Рішення № 140913371, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2468/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 )

про стягнення 84 819, 67 грн

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

24.06.2025 Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі АТ "Херсонська теплоелектроцентраль", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" (вх. № 2526/25 від 24.06.2025), про стягнення з Фізичної особи-підприємця Фадєєвої Людмили Федорівни суми основного боргу в розмірі 84 819, 67 грн, витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 відкрито провадження у справі за позовом АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" до Фізичної особи-підприємця Фадєєвої Людмили Федорівни про стягнення суми основного боргу 84 819, 67 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 зупинено провадження у справі № 916/2468/25 до залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 поновлення провадження у справі № 916/2468/25; задоволено прохання позивача, викладене у клопотанні, яке сформоване в системі "Електронний суд" 11.06.2026 (вх. № 20322/26 від 11.06.2026), про витребування доказів; витребувано від Першої Херсонської державної нотаріальної контори витяг зі Спадкового реєстру померлої особи Фадєєвої Людмили Федорівни ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із відображенням усіх спадкоємців із зазначенням їх даних; зупинено провадження у справі № 916/2468/25 до залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2026 поновлено провадження у справі № 916/2468/25; задоволено заяву АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (вх. № 26687/26 від 31.07.2026) щодо залучення до участі у справі правонаступників; залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі у справі № 916/2468/25 в якості правонаступників відповідача Фізичної особи-підприємця Фадєєвої Людмили Федорівни.

При розгляді справи 17.09.2026 суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 29.09.2026 о 09:30.

При розгляді справи 29.09.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 20.10.2026 о 16:45.

У судове засідання 20.10.2026 учасники справи не з`явилися.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 29.09.2026 (вх. № 33227/26 від 29.09.2026), зазначено, що АТ Херсонська ТЕЦ та його представник адвокат Єрашов І.Є. не буде брати участь у розгляді справи щодо оголошення рішення суду; викладено прохання розглянути справу, призначену на 20.10.2026 о 16:45 без участі позивача та його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дане рішення ухвалюється за відсутності сторін та без його проголошення, датою його постановлення є дата складення повного тексту.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача АТ "Херсонська теплоелектроцентраль".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник нежитлового приміщення, яке розташоване у АДРЕСА_4 , опалювальною площею 310, 4 кв.м, є споживачем послуги з постачання теплової енергії, у зв`язку з чим отримував теплову енергію без договору з листопада 2016 року по березень 2021 року на суму 84 819, 67 грн, та яку він не оплатив, тобто отримано безпідставно набуте майно.

Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що з 02.04.2020 по 30.06.2023 на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ (під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину); з 17.03.2022 по 03.09.2025 на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 29.09.2026 (вх. № 33227/26 від 29.09.2026), позивач вказав, що враховуючи те, що відповідачами не поділено нежитлове приміщення (як вбачається із матеріалів справи та витягу з нерухомості) в частині опалювальної площі, то з тих підстав неможливо поділити в певних частинах між відповідачами, що дає право позивачу просити стягнути борг солідарно. Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ „Херсонська теплоелектроцентраль суму основного боргу 84 819, 67 грн та судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвали суду від 31.08.2026, 21.09.2026, 02.10.2026 були надіслані відповідачам на їх адреси та повернуті засобами поштового зв`язку із вказівкою такого повернення адресат відсутній за вказаною адресою, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення.

Порядок направлення та вручення судових рішень визначений у ст. 242 ГПК України.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі в порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК).

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК).

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21, від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).

Відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

З огляду на зазначене, надсилання судової кореспонденції на юридичну адресу відповідача та її неотримання з відповідної причини вважається належним підтвердженням виконання судом вимог процесуального законодавства щодо повідомлення учасника справи про розгляд спору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20 тощо).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22.

Також, суд повідомляв про розгляд справи № 916/2468/25 шляхом розміщення публікацій на сайті Судова влада України, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками та шляхом розміщення оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідомо.

Отже, судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, про можливість вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема надано можливість викласти свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідачі в жодне судове засідання не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомили; відзиву на позовну заяву не надали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про належне повідомлення учасника судового процесу (відповідачів) про розгляд справи № 916/2468/25.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247766480 від 11.03.2021 магазин загальною площею 310, 4 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 38084354, виданого 26.05.2015 державним реєстратором, належить на праві власності Фадєєвій Людмилі Федорівні.

Позивач виставив відповідачу рахунок акт № 774 за спожиту теплову енергію у березні 2021 року, згідно якого загальна сума з ПДВ становить 84 819, 67 грн.

29.05.2025 був складений акт № 774 звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію, згідно якого при проведені звірки взаємних розрахунків між АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" та Фадєєвою Людмилою Федорівною встановлено сальдо на 01.06.2025 84 819, 67 грн на користь АТ "Херсонська теплоелектроцентраль".

Вказаний акт підписаний одноособово комерційним директором АТ "Херсонська теплоелектроцентраль".

АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" у вимозі № 03-1/1033 від 30.05.2025, адресованій Фадєєвій Людмилі Федорівні, вимагало сплатити заборгованість в сумі 84 819, 67 грн у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Рахунок-акт, акт взаємних розрахунків та вимога про сплату заборгованості АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" були направлені засобами поштового зв`язку в якості додатків до листа № 03-1/1033 від 30.05.2025, про що свідчить опис вкладення, накладна та фіскальний чек АТ "Укрпошта".

Згідно витягу з протоколу від 03.06.2021 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення вирішено зобов`язати Фадєєву Л.Ф. виконувати будівельно-монтажні роботи виключно у міжопалювальний період; здійснювати замовлення проектної документації та виконання відповідних робіт у виконавця, який має на це відповідні дозвільні документи (сертифікат, ліцензія).

Відповідно до розрахунку спожитої теплової енергії за період жовтень 2016 лютий 2021 роки загальна сума нарахувань з ПДВ становить 84 819, 67 грн.

У розрахунку теплової енергії за підписом начальника ВЗТЕ АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" надано роз`яснення щодо кількості теплової енергії, спожитої за період листопад 2016 березень 2021 за адресою АДРЕСА_4 ; розрахунки за послуги теплопостачання в будинках, які не обладнанні будинковими (комерційними) приладами обліку теплової енергії проводяться відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830; обсяг споживання теплової енергії визначається за встановленою органом місцевого самоврядування нормою споживання, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря; згідно довідки РТМ, опалення у будинку по АДРЕСА_4 було включено з 05.11.2016 по 01.03.2021. Також, наведено за період з листопада 2016 року по березень 2021 року середньомісячні температури повітря за даними Гідрометцентру по м. Херсон та розрахунки теплової енергії за вказаний період; суму було виставлено у березні 2021 у перерахунку на діючий тариф 1667, 84 грн без ПДВ = 42, 38 Гкал, 84 819, 67 грн з ПДВ.

На виконання вимог ухвали суду від 17.06.2026 Першою Херсонською державною нотаріальною конторою надано інформацію за вих. № 1134/01-16 від 24.07.2026 (вх. № 26529/26 від 30.07.2026), до якої додано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86048954 від 21.07.2026. При цьому, зазначено відомості про спадкоємців ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; відомості щодо інших спадкоємців, які прийняли чи відмовились від спадщини відсутні; свідоцтва про право на спадщину були видані спадкоємцям.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна від 01.06.2026 ОСОБА_2 є власником магазину загальною площею 310, 4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_4 із розміром частки 1/2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2026, виданого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою, номер 1 126.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна від 04.08.2026 ОСОБА_1 є власником магазину загальною площею 310, 4 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_4 із розміром частки 1/2, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2026, виданого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою, номер 1 125.

5. Позиція суду.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між теплопостачальною організацією (Виконавець) та споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі послуга), регулюються спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі Договору.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором (п.п.3, 4 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах і обов`язок зі своєчасного укладення відповідного договору покладено саме на споживача теплової енергії.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За нормами ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

При цьому, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Аналогічні вимоги передбачені у ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно з якою споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Для звільнення від оплати за комунальні послуги особа повинна у встановленому порядку відмовитись від таких послуг та не здійснювати фактичного користування ними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 16.09.2020 у справі № 755/10683/17, від 13.03.2019 у справі № 521/3743/17-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 462/1232/23).

Відсутність договору не може бути підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію (правова позиція Верховного Суду України у постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Тобто у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, а тому спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Наявність у спадкодавця статусу фізичної особи - підприємця не впливає на можливість заміни боржника (як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження) його правонаступником фізичною особою (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17).

Згідно з вимогами ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

У відповідності до вимог ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2016 року по лютий 2021 року АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» здійснювало постачання теплової енергії ОСОБА_3 до належного їй на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому доказів укладення між сторонами договору про постачання теплової енергії не надано.

Водночас відповідач фактично споживав теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком актом № 774 за спожиту теплову енергію у березні 2021 року на загальну суму 84 819, 67 грн, однак оплату за отримані послуги не здійснив.

Унаслідок цього за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 84 819, 67 грн, що підтверджується актом № 774 від 29.05.2025 звірки взаємних розрахунків за спожиту теплову енергію.

На підтвердження обсягів споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії позивачем у розрахунку теплової енергії вказано, що згідно довідки РТМ, опалення у будинку по АДРЕСА_4 було включено з 05.11.2016 по 01.03.2021. Також, наведено за період з листопада 2016 року по березень 2021 року середньомісячні температури повітря за даними Гідроменцентру по м. Херсон та розрахунки теплової енергії за вказаний період; суму було виставлено у березні 2021 у перерахунку на діючий тариф 1667, 84 грн без ПДВ = 42, 38 Гкал, 84 819, 67 грн з ПДВ.

Першою Херсонською нотаріальною конторою підтверджено, а саме матеріалами спадкової справи № 407/2025, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 .

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 належить частки магазину загальною площею 310, 4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2026, виданого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою, номер 1-125.

ОСОБА_2 належить частки магазину загальною площею 310, 4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.02.2026, виданого Першою Херсонською державною нотаріальною конторою, номер 1-126.

Тобто, прийнявши спадщину, відповідачі (правонаступники) набули право на нежитлове приміщення, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця.

Обсяг успадкованого майна (магазину) порівняно з розміром заборгованості (84 819, 67 грн) свідчить про доведеність та обґрунтованість вимог позивача та достатність вартості майна для погашення боргу у зазначеному розмірі.

З огляду на викладене, позовні вимоги пред`явлено в межах вартості успадкованого майна і розміру заборгованості.

Таким чином, оскільки після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці, які прийняли спадщину, впродовж строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не відмовились від її прийняття, то вони замінили особу померлого у даних правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця, а тому вони на підставі ст. 1282 ЦК України, як спадкоємці, зобов`язані задовольнити вимоги кредитора у межах вартості майна, одержаного у спадщину, відтак вимоги позивача підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 84 819, 67 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв з 12.03.2020 до 28.06.2023.

Згідно з пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 та він триває на момент розгляду справи.

Законом України від 03.06.2025 №4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, однак ці зміни набули чинності лише з 04.09.2025.

Таким чином, починаючи з 12.03.2020 строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, продовжено на час дії карантину, а в подальшому на час воєнного стану.

З огляду на вищевикладене позивач звернуся в межах встановленого законом строку.

Стосовно прохання позивача про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми основного боргу та судових витрат суд зазначає наступне.

Солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України), законом не передбачена солідарна відповідальність спадкоємців між собою, кожен із яких зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Тому борг спадкодавця підлягає стягненню з кожного спадкоємця в рівних частках.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 130, 191, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00131771) суму основного боргу у розмірі 42 409, 83 грн (сорок дві тисячі чотириста дев`ять гривень, вісімдесят три копійки) та судовий збір у розмірі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 00131771) суму основного боргу у розмірі 42 409, 84 грн (сорок дві тисячі чотириста дев`ять гривень, вісімдесят чотири копійки) та судовий збір у розмірі 1211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко