Рішення № 140911916, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/9172/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9172/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Костенецького Олега Олександровича

до Фізичної особи-підприємця Косяченко Діани Сергіївни

про стягнення 964 724,81 грн

За участю представників:

від позивача Муслімова Є.М.

від відповідача Цибульський В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Костенецький Олег Олександрович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Косяченко Діани Сергіївни (відповідач) про стягнення 964 724,81 грн, з яких 397 416,90 грн - заборгованість, 79 355,85 грн - інфляційні втрати, 16 308,71 грн - 3% річних, 111 643,35 грн - пеня, 360 000 грн - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди нежилого приміщення № 01/07/23 від 01.07.2023 в частині оплати платежів у погоджений сторонами строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/9172/26 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

20.08.2026 від відповідача у строк, встановлений в ухвалі суду, надійшов відзив на позовну заяву, а також заява-заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (здано до відправлення відділенню зв`язку 17.08.2026).

Так, у заяві-запереченні проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідач просить суд прийняти рішення про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, у випадку незадоволення клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - проводити розгляд справи в судовому засіданні з викликом представників сторін.

28.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 01.09.2026 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/9172/26 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено проведення судового засідання на 14.09.2026.

08.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 14.09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.09.2026.

17.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

21.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою від 21,09.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.10.2026.

23.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 01.10.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.10.2026.

05.10.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, а також заява про врегулювання спору за участі судді.

У судовому засіданні 05.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2023 між Фізичною особою-підприємцем Костенецьким Олегом Олександровичем (далі - ФОП Костенецький О.О., Позивач, Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Косяченко Діаною Сергіївною (далі-ФОП Косяченко Д.С., Відповідач, Суборендар) укладено Договір суборенди № 01/07/23 (далі - Договір суборенди), за яким Суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 59,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дарницький буд. 5 (далі - об`єкт суборенди).

Згідно з п. 1.2. Договору суборенди об`єкт суборенди перебуває в користуванні Орендаря на підставі Договору оренди приміщення № 16 від 01 липня 2023 року, укладеного між ТОВ «МАГІК» та ФОП Костенецьким Олегом Олександровичем.

Відповідно до п. 1.5. Договору суборенди об`єкт суборенди передається в суборенду для здійснення підприємницької діяльності - розміщення аптечного закладу.

Згідно з п. 2.1 Договору суборенди приймання-передача об`єкта суборенди здійснюється Орендарем та Суборендарем і оформлюється Актом приймання передачі.

Об`єкт суборенди вважається переданим в суборенду з моменту підписання Акту приймання-передачі (п. 2.4 договору суборенди).

Відповідно до п. 3.1. Договору строк дії Договору суборенди визначений з дати його підписання до 31 січня 2026 року.

Згідно з п. 4.2. Договору суборенди плата за суборенду сплачується Суборендарем щомісячно до 10 числа за поточний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря (або внесення грошових коштів через касовий ордер) в національній валюті України.

Згідно з п. 4.3. Договору суборенди орендна плата починає нараховуватись з дня підписання Акту приймання-передачі об`єкта суборенди.

Відповідно до п. 4.4. Договору суборенди орендна плата за об`єкт суборенди становить 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний календарний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Як погоджено сторонами в п. 4.5. Договору суборенди, до розміру орендної плати не входять плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за користування земельною ділянкою, послуг зв`язку та охоронних послуг.

Згідно п. 11.1 Договору суборенди всі спори і розбіжності, що виникають з цього Договору або у зв`язку з ним, Сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення суперечок і розбіжностей шляхом переговорів ці спори і розбіжності вирішуються судом у встановленому законом порядку. З усіх питань, не врегульованим цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Всі листи, повідомлення чи будь-які інші письмові документи, відправлені однією стороною Договору іншій стороні, вважаються належним чином відправленими, якщо сторона-відправник направила їх стороні-отримувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену в цьому Договорі.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщень від 01.07.2023 позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду приміщення 59,8 (п`ятдесят дев`ять цілих вісім сотих) квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Бульвар Дарницький, 5.

Також судом встановлено, що 02.05.2026 позивач звертався до відповідача щодо укладання нового договору суборенди.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що всупереч умовам вищевказаного договору, починаючи з липня місяця 2023 року відповідач почав порушувати умови оплати, визначені у п. 4.2. Договору суборенди.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, відповідно до Договору оренди № 16 оренди нежилого приміщення від 01 липня 2023 року, між ТОВ «МАГІК» (Орендодавець) та ФОП Костенецьким О.О. (Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення площею 99,8 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дарницький, 5. Договір оренди № 16 укладено на термін до з 01 липня 2023 року до 30 червня 2024 року.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.06.2024 позивачем передано орендодавцю за договором № 16 оренди нежилого приміщення від 01 липня 2023 року приміщення площею 99,8 квадратних метрів.

01.07.2024 між ТОВ «МАГІК» (Орендодавець) та ФОП Костенецьким О.О. (Орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 6 площею 49,90 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дарницький, 5, на термін до з 01 липня 2024 року до 30 червня 2025.

Відповідно до Додаткової Угоди № 1 від 16 червня 2025 року до Договору оренди нежилого приміщення № 6 від 01.07.2025 ТОВ «МАГІК» (Орендодавець) та ФОП Костенецький О.О. (Орендар) дійшли згоди Договір оренди № 6 від 01.07.2025 нежилого приміщення продовжити до 30 червня 2026 року.

Крім того, відповідно до Договору оренди № 29/14 від 01 липня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем Федорко Юлією Леонідівною (далі - Орендодавець) та ФОП Костенецький О.О. (далі - Орендар) підписано Договір оренди, за яким Орендодавцем передано а Орендарем прийнято в платне користування нежитлове приміщення «Об`єкт оренди» за адресою: м. Київ, Бульвар Дарницький, буд. 5, загальною площею 325,8 кв. м., строком до 30 червня 2025 року.

Відповідно до Додаткової Угоди № 1 від 09.05.2025 строк дії договору оренди № 29/14 від 01 липня 2024 року продовжено до 01 липня 2026 року.

Таким чином, як вказує позивач, останнім було продовжено оренду нежилого приміщення за адресою: м. Київ, Бульвар Дарницький, буд. 5, до 30 червня 2026 року за Додатковою Угодою № 1 від 16 червня 2025 року до Договору оренди нежилого приміщення № 6 від 01.07.2025 та за Додатковою Угодою № 1 від 09.05.2025 до Договору оренди № 29/14 від 01 липня 2024 року до 01 липня 2026 року.

За доводами позивача, з 01.07.2023 по 20.08.2025 не сплачувалось суборендна плата, станом на 20.08.2025 розмір заборгованості складав 468 000,00 грн.

21.08.2025 відповідачем сплачено 65 000,00 грн, 05.09.2025 - 15 189,00 грн, 08.09.2025 - 37 000,00 грн, 06.10.2025 - 55 000,00 грн, з 01.11.2025 по 07.01.2026 не сплачувались суборендна плата, 08.01.2026 відповідачем сплачено 8 000,00 грн, 28.01.2026 - 10 000,00 грн, 29.01.2026 - 20 000,00 грн, 12.02.2026 - 10 000,00 грн, 26.02.2026 - 7 000,10 грн, 27.02.2026 - 3000,00 грн, 05.03.2026 - 20 400,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що заборгованість відповідача становить 397 416,90 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 79 355,85 грн інфляційних втрат, 16 308,71 грн - 3% річних, 111 643,35 грн - пені, 360 000 грн - штрафу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що:

- строк дії договору суборенди перевищує строк дії основних договорів оренди, що є неправмірним та суперечить закону;

- до позову додано виписки з рахунку, які підтверджують сплату грошових коштів у загальному розмірі 250 583,10 грн. При цьому, як вказує відповідач, зважаючи, що строк дії договору суборенди не міг перевищувати 12 місяців (до 30.06.2024), розмір суборендної плати за цей строк мав становити 216 000,00 грн. Враховуючи викладене, як вказує відповідач, заборгованості за договором суборенди у відповідача перед позивачем відсутня;

- подвійне нарахування штрафних санкцій не допускається, пеня та штраф у вигляді подвійної оплати є, за доводами відвідача, подвійним нарахуванням штрафних санкцій.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, 20.08.2026 після звернення до суду з даним позовом (24.07.2026) та відкриття провадження у справі (27.07.2026) відповідачем сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1427, яка долучена до заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у даній справі в частині стягнення 5 000,00 грн заборгованості підлягає закриттю на підставі 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природною є договором піднайму.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Як визначено ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено ч. 1 ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо того, що строк дії договору суборенди був більшим, ніж строк дії договорів оренди, за якими сам позивач отримав майно в оренду та у подальшому передав його відповідачу в піднайм (суборенду), з огляду на те, що згідно з договорами № 16 від 01.07.2023, № 6 від 01.07.2024 та додатковою угодою № 1 від 16.06.2025, а також договором № 29/14 від 01.07.2024 з урахуванням додаткової угоди № 1 від 09.05.2025 позивачем продовжувались орендні відносини з власниками майна, протягом всього строку дії договору суборенди у позивача існували чинні орендні відносини з власниками такого майна, а відтак, позивач мав законні підстави на передачу такого майна в піднайм.

Крім того, відповідач у заявах по суті підтвердив, що до 30.06.2026 мав в оренді приміщення та користувався ним, при цьому жодних застережень, зауважень, заяв щодо неможливості користування об`єктом оренди від відповідача не надходило.

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів здійснення орендної плати у загальному розмірі 392 416, 90 грн.

Судом враховано, що позивачем здійснено зарахування грошових коштів, які надходили від відповідача в рахунок оплати суборендної плати, водночас відповідачем документально не підтверджено факт сплати грошових коштів готівкою (розписки, листи тощо), зважаючи на що суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 392 416, 90 грн обгрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 79 355,85 грн та 3% річних у розмірі 16 308,71 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд вказує, що останні є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 111 643,35 грн та штрафу в розмірі 360 000,00 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Як погоджено в п. 9.2. договору суборенди, у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування плати за суборенду суборендар зобов`язується сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. договору суборенди у випадку прострочення терміну повернення об`єкту суборенди суборендар сплачує на користь орендаря штраф у розмірі подвійної місячної плати за суборенду за кожні 15 (п`ятнадцять) днів такого прострочення.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вказує, що останній виконаний відповідно до норм чинного законодавства, а тому вимога про стягнення пені у розмірі 111 643,35 грн підлягає задоволенню.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що пеня нарахована більше, ніж за півроку, оскільки таке обмеження було встановлено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який (Кодекс), у свою чергу, втратив чинність 28.08.2025. При цьому позивачем нарахування пені здійснено починаючи з 01.08.2025 у межах строку позовної давності.

У подальшому після 28.08.2025 норма статті щодо обмеження нарахування пені шестимісячним строком не діяла.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу в розмірі 360 000,00 грн суд зазначає, що сторонами у п. 9.3 договору погоджено, що у випадку прострочення терміну повернення об`єкту суборенди суборендар сплачує на користь орендаря штраф у розмірі подвійної місячної плати за суборенду за кожні 15 (п`ятнадцять) днів такого прострочення.

Водночас, як вказано судом вище, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тому нарахування штрафу за кожні 15 (п`ятнадцять) днів такого прострочення підпадає під визначення пені, оскільки така неустойка залежить від кількості днів прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що сторонами в договорі погоджено про нарахування штрафу в розмірі подвійної місячної плати за суборенду.

Відповідно до п. 4.4 договору сторонами погоджена орендна плата за об`єкт суборенди 18 000,00 грн, тому подвійний розмір такої плати становить 36 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача штрафу обґрунтованою у розмірі 36 000,00 грн, а у вимозі про стягнення штрафу в розмірі 324 000,00 грн суд відмовляє.

Також, у відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір втрат від інфляції, 3% річних та пені.

Стосовно вказаного клопотання відповідача суд вказує таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому інфляційні втрати та 3% річних за правовою природи не є неустойкою, а є акцесорними зобов`язаннями, які заявляються у зв`язку зі знеціненням грошових коштів та відповідно такі нарахування не можуть бути зменшені згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення, оскільки такі нарахування здійснені позивачем не за весь строк, а в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру втрат від інфляції, 3% річних та пені.

Крім того, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення у даній справі.

Стосовно вказаної заяви відповідача суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно зі ст. 333 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як визначено частиною третьої вказаної норми, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно зі ч. 4 вказаної норми вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 333 ГПК України).

При цьому у відзиві на позов відповідач просить суд розстрочити (відстрочити) виконання рішення рівномірно щомісячними платежам строком на три роки, що перевищує можливий строк відстрочення встановлений ч. 5 ст. 333 ГПК України.

Крім того, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на наявність тяжкого захворювання, а саме встановлення відповідачу третьої групи інвалідності, у зв`язку з чим Косяченко Діана Сергіївна потребує додаткової реабілітації для підтримання свого стану здоров`я.

Водночас, суд вказує, що надання розстрочення чи відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язку суду.

Крім того, судом враховано, що ані при підписанні договору суборенди нежилого приміщення № 01/07/23 від 01 липня 2023 року, ані у процесі строку його дії відповідач не звернувся до позивача з пропозицій урегулювання питання наявної заборгованості.

Також судом враховано, що позивачем документально підтверджено наявність у нього, а також у його доньки та матері тяжких захворювань.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення/розстрочення виконання рішення у даній справі, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні вказаної заяви.

Також суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 7 688,70 грн судового збору.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн заборгованості.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Косяченко Діани Сергіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Костенецького Олега Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати у розмірі 392 416,90 грн (триста дев`яносто дві тисячі чотириста шістнадцять грн 90 коп.), інфляційні втрати у розмірі 79 355,85 грн (сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять грн 85 коп.), 16 308,71 грн (шістнадцять тисяч триста вісім грн 71 коп.) 3% річних, 111 643,35 грн (сто одинадцять тисяч шістсот сорок три грн 35 коп.) пені, 36 000,00 грн (тридцять шість тисячі грн 00 коп.) штрафу, 7 688,70 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят вісім грн 70 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. У задоволенні заяви відповідача про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.10.2026.

Суддя О.Г. Удалова