Рішення № 140912028, 13.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 914/1599/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Національної спілки архітекторів України, м. Київ

до 1. Кабінету Міністрів України, м. Київ

2. Фонду державного майна України, м. Київ

3. Львівської обласної ради, м. Львів

4. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України, м. Львів

за участю Львівської обласної прокуратури, м. Львів

про скасування рішення та припинення права власності, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1: Кокиза Н.В. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-2: Хайновський О.О. (в порядку самопредставництва);

від відповідача-3: не з`явились;

від відповідача-4: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

від прокуратури: Кульчицький Є.В. (прокурор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2024 року Національна спілка архітекторів України (позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Величко А.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 №32853655 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1113551946101 за Львівською обласною радою;

- припинення права власності нерухомого майна - будівлі (будинку) за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 року позовну заяву Національної спілки архітекторів України передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 року матеріали справи №914/1599/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

07.08.2024 року позивачем подано до суду заяву в порядку ст. 42 Господарського процесуального кодексу України та викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Величко А.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 №32853655 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1113551946101 за Львівською обласною радою;

- припинення права власності Львівської обласної ради на нерухоме майно - будівлі (будинку) за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівську обласну організацію Національної спілки архітекторів України та призначено підготовче засідання на 22.10.2024.

26.08.2024 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання про залишення позову без руху та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідачем-3 зазначено, що право власності за радою зареєстровано на підставі п. 20 ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення №987 від 09.07.2009 року, яке є неоскарженим. Також відповідач-3 вказав, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно не відновлять прав позивача, оскільки спосіб захисту позивачем обраний невірно.

27.08.2024 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.08.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну, в якому зазначено, що спірне приміщення, в переліку майна, яке має бути передано у користування позивачу, не значиться, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №1474 від 27.09.2000 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.09.2024 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно постанови КМУ №1058 від 10.07.1998, з наступними змінами, спірне приміщення значиться як комунальне, а не державне, на чому наполягає позивач. Водночас спірна будівля знаходиться в межах історичного ареалу центральної частини м. Львова, яка внесена до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

20.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій вказано, що відповідно до Рішення Львівської обласної ради депутатів трудящих від 24.11.1956 №1074 спірне майно передано позивачу в довгострокове орендне користування. Після розпаду СРСР, згідно постанови КМУ №311 від 05.11.1991 спірна будівля відійшла до загальнодержавної (республіканської) власності, оскільки вона не ввійшла до затвердженого цією постановою переліку державного майна. На виконання Указу Президента України від 09.03.1994 №16/94-рп зобов`язано КМУ розглянути питання передачі творчим спілкам у власність або безоплатне користування будинків і приміщень, які займають творчі спілки. У 1997 році згідно абзацем 5 статті 21 ЗУ «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» спірна будівля була зарахована до майна Національної спілки архітекторів України. Відповідно до абзацу 6 пункту 3 Розділу «Прикінцеві положення» цього закону зобов`язано КМУ та Фонд державного майна України забезпечити передачу у власність Спілці архітекторів спірної будівлі, про цього вказані державні органи не вчинили. Позивач наголосив, що будівля мала бути передана виключно до власності Національної спілки архітекторів України.

08.10.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-3 про залишення позову без руху.

16.10.2024 до суду від представника Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та пояснення. В поясненнях третьою особою зазначено, що КМУ разом із Фондом державного майна України мали забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно спілкам, проте, цього вчинено не було. Унаслідок того, що Львівською обласною радою незаконно набуто право власності на об`єкт нерухомості це позбавило позивача можливості права володіння та користування цим майном. Право власності на спірне майно у позивача виникло на підставі вимог ЗУ «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» №554/97-ВР.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.10.2024 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.

В підготовчому засіданні 22.10.2024 судом було залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-3 про залишення позову без руху, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, про що оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання, та оголошено перерву до 10.12.2024.

25.11.2024 до суду від позивача надійшла заява з клопотанням про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання 10.12.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці. Наступне засідання призначено на 04.02.2025 о 11:45 год.

20.01.2025 до суду від Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України надійшла заява про участь представника Седлецького І.Г. та керівника Шеремети М.Д. в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.01.2025 до суду від Львівської обласної прокуратури надійшла заява про вступ у справу.

27.01.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, відповідь на відзив відповідача-2, відповідь на відзив відповідача-3, пояснення та заперечення щодо заяви прокурора про вступ у справу. У відповідях на відзиви позивач, окрім раніше зазначеного в своїх поясненнях, вказав, що прийняття рішення №987 від 09.07.2009 року було здійснено всупереч абзацу 5 частини 2 статті 2, абзацу 2 частини 1 статті 4 ЗУ «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», оскільки не було прийнято рішення КМУ про передачу цього об`єкту з державної в комунальну власність. Державний реєстратор здійснюючи реєстрацію права власності Львівської обласної ради не вчинив дії встановлені абзацем 1 пункту 3 частини 3 статті 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і здійснив реєстрацію лише на підставі свідоцтва про право власності, виданого до 01.01.2013 року, за відсутності документу про зареєстроване право власності на об`єкт та рішення КМУ про передачу цього об`єкту з державної у комунальну власність.

В підготовчому засіданні 04.02.2025 судом було задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про вступ у справу та запропоновано надати письмові пояснення, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, про що оголошено відповідні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 25.03.2025.

10.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення заяви прокурора про вступ у справу, зауваження щодо протоколу судового засідання від 04.02.2025 та клопотання щодо оформлення окремим документом протокольної ухвали від 04.02.2025 про задоволення заяви Львівської обласної прокуратури про вступ у справу.

11.02.2025 до суду від третьої особи надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 враховано зауваження Національної спілки архітекторів України щодо протоколу судового засідання від 04.02.2025 у справі №914/1599/24.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 задоволено заяву Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26.02.2025 до суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання позивача про повернення заяви прокурора про вступ у справу.

12.03.2025 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про пропуск позивачем строку позовної давності. Також прокурором зазначено, що первинними правовими підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну є приписи Закону Української РСР «Про власність», а також постанова КМУ № 311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991. При цьому, наявні у матеріалах справи розпорядження представника президента не можуть вважатися доказом набуття (виникнення) права власності у позивача, оскільки у особи не виникає відповідне цивільне право. Факт приналежності спірного майна до комунальної власності підтверджений належними та допустимими доказами, а право власності на спірне майно у позивача взагалі не існувало. Також прокурором зазначено, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки рішення сесії та свідоцтво про право власності є чинними і не оскаржувались.

20.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі (в новій редакції), а також про залишення без розгляду його клопотання про витребування доказів в Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

24.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до клопотання про повернення заяви прокурора про вступ у справу та заява про виправлення описка у клопотанні позивача про повернення заяви прокурора про вступ у справу, а від відповідача-3 - заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.

24.03.2025 року від відповідача-3 до суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

В засіданні 25.03.2025 судом, без оформлення окремого документа, постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо оформлення судом окремим документом протокольної ухвали від 04.02.2025 року про задоволення заяви прокурора про вступ у справу. Окрім того, судом частково задоволено клопотання позивача про витребування документів з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради. Також, в засіданні відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення заяви прокуратури про вступ у справу. В справі оголошено перерву до 27.05.2025 року.

14.04.2025 до суду від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради надійшли витребувані судом документи.

19.05.2025 року від позивача до суду надійшли пояснення, в яких, окрім раніше зазначеного, викладено, що для державної реєстрації виникнення прав на нерухоме майно разом із заявою про державну реєстрацію прав мали подаватися документи про правочин щодо такого об`єкта нерухомого майна чи інші документи, що свідчать про встановлення речового права, поряд з цим такі документи були відсутні під час реєстрації за відповідачем-3 права власності на об`єкт нерухомості.

Засідання 27.05.2025 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці.

Ухвалою від 23.05.2025 року засідання в справі призначено на 08.07.2025 року.

07.07.2025 року від відпоідача-3 до суду надійшла заява про застосування спливу строку позовної давності.

07.07.2025 року від позивача до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що будівля передана позивачу в оренду як об`єкт державної, а не комунальної власності, оскільки майно громадських організацій колишнього СРСР після проголошення незалежності України отримало статус державного майна.

Також, 07.07.2025 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони, до набрання законної сили судовим рішенням в справі №914/1599/24, Львівській обласній раді та Обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно" вчиняти дії щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, у тому числі і дії, спрямовані на припинення безстрокового та безоплатного користування Національною спілкою архітекторів України цією будівлею.

В засіданні 08.07.2025 року судом, без постановлення окремого документу, було витребувано від Фонду державного майна України та Львівської обласної ради додаткових документів. Також сторонам було запропоновано подати до суду пояснення щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову. Засідання було відкладено до 19.08.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви Національної спілки архітекторів України про забезпечення позову.

21.07.2025 року до суду від відповідача-2 надійшли пояснення, в яких зазначено, що постановою КМУ №1058 від 10.07.1998 визначено, що спірне майно є комунальною власністю і комунальна форма власності зареєстрована за ініціативою Львівської обласної ради.

18.08.2025 року від відповідача-3 до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що постановою КМУ №1058 спірне майно визначене як комунальне, і в подальшому право власності на яке оформлене на підставі рішення №987 від 09.07.2009 та свідоцтва про право власності.

В підготовчому засіданні 19.08.2025 судом було оголошено перерву до 14.10.2025.

22.09.2025 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Підготовче засідання 14.10.2025 не відбулося у зв`язку з надходженням сигналу "Повітряна тривога" у місті Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 наступне засідання у справі призначено на 09.12.2025 о 11:15 год.

22.10.2025 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2026.

13.01.2026 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2026 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.02.2026 року від ТОВ «Телеканал Правда Тут Львів» до суду надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозйомки в судовому засіданні.

16.02.2026 року від порталу новин «Leopolis.news» до суду надійшло клопотання про надання дозволу на проведення відеозйомки в судовому засіданні.

17.02.2026 року від позивача до суду надійшло вступне слово.

В засіданні 17.02.2026 року в справі оголошено перерву до 14.04.2026 року.

18.02.2026 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.03.2026 до суду від представника Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.03.2026 до суду від представника Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 14.04.2026 року в справі було оголошено перерву до 23.06.2026 року.

15.04.2026 до суду від представника Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.06.2026 року від позивача до суду надійшла заява про вступ у справу новго представника.

15.06.2026 до суду від представника позивача та Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 задоволено заяву позивача та Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В засіданні 23.06.2026 року в справі оголошено перерву до 11.08.2026 року.

23.06.2026 до суду від представника Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в Господарському суді Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви Львівської обласної прокуратури.

29.06.2026 до суду від представника Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 задоволено заяву Львівської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.08.2026 до суду від представника Львівської обласної ради надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2025 задоволено заяву Львівської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.08.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

В засіданні 11.08.2026 року в справі оголошено перерву до 13.10.2026 року.

13.08.2026 до суду від представника Львівської обласної ради та Львівської обласної прокуратури надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2025 задоволено заяву Львівської обласної ради та Львівської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 13.10.2026 року судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві зазначено, що рішенням Львівської обласної ради депутатів трудящих від 24.11.1956 року №1074 «Про передачу пам`ятника архітектури б. Порохової башти в м. Львові по вул. Радянській №11 в довгострокову оренду Львівському відділенню спілки архітекторів» вирішено дозволити обласному відділу в справах будівництва та архітектури провести роботи по внутрішній реконструкції будинку б. Порохової башти під «Будинок архітектора» за рахунок спецкоштів з частковою участю спілки архітекторів та скласти з ним договір на довгострокову оренду приміщення.

Позивач зазначає, що у результаті проведеної реконструкції був зведений дах, влаштовані приміщення вхідного вестибюлю та кафе на першому поверсі, фойє, виставкового залу, бібліотеки та приміщень адміністрації на другому поверсі, актового залу та офісного приміщення на третьому поверсі. Фінансування реконструкції, за твердженнями позивача, здійснено:

- за рахунок спеціальних коштів відділу у справах будівництва та архітектури Львівського облвиконкому, що використовувалися на відбудову зруйнованих пам`яток архітектури (загальнобудівельні роботи) 200 тисяч радянських рублів;

- за рахунок коштів спілки архітекторі УРСР - 150 тисяч радянських рублів.

Урочисте відкриття Львівського будинку архітектора відбулось 09 травня 1959 року.

В подальшому, відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою затверджено перелік державного майна України яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Вказаною постановою визначено, що:

- розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів;

- розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів;

- передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 №285 (285-80-п) "Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (ЗП УРСР, 1980, №5, ст. 43), з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Постановою Верховної Ради України №2268-ХІІ від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» встановлено до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об`єктів до 1 травня 1992 року.

Розпорядженням Президента України від 09.03.1994 року №16/94-рп «Про деякі заходи щодо розвитку національної культури» визначено Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям розглянути в установленому порядку питання щодо передачі творчим спілкам у власність або у безстрокове безоплатне користування будинків і приміщень, які займають творчі спілки, їх відділення на місцях.

Розпорядженням Представника Президента України №507 від 31.05.1994 року на виконання Розпорядження Президента України від 09.03.1994 року №16/94-рп передано Львівській організації спілки архітекторів України в безоплатне користування будівлю колишньої Порохової вежі по вул. Підвальній, 4 у м. Львові.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» джерелами формування майна і коштів творчих спілок є, зокрема, майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур (ст. 21 вказаного Закону).

Прикінцевими положеннями Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» встановлено Кабінету Міністрів України у двомісячний строк, разом із Фондом державного майна України, забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам (Всеукраїнській музичній спілці, Спілці архітекторів України, Спілці дизайнерів України, Спілці журналістів України, Спілці кінематографістів України, Спілці композиторів України, Спілці майстрів народного мистецтва України, Спілці письменників України, Спілці театральних діячів України, Спілці фотохудожників України, Спілці художників України), яке було в їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" (п. 3 прикінцевих положень вказаного Закону).

Указом Президента України №913/2000 від 24.07.2000 року «Про державну підтримку національних творчих спілок» постановлено Фонду державного майна України завершити у 2000 році передачу національним творчим спілкам України у власність або безстрокове користування нерухоме майно, яке було у їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України".

Як зазначає позивач, Кабінет Міністрів України та Фонд державного майна України не виконали зобов`язання, встановлені Законом України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» та Указом Президента України №913/2000 від 24.07.2000 року «Про державну підтримку національних творчих спілок», що і стало підставою для звернення до суду, оскільки об`єкт нерухомого майна (будівля за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4) має бути зарахованим лише виключно до майна (власності) Національної спілки архітекторів України.

Втім, як зазначає позивач, рішенням Львівської обласної ради №987 від 09.07.2009 «Про оформлення свідоцтва про право спільної власності територіальних громад Львівської області на нежитлові приміщення та споруди» оформлено право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської ОР на об`єкти нерухомого майна, зокрема, на адміністративну будівлю, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.

В подальшому рішенням державного реєстратора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Величко А.С. було проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2016 №32853655 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1113551946101 за Львівською обласною радою.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вказане рішення про державну реєстрацію, у зв`язку з відсутністю документу про зареєстроване право власності на об`єкт та відсутністю рішення КМУ про передачу спірного об`єкту з державної у комунальну власність.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що згідно постанови КМУ №1058 від 10.07.1998, з наступними змінами, спірне приміщення значиться як комунальне, а не державне. При цьому спірна будівля знаходиться в межах історичного ареалу центральної частини м. Львова, яка внесена до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що спірне приміщення, в переліку майна, яке має бути передано у користування позивачу, не значиться, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №1474 від 27.09.2000 року.

Відповідач-3, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що право власності за радою зареєстровано на підставі рішення №987 від 09.07.2009 року, яке є неоскарженим, та на підставі п. 20 ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно не відновлять прав позивача, оскільки спосіб захисту позивачем обраний невірно. Постановою КМУ №1058 спірне майно визначене як комунальне, тому позовні вимоги є необгрунтованими. Також відповідачем-3 заявлено про сплив строку позовної давності.

Прокурор, в поясненнях по суті спору зазначав, що первинними правовими підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну є приписи Закону Української РСР «Про власність», а також постанова КМУ № 311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991. При цьому, наявні у матеріалах справи розпорядження представника президента не можуть вважатися доказом набуття (виникнення) права власності у позивача, оскільки у особи не виникає відповідне цивільне право. Факт приналежності спірного майна до комунальної власності підтверджений належними та допустимими доказами, а право власності на спірне майно у позивача взагалі не існувало. Також прокурором зазначено, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки рішення сесії та свідоцтво про право власності є чинними і не оскаржувались.

Третьою особою в поясненнях по суті спору зазначено, що КМУ разом із Фондом державного майна України мав забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно спілкам, проте, цього вчинено не було. Унаслідок того, що Львівською обласною радою незаконно набуто право власності на об`єкт нерухомості це позбавило позивача можливості права володіння та користування цим майном. Право власності на спірне майно у позивача виникло на підставі вимог ЗУ «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» №554/97-ВР.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Необхідність обрання саме ефективного способу захисту підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, де вказано, що розглядаючи справу, суд має з`ясувати чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Окрім того, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах справи №914/3261/24 (Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2025, залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду 24.02.2026 року та Постановою Верховного Суду від 14.07.2026 року) встановлено наступне:

«Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 406251510 від 02.12.2024, Львівській обласній раді на праві власності належить адмінбудинок А-3 загальною площею 743,5 м2, за адресою: м. Львів, вулиця Підвальній, 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1113551946101, номер об`єкта в РПВН: 27976781).

Згідно з даними Міністерства культури та інформаційної політики України (Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) (листи №06/15/534 від 17.01.2024 та №06/13/106-55 від 04.12.2024), будинок, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 є пам`яткою культурної спадщини національного значення «Порохова башта», що не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, який перебуває на державному обліку, як пам`ятка архітектури республіканського значення, відповідно до постанови Ради міністрів Української РСР від 24.08.1963 № 970 (охоронний № 336) (т. 1, а.с.110, 121). Вказана пам`ятка є невід`ємною складовою об?єкта всесвітньої спадщини "Львів. Ансамбль історичного центру" (С 865 bis) під назвою "Gunpowder Tower" (Порохова вежа).

Будинок - пам`ятка «Порохова вежа», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 перебуває в оренді Львівської обласної організації НСАУ тривалий час, про що свідчить копія охоронно-орендного договору на використання пам`ятника архітектури від 05.01.2002.

12.03.2019 Львівська обласна рада прийняла рішення № 786 «Про надання в оренду нерухомого майна Львівській обласній організації Національної спілки архітекторів України», яким надано в оренду Львівській обласній організації НСАУ нежитлові приміщення загальною площею 743,5 кв.м у будівлі, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, установивши орендну ставку в розмірі 3% від вартості цих приміщень, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, строком на 1 рік (п. 1 рішення).

28.12.2019 Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Орендодавець) та Львівська обласна організація Національної спілки архітекторів України (Орендар) уклали договір оренди № 79/19 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди від 28.12.2019 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», загальною площею 743,5 кв.м, розміщене за адресою: м.Львів, вул.Підвальна, 4 згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень. Вартість об`єкта оренди визначена станом на 30.11.2019 і становить 16 863 010,00 грн. без ПДВ згідно зі звітом про незалежну (експертну) оцінку, затвердженим наказом Управління майном спільної власності обласної ради від 17.12.2019 № 117-о.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє від 20.12.2019 до 19.12.2020 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після припинення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.п. 8.1, 8.6 договору).

29.09.2020 КП Львівської обласної ради "Нерухомість і майно" (Балансоутримувач) передало Львівській обласній організації НСАУ (Орендар) нежитлові приміщення, загальною площею 743,5 кв.м у будинку № 4 по вул. Підвальній, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень (т. 3, а.с. 193-194).

Договір оренди № 79/19 нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області від 28.12.2019 пролонговувався.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.01.2021 КП Львівської обласної ради "Нерухомість і майно" (Балансоутримувач) передало Львівській обласній організації НСАУ (Орендар) нежитлові приміщення, загальною площею 743,5 кв.м у будинку № 4 по вул. Підвальній.

31.12.2021 Управлінням майном спільної власності Львівської ОР видано наказ №245-н «Про продовження договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 без проведення аукціону», яким продовжено договір оренди від 28.12.2019 № 79/19 з Львівською обласною організацією НСАУ на нежитлові приміщення загальною площею 743,5 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 строком на 5 років.

15.02.2022 на підставі вищезазначеного наказу між Управлінням майном спільної власності Львівської ОР (Орендодавець) та Львівською обласною організацією НСАУ (Орендар) укладено договір № 30/22/2 оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад області. Відповідно до умов даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходиться на балансі Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (Балансоутримувач), загальною площею 743,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 згідно з актом приймання-передачі майна (п. 1.1. договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що майно передається в оренду для розміщення творчої спілки (громадської організації) на площі, що не використовуються для провадження підприємницької діяльності.

Розмір орендної плати за об`єкт встановлюється відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням обласної ради, і становить 780,63 грн. за січень 2021 року без ПДВ. Сума ПДВ становить 156,13 грн. (п. 3.1 договору).

За умовами укладеного договору Орендар взяв на себе зобов`язання використовувати орендоване майно відповідно до його призначення (п. 6.1 договору), а також застрахувати об`єкт оренди (п.п. 6.10, 6.11 договору).

Пунктом 6.20 договору сторони погодили, що Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця передати майно в суборенду, за винятком майна, отриманого без проведення аукціону.

Цей договір укладено строком на 5 років, що діє від 01.01.2021 до 31.12.2025 включно (пункт 8.1 договору).

10.08.2023 Західний офіс Державної аудиторської служби України провів ревізію фінансово-господарської діяльності Управління майном спільної власності Львівської обласної ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2023, про що складено акт № 131303-21/10.

В ході даної перевірки встановлено порушення Львівською обласною організацією НСАУ (Орендар) умов укладеного договору та використання орендованого майна не за цільовим призначенням.

26.09.2023 Комісією з питань проведення інвентаризації та перевірки використання нерухомого майна спільної власності територіальних громад області здійснено періодичний комплексний контроль за виконанням умов договорів оренди та використання орендованого майна, про що складено звіт.

За результатами проведеного контролю за виконанням умов договору оренди № 30/22/2 від 15.02.2022 та використання орендованого майна загальною площею 743,5 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, відповідна комісія встановила, що в приміщенні на площі 33 м2 розташоване кафе, що не відповідає цільовому використанню майна.

Згідно з актом обстеження майна спільної власності територіальних громад області від 01.12.2023, внаслідок вжитих заходів зазначене кафе припинило свою діяльність на цих площах.

Міністерство культури та інформаційної політики України, розглянувши заяву Управління майном Львівської обласної ради від 16.02.2024 № 214 та наданий до неї пакет документів для погодження передачі в оренду частини пам`ятки архітектури національного значення (загальною площею 743,5 кв.м) «Порохова вежа», охоронний № 336, за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 погодило Управлінню майном Львівської ОР передачу в установленому порядку зазначеної частини пам`ятки (загальною площею 743,5 кв.м) в оренду строком до 31.12.2025 шляхом укладення договору оренди із Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України.»

В межах справи №914/1262/16 (Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2016 року, залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду 17.10.2016 року та Постановою Верховного Суду від 14.07.2026 року) встановлено наступне:

«Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2009р. власником адмінбудинку у м. Львові по вул. Підвальна, 4, площею 743,5 кв.м є Львівська обласна рада, форма власності - комунальна (а.с. 17).

На виконання розпорядження Президента України № 16/94р. від 09.03.1994р., будівлю за адресою: м. Львів вул. Підвальна, 4 загальною площею 743,5 кв.м. передано в безоплатне користування Львівській організації спілки архітекторів України на підставі розпорядження представника Президента України Львівської обласної державної адміністрації за № 507 від 31.05.1994р. (під Будинок архітектора) (а.с.57).

В пункті 1.1 Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради, затвердженого рішенням Львівської обласної ради № 33 від 23.06.2006р., зазначено, що Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі Управління) утворюється Львівською обласною радою з метою здійснення повноважень органу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Львівської області (далі спільної власності), його приватизації та оренди (а.с.23-26).

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 Положення про управління майном спільної власності Львівської обласної ради одним із основних завдань Управління є реалізація державної та регіональної політики у сфері управління майном спільної власності, забезпечення надходження коштів в обласний бюджет за рахунок приватизації, надання в оренду майна.

Управління відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень забезпечує в установленому порядку надання в оренду майна (п.п.2.2.10 п. 2.2 Положення).

Згідно наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 13-М від 07.06.2013р. «Про прийняття на баланс КП ЛОР «Нерухомість та майно» будівлі за адресою: м. Львів, вул. Півальна, 4» та відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 17.06.2013р., будівля загальною площею 743,5 кв.м. прийнята на баланс КП ЛОР «Нерухомість та майно».

Як вбачається з актів обстеження нежитлових приміщень будинку № 4 на вул.Підвальній у м. Львові від 26.06.2014р., 26.02.2015р. та 05.03.2015р., складених комісією КП ЛОР «Нерухомість та майно», в нежитлових приміщеннях першого поверху проводились ремонтні роботи Львівською обласною організацією спілки архітекторів України, вказані приміщення зачинені та опломбовані Спілкою. Приміщення другого та третього поверхів (актовий зал) використовуються Львівською обласною організацією спілки архітекторів України.

24.02.2016р. комісія, створена відповідно до наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 102 від 27.11.2013р., провела обстеження нежитлових приміщень будівлі за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, про що складено акт обстеження, затверджений начальником Управління Бандрою М.

За результатами обстеження комісія Управління майном спільної власності Львівської обласної ради встановила, що частину нежитлових приміщень I поверху будинку за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 використовує відповідач для розміщення бару. На вимогу комісії було пред`явлено договір про співпрацю, підписаний в листопаді 2014 року між Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України та ФОП Шевців Л.В.

В акті обстеження від 24.02.2016р. зазначено, що Львівська обласна рада, як власник будівлі за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, та Управління майном спільної власності, як орендар вказаного нерухомого майна, не приймали жодних рішень щодо передачі його в користування, вказане приміщення використовується без жодних правових підстав, всупереч чинним нормативно-правовим документам з питань оренди.».

Отже, рішенням Львівської обласної ради №987 від 09.07.2009 «Про оформлення свідоцтва про право спільної власності територіальних громад Львівської області на нежитлові приміщення та споруди» оформлено право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської ОР на об`єкти нерухомого майна, зокрема, на адміністративну будівлю, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2009р. власником адмінбудинку у м. Львові по вул. Підвальна, 4, площею 743,5 кв.м є Львівська обласна рада, форма власності - комунальна.

Саме на цій підставі, у зв`язку з неправомірною передачею спілці архітекторів в оренду приміщення, в межах справи №914/3261/24 задоволено позовні вимоги Галицької окружної прокуратури міста Львова Львівської області та, зокрема:

- визнано недійсним договір оренди майна, що належить до спільної власності територіальних громад області № 30/22/2 від 15.02.2022, який укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та Львівською обласною організацією Національної спілки архітекторів України,

- зобов`язано Львівську обласну організацію Національної спілки архітекторів України повернути орендоване майно за договором №30/22/2 від 15.02.2022 за актом приймання-передачі Комунальному підприємству Львівської обласної ради "Нерухомість та майно".

Таким чином, встановленою є обставина того, що спірний об`єкт «Порохова башта» за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрований за Львівською обласною радою, що також зазначено в постанові Верховного Суду від 14.07.2026 року, у зв`язку з чим, законні підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно, як на тому він наполягав у позовній заяві, відсутні.

В силу вищенаведеного твердження позивача щодо відсутності документу про зареєстроване право власності на об`єкт за відповідачем-3 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Окрім того, щодо відсутності рішення КМУ про передачу спірного об`єкту з державної у комунальну власність, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №466/8649/16 (пункти 55-58) зазначено, що статтею 10 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 року було встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Статтею 11 було встановлено, що у виключній власності держави є земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв`язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Згідно зі статтею 124 органами державної влади в областях, районах, містах, районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районні, міські, районні в містах, селищні, сільські Ради народних депутатів.

15.04.1991 введено в дію Закон УРСР «Про власність», яким розмежовано державну та комунальну власність та ст. 31 Закону було встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Частиною першою статті 35 цього Закону було встановлено, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» 05.11.1991 Кабінет Міністрів України (надалі - КМУ) прийняв постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затвердив перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно з пунктом 3 постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських рад народних депутатів за участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських рад народних депутатів.

Отже, приписи Закону Української РСР «Про власність» та постанова КМУ № 311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991, були підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну.

При вирішенні спорів щодо набуття права комунальної власності в процесі трансформації державної власності та розмежування загальнодержавної та комунальної власності слід системно-історично враховувати зазначені приписи законодавства. При цьому, рішення органів місцевого самоврядування про прийняття у комунальну власність у процесі розмежування державного майна чи затвердження переліків об`єктів комунальної власності у зв`язку з таким розмежуванням, мають оцінюватись (з урахуванням загальних засад диспозитивності та змагальності судочинства) судами на предмет їх відповідності правовій підставі набуття такого права, зокрема, в контексті даного спору, Закону Української РСР «Про власність» і постанові КМУ № 311 від 05.11.1991, оскільки у даному випадку рішення ради чи її виконкому щодо передачі об`єктів загальнодержавної власності у комунальну мають бути прийняті виключно до приписів названих закону та постанови.

Крім того, слід враховувати, що державне майно у процесі його розмежування передавалося у комунальну власність областей органами місцевого самоврядування відповідної області, зокрема, за рішеннями обласних рад, якими визначався перелік такого майна та його склад.

При цьому, наявні у матеріалах справи розпорядження представника президента не можуть вважатися доказом набуття (виникнення) права власності у Позивача, оскільки у особи не виникає відповідне цивільне право.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/10892/21.

Так, Верховна Рада України постановою «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХII встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна зазначених організацій, розташованого на території України, таке майно є загальнодержавною власністю.

На виконання п. 1 постанови Верховної Ради України «Про проект постанови Верховної Ради України про тлумачення постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 01.11.1996 № 461/96-ВР Фондом державного майна України, разом із громадськими організаціями за участю відповідних органів влади, складено Перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій.

Судом встановлено, що нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4, відсутнє у вказаних Переліках.

Пунктом 3 розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 № 554/97-ВР зобов`язано Кабінет Міністрів України у двомісячний строк разом із Фондом державного майна України забезпечити передачу у власність або надати у безстрокове користування нерухоме майно ряду творчих спілок, зокрема Спілці архітекторів України, яке було у їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України».

На виконання цього пункту Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 10.07.1998 № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» (далі Постанова №1058), згідно якої:

- Фонду державного майна протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24 серпня 1991 р. згідно з правоустановчими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур. Правоустановчими документами, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР, вважати їх статути і положення, статути і положення творчих спілок України, підприємств, установ та організацій цих спілок, акти прийняття-передачі об`єктів, договори купівлі-продажу, а в разі необхідності інші документи - розподільні баланси, матеріали технічної інвентаризації тощо, оформлені в установленому порядку. Міністерству економіки, Фонду державного майна і Міністерству юстиції у місячний термін розробити і затвердити Порядок передачі нерухомого майна у власність творчих спілок.

- Органам, уповноваженим управляти державним майном, передати творчим спілкам України у безоплатне довічне користування нерухоме майно, яке є державною власністю і було в їх користуванні на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 10 квітня 1992 р. N 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", згідно з додатком 2. Установити, що приміщення, які входять до складу зазначеного нерухомого майна, надаються творчим спілкам України для здійснення ними статутних завдань без права передачі в оренду (крім тимчасового надання їх у користування у зв`язку з проведенням культурно-освітніх заходів) і утримуються за рахунок власних коштів.

- Рекомендувати органам місцевого самоврядування передати творчим спілкам у власність або у довічне користування будинки і приміщення, які є комунальною власністю, згідно з додатком 3.

Передача нерухомого майна у власність творчих спілок України була призупинена до виходу постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1474 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. № 1058», пунктом 2 якої «було дозволено Фонду державного майна України продовжити у 2000 році роботу, пов`язану з передачею нерухомого майна у власність творчих спілок України відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98 № 1058, з урахуванням змін та доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1474».

При цьому слід зазначити, що нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 не значиться у додатках 1 та 2 до вищевказаної Постанови.

Нерухоме майно - Будинок архітектора Львівської організації Спілки архітекторів площею 250 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, 4 значиться у додатку 3 до Постанови, яким затверджено перелік будинків і приміщень, що є комунальною власністю і лише рекомендуються для передачі у власність або у довічне користування творчих спілок України.

У подальшому, на підставі рішення сесії Львівської обласної ради №987 від 09.07.2009, та відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою ефективного управління нерухомим майном, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, Львівська обласна рада вирішила оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради на такі об`єкти нерухомого майна, зокрема: м. Львів, вул. Підвальна, 4, на адмінбудинок в цілому.

Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право власності на адмінбудинок за адресою м. Львів, вул. Підвальна, 4, що підтверджується Свідоцтвом на нерухоме майно від 06.08.2009 серії та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.09.2006.

На підставі Свідоцтва на нерухоме майно від 06.08.2009, державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 08.12.2016 (номер запису про права власності 32853655) внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їх обтяжень про права комунальної власності за Львівською обласною радою на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Львів, вул. Підвальна, буд. 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1113551946101.

У постанові № 461/6787/17 від 23.11.2021 Верховний Суд звернув увагу на те, що у спірних відносинах важливий момент набуття права власності, що дасть змогу встановити законодавчі вимоги, які діяли на відповідний час щодо обов`язковості проведення реєстрації такого права. Законодавство України, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади на спірне нерухоме майно, не передбачало обов`язкової реєстрації цього права та виникнення права з моменту такої реєстрації, тому відсутність державної реєстрації у цьому випадку не впливає на правовий статус зазначених об`єктів нерухомості (правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Таким чином, факт приналежності спірного майна до обласної комунальної власності встановлений та підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що позивач не довів порушення відповідачами його прав щодо спірного об`єкту, як і не навів підстав для задоволення пред`явлених ним позовних вимог.

При цьому, відповідачем-3 та прокуратурою було заявлено про застосування спливу строку позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог, позовна давність в межах даної справи не застосовується.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір позивача, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Національною спілкою архітекторів України судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 23.10.2026 року.

Суддя С. МОРОЗОВ