та доповнень до Договору гарантії в частині збільшення суми зобов`язання Принципала. У разі порушення Принципалом зобов`язань, передбачених Договором гарантії, Поручитель та Принципал відповідають перед Банком-Гарантом як солідарні боржники (п.1.4 Договору поруки). Поручитель відповідає перед Банком-Гарантом у тому ж обсязі, що й Принципал (п.1.6 Договорів поруки). Пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що у разі невиконання Принципалом зобов`язань за Договором гарантії в строки та в розмірах, що визначені Договором гарантії, Банк-Гарант має право звернутися до Поручителя із відповідною письмовою вимогою. Відповідно до п.3.2. Договору поруки Поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги Банка-Гаранта зобов`язаний виконати обов`язок Принципала шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), що визначені у вимозі Банка-Гаранта.

Як встановлено вище, 27.05.2026 року Позивачем направлено на адресу Відповідача 1 (вих. №1273), Відповідача 2 (вих. №1274) Вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за Гарантією про відшкодування суми Гарантійного платежу. При цьому, Відповідач 1 відшкодував 10 000,00 грн. та 74 000,00 грн., у іншій частині відповідачі свої зобов`язання не виконали, сплачену позивачем за банківською гарантією суму не повернули, а отже, відповідачі є такими, що прострочили виконання грошового зобов`язання.

Доказів на спростування наявності такого боргу відповідачі суду також не надали.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені судом обставини, беручи до уваги встановлене законом та договором право Банку на зворотну вимогу (регрес) до Принципала та Поручителів, відсутність факту погашення суми в розмірі 135 998,25 грн з боку відповідачів, суд дійшов висновку про правомірність заявленої вимоги Банку про стягнення в порядку регресу суми відшкодування за сплаченою вимогою в розмірі 135 998,25 грн.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3.3. Договору гарантії у випадку здійснення Банком-Гарантом на користь Бенефіціара платежу за Гарантією (надалі - «Гарантійний платіж»), Банк-Гарант протягом трьох робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу повідомляє Принципала про здійснення Гарантійного платежу, Принципал протягом десяти робочих днів з дати здійснення Гарантійного платежу відшкодовує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та сплачує Банку-Гаранту проценти із розрахунку 35% річних.

Якщо Принципал не відшкодує Банку-Гаранту суму Гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами в строки, вказані в п.п.3.3-3.5. цього Договору, Принципал доручає Банку-Гаранту здійснювати договірне списання на користь Банку-Гаранта з усіх рахунків Принципала, відкритих у Банку-Гаранта (в т.ч. у іноземній валюті), коштів, в сумах, які мають бути сплачені відповідно до пунктів 3.3-3.5. цього Договору Принципалом, штрафні санкції передбачені Договором, а також, інші понесені Банком-Гарантом витрати пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань у зв`язку з цим Договором (п.3.6. Договору гарантії).

Положеннями п. 9.3 Договору гарантії у випадку невиконання/неналежного виконання Принципалом будь-якого грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, зокрема у випадку прострочення його виконання, Принципал сплачує Банку-Гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував заборгованість по нарахованим процентам - 23 124, 71 грн, пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми - 19 865, 89 грн та пеню за несвоєчасне погашення процентів - 1 519,46 грн.

Суд перевірив вказаний розрахунок та дійшов висновку, що такий є арифметично правильним, а отже, з відповідачів на користь позивача належить стягнути заборгованість по процентам у розмірі 23 124, 71 грн, пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми у розмірі 19 865, 89 грн та пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 1 519,46 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідачі суду не надали.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно 180 508,31 грн. заборгованості в порядку регресу за Договором гарантії № 49332/ЮГ-25 від 24.07.2025р., яка включає в себе: основний борг - 135 998,25 грн; заборгованість по нарахованим процентам - 23 124, 71 грн; пеня за несвоєчасне погашення гарантійної суми - 19 865, 89 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 519,46 грн., підтверджені документально, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат позивача, суд керується наступним.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, на відповідачів покладаються судові витрати по сплаті судового збору порівну в сумі 1664,00 грн.

Крім того, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві, позивач зокрема зазначив, що поніс витрати на оплату послуг з професійної правничої (правовоі) допомоги Адвоката у розмірі 18 000 грн., про що свідчать надані докази відповідно до норм ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного суду України від 22.12.2018 року у справі №826/856/18, від 22.06.2018 у справі №910/16953/16, від 23.01.2018 у справі №911/1355/17, від 29.03.2018 у справі №910/8443/17.

Між АТ "Комерційний банк "Глобус" та адвокатом Рибитвою О.А. укладено договір № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025.

Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору, адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що ставляться клієнтом, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього договору.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що за надання послуг клієнт сплачує адвокату гонорар, виходячи з класифікації, досвіду і завантаженості адвоката, кількості годин, витрачених адвокатом на надання послуг клієнту, складності справи/завдання, обсягу наданих послуг/виконаних робіт, фінансового стану клієнта та іншої сторони (сторін) судового процесу, ціни позову (якщо підлягає грошовій оцінці), значимості справи для клієнта та впливу рішення суду на його репутацію та інші істотні обставини. Оплата послуг здійснюється клієнтом на підставі погодженого/підписаного сторонами акту приймання - передачі послуг у спосіб та у строки визначені у відповідному акті.

Ставка гонорару адвоката за послуги за 1 (одну) годину роботи складає 1500,00 грн (п. 3.2 договору).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію договору № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025; копію довіреності від 01.07.2025; копію акту № 49332/ЮГ-25 прийому передачі послуг від 12.08.2026 за договором №010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025; копію платіжної інструкції №17618 від 12.08.2026 на суму 18 000,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

З матеріалів справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, які є доведеними належним чином, складають 18 000,00 грн.

Крім того, враховуючи імперативність положень ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами виключно за клопотанням сторони, підстави для зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних із розглядом справи, відсутні, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідачів або клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позов на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, відсутність клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн (по 9 000,00 грн з кожного).

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) солідарно на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) основний борг у розмірі 135 998,25 грн; заборгованість по нарахованим процентам у розмірі 23 124, 71 грн; пеню за несвоєчасне погашення гарантійної суми у розмірі 19 865, 89 грн; пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 1 519,46 грн.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕСТТЕПЛОТЕХ» (36000, м. Полтава, вул. Автобазівська, буд. 1, кім. 302, ЄДРПОУ 39441984) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1664,00 грн., а також 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (ідентифікаційний номер 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, 19/5) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1664,00 грн., а також 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.