Ухвала суду № 140913340, 26.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

"26" жовтня 2026 р.Справа № 916/4322/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. суду № 4431/26 від 20.10.2026), у справі

за позовом: Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; код ЄДРПОУ 31316718),

про стягнення збитків у розмірі 10303,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА", в якій просить:

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" на користь Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради збитки у вигляді витрат за вимушене проведення демонтажу та транспортування протиправно розміщеної вивіски у сумі 625,00 грн, та збитки у вигляді витрат на зберігання демонтованих рекламних засобів та вивісок у сумі 9678,60 грн;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" на користь Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2026 справу № 916/4322/26 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1 та 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст.ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.

Позивач у позові зазначив, що відповідач розміщував належні йому вивіски та рекламні засоби місця на територіях, будівлях, спорудах, що знаходяться в територіальній громаді міста Одеси. Спір між учасниками справи виник у правовідносинах щодо виконання вимог органу місцевого самоврядування, Правил № 434 та Порядку 178 за місцезнаходженням нерухомого майна.

Таким чином позивач вважає, що підсудність у даному випадку визначається за правилами ч. 3 ст. 30 ГПК України, тобто за місцезнаходженням майна, тому дана справа належить до юрисдикції (підсудності) Господарського суду Одеської області.

Натомість, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд зауважує, що в розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

При цьому, тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватись з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, враховуючи положення статті 181 ЦК України, до спорів з приводу нерухомого майна належать позови: про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У чинній редакції ГПК України, частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

З матеріалів цієї справи слідує, що предметом спору між сторонами є стягнення збитків у вигляді витрат за вимушене проведення демонтажу та транспортування протиправно розміщеної вивіски у сумі 625,00 грн, та збитки у вигляді витрат на зберігання демонтованих рекламних засобів та вивісок у сумі 9678,60 грн.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що, на думку Управління, відповідачем порушено умови Правил № 434 та Порядку 178.

Тобто, об`єктом спору є виконання платіжного зобов`язання, а не спір про нерухомість.

Таким чином, характер зобов`язання, що виникли у відповідача перед позивачем грошовий, а не речовий.

При цьому, даний спір не стосується стягнення грошових коштів за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна.

Суд вважає, що не можна застосовувати положення про виключну підсудність, якщо спір не має ознак безпосереднього предмета прав на об`єкт нерухомого майна.

Натомість, спір у цій справі стосується виключно грошового зобов`язання, а не права на нерухомість, володіння, користування нею чи інші речові права.

Отже, позов, стосується виключно стягнення грошових коштів, а не прав на об`єкт нерухомого майна.

Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Як слідує з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА", зареєстроване за адресою: 03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9.

Отже, з урахуванням відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА", ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що справа № 916/4322/26 підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Передати матеріали позовної заяви (вх. суду № 4431/26 від 20.10.2026) Комунальної установи "ОДЕСРЕКЛАМА" Одеської міської ради в електронній формі для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 26.10.2026.

Суддя Нікітенко С.В.