Ухвала суду № 140911962, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/13286/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Кристалбанк» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 2) про забезпечення позову подану одночасно з пред`явленням позову

особа щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ-Торгбето» (02223, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 4)

особа щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Кристалбанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ-Торгбето» (далі - відповідач-1) та до ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 1523368,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок виплати банківської гарантії на користь контрагента відповідача-1 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», отримав за договором про надання банківських гарантій АТ «Кристалбанк», укладеного шляхом підписання заявки-договору на приєднання до публічної пропозиції №Г/2025/4098-01 від 24.10.2025, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки №П/2025/4098-01 від 24.10.2025 укладеного з відповідачем-2, право вимагати від відповідачів сплатити розмір перерахованої на користь контрагента банківської гарантії, відтак, оскільки виплачена банківська гарантії відповідачем-1 у повному розмірі не сплачена, позивачем заявлено до солідарного стягнення суму (залишок) виплаченої банківської гарантії у розмірі 1184130,00 грн, комісії за користування у розмірі 261611,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 77626,93 грн.

При цьому, до вирішення питання про відкриття провадження / відмову у відкритті провадження / залишення без руху / повернення позовної заяви, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно належне відповідачам в межах ціни позову.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована наявністю реальних, ризиків вчинення відповідачами дій, спрямованих на приховування (відчуження) активів та ухилення від виконання солідарного обов`язку, зокрема, відповідачем-1 було зменшено власну ліквідність шляхом зменшення розміру статутного капіталу з 2000000,00 грн до 100000,00 грн, також, у відповідача-1 було змінено структуру власності, найменування та адресу місця реєстрації, на виконанні органів ДВС та/або приватних виконавців перебуває 6 чинних виконавчих проваджень. При цьому, заявник зауважує на наявності у відповідача-2, як особи, яка солідарно відповідає за належне виконання зобов`язань перед банком, об`єктів нерухомого майна, які у разі задоволення позову можуть бути реалізовані для погашення наявного боргу, а тому, враховуючи сукупність наведених обставин, з метою недопущення ризиків відчуження вказаного майна, заявник просить накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно належне відповідачам в межах ціни позову.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Кристалбанк» про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з приписами частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідачів на момент пред`явлення позову до них, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відтак, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічні правові висновки щодо застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №914/2438/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.

Водночас, під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частини 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що зазначено в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи.

У даному випадку, здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Акціонерного товариства «Кристалбанк» про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначених заявником заходів не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тоді як, згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, зменшення розміру статутного капіталу відповідача-1, не є беззаперечним свідченням можливості виникнення ускладнень при виконанні судового рішення по справі у разі задоволення позову. А сам по собі розмір статутного капіталу відповідача-1 порівняно із заявленою до стягнення сумою боргу не може слугувати безумовною підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Вжиття заходів забезпечення позову має ґрунтуватися на обґрунтованих доводах про існування реальної загрози невиконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача, а не лише на фінансових показниках боржника, зокрема розмірі його статутного капіталу.

Наявність активів, фінансовий стан підприємства, його господарська діяльність та можливість виконання зобов`язань повинні оцінюватися в сукупності, а тому розмір статутного капіталу без інших належних доказів не є самостійною підставою для обмеження майнових прав боржників.

Разом з тим, заявником у заяві не наведено, яким чином зміна структури власності, найменування та адреси місця реєстрації відповідача-1 унеможливить виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення заявленого позову. Банком не наведено причинно-наслідкового зв`язку між змінами у відомостях юридичної особи та неможливістю виконати рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявник також у заяві посилається на наявність у відповідача-1 щонайменше 6-ти відкритих виконавчих проваджень на момент звернення із даною заявою про забезпечення позову - 20.10.2026.

Однак, судом за відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень за пошуковим запитом боржник - ТОВ «ОПТ-Торгбето» (попереднє найменування ТОВ «Транс-Буд-Логісти»), за ЄДРПОУ: 45323505, станом на момент постановлення даної ухвали, встановлено наявність відкритих 5-ти виконавчих проваджень, а презюмуючи, що заявником наведено достовірні відомості у поданій до суду заяві про забезпечення позову, можна дійти висновку, що стосовно відповідача-1, як боржника, щонайменше одне виконавче провадження було завершено.

До того ж, сама по собі наявність відкритих виконавчих проваджень, ще не може слугувати безумовною підставою для обмеження майнових прав відповідачів шляхом накладення арешту на їх майно.

Обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, покладається саме на заявника (позивача).

Тоді як, у даному випадку, заявник не надав жодних доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, а наведені в заяві доводи стосуються лише його власних припущень щодо можливого невиконання відповідачами рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, що не є тими обставинами, які б свідчили про вчинення відповідачами реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову заявником не наведено жодних обставин на підтвердження вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від майнової відповідальності, в тому числі, дій спрямованих на реалізацію належного їм майна, безпідставного витрачання коштів, приховування активів, відкриття нових рахунків, тощо.

Обставини, які наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.

Разом з цим, суд зауважує на тому, що за приписами частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законодавством передбачений обов`язок для заявника зазначати в заяві про забезпечення позову інші відомості, необхідні для забезпечення позову, у тому числі, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, його вартість, де це майно знаходиться, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідачів.

Однак, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно (нерухоме та рухоме) та грошові кошти, належні відповідачам на праві власності, в межах ціни позову, заявник не просить накласти арешт на конкретно визначене майно, чим нівелює можливість забезпечення співмірності заходів забезпечення позову заявленим вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів осіб чи учасників процесу, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Заявником не надано доказів існування на даний час такої необхідності для вжиття судом визначених заходів забезпечення позову.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність, на даний час, визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У той же час, у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права звернутись з відповідною заявою до суду в подальшому.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Кристалбанк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 26.10.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко