Рішення № 140913054, 15.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.Справа № 916/2378/26Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 47; код ЄДРПОУ 38016682),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; код ЄДРПОУ 45839467),

про стягнення 2676563,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Асташенкова О.І., самопредставництво;

від відповідача адвокат Панчошак О.Д., ордер серія ВН №1735250;

від третьої особи від третьої особи Буцан С.В., самопредставництво.

Обставини справи.

Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 2676563,99 грн, з яких: 2379362,14 грн - сума основної заборгованості, 52311,51 грн - сума 3% річних, 142704,57 - сума інфляційних втрат та 102185,77 грн - сума пені.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 справу № 916/2378/26 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2378/26. Справу № 916/2378/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради. Підготовче засідання у справі призначено на 14.07.2026 о 10:50 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 14.07.2026 о 10:50 год.

30 червня 2026 року до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2378/26 на 12 місяців пропорційними рівними частками зі сплатою заборгованості щомісячно.

Вказану заяву з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

30 червня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає розмір основної заборгованості та просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2378/26 на 12 місяців пропорційними рівними частками зі сплатою заборгованості щомісячно.

Вказаний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.07.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 10:00 год. 17.09.2026.

Ухвалою суду від 14.07.2026 постановлено провести підготовче провадження у справі № 916/2378/26 впродовж розумного строку. Повідомлено ТОВ "ЛАВАН" та Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради, що наступне підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2026 о 10:00 год.

17 липня 2026 року до суду від Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради надійшли пояснення.

Вказані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою від 17.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 916/2378/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2026 о 15:20 год.

Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній та заперечував проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.10.2026 проти задоволення позовних вимог не заперечив, підтримав та просив задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду.

Представник третьої особи у судовому засіданні 15.10.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

У судовому засіданні 15.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено присутніх учасників справи про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 23 лютого 2018 року між Одеською міською радою (надалі орендодавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Лаван (надалі орендар або відповідач) був укладений нотаріально посвідчений договір оренди землі (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 та рішення Одеської міської ради № 2325-VII від 26.07.2017 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,3737 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, Приморська, 47 (сорок сім), корпус 4 (чотири), кадастровий номер 5110137500:05:001:0017, для експлуатації та обслуговування будівель змішаного типу з житловими приміщеннями, об`єктів ділового, культурного, комерційного, торгівельного й харчового використання та благоустрою прилеглої території.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 23.02.2018 та зареєстрований в реєстрі за № 252.

Земельна ділянка, яка є об`єктом договору оренди землі від 23.02.2018, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом №НВ-5104813822017 від 25.07.2017.

Згідно із п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,3737 га, у тому числі по угіддях:

капітальна одноповерхова 0,9084 га;

під спорудами 0,0263 га;

під проїздами, проходами та площадками 0,7686 га;

під зеленими насадженнями 0,6704 га

Відповідно до п. 2.2. Договору на земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомого майна, що належать Орендарю, а саме:

нежитлові будівлі, що належать ТОВ Лаван на підставі свідоцтва про право власності від 18.06.2012, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на які зареєстровано 14.09.2012 Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в книзі 115неж-22, номер запису 3074 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 6731124);

нежитлові будівлі, що належать ТОВ Лаван на підставі свідоцтва про право власності від 18.07.2012, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на які зареєстровано 26.03.2013 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, номер запису про право власності: 1873920 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118110451101).

Згідно з п. 3.1. Договору договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років для експлуатації та обслуговуванні будівель змішаного типу з житловими приміщеннями, об`єктів ділового, культурного, комерційного, торгівельного й харчового використання та благоустрою прилеглої території.

Після закінчення строку дії договору Орендар мас переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2. Договору).

За змістом п. 4.1. Договору орендна плата за земельну ділянку площею 2,3737 га, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 1039998,14 грн на рік з урахуванням індексації за 2017 рік. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій безготівковій формі.

Розмір орендної плати встановлюється згідно рішень Одеської міської ради у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації у порядку, визначеному законодавством (п. 4.2. Договору).

Відповідно до умов п. 4.3. Договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок, вказаний у договорі.

Відповідно до умов п. 4.4 Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі у разі введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, яка затверджується рішеннями Одеської міської ради (п. 4.5. Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п.4.3.цього договору (п. 4.7. Договору).

Відповідно до умов пп. 9.1.2 п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлові будівлі загальною площею 7601,2 кв. м зареєстровано за ТОВ Лаван на підставі свідоцтва про право власності від 18.07.2012 серії САЕ № 670444, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 118110451101).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Лаван умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, Одеська міська рада вже зверталась до Господарського суду Одеської області з позовами в частині стягнення заборгованості за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та за період з 01.09.2022 по 30.06.2024.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2023 у справі № 916/3266/22, яке набрало законної сили 08.06.2023, задоволено позовну заяву Одеської міської ради, стягнуто з ТОВ Лаван на користь Одеської міської ради заборгованість за Договором у розмірі 762665,28 грн та 11439,98 грн судового збору

Також рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі № 916/3666/24, яке набрало законної сили 27.05.2025 з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, задоволено позовну заяву Одеської міської ради та стягнуто з ТОВ Лаван на користь Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 2088115,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 125836,40 грн, 3% річних у розмірі 59909,37 грн, пеню у розмірі 83109,57 грн, судовий збір у розмірі 28283,64 грн.

Позивач вказує, що судом встановлено наявність у ТОВ Лаван зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному умовами Договору.

Також судом встановлено, що за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 30.06.2024 ТОВ Лаван на виконання умов Договору повинно було сплатити за оренду землі 762665,28 грн та 2356970,37 грн відповідно.

Таким чином, на момент звернення до суду із даним позовом вже наявні висновки суду у справах № 916/3266/22 та № 916/3666/24 про стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до Договору щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 47, корпус 4, за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 30.06.2024.

Позивач зазначає, що з липня 2024 року ТОВ Лаван продовжує не виконувати обов`язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 2676563,99 грн.

Згідно із витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.01.2024 № НВ-5100118852024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:05:001:0017 загальною площею 2,3737 га складає 27654139,27 грн.

Враховуючи зазначене, орендна плата розрахована наступним чином:

Орендна плата за 2024 розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 1382706, 96 грн, а саме: 27654139,27 грн*5 % = 1382706, 96 грн.

1382706, 96 грн/12 міс. = 115225,58 грн (щомісячно).

Орендна плата за 2025 розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексації складає 1548631,80 грн, а саме: 27654139,27 грн*5 % = 1382706, 96 грн.

1382706, 96 грн*1,12 (інд. 2024) = 1548631, 80 грн (орендна плата за 2025).

1548631,80 грн /12 міс. = 129052,65 грн (щомісячно).

Орендна плата за 2026 розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексації складає 1672522,34 грн, а саме: 1548631,80 грн*1,08 (інд. 2025) = 1672522, 34 грн (орендна плата за 2026).

1672522,34 грн /12 міс. = 139376,86 грн (щомісячно).

З урахуванням викладеного Департаментом архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради розраховано заборгованість ТОВ Лаван за Договором у період з 01.07.2024 по 31.01.2026 у розмірі 2379362,14 грн.

Крім того, у зв`язку з невиконанням умов Договору ТОВ Лаван нараховано 3 % річних від простроченої суми у розмірі 52311,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 142704,57 грн та пеню у розмірі 102185,77 грн.

Також, внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати Департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ТОВ Лаван направлено претензію від 09.09.2025 № 01-12/731 щодо необхідності сплатити заборгованість за Договором. Втім, заборгованість залишається непогашеною.

Таким чином, ТОВ «ЛАВАН» у період з 01.07.2024 по 31.01.2026 не виконано належним чином обов`язок за Договором щодо сплати орендної плати, що зумовило звернення Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі № 916/3666/24, яке набрало законної сили 27.05.2025 з урахуванням постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, задоволено позовну заяву Одеської міської ради та вирішено стягнути з ТОВ Лаван на користь Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 2088115,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 125836,40 грн, 3% річних у розмірі 59909,37 грн, пеню у розмірі 83109,57 грн, судовий збір у розмірі 28283,64 грн.

Статтею 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, при розгляді справи № 916/3666/24, господарський суд, встановив, що 23.02.2018 між Одеською міською радою та ТОВ Лаван було укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, за умовами якого Одеська міська рада передала відповідачу в оренду земельну ділянку, за користування якою ТОВ Лаван зобов`язалось сплачувати орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки на рік. Предметом заявлених позовних вимог було стягнення орендної плати за договором оренди від 23.02.2018 у розмірі 2088115,03 грн за період з 01.09.2022 до 30.06.2024.

Таким чином, в силу ст. 75 ГПК України у даній справі не підлягають доказуванню обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати орендної плати за договором оренди від 23.02.2018.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель №1378-IV від 11.12.2003 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Предметом заявлених Одеською міською радою позовних вимог до ТОВ Лаван є вимоги про стягнення орендної плати за договором оренди від 23.02.2018 у розмірі 2379362,14 грн за період з 01.07.2024 до 31.01.2026.

Розрахунок орендної плати за 2024 рік був визначений із урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягу № НВ-5100118852024, сформованого станом на 26.01.2024.

Розрахунок орендної плати за 2025 рік був визначений позивачем шляхом індексації нормативної грошової оцінки за 2025 рік.

Розрахунок орендної плати за 2026 рік був визначений позивачем шляхом індексації нормативної грошової оцінки за 2026 рік.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок орендної плати, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого Одеською міською радою розрахунку.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення орендної плати за період з 01.07.2024 до 31.01.2026 у розмірі 2379362,14 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2024 до 31.01.2026 у розмірі 2379362,14 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 102185,77 грн, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідач у спірний період з 01.07.2024 по 31.01.2026 неналежним чином виконував обов`язок щодо своєчасної сплати орендної плати, через що відповідно до наданого до позову розрахунку його заборгованість з орендної плати становить 2379362,14 грн.

Суд враховує, що оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачеві на підставі п. 4.7. Договору пеню у розмірі 102185,77 грн.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.7. Договору оренди встановлено, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Суд звертає увагу, що податкове законодавство визначає порядок обчислення та сплати податків, включаючи орендну плату за землю, а також відповідальність за порушення податкових зобов`язань.

Відповідно за приписами 129.4. статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені передбачається за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Суд зазначає, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №917/1188/2012 (№826/1291/17) (провадження №11-1317апп18)).

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі ті, де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.

Отже, оренда землі комунальної власності здійснюється на підставі цивільно-правового договору оренди, що укладається відповідно до норм ЦК України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі.

Суд зауважує, що між сторонами існують договірні, а не контролюючі правовідносини, що виникли з договору оренди землі, в якому сторони погодили, в тому числі, відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді сплати пені з відсилкою про її нарахування відповідно до Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що положення пункту 4.7. Договору, згідно з яким пеня нараховується у розмірі, визначеному Податковим кодексом України, не позбавляє орендодавця (міську раду) права звертатися до суду з позовом про стягнення цієї пені, оскільки така домовленість сторін прямо відсилає до розміру, визначеного Податковим кодексом України, як до критерію для розрахунку розміру санкції і не змінює суті зобов`язання як господарського.

Тобто така домовленість сторін у договорі означає застосування відповідного критерію ставки пені, визначеної податковим законодавством, до договірного зобов`язання. Вона не означає перетворення самого зобов`язання на публічно-правове і не позбавляє орендодавця, як сторони договору, права самостійно звертатися до суду з вимогою про стягнення відповідних сум.

Отже, суд констатує, що позивач як орендодавець не діє в межах повноважень контролюючого органу, а реалізує свої цивільно-правові права як сторона договору оренди землі. Відтак, він має право нараховувати та стягувати пеню в порядку, визначеному договором, якщо розмір останньої відсилає до методики, встановленої Податковим кодексом України.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, приписи статті 129 Податкового кодексу України у цій частині підлягають застосовуванню до таких договірних правовідносин, оскільки саме на них відсилає положення укладеного між сторонами договору.

Позивачем здійснено нарахування пені в загальній сумі 102185,77 грн із застосуванням розміру та строків відповідно до Податкового кодексу України 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Вказане свідчить про те, що позивач, діючи не як контролюючий орган, а як сторона договору, правомірно нарахував пеню відповідно до погоджених умов договору, з урахуванням обраного сторонами методу розрахунку, а саме ставки пені, визначеної в пункті 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Перевіркою вказаного розрахунку встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 4.7. Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування.

Розрахунок є арифметично правильним, контррозрахунку до суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 102185,77 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 142704,57 грн та суми 3% річних у розмірі 52311,51 грн, суд дійшов до таких висновків.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо здійснення орендних платежів, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 52311,51 грн та інфляційні втрати на загальну суму 142704,57 грн.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум інфляційних втрат та 3% річних, вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 142704,57 грн, а також сума 3% річних у розмірі 52311,51 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Одеською міською радою позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заяви ТОВ Лаван про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців, суд дійшов до таких висновків.

Як слідує з матеріалів справи, представником відповідача було подано заяву, відповідно до якої відповідач просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2378/26 строком на 12 місяців пропорційними рівними частками зі сплатою заборгованості щомісячно.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, зважаючи на фінансовий стан відповідача та матеріальні інтереси обох сторін, те, що виконання рішення суду у цій справі одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для відповідача, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність усіх суб`єктів господарювання, а отже прямо впливає на сторони спору, а також беручи до уваги те, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем, те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків, та/або погіршення свого матеріального стану, дотримання балансу інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.

На підтвердження існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі, ТОВ Лаван було надано суду податкову звітність за 2024-2025 роки, а також фінансову звітність за 2024-2025 роки.

Відповідно до статті 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, на які посилається Скаржник).

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Так, у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Отже, необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси Позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін.

Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у та розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання рішення суду.

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, суд дійшов висновку, що негайне виконання судового рішення може призвести до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН", що, у свою чергу, унеможливить досягнення мети судового захисту та позбавить позивача можливості отримати належні виплати. Надання розстрочки на 12 місяців забезпечує стабільний графік погашення заборгованості, який сприяє поступовому виконанню зобов`язань відповідачем.

Таким чином, задовольняючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, суд забезпечує оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів.

Окрім цього, суд зазначає, що визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про можливість надання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН" розстрочки виконання цього рішення на 12 місяців, крім відшкодування відповідачем сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з цим позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 47; код ЄДРПОУ 38016682) заборгованість за договором оренди землі у розмірі 2379362,14 грн, інфляційні втрати у розмірі 142704,57 грн, 3% річних у розмірі 52311,51 грн та пеня у розмірі 102185,77 грн, на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) за наступними реквізитами: Одеська міська ТГ, отримувач ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA468999980334129812000015744, код класифікації доходів бюджету 18010600 орендна плата з юридичних осіб.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВАН" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 47; код ЄДРПОУ 38016682) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 32118,77 грн, на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA198201720344290213000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2026 у справі № 916/2378/26 в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 2676563,99 грн, строком на 12 місяців, наступним шляхом:

- до 15.11.2026 сплатити 223047,10 грн;

- до 15.12.2026 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.01.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.02.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.03.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.04.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.05.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.06.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.07.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.08.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.09.2027 сплатити 223046,99 грн;

- до 15.10.2027 сплатити 223046,99 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 26.10.2026.

Суддя Нікітенко С.В.