Рішення № 140913112, 20.10.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1814/26

Провадження №2/930/1368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М. І. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КредіПлюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 48705, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти в національній валюті України на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з умовами пунктів 2.1, 2.1.1 договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у загальному розмірі 8 572,00 грн на споживчі потреби, а позичальник повернути отримані кошти та сплатити проценти відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що кредитні кошти мали бути перераховані в безготівковій формі, зокрема 6 000,40 грн на поточний рахунок (картку) позичальника, а 2 571,60 грн на поточний рахунок Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» для оплати страхових платежів за договором добровільного страхування.

За твердженням позивача, первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши кредитні кошти в передбачених договором розмірі та порядку. Водночас відповідач належним чином не виконав узятих на себе договірних зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Як зазначає позивач, строк повернення кредиту в повному обсязі настав, однак відповідач заборгованість у встановлений договором строк не погасив.

12 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КредіПлюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 20201012. За твердженням позивача, на підставі зазначеного договору та відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитодавця, зокрема до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 48705 від 31 березня 2020 року.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 14 115,48 грн, з яких: 8 572,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 5 543,48 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги за цим договором унаслідок відступлення права вимоги, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 48705 від 31 березня 2020 року в розмірі 14 115,48 грн, а також понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою від 15.07.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в надісланій суду заяві просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 31 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КредіПлюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 48705, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у загальному розмірі 8 572,00 грн зі строком кредитування до 15 вересня 2020 року.

Факт укладення договору підтверджується письмовим текстом кредитного договору, який міститься в матеріалах справи та містить підписи сторін, додатком № 2 до договору графіком платежів, а також паспортом споживчого кредиту, що визначає основні умови кредитування, процентну ставку, строк кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача.

Згідно з умовами кредитного договору кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом перерахування частини суми на його картковий рахунок, а частина коштів у розмірі 2 571,60 грн призначалася для сплати страхового платежу на користь ТДВ «Страхова компанія «Проксіма».

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором, а згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати визначаються договором з урахуванням вимог закону.

На підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу позивачем подано довідку про переказ коштів, складену ТОВ «Фінансова компанія «КредіПлюс», згідно з якою 31 березня 2020 року платіжним дорученням № 195930 на картковий рахунок відповідача перераховано 6 000,40 грн.

Зазначена обставина також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 04 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260731/17875-БТ та банківською випискою, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів. Зі змісту цих документів убачається, що 31 березня 2020 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 6 000,40 грн за операцією «Поповнення картки, грошові перекази».

Отже, факт перерахування відповідачу 6 000,40 грн підтверджується сукупністю письмових доказів, зокрема документом первісного кредитора та відомостями банківської установи.

Щодо решти суми кредиту в розмірі 2 571,60 грн суд зазначає таке.

Згідно з умовами кредитного договору та паспортом споживчого кредиту частина кредитних коштів призначалася для сплати страхового платежу на користь ТДВ «Страхова компанія «Проксіма». На підтвердження цього позивачем подано реєстр оплат страхових платежів, у якому міститься запис щодо договору страхування № PR-195930 від 31 березня 2020 року стосовно відповідача, із зазначенням страхового платежу в розмірі 2 571,60 грн та посиланням на кредитний договір № 48705.

Суд ураховує, що окремого банківського документа, який безпосередньо підтверджував би перерахування зазначеної суми страховій компанії, матеріали справи не містять. Водночас умови кредитного договору, паспорт споживчого кредиту та реєстр страхових платежів узгоджуються між собою щодо призначення цієї частини кредитних коштів, суми страхового платежу та договору страхування, з яким він пов`язаний.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд бере до уваги не лише відомості, наведені в реєстрі страхових платежів, а й умови підписаного сторонами кредитного договору, які передбачають відповідний порядок використання кредитних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що документи, подані позивачем, підтверджують погоджений сторонами загальний розмір кредиту 8 572,00 грн та визначений договором порядок використання його складових.

Вирішуючи питання щодо переходу права вимоги до позивача, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи містять договір відступлення прав вимоги № 20201012 від 12 жовтня 2020 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «КредіПлюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», реєстр боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників від 19 жовтня 2020 року, а також платіжну інструкцію від 16 жовтня 2020 року щодо оплати за набуття прав вимоги за вказаним договором.

Згідно з реєстром боржників до договору відступлення прав вимоги до нового кредитора передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 48705 від 31 березня 2020 року. У реєстрі зазначено суму кредиту 8 572,00 грн, заборгованість за основною сумою кредиту 8 572,00 грн, заборгованість за процентами 5 543,48 грн, а загальну заборгованість визначено в розмірі 14 115,48 грн.

Акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджує передання відповідного реєстру сторонами договору відступлення права вимоги, а платіжна інструкція підтверджує здійснення оплати за набуття прав вимоги за договором № 20201012.

Отже, зазначені документи в сукупності підтверджують перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 48705 у межах переданого зобов`язання.

Разом із тим набуття права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести розмір заборгованості, яка підлягає стягненню.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 115,48 грн, з яких 8 572,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 5 543,48 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем подано картку обліку виконання договору № 48705, у якій відображено нарахування заборгованості за основною сумою кредиту, нарахування процентів за відповідні періоди, а також підсумкові дані щодо визначеного кредитором боргу.

Згідно з підсумковими даними картки обліку заборгованість за основною сумою кредиту становить 8 572,00 грн, а за процентами 5 543,48 грн. Загальна сума заборгованості визначена в розмірі 14 115,48 грн.

Крім того, зазначені суми відображені в реєстрі боржників, переданому позивачу за договором відступлення прав вимоги. Отже, розмір заборгованості, заявлений до стягнення, узгоджується з відомостями облікових документів первісного кредитора та документами, що підтверджують перехід права вимоги.

Суд також бере до уваги, що відповідно до картки обліку виконання договору за підсумком розрахунку відображено списання штрафних санкцій та комісії. Заявлена до стягнення сума складається виключно з основної суми кредиту та процентів за користування ним і не включає зазначені в картці списані суми штрафних санкцій та комісії.

Водночас судом установлено, що загальна орієнтовна вартість кредиту, зазначена в паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, становить 14 124,12 грн, тоді як позивач просить стягнути 14 115,48 грн. Різниця між зазначеними сумами становить 8,64 грн.

Суд ураховує цю розбіжність під час оцінки доказів. При цьому графік платежів відображає погоджений сторонами порядок та розміри планових платежів, тоді як картка обліку виконання договору містить відомості про нарахування та підсумковий облік заборгованості. Сам факт відмінності між цими сумами не є достатньою підставою для автоматичного відхилення всього розрахунку, однак підсумковий розмір боргу має оцінюватися з урахуванням умов договору й інших наявних доказів.

Оцінивши картку обліку виконання договору, реєстр боржників, умови кредитного договору, паспорт споживчого кредиту та графік платежів у їх сукупності, суд бере до уваги, що позивач заявив до стягнення конкретну суму основної заборгованості та процентів, яка відображена в документах первісного кредитора й реєстрі боржників, переданому новому кредитору.

Відповідач не надав доказів погашення кредиту, сплати процентів, повного чи часткового виконання зобов`язання, а також власного розрахунку заборгованості або інших доказів, які б спростовували визначені позивачем суми.

Водночас суд зазначає, що неподання відповідачем відзиву чи контррозрахунку саме по собі не є підставою для задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на дослідженні поданих позивачем документів, які підтверджують виникнення кредитних правовідносин, погоджений розмір кредиту, перехід права вимоги та визначений позивачем розмір заборгованості.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 48705 від 31 березня 2020 року в розмірі 14 115,48 грн, з яких 8 572,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 5 543,48 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження сплати судового збору позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір № 0107 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, акт № 62 наданих послуг від 10 липня 2026 року та детальний опис виконаних робіт.

Згідно з актом наданих послуг вартість професійної правничої допомоги становить 8 000,00 грн. Детальний опис робіт містить відомості про надані послуги, пов`язані з розглядом цієї справи, зокрема консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, підготовку позовної заяви та її подання до суду. Загальна тривалість робіт, зазначена в описі, становить 6 годин 30 хвилин.

В акті наданих послуг передбачено обов`язок клієнта здійснити оплату протягом одного року після його підписання. Отже, подані документи підтверджують обсяг наданих послуг, їх вартість та обов`язок позивача оплатити такі послуги. Відсутність доказів фактичного перерахування коштів не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні цих витрат, оскільки відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України враховуються також витрати, які підлягають сплаті.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що в разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити їх розмір, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не подавав, доказів неспівмірності заявлених витрат не надав та заперечень щодо обсягу наданих послуг і їх вартості не заявив.

За таких обставин, ураховуючи надані позивачем документи, підтверджений обсяг виконаних робіт, погоджену вартість послуг та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат, суд не вбачає підстав для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в повному розмірі 8 000,00 грн.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 48705 від 31 березня 2020 року в розмірі 14 115 (чотирнадцять тисяч сто п`ятнадцять) гривень 48 копійок, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 8 572 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок; заборгованість за відсотками 5 543 (п`ять тисяч п`ятсот сорок три) гривні 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко