Рішення № 140913084, 26.10.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 361/7114/26

Провадження № 2/139/372/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

29 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІНЕРО" та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № AG8365378 (номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця - L9705462). Предметом Договору було 5800 гривень кредиту на строк 30 днів до 28 січня 2019 року. Додатковою угодою № АМ6851401 від 29 грудня 2018 року датою повного погашення кредиту погоджено 27 лютого 2019 року. Додатковою угодою № АМ2016106 від 01 березня 2019 року збільшено розмір кредиту і визначено його як 7300 гривень, а також встановлено дату повного погашення 29 березня 2019 року. За умовами Договору ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути суму кредиту та сплатити всі відповідні Договірні компенсації до останнього дня терміну оплати, однак не виконала зобов`язання.

01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за договором кредитної лінії № L9705462, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Через підсистему "Електронний суд" 17 червня 2026 року представник позивача адвокат Романенко Михайло Едуардович подав цей позов до Броварського міськрайонного суду Київської області. Отримавши в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України інформацію з ЄДДР про зареєстроване місце проживання відповідача в с. Котюжани Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області (а.с. 72), суддею 30 червня 2026 року постановлено ухвалу (а.с. 73-74) про передачу справи за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.

Справа надійшла до суду 29 липня 2026 року.

Предметом позову є стягнення заборгованості за Кредитним договором № L9705462, укладеним 29 грудня 2018 року між ТОВ "ФК "Дінеро" та ОСОБА_1 , в сумі 20959 гривень 58 копійок, з яких: заборгованість з тіла кредиту в розмірі - 7300 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8715 гривень, 3% річних від простроченої суми 1442 гривні 67 копійок, сума боргу з урахуванням інфляційних втрат (до 23.02.2022) 3501 гривня 91 копійка.

29 липня 2026 року було постановлено ухвалу (а.с. 82) про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду на 31 серпня 2026 року.

Судовий розгляд справи було відкладено на 25 вересня 2026 року у зв`язку з витребуванням доказів від АТ КБ «ПриватБанк» як банка-емітента рахунку, на який ОСОБА_1 було зараховано кредитні кошти (а.с. 86).

У зв`язку з ненадходженням до суду витребуваних документів, розгляд справи відкладено (а.с. 93).

28.09.2026 судом отримано виконання ухвали про витребування доказів (а.с. 98).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Про час та місце розгляду справи позивач та його представник повідомлені належним чином шляхом надходження судової повістки-повідомлення та копії ухвали про відкриття провадження до відповідних електронних кабінетів. Представник позивача Романенко М.Е. в окремому клопотанні (а.с. 91) просив розгляд даної справи проводити без участі позивача.

Судову повістку-повідомлення з копією ухвали про відкриття провадження 30 липня 2026 року було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення (а.с. 83-84) з відміткою від 06 серпня 2026 року про відсутність адресата. Так само повернулася судова повістка, направлена відповідачу 25 вересня 2026 року (а.с. 95-96).

Крім того, судова повістка-повідомлення з копією ухвали про відкриття провадження 31 серпня 2026 року були доставлені відповідачу до її електронної пошти (а.с. 87, 88), яку вона вказала як контакту у договорі про відкриття кредитної лінії (а.с. 59).

В силу положень ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи.

Відзив чи будь-яких заяв по суті відповідач до суду не подала.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.

Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд постановив про розгляд справи без участі сторін.

Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до задоволення, враховуючи таке:

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом установлено:

На веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» було розміщено публічний договір кредитної лінії, до якого приєдналася відповідач, уклавши Спеціальні умови договору кредитної лінії в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, з урахуванням побажань споживача ОСОБА_1 , 29 грудня 2018 року ТОВ «ФК «ДІНЕРО» надало їй для ознайомлення інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. ОСОБА_1 підтвердила отримання мною всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання зобов`язань за таким договором (а.с. 57-58).

29 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № AG8365378, номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця - L9705462 (а.с. 59). Предметом Договору було 5800 гривень кредиту на строк 30 днів до 28 січня 2019 року. Додатковою угодою № АМ6851401 від 29 грудня 2018 року (а.с. 62) датою повного погашення кредиту погоджено 27 лютого 2019 року. Додатковою угодою № АМ2016106 від 01 березня 2019 року (а.с. 60-61) збільшено розмір кредиту на 1500 гривень і визначено його як 7300 гривень, а також встановлено дату повного погашення 29 березня 2019 року. Загальна вартість кредиту: 8715 гривень; відсоткова ставка в день: 1.31%; реальна річна відсоткова ставка: 472.50%.

За умовами Договору ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути суму кредиту та сплатити всі відповідні Договірні компенсації до останнього дня терміну оплати.

Договір укладено за допомогою дистанційних засобів. Встановлення договірних відносин між Сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: на Порталі Позичальник повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної Суми Кредиту та Терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються; також, якщо буде використовуватися електронний платіж, посилання на постачальника таких послуг повинно відкриватися у полі, в якому Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки; після заповнення Заяви Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на Порталі; Позичальнику надається пропозиція Кредитодавця Спеціальних умов Кредиту на основі інформації, наданої в Заяві, якщо Позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в Заяві (наприклад, запитувану суму), нова Пропозиція буде надана на основі нововведених умов. За запитом Позичальника Кредитодавець повинен надати Позичальнику Пропозицію в паперовому вигляді чи на іншому довговічному носії. Позичальник має право проаналізувати Пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів; натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності, для використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом, встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором, та дл складення Договору; код підтвердження надсилається Кредитодавцем на Номер телефону Позичальника; шляхом введення Коду підтвердження Позичальник підписує та приймає Пропозицію та підтверджує укладення Договору на основі Загальних умов Кредиту; після подання Заяви Кредитодавець оцінює кредитоспроможність (платоспроможність) Позичальника самостійно або за допомогою уповноважених постачальників послуг. Сума Кредиту може змінюватися, в межах Ліміту Кредитної лінії, та на основі оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника, на власний розсуд Кредитодавця. Одержання Позичальником Суми Кредиту, зазначеної в Спеціальних умовах Кредиту або Додатковій угоді до Спеціальних умов Кредиту, становить факт того, що Договір або Додаткову угоду до Спеціальних умов Кредиту, на підставі наступної (повторної) Заяви та/або запиту Позичальника у відповідності з Договором, між Сторонами було укладено за допомогою дистанційних засобів. Договір, включаючи його Додаткові угоди, укладений за допомогою дистанційних засобів, має таку ж силу, як і договір, підписаний у паперовому вигляді. Такий порядок встановлено у п. 2 Загальних умов договору кредитної лінії (а.с. 63-66).

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У позовній заяві та у «довідці про ідентифікацію» (а.с. 16) зазначено, що кредитні кошти відповідачу було зараховано на картковий рахунок НОМЕР_1 .

ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» у «довідці про ідентифікацію» (а.с. 16) підтвердило факт перерахування на виконання умов договору НОМЕР_2 (L9705462) від 29.12.2018 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 29 грудня 2018 року - 5800 гривень, а 01 березня 2019 року 1500 гривень.

Інформацією № 20.1.0.0.0./7-260909-БТ від 21.09.2026 (а.с. 98) АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив, що в Банку на ім`я відповідача випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , а 29 грудня 2018 року на неї було зараховано 5800 гривень, 01 березня 2019 1500 гривень і 01 березня 2019 1500 гривень.

Отже, ТОВ «ФК «ДІНЕРО» виконала своє зобов`язання щодо видачі ОСОБА_1 домовленого розміру кредиту.

В той же час, як стверджується в позові, ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір відступлення права вимоги № 01072019 (а.с. 22-32), на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за договором кредитної лінії № L9705462, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_1 .

Станом на дату укладення договору № 01072019 від 01.07.2019 відступлення права вимоги, сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за кредитним договором становила 16015 гривень. Так, Відповідно до витягу з Реєстру боржників, сформованого 01.07.2019 (а.с. 21), ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за такими складовими заборгованості: 7300 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1415 гривень заборгованість за процентами; 7300 гривень прострочені проценти.

Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за Договором позики, який є предметом цього позову, суду не подав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 (а.с. 68-69) було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25 липня 2024 року (а.с. 67) на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів Товариства (а.с. 19-20).

Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд ураховує таке:

Відповідно до Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG8365378 (номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця - L9705462) від 29 грудня 2018 року (а.с. 59), з урахуванням умов Додаткової угоди № АМ2016106 (а.с. 60-61), ОСОБА_1 зобов`язалася повернути Кредитору кредит та сплатити проценти за користування кредитом до 29 березня 2019 року.

Свого обов`язку відповідач не виконала.

Пунктом 4. Загальних умов Договору кредитної лінії встановлено, що коли Позичальник не погасив Кредит до останнього дня Терміну оплати, Позичальник повинен сплатити Штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у Спеціальних умовах Кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого Кредиту для Короткострокового Кредиту, після закінчення Терміну оплати, на вимогу Кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі Штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку, розрахунок Штрафу не повинен перевищувати максимального розміру Штрафу, передбаченого Законодавством. У договірних правовідносинах сторін у цій справі штраф визначено як розмір кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ВІН ФІНАНС» щодо стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту та за процентами і штрафом є обґрунтованими та підлягають до беззаперечного задоволення.

У цій справі, оскільки, відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, - то ТОВ «ВІН ФІНАНС» вирішило скористатись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, зокрема, застосувати щодо відповідача наслідки за порушення грошового зобов`язання, встановлені ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Застосування індексу інфляції за прострочення зобов`язання виплатити суму боргу ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення).

У тексті позовної заяви на а.с. 7-9 представником позивача зроблено розрахунок індексації заборгованості ОСОБА_1 із застосуванням помісячних індексів споживчих цін (за повідомленням Державної служби статистики України), за період до 23 лютого 2022 року. Сума інфляційних витрат Кредитора склала 3501 гривня 91 копійка.

Також стороною позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України проведено нарахування трьох процентів річних від простроченої суми (а.с. 9-10), оскільки умовами Договору кредитної лінії № AG8365378 (L9705462) від 29 грудня 2018 року інший розмір процентів за порушення умов кредитування не передбачений.

Три проценти річних від простроченої суми за період до 23 лютого 2022 року складає 1442 гривні 67 копійок.

Суд вважає такий розрахунок повним та правильним, цей розрахунок відповідає відповідним нормам законодавства.

За таких обставин позовна вимога підлягає до повного задоволення у розмірі 20959 гривень 58 копійок, з яких: заборгованість з тіла кредиту в розмірі - 7300 гривень, заборгованість по відсоткам за користування кредитом 8715 гривень, 3% річних від простроченої суми 1442 гривні 67 копійок, сума боргу з урахуванням інфляційних втрат (до 23.02.2022) 3501 гривня 91 копійка.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 15), його вимога задоволена в повному об`ємі, а тому судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають компенсації з відповідача у повному розмірі.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У цій справі між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (нова назва ТОВ «ВІН ФІНАНС» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» 25 квітня 2024 року було укладено Договір про надання правової допомоги № 36 (а.с. 47-49). Предметом цього Договору є надання юридичної допомоги в обсязі і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1.), зокрема, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість (п. 4.4.) вартість послуг правової допомоги складається з вартості наданих юридичних послуг згідно тарифної сітки, наведеної у п. 4.7. Додатковою Угодою до цього Договору від 25 квітня 2024 року (а.с. 50) розширено розділ «1. Предмет договору» та доповнено його пунктом про те, що Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії KC № 11306/10 (а.с. 55-56), Міньковська Анастасія Володимирівна є професійним адвокатом.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Детального опису робіт від 25 квітня 2024 року (а.с. 46) та Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 20 квітня 2026 року (а.с. 17), адвокат Міньковська А.В. надала Клієнту ТОВ «ВІН ФІНАНС» правничу допомогу з підготовки позовної заяви та додатків до неї. Сума наданих послуг оцінена у 5000 гривень.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на правничу допомогу у зв`язку з підготовкою до суду позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , крізь призму вимог, установлених ч. 4 ст. 141 ЦПК України, урахувавши положення наведених вище норм та зазначених фактичних обставин справи, зокрема, що ця цивільна справа є малозначною, рішення приймається без участі сторін; результат вирішення цієї справи ніяким чином не впливає на репутацію сторони; ця справа не викликала публічного інтересу; керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 5 тисяч гривень повною мірою відповідають критеріям розумності та пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, а тому вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договір кредитної лінії № AG8365378 (номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця - L9705462) від 29 грудня 2018 року, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Договором кредитної лінії № AG8365378 (номер Договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця - L9705462) від 29 грудня 2018 року, укладеним між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 , у сумі 20959 гривень 58 копійок, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, а всього 28621 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять одну) гривню 98 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС", юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя:______