Постанова № 140912851, 20.10.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1489/26

Провадження № 3/131/397/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р. м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., за участю секретаря судових засідань Яременко Г.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Діденко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області матеріали, які надійшли від ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого по

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

24 серпня 2026 року о 07 год. 48 хв. по вул.Павлівська в с. Павлівка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував електровелосипедом FADA, б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису (нагрудний відео реєстратор №№853534, 798390), чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчинення вищевказаного адмінправопорушення не визнав. Вказав, що для того щоб керувати таким електровелосипедом, як FADA з потужністю 500Вт, про що вказано в технічних його характеристиках, посвідчення водія не потрібно, тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що транспортний засіб, яким він керував насправді є велосипедом з електричним приводом, а тому кваліфікація дій підпадає під ч. 3 ст. 127 КУпАП.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Діденко Н.П., просила провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зокрема представник вказала, що ОСОБА_1 здійснював рух, не електроскутером, як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, а електровелосипедом «ТМ FADA», який не є механічним транспортним засобом та не є мопедом, є електровелосипедом із потужністю двигуна до 500 Вт.

Чинним законодавством не передбачено обов`язок водія велосипеду з електродвигуном потужністю до 3 кВт згідно ПДР отримувати посвідчення водія, а отже така особа не може вважатися водієм в розуміння ст.130 КУпАП. Під час зупинки ОСОБА_1 поліцейські самі вказали нате, що посвідчення водія на даний транспортний засіб не потрібно. Тобто, на думку захисника, за відсутності статусу «водія транспортного засобу» у розумінні ПДР норми ст.130 КУпАП у даному випадку не підлягають застосуванню.

Зважаючи на технічні характеристики транспортного засобу (електровелосипеда) та положення чинного законодавства України, особа, яка керує таким пристроєм за відсутності ознак механічного транспортного засобу, що підлягає обов`язковій державній реєстрації в сервісних центрах МВС як мопед чи мотоцикл з відповідною категорією, не є суб`єктом правопорушення за ст.130 КУпАП, оскільки остання ст.130 КУпАП поширюється на водіїв саме транспортних засобів. На момент зупинки транспортний засіб використовувався як велотранспорт.

Вважає, що в даному випадку поліцейські мали скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 саме за ч.3 ст.127 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує велосипедом у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідивши наявні у справах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, взявши до уваги пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його представника, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.

Згідно з вимогами статей 245,251,252,280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не можуть мати наперед встановлену силу.

З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 753614 від 24.08.2026 року слідує, що 24 серпня 2026 року о 07 год. 48 хв. по вул.Павлівська в с. Павлівка Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 керував електроскутером FADA, б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису (нагрудний відео реєстратор №№853534, 798390), чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Пунктами 2,6 розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Дії ОСОБА_1 , що полягали у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, суперечили вказаним вимогам.

Також, суд враховує і рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'HalloranandFrancis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02), де Суд наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, яких необхідно дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.

Огляд особи, яка керувала, зокрема, транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 (далі по тексту - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Аналогічні приписи містять пункти 2, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі по тексту Інструкція).

Дослідивши письмові матеріали та відеозаписи, а також з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку дослідженим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 № 753614, складеного поліцейським ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Бондарчуком Д.Л. 24.08.2026 о 08 год. 52 хв. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яким зафіксовано вищевказані обставини події;

- даними направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким огляд ОСОБА_1 для встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я не проводився в зв`язку із відмовою;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 для встановлення стану сп`яніння в зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, виражене тремтіння пальців рук) на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів не проводився в зв`язку із відмовою останнього від проходження відповідного огляду;

- даними копії постанови, серії ЕНА №7769472 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної 24.08.2026 року поліцейським ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Бондарчуком Д.Л., згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КупАП;

- даними відеозапису з нагрудної бодікамери уповноваженого працівника поліції (відеореєстратору) від 24 серпня 2026 року за №853534, який був безпосередньо досліджений судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я. Відеозапис, який є безперервним та повністю фіксує зупинку електровелосипеда під керуванням ОСОБА_1 , неодноразову пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та фактичну відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляд.

Пояснення водія ОСОБА_1 на відеозапису та в судовому засіданні, що він не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, однак не проходив його так як у нього не має такого обов`язку його проходити скільки він керував електровелосипедом, для керування яким не потрібне посвідчення водія, суд оцінює як такі, що не спростовують його вини, оскільки на відеозапису чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 ніяких активних дій щодо цього не вчиняв, на пропозицію поліцейського пройти огляд на місці зупинки транспортногозасобу не реагував.

Як вбачається з відеозапису, від першого повідомлення поліцейським ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння (07:50:30) до початку складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (08:27) пройшло більше 30 хвилин, весь цей час з певною періодичністю поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я. Проте водій ОСОБА_1 не вчиняв ніяких дій для реалізації свого обов`язку, передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, що суд розцінює як пасивну форму відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду. Крім того, в ході спілкування ОСОБА_1 повідомляв працівників полліції про те, що напередодні вживач спиртні напої.

Суд звертає увагу на те, що особа, яка підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, повинна не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.

При цьому суд звертає увагу, що пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює обов`язок, а не право водія пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків з цього (брак часу, небажання водія, неприбуття адвоката тощо) Правила дорожнього руху не містять. У разі ухиляння водія від проходження огляду з тих чи інших підстав, правоохоронці позбавлені процесуальної можливості застосовувати стосовно водія заходи примусу, спрямовані на проведення такого огляду чи доставлення особи до закладу охорони здоров`я.

Вказані докази судом приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів у справі не вбачається.

Під час розгляду справи не здобуто доказів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, аналіз перевірених і оцінених доказів переконують суд, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, винуватість його у порушенні п.2.5 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена, його дії кваліфіковано вірно і він повинний нести адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що оскільки законодавством не передбачено обов`язок водія велосипеду з електродвигуном потужністю до 3 кВт згідно ПДР отримувати посвідчення водія, тому така особа не може вважатися водієм в розуміння ст.130 КУпАП суд оцінює критично, а також вважає їх хибним трактування відповідних положень закону та ПДР України.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 ПДР.

Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

У ПДР України відсутнє визначення «електровелосипед» або скутер (електомопед), разом з тим, аналізуючи визначення "транспортний засіб", можна дійти висновку, що «електровелосипед» (електромопед) відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки призначений для перевезення людей, а ОСОБА_1 використовував його саме з цією метою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 використовував електровелосипед, як транспортний засіб, останній, повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування з додержанням вимог ПДР України.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електровелосипед, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

Суд зауважує, що за диспозицією ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом цього правопорушення є водії транспортних засобів та судноводії.

Тобто, в КУпАП є поняття транспортний засіб, а не механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що КУпАП визначає відповідальність за порушення ПДР інших учасників дорожнього руху до яких відносить осіб, які керують велосипедами, гужовими повозками, погоничів тварин, в тому числі і в стані сп`яніння ст. 127 КУпАП, однак при цьому виокремлює відповідальність водіїв транспортних засобів, судноводіїв відповідальність яких передбачена ст. 130 КУпАП.

Поняття велосипеда міститься в п. 1.10 ПДР України де велосипед- транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому, а велосипедистом є особа, яка керує велосипедом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про дорожній рух», велосипед це транспортний засіб не обладнаний двигуном.

Відповідно до наданого стороною захисту посібника з експлуатації електровелосипедів ТМ FADA інформація про нього викладена на сайті одного із дилерів http:// mot-o.com/. У відповідному розділі даного сайту вказані технічні характеристики електровелосипеду ТМ FADA, зокрема зазначено, що він має: споряджену масу 43 кг. (без водія та вантажу), вантажність - 120 кг., двигун - інтегрований у заднє колесо безщітковий електродвигун постійного струму. Потужність двигуна 500 Ватт, максимальна швидкість руху на електротязі 26 км/год.

Згідно з визначенням, що міститься в п.1 ч.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, велосипед з електродвигуном FADA, це низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб який не являється велосипедом, в розумінні ПДР та Закону, не дивлячись на можливість, в разі аварійної ситуації чи задля економії електроенергії час від часу використовувати мускульну силу, через що у цьому випадку ОСОБА_1 являється водієм саме транспортного засобу, тобто суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В іншому випадку, в разі погодження з позицією правопорушника, можна було б стверджувати, що керування автомобілем з вимкнутим двигуном за інерцією чи при буксируванні на гнучкому щепленні це також не є керуванням транспортним засобом, що вочевидь суперечить ПДР України.

Таким чином, висловлені стороною захисту доводи мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст.23,33 КУпАП, суд враховує конкретні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, у відповідності до ст. 34 КУпАП, судом не встановлено. Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за адміністративне правопорушення, у відповідності до ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

На підставі положень ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу правопорушника, ступеня вини, відсутності обставин, що обтяжують та пом`якшують його відповідальність, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП основне адміністративне стягнення у виді штрафу та додаткове у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Саме таке стягнення, на думку суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення як порушником, так і іншими особами нових правопорушень, повністю відповідає меті його застосування та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Крім того, згідно вимог Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 268, 283-284, 287, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 17000,00грн. /сімнадцять тисяч гривень/, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для стягнення (сплати) штрафу: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Іллінці/21081300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA418999980313080149000002001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Реквізити для стягнення (сплати) судового збору: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Іллінці /22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA518999980313121206000002780, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 308 КУпАП).

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (ч. 2 ст. 308 КУпАП).

Строк звернення постанови судді до виконання становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складений та оголошений 23 жовтня 2026 року.

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК