Рішення № 140913403, 26.10.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"26" жовтня 2026 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/111/26

Номер провадження: 2-о/150/29/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суду Вінницької області в складі: головуючого судді Суперсона С.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Заява мотивована тим, що заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі у них народився спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У ОСОБА_2 від попереднього шлюбу є двоє неповнолітніх синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Біологічний батько дітей - ОСОБА_6 був військовослужбовцем ЗСУ та загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після загибелі біологічного батька дітей ОСОБА_1 фактично самостійно здійснює їхнє виховання та утримання, а саме постійно проживає з дітьми однією сім`єю, забезпечує їхні матеріальні потреби, бере участь у навчанні, лікуванні, виконує інші обов`язки батька у повному обсязі.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для подальшого звернення до органу опіки та піклування з метою оформлення правового статусу щодо дітей, реалізації прав та законних інтересів дітей, підтвердження фактичних сімейних відносин.

В ході судового розгляду заявник ОСОБА_1 заяву підтримував, показував, що за місцем роботи має діючу відстрочку від мобілізації, а тому встановлення даного факту не впливатиме на можливість ухилення від мобілізації. Щодо фактичних доводів заяви показав, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживають у їхній з дружиною сім`ї, виховуються та утримуються ними. Заявник виконує обов`язки батька у повному обсязі, він піклується про дітей, займається їхнім навчанням, вихованням та матеріальним забезпеченням, створює умови для повноцінного зростання та здобуття необхідних навиків для життя у суспільстві.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в ході судового розгляду не заперечувала проти заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із загибеллю біологічного батька ОСОБА_6 . В цей же час, ОСОБА_2 показала, що діти виховуються нею та чоловіком спільно, вона не ухиляється та не відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Втім, після смерті батька дітей, заявник ОСОБА_1 в повній мірі перейняв на себе виконання батьківських обов`язків, він піклується про дітей, займається їхнім вихованням. ОСОБА_2 на даний час не працює, здійснюючи догляд за сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому весь тягар щодо утримання та матеріального забезпечення сім`ї на себе взяв ОСОБА_1 , а тому посилається на те, що ОСОБА_1 самостійно утримує і дітей ОСОБА_6 .

Органом опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність повноважного представника. Вирішення заяви віднесено на розсуд суду.

Суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи та наявні при ній докази, дійшов наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14.07.2022, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 .

В той же час, від попереднього шлюбу у ОСОБА_2 є два неповнолітніх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 батьком дітей є ОСОБА_6 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 2381/НЕ від 12.12.2024, протоколу засідання військово-лікарської комісії №2025-0501-1320-4080-0 від 01.05.2025, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 14.02.2025 №46/нст, сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.12.2024 №2087 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , солдат ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 під час виконання обов`язків військової служби, завдань пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до довідки, виданої Чернівецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області 08.01.2026 №29, діти ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в одному домоволодінні з матір`ю ОСОБА_2 , вітчимом ОСОБА_1 , братом ОСОБА_3 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Відповідно до статтей 180, 181СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини особою, яка не має з нею кровного споріднення (як заявник у цій справі), є доведеність існування обставин, в силу яких обсяг прав матері або біологічного батька дитини обмежується або припиняється.

В ході судового розгляду не встановлено обставин ухилення матері дітей від виконання батьківських обов`язків та/або небажання виховувати своїх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Навпаки встановлено, що діти проживають у сім`ї матері та вітчима, яким є заявник, якими спільно виховуються.

Крім цього, вирішуючи заяву суд враховує й те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Абзац четвертий пп. а ч. 1 означеної статті передбачає, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Аналіз означених норм законодавства свідчить про те, що ОСОБА_2 як законний представник дітей загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , отримує гарантовані державою виплати на неповнолітніх дітей.

Таким чином, здійснення матір`ю дітей ОСОБА_2 догляду за сином 2022 року народження, у зв`язку із чим вона не працевлаштована, не підтверджує того, що діти загиблого військовослужбовця ОСОБА_6 , перебувають на самостійному утриманні заявника - вітчима ОСОБА_1 .

В той же час суд зауважує на тому, що стаття 268 СК України передбачає права та обов`язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка.

Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім`ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов`язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню.

Тому обов`язок осіб, у сім`ї яких виховувалась дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер.

Законом не заборонено добровільно утримувати неповнолітніх дітей своєї дружини від першого шлюбу, дбати про їх всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить заявник.

З огляду на наведене вище, в ході судового розгляду даної заяви встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 виховуються та утримуються спільно матір`ю ОСОБА_2 та вітчимом ОСОБА_1 . Встановлення даного факту забезпечить можливість реалізації прав та законних інтересів дітей, підтвердження фактичних сімейних відносин, на що як на підставу подання даної заяви посилається заявник.

А тому, заява про встановлення факту підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 273, 274, 315, 316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення,- задовольнити частково.

Встановити факт спільного виховання та утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Вінницького апеляційного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

Орган опіки і піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса вул. Святомиколаївська, буд. 103/1, селище Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326856.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН