Ухвала суду № 140912101, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/13070/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., дослідивши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» (вул. Симоненка, буд. 4, кв. 188, м. Тернопіль, 46016; ідентифікаційний код 38535484)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тахіі» (вул. Мілютенка, буд. 50, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 41311297)

про стягнення 62 000 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімп Транс» (далі за текстом - ТОВ «Ексімп Транс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тахіі» (далі за текстом - ТОВ «Тахіі», Відповідач) про стягнення 62 000 грн заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Разовим договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №О-12-8821 від 18.08.2026 транспортного експедитування вантажних перевезень від 18.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Водночас, судом встановлено, що 15.10.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшли додаткові пояснення, до яких додано докази сплати на користь Позивача 62 000 грн.

Враховуючи відсутність заперечень Позивача в частині наданих Відповідачем доказів, суд дійшов висновку необхідності вирішення питання закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Дана правова позиція викладена у постанові ОП КЦС ВС від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20.

Суд зазначає, що позовна заява зареєстрована Господарським судом міста Києва 13.10.2026.

Із наданих Відповідачем доказів вбачається, що оплати на користь Позивача здійснено 14.10.2026 згідно платіжних інструкцій: № 10172 на суму 12 000 грн, № 10178 на суму 20 000 грн, № 10161 на суму 30 000 грн.

Відтак, фактична сплата боргу, який є предметом даного спору Відповідачем сплачено на наступний день як Позивачем подано до суду позов в силу чого суд дійшов висновку закрити провадження у справі.

Разом з тим, частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання сторони судом наразі не вбачається підстав для вирішення питання повернення судового збору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що стаття 130 ГПК України містить спеціальне регулювання розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі. Вирішення питання про можливість відшкодування позивачу понесених ним витрат у такому випадку залежить від обставин, які спричинили припинення існування предмета спору, та від наявності визначених частиною третьою статті 130 ГПК України умов для покладення цих витрат на відповідача.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 сформульовано висновок щодо застосування частини третьої статті 130 ГПК України у випадку закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Верховний Суд зазначив, що терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Об`єднана палата також вважає, що при застосуванні частини 3 статті 130 ГПК у разі закриття судом провадження за відсутності предмета спору (на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України) немає значення, ким саме було ініційоване питання про закриття провадження - сторонами, зокрема позивачем, чи судом.

Суд зауважує, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення.

Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Суд зазначає, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, із наведеного висновку Верховного Суду вбачається, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору не виключає можливості застосування частини третьої статті 130 ГПК України, однак для стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача необхідно встановити, що після пред`явлення позову вимоги позивача були задоволені відповідачем і внаслідок такого задоволення позивач перестав підтримувати заявлені вимоги та припинив існувати предмет спору. Сам факт закриття провадження у справі не створює права позивача на відшкодування понесених ним витрат за рахунок відповідача.

Так, враховуючи положення частини 3 та 6 статті 130 ГПК України та з метою актуалізації питання відшкодування витрат Позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи закриття провадження у справі, судом наразі не здійснюється розподіл таких витрат.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 та статтею 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 910/13070/26 - закрити.

Ухвала набрала законної сили 26.10.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали підписано: 26.10.2026

Суддя Антон ПУКАС