Рішення № 140911987, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/8627/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/8627/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Дмитрівський";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг";

про стягнення 355 769,13 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Дмитрівський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг" грошові кошти у вигляді неустойки на суму 355 769,13 грн за порушення обов`язку повернути об`єкт оренди, в порядку статті 785 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг" умов договору оренди нежитлових приміщень №11/24 від 06.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Дмитрівський" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

27.07.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/8627/26, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2026 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 29.07.2026, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Дмитрівський" (далі також - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг" (далі також - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 11/24 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов?язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов?язується прийняти у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення визначені п. 1.2. цього договору (надалі - об?єкт оренди) та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві оренду плату за користування об?єктом оренди та здійснювати відшкодування визначених цим договором витрат орендодавця.

Згідно з п. 1.2. договору, об?єкт оренди - нежитлові приміщення та їх частини загальною площею 45, 76 кв.м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94 (надалі - будинок), а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення №3.

Об`єкт оренди надається орендарю у користування для здійснення статутної діяльності виключно відповідно до цільового (функціонального) призначення об`єкта оренди як офісних приміщень (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендодавець зобов`язаний 06.06.2024 передати, а орендар зобов`язаний прийняти об`єкт оренди в строкове платне користування з 06.06.2024.

Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору). У разі дострокового припинення цього договору з будь-яких підстав, передбачених цим договором, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в день дострокового припинення договору.

Пунктом 3.6. договору визначено, що передача орендодавцем орендарю об`єкта оренди в користування (в оренду) та повернення об`єкта оренди від орендаря до орендодавця при припиненні цього договору оформляється відповідними актами приймання-передачі (надалі - акт приймання-передачі).

Відповідно до п. 4.1. договору, об`єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024 (надалі - строк оренди).

Згідно з п. 4.2. договору, по закінченню строку оренди договір припиняється, якщо сторони не домовились про інше в письмовій формі.

Відповідно до п. 4.3. договору, якщо після припинення договору орендар не повернув у встановлені цим договором строки об`єкт оренди та продовжує фактично користуватись об`єктом оренди (його частиною), то орендар сплачує орендодавцеві за весь час фактичного користування об`єктом оренди (тобто за період після закінчення дії договору) орендну плату за подвійною ставкою. Орендодавець має письмово повідомити орендаря про застосування такої ставки протягом 3 робочих днів, з дати її запровадження.

Пунктом 5.1. договору визначено, що орендна плата за користування об`єктом оренди протягом одного повного календарного (розрахункового) місяця складається з двох частин, а саме: з основної орендної плати та додаткової орендної плати, як вони визначені сторонами нижче у цьому договорі.

Щомісячна сума основної орендної плати за користування об`єктом оренди площею 45, 76 кв.м складає 18 361, 38 грн, включаючи ПДВ, що складає еквівалент 457, 6 доларів США, за курсом, вказаним у п. 5.3. договору (пп. 5.1.1. п. 5.1. договору).

Згідно з п. 5.2. договору, у зв`язку із тим, що офіційний курс долара США до гривні, встановлений НБУ, не відображає реальну ринкову вартість долару США до гривні, то у разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік зменшення, то орендна плата розраховується, виходячи із курсу долара США до гривні, вказаного в пункті 5.3. договору.

У разі змінення на начало поточного (розрахункового) місяця офіційного курсу долара США до гривні, вказаного в п. 5.3. договору, в бік збільшення, то розмір місячної орендної плати за користування об`єктом оренди, який вказаний відповідно у п. 5.1. цього договору, підлягає коригуванню (індексації) за наступною формулою:

Розрахунок (коригування) основної орендної плати при зміненні офіційного курсу гривні до долара США здійснюється за наступною формулою:

А1=А0*К1/К2,

де: А1 - місячна основна орендна плата за відповідний розрахунковий місяць, яка підлягає сплаті орендарем;

А0 - місячна основна орендна плата, що встановлена відповідно у пп. 5.1.1. цього договору;

К1 - курс НБУ гривні до долара США на перший день поточного розрахункового місяця оренди (повного/або неповного);

К2 - курс НБУ гривні до долара США, зазначений в п.5.3. цього договору.

Згідно з п. 5.3. договору офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, при зміні якого основна орендна плата підлягає коригуванню, був визначений станом на 06 червня 2024 року, що склало 40,1254 гривень за 1 долар США.

Відповідно до п. 5.4. договору, орендар зобов`язаний щомісячно протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від орендодавця відповідного рахунку з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди, перерахувати на вказаний у цьому договорі рахунок орендодавця основну орендну плату за поточний розрахунковий місяць, визначену відповідно до умов цього договору та вказану в рахунку. Рахунок з розрахунком основної орендної плати за поточний розрахунковий місяць оренди надсилається орендодавцем орендарю за допомогою засобів електронного зв`язку або надається орендарю орендодавцем.

Пунктом 5.5. договору визначено, що орендна плата (основна орендна плата та додаткова орендна плата) починає нараховуватись з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, за яким об`єкт оренди передано в строкове платне користування від орендодавця орендареві.

Основна орендна плата за перший місяць строку оренди, своєчасно сплачена орендарем шляхом передплати відповідно до цього пункту договору, корегуванню у порядку, передбаченому п. 5.2., 5.3. цього договору не підлягає.

Згідно з п. 5.7. договору орендар також сплачує орендодавцеві за користування об`єктом оренди додаткову орендну плату, розмір якої визначається виходячи з витрат орендодавця із забезпечення об`єкту оренди комунальними послугами та іншими витратами щодо утримання об`єкту оренди та будинку, зокрема, але не виключно: 1) теплопостачання; 2) водопостачання; 3) водовідведення/каналізування; 4) обслуговування систем відеоспостереження та контролю доступу; 5) забезпечення електроенергією (включаючи електроенергію для освітлення місць загального користування будинку (ліфтовий хол тощо) та для забезпечення роботи ліфтів, що обслуговують 1-8 поверхи будинку); 6) інші витрати щодо утримання об`єкту оренди та будинку.

Додаткова орендна плата сплачується на підставі рахунку орендодавця протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня отримання відповідного рахунку від орендодавця, що виставляється раз на місяць. Вартість використаної електроенергії та комунальних послуг щодо об`єкта оренди, що підлягає врахуванню при обчисленні розміру додаткової орендної плати, розраховується згідно з показниками встановлених на об`єкті оренди засобів індивідуального обліку (лічильників) електроенергії та інших комунальних послуг, за тарифами, визначеними організаціями - постачальниками електроенергії та комунальних послуг, або за фактичними витратами.

Якщо щодо деяких комунальних послуг на об`єкті оренди відсутні лічильники комунальних послуг та неможливо визначити обсяг спожитих щодо об`єкта оренди комунальних послуг, то для розрахунку додаткової орендної плати щодо об`єкта оренди приймається вартість цих послуг, спожитих щодо 1-8 поверхів будинку (визначених за показниками лічильників), та вирахуваних пропорційно частці загальної площі об`єкта оренди у загальної площі приміщень 1-8 поверхів будинку, що передані в орендне користування будь-яким особам (в тому числі, орендарю).

Для визначення орендодавцем розміру додаткової орендної плати також враховується вартість електроенергії, яка спожита для забезпечення функціонування системи кондиціювання та/або вентилювання повітря у приміщеннях 1- 8 поверхів будинку. При цьому розрахунок вартості електроенергії, яка спожита для забезпечення функціонування системи кондиціювання та/або вентилювання повітря у приміщеннях 1-8 поверхів будинку, здійснюється пропорційно частці загальної площі об`єкта оренди у загальної площі приміщень 1-8 поверхів будинку, що передані в орендне користування будь-яким особам (в тому числі, орендарю).

Відповідно до п. 5.8. договору, користування орендарем об`єктом оренди щомісяця підтверджується сторонами шляхом складання і підписання відповідного акту (акту про надання послуг).

Проект акту про надання послуг складається орендодавцем, підписується та скріплюється печаткою орендодавця і передається орендарю (в тому числі і за допомогою засобів електронного зв`язку). Проект акту про надання послуг надається орендарю не пізніше 20 календарних днів, наступних за розрахунковим місяцем. У проекті акту про надання послуг орендодавець вказує розмір орендної плати (основної орендної плати та додаткової орендної плати) за розрахунковий місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надання послуг та повернути один примірник акту орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати отримання акту від орендодавця.

За наявності в орендаря обґрунтованих заперечень щодо акту про надання послуг, орендар зобов`язаний надіслати орендодавцю письмові заперечення за актом про надання послуг у встановлений 10-денний строк. Якщо орендар не надсилає письмові заперечення за актом про надання послуг та не повертає підписаний акт про надання послуг у встановлений договором строк, то вважається, що орендар узгодив відповідний акт про надання послуг.

Згідно з пп. 7.1.4. п. 7.1. договору, орендар зобов`язується своєчасно вносити орендну плату (основну орендну плату та/або додаткову орендну плату) в розмірі і порядку, передбаченими цим договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 8.4. договору, за несвоєчасне або не в повному розмірі перерахування орендної плати (основної орендної плати та/або додаткової орендної плати), орендар на вимогу орендодавця сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.3. договору, дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку оренди; достроково за домовленістю сторін; достроково за рішенням суду; у разі загибелі об`єкта оренди; у разі порушення щодо орендаря справи про банкрутство; у разі використання орендарем об`єкта оренди для цілей промислової або іншої статутної діяльності, яка відрізняється від цільового (функціонального) призначення об`єкта оренди як офісних приміщень; в інших випадках передбачених цим договором або чинним законодавством.

06.06.2024 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування (в оренду) об?єкт оренди - нежитлові приміщення та їх частини загальною площею 45, 76 кв.м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А), яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94 (надалі - будинок), а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення №3, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 06.06.2024.

Позивач вказує, що орендар не повернув орендодавцеві об`єкт оренди за актом приймання-передачі та продовжує користуватися ним, маючи та збільшуючи заборгованість за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період відповідач користувався орендованим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94, а саме: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення № 3 м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А).

Доказів повернення позивачу з оренди вказаних нежитлових приміщень матеріали справи не містять.

Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору). У разі дострокового припинення цього договору з будь-яких підстав, передбачених цим договором, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт оренди в день дострокового припинення договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що об`єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024 (надалі - строк оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 4.2. договору, по закінченню строку оренди договір припиняється, якщо сторони не домовились про інше в письмовій формі.

Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 включно, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.3. договору, дія цього договору припиняється: у разі закінчення строку оренди; достроково за домовленістю сторін; достроково за рішенням суду; у разі загибелі об`єкта оренди; у разі порушення щодо орендаря справи про банкрутство; у разі використання орендарем об`єкта оренди для цілей промислової або іншої статутної діяльності, яка відрізняється від цільового (функціонального) призначення об`єкта оренди як офісних приміщень; в інших випадках передбачених цим договором або чинним законодавством.

Отже, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про продовження дії договору оренди нежитлових приміщень № 11/24 від 06.06.2024, у зв`язку із закінченням строку оренди (31.12.2024), вказаний договір припинив свою дію 31.12.2024.

Доказів повернення позивачу з оренди вказаних нежитлових приміщень матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зі змісту статей 762 Цивільного кодексу України та 286 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

У свою чергу, частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

З наведеного вбачається, що після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Отже, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України.

Відтак, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж тим, що визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Суд вказує, що прийняття майна в оренду зумовлює виникнення обов`язків, зокрема, повернення орендованого майна у встановлений строк.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача, відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Наведений правовий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Згідно з п. 3.3. договору, орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди не пізніше останнього дня строку оренди (цей строк визначений у п. 4.1. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що об`єкт оренди передається в оренду за цим договором на строк з 06.06.2024 по 31.12.2024.

Тобто, в договорі сторонами чітко погоджено саме обов?язок орендаря (відповідача) повернути орендодавцю (позивачу) об`єкт оренди, а саме орендоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94: приміщення № 3 площею 41,6 кв.м та частина приміщення № 1 площею 4, 16 кв.м біля приміщення № 3 м на 2-му поверсі адміністративної будівлі (літера А).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об?єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 року у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 року у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 року у справі № 910/4908/21).

Також одним із принципів цивільного права є принцип заборони суперечливої поведінки. Верховний Суд неодноразово зазначав, що добросовісність (п. 6 частини першої Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17, від 30.11.2021 року у справі № 910/4224/21).

Добросовісність поведінки орендаря визначається у виконанні обов`язку, передбаченого договором, у вигляді сплати суми орендної плати та інших платежів, а також щодо повернення майна.

Суд зазначає, що відповідач укладаючи договір оренди розумів його умови, зокрема, і в частині строку його дії та обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, суд наголошує, що матеріали справи не містять, а відповідачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України не надано належних та допустимих доказів того, що починаючи з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2023) відповідач взагалі намагався погодити дату повернення об`єкту оренди та підписати акт на його повернення.

За висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, частина друга статті 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 355 769,13 грн за час прострочення повернення з користування орендованого нерухомого майна з липня 2025 року по травень 2026 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСС Холдінг" (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 8, офіс 1, ідентифікаційний код 44740883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Дмитрівський" (01135, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 92-94, ідентифікаційний код 42574964) неустойку у розмірі 355 769 (триста п`ятдесят п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 269 (чотири тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн 24 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко