№ 140911719, 20.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 Справа № 908/1841/24 (908/1261/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, за участю секретаря судового засідання Лісовик Олени Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника позивача Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, приміщення 13, код ЄДРПОУ 00121844)

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661)

про стягнення 8 703 441,43 грн,

у межах справи № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10»,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача Димова Оксана Іванівна (у режимі відеоконференції).

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1841/24 (908/1261/24) за позовом Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором підряду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025, позов задоволено частково.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 частково задоволено заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» 5 952 063,11 грн основного боргу, 657 516,52 грн трьох процентів річних, 3 324 590,89 грн інфляційних втрат, 119 210,05 грн судового збору та 37 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

23.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява представника позивача адвоката Ткаченко О.С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача 39 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час нового розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.03.2026 зазначену заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою від 26.03.2026 розгляд заяви відкладено на 21.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 закрито провадження з розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.08.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом частин третьої та п`ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення суд ухвалює додаткове рішення або постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення. Закриття провадження з розгляду такої заяви зазначеною нормою не передбачено.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 було вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із первісним розглядом справи, тоді як питання компенсації витрат, понесених позивачем під час нового розгляду справи та заявлених 23.03.2026, залишилося невирішеним.

14.09.2026 матеріали справи повернулися до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2026 заяву представника позивача прийнято до розгляду після повернення матеріалів справи з апеляційного суду, судове засідання призначено на 20.10.2026 об 11 год. 45 хв.

01.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 16.09.2026.

У зазначених поясненнях позивач підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з відповідача 39 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

09.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшли додаткові заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких відповідач просив зменшити заявлені витрати до мінімально можливого розміру.

У поданих запереченнях відповідач зазначив, що вартість окремих послуг адвоката є завищеною, оскільки правова позиція позивача була сформована ще під час первісного розгляду справи, заява про збільшення позовних вимог має переважно розрахунковий характер, а клопотання про витребування доказів стосувалося отримання конкретного бухгалтерського документа.

Позивач у письмових поясненнях просив розглянути заяву без його участі.

У судове засідання 20.10.2026 представник позивача не з`явився.

Від відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції взяла участь представник Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Димова Оксана Іванівна.

Представник відповідача підтримала подані письмові заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначила про неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, просила зменшити їх до мінімально можливого розміру.

Судом заслухано пояснення представника відповідача, досліджено матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, подані на підтвердження судових витрат документи, письмові пояснення позивача та заперечення відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представника позивача.

За результатами розгляду заяви суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Судом установлено, що рішенням від 19.03.2026 вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Богославським В.А. під час первісного розгляду справи.

Водночас витрати на професійну правничу допомогу адвоката Ткаченко О.С., яка здійснювала представництво інтересів позивача під час нового розгляду справи після її повернення з Верховного Суду, зазначеним рішенням не розподілялися.

Таким чином, предметом розгляду цієї заяви є самостійні витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з новим розглядом справи, а не повторне вирішення питання про витрати, розподілені рішенням від 19.03.2026.

Крім того, заява про ухвалення додаткового рішення подана 23.03.2026, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення від 19.03.2026, а матеріали справи підтверджують, що до закінчення судових дебатів представник позивача повідомив суд про намір подати відповідні докази.

Отже, позивачем дотримано процесуальний порядок заявлення та підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, передбачений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження заявлених витрат позивач посилається на договір про надання правової допомоги № 51/2025 від 18.11.2025, укладений з адвокатом Ткаченко О.С., та акт наданих послуг № 1 від 19.03.2026.

Згідно з актом наданих послуг адвокатом Ткаченко О.С. під час нового розгляду справи надано такі послуги:

- аналіз висновків Верховного Суду, що зумовили направлення справи на новий розгляд, опрацювання та узгодження з клієнтом правової позиції, збір додаткових доказів 5 000,00 грн;

- складання заяви про збільшення позовних вимог 5 000,00 грн;

- складання додаткових пояснень по суті справи 15 000,00 грн;

- складання клопотання про витребування доказів 5 000,00 грн.

Представництво інтересів клієнта у Господарському суді Запорізької області в судових засіданнях 20.01.2026, 10.02.2026 та 19.03.2026 9 000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 39 000,00 грн.

Із пояснень позивача вбачається, що сторонами договору погоджено фіксовану вартість відповідних послуг, яка не залежить від кількості годин, витраченого адвокатом на виконання кожної окремої роботи.

Суд враховує, що фіксований розмір гонорару є допустимою формою визначення винагороди адвоката відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сам по собі факт відсутності погодинного розрахунку не свідчить про недоведеність витрат, якщо з поданих доказів можливо встановити зміст, обсяг і вартість наданих послуг.

Матеріали справи підтверджують здійснення під час нового розгляду відповідних процесуальних дій, зокрема подання заяви про збільшення позовних вимог, додаткових пояснень, клопотання про витребування доказів, а також участь представника позивача в судових засіданнях.

При цьому суд враховує, що новий розгляд справи відбувався після скасування судових рішень Верховним Судом, який звернув увагу на необхідність додаткового дослідження обставин виконання договору, оцінки первинних документів, перевірки розрахунків та з`ясування обставин виконання зобов`язань відповідачем.

За таких обставин підготовка правової позиції після касаційного перегляду не зводилася виключно до механічного відтворення раніше поданих документів.

Суд також бере до уваги, що згідно з пунктом 4.3 договору та актом наданих послуг № 1 від 19.03.2026 вартість правничої допомоги підлягала оплаті протягом 90 календарних днів із моменту підписання акта.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що станом на дату їх подання зобов`язання перед адвокатом залишалися невиконаними у зв`язку зі складним фінансовим становищем товариства та виконанням плану санації.

Разом із тим відсутність фактичної оплати послуг адвоката не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки частина друга статті 126 та частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість розподілу витрат, які сторона має сплатити.

Аналогічний правовий підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті.

Отже, відсутність доказів перерахування коштів адвокату Ткаченко О.С. не спростовує наявності договірного зобов`язання позивача щодо оплати наданої правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмежовано зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 126 ГПК України та вирішення питання про їх розподіл із застосуванням критеріїв статті 129 цього Кодексу.

Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати їх реальність, необхідність, розумність та пропорційність, враховуючи конкретні обставини справи.

Подібні правові висновки щодо застосування критеріїв співмірності витрат на професійну правничу допомогу викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

Суд зазначає, що наявність клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не зумовлює автоматичного зменшення їх розміру.

Вирішення такого клопотання потребує встановлення конкретних обставин, які свідчать про неспівмірність заявленої вартості послуг адвоката з фактичним обсягом виконаних робіт, складністю справи та її значенням для сторін.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у додаткових запереченнях від 09.10.2026 та підтримані представником відповідача Димовою О.І. у судовому засіданні 20.10.2026, суд виходить із такого.

Відповідач зазначає, що правова позиція позивача була сформована ще під час первісного розгляду справи, а тому повторне її опрацювання не вимагало значного обсягу роботи.

Суд не погоджується із зазначеними доводами.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2025 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд у зв`язку з необхідністю додаткового дослідження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, суду першої інстанції необхідно було дослідити докази виконання робіт, перевірити відповідні розрахунки та надати оцінку обставинам, на які звернув увагу суд касаційної інстанції.

Виконання цих завдань об`єктивно потребувало аналізу висновків Верховного Суду, визначення подальшої правової позиції та опрацювання доказової бази.

Тому зазначені роботи були пов`язані з новим розглядом справи, а погоджена сторонами вартість 5 000,00 грн не є очевидно неспівмірною з їх характером та значенням.

Відповідач стверджує, що зазначена заява мала переважно розрахунковий характер, а її підготовка не потребувала значних зусиль адвоката.

Разом із тим суд враховує, що заява про збільшення позовних вимог була пов`язана з необхідністю визначення остаточного періоду прострочення виконання грошового зобов`язання та перерахунку трьох процентів річних й інфляційних втрат.

Складання такого процесуального документа передбачало не лише здійснення арифметичних обчислень, а й визначення правових підстав відповідних нарахувань, перевірку періодів прострочення та належне процесуальне оформлення заявлених вимог.

Посилання відповідача на можливість використання загальнодоступних електронних калькуляторів саме по собі не доводить неспівмірності витрат на підготовку відповідного процесуального документа.

Відповідач вважає вартість зазначеної послуги завищеною та посилається на те, що вона перевищує вартість підготовки окремих процесуальних документів під час первісного розгляду справи.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що додаткові пояснення готувалися в межах нового розгляду справи після касаційного перегляду та були спрямовані на обґрунтування правової позиції позивача з урахуванням висновків Верховного Суду й доказів, які підлягали повторному дослідженню.

Вартість окремої правничої послуги не може визначатися виключно шляхом порівняння її найменування або вартості з іншими документами, підготовленими в межах цієї чи іншої стадії судового розгляду.

Суд має враховувати фактичний зміст роботи, складність правових і фактичних питань та її значення для захисту прав сторони.

З огляду на складність спірних правовідносин, значний розмір позовних вимог, необхідність виконання висновків Верховного Суду та повторного дослідження доказів, суд не встановив достатніх підстав вважати вартість зазначеної послуги неспівмірною.

При цьому суд не встановив, що підготовка додаткових пояснень повністю дублювала інші послуги, зазначені в акті від 19.03.2026.

Відповідач зазначає, що клопотання стосувалося витребування лише виписки з регістру аналітичного обліку ВП «ЗАЕС», а тому погоджена вартість його складання є завищеною.

Суд враховує, що необхідність витребування зазначеного доказу виникла під час нового розгляду справи та була пов`язана з перевіркою обставин виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2026 клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Сам факт витребування одного документа не свідчить про відсутність необхідності правового аналізу підстав його отримання, визначення значення доказу для справи та обґрунтування відповідного процесуального клопотання.

Отже, наведені відповідачем доводи не доводять неспівмірності заявлених витрат у цій частині.

З акта наданих послуг убачається, що вартість представництва інтересів позивача в судових засіданнях 20.01.2026, 10.02.2026 та 19.03.2026 визначена в розмірі 3 000,00 грн за кожне судове засідання.

Участь представника позивача у зазначених судових засіданнях підтверджується матеріалами справи.

Суд ураховує, що представництво інтересів сторони в судовому засіданні охоплює не лише безпосередню присутність адвоката в суді, а й підготовку до розгляду справи, опрацювання матеріалів та формування процесуальної позиції з питань, які розглядаються судом.

Заявлена вартість представництва у трьох судових засіданнях не є очевидно надмірною з огляду на характер і складність спору.

Таким чином, дослідивши кожну із заявлених послуг окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем заперечення, у тому числі підтримані його представником у судовому засіданні, не доводять неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 39 000,00 грн.

При цьому суд ураховує, що предметом спору було стягнення значної суми заборгованості, справа розглядалася повторно після скасування попередніх судових рішень Верховним Судом, а виконані адвокатом процесуальні дії були безпосередньо пов`язані із захистом прав та інтересів позивача.

Суд також зазначає, що загальна сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 000,00 грн є пропорційною до ціни позову та значення справи для позивача.

Застосовуючи положення частин п`ятої сьомої та дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд не встановив обставин, які б свідчили про необхідність відступу від загального правила розподілу судових витрат або про непропорційність покладення заявлених витрат на відповідача.

Відповідачем не наведено достатніх обставин, які б свідчили про зловживання позивачем процесуальними правами під час нового розгляду справи або про те, що заявлені витрати виникли внаслідок необґрунтованих процесуальних дій позивача.

Водночас суд ураховує, що розмір гонорару, погоджений адвокатом та клієнтом, не є безумовно обов`язковим для іншої сторони спору.

Однак у цьому випадку за результатами оцінки поданих доказів суд не встановив належних підстав для зменшення заявленого розміру витрат або відмови у їх відшкодуванні повністю чи частково.

Отже, клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.03.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» задоволено.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026.

Ураховуючи результати вирішення спору, документальне підтвердження наданих адвокатом Ткаченко О.С. послуг, їх зв`язок із новим розглядом справи, погоджену сторонами вартість, а також відсутність доведених підстав для зменшення розміру компенсації, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача.

Таким чином, витрати Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» на професійну правничу допомогу адвоката Ткаченко О.С. під час нового розгляду справи в розмірі 39 000,00 грн підлягають покладенню на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 7679, 86, 123, 126, 129, 232 235, 236, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 908/1841/24 (908/1261/24) задовольнити повністю.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «Електропівденмонтаж-10» (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, приміщення 13, код ЄДРПОУ 00121844) витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час нового розгляду справи № 908/1841/24 (908/1261/24) у Господарському суді Запорізької області, у розмірі 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Видати відповідний наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене до Центрального апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя О.О. Юлдашев