Рішення № 140911659, 20.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/882/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, м. Ужгород

про стягнення заборгованості

За участю:

позивача не з`явився;

відповідача Лесько А. О., адвокат, ордер серії АІ №2071328 від 09.12.2025.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Департамент звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Грицик Л. О. про стягнення 279 829,39 грн заборгованості з орендної плати за договором від 18.02.2014 № 1691/1 оренди земельної ділянки площею 1,2617 га, яка знаходиться в м. Ужгороді на вул. Електрозаводській, 35, кадастровий номер 2110100000:34:001:0228. Позов мотивовано неналежним виконанням ФОП Грицик Л.О. з 01.01.2020 до 31.12.2020 (включно) зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором з урахуванням додаткової угоди від 30.10.2018.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року у справі № 907/882/22 (суддя Пригуза П. Д.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги повністю та стягнуто з відповідача 279 829,39 грн заборгованості за Договором за період січень - грудень 2020 року та 4200,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Надалі, постановою Великої Палата Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року задоволено касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, скасовано рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 березня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 907/882/22, а справу № 907/882/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/882/22 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2025 року.

Ухвалою від 28 жовтня 2025 року суд прийняв справу № 907/882/22 до провадження, постановив здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 04 грудня 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11 листопада 2025 року задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Андрейчука Любомира Вікторовича від розгляду справи № 907/882/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/882/22 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2025 року суд прийняв справу № 907/882/22 до провадження та призначив підготовче засідання на 09 грудня 2025 року.

28 листопада 2025 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов від 28.11.2025 з долученими клопотанням про прийняття доказів.

09 грудня 2025 року від позивача через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла відповідь на відзив від 08.12.2025 з долученими доказами надіслання копії такої заяви по суті спору представнику відповідача до Електронного кабінету користувача ЄСІТС, а також заява/письмові пояснення від 09.12.2025.

У підготовчому засіданні 09 грудня 2025 року, за участю представників позивача та відповідача, суд оголосив перерву до 13 січня 2026 року зважаючи на відповідне клопотання представника відповідача з метою забезпечення можливості подання заперечення на відповідь на відзив.

15 грудня 2025 року представник відповідача подала до суду через систему «Електронний суд» заяву/ заперечення на відповідь на відзив.

07 січня 2026 року до суду від представника відповідача в електронній формі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів.

13 січня 2026 року до початку підготовчого засідання позивач подав до суду через систему «Електронний суд» заяву, якою заперечує щодо задоволення клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 13 січня 2026 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 907/882/22 на тридцять днів, клопотання відповідача від 07.01.2026 про витребування доказів задовольнив частково та витребував в Ужгородської міської ради Технічну документацію по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради №1398 від 14.07.2014 року.

Також зазначеною ухвалою суд відклав підготовче засідання у справі на 10 лютого 2026 р.

У судовому засіданні 10 лютого 2026 року судом була оголошена перерва до 26 лютого 2026 року о 14:00 год.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою від 26 лютого 2026 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 02 квітня 2026 року.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва, востаннє до 20 жовтня 2026 року у зв`язку із заявленими сторонами клопотаннями, що пов`язувалися з очікуванням результатів розгляду справи №308/9524/17 Верховним Судом та справи №907/983/21 Західним апеляційним господарським судом.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримував повністю з визначених у позовній заяві підстав. Водночас, у судове засідання 20.10.2026 представник позивача не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

19 жовтня 2026 року позивачем подано суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника Данканича А.Е. з`явитися у судове засідання по причині його участі в іншій справі №308/10175/25 у Закарпатському апеляційному суді та у зв`язку з поданням касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №907/983/21 та необхідність часу для узгодження з керівництвом можливості мирного врегулювання спору.

Розглядаючи означене клопотання позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Наявні у матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про наявність у позивача, окрім підписанта клопотання про відкладення, інших представників, повноважних у порядку самопредставництва здійснювати захист інтересів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в судах загальної юрисдикції (Баняс В.Ю., Клещева С.С., Середенко Д.Д.), що підтверджується також й актуальною інформацією реєстру на час розгляду справи в суді.

У зв`язку з наведеним, неможливість з`явитися в судове засідання одного з представників позивача за наявності інших представників з належно оформленими повноваженнями на представництво інтересів Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.

При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги встановлений у ч. 2 ст. 195 ГПК України строк розгляду справи та враховує, що явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті не визнавалася судом обов`язковою, а дата та час судового засідання в даній справі узгоджувався з представниками сторін, які брали участь в судовому засіданні 15.09.2026, в тому числі з Данканичом А.Е., від якого заперечень щодо пропонованої дати та часу розгляду справи по суті не надходило.

Також суд враховує, що аргументи позивача про подання касаційної скарги у справі №907/983/21 не стосуються неможливості явки у судове засідання у цій справі та/або неможливості її розгляду, а можливість мирного врегулювання спору відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України не обмежується стадією розгляду справи у суді першої інстанції.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на ту обставину, що явка повноважних представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечує підставність заявлених у цій справі з обґрунтуванням викладених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях підстав.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 20 жовтня 2026 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди землі від 18.02.2014 за №1691/1 з урахуванням Додаткової угоди від 30.10.2018 в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 в період з січня по грудень 2020 року, внаслідок чого станом на 03.11.2022 за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 279 829,39 грн, з вимогами про стягнення якої Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявлено даний позов до господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому при новому розгляді справи відзиві на позов від 28.11.2025 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що нормативна грошова оцінка земель е основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є безумовною підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди земель комунальної власності про можливість такої зміни, а також з огляду на те, що особі, яка в судовому порядку захищає свої права, має бути гарантований ефективний судовий захист цих прав, і порушення чинного законодавства при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка стала підставою для визначення розміру орендної плати, є обставиною, яка підлягає перевірці судом при розгляді справи за позовом Департаменту до Орендаря ФОП Грицик Л.О. про стягнення боргу.

При цьому, з посиланням на висновок експерта Савчак В.В. за результатами проведення експертного дослідження з питань землеустрою від 20.04.2017 №8947/16-41 стверджує, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (2014 рік), яка затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 року №1398, не відповідає вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів, чинних станом на дату її затвердження, виходячи з того, що:

- в документах, підготовлених розробником документації із землеустрою, вказана різна інформація щодо площі м. Ужгорода на час розроблення Технічної документації 2014;

- площа м. Ужгорода 3975,7000 га не відповідає площі, яка затверджена Верховною Радою України;

- відновна вартість елементів інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури міста, яка розрахована розробником документації із землеустрою, є недостовірною;

- в складі Технічної документації 2014 відсутні обґрунтування застосування індексу інфляції в розмірі 1,36;

- Департамент міського господарства Ужгородської міської ради не є підприємством, установою чи організацією, яка здійснює виробничу, комерційну чи іншу діяльність, яка передбачена додатками Б.1.,Б.2.,Б.3.,Б.7.,Б.8.,Б.9.,Б.10.,Б.12.,Б.13.,Б.23. Технічної документації 2014, та на балансі якої перебувають об`єкти, що передбачені вказаними додатками, отже інформація про вартість об`єктів, вказаних у додатках, є недостовірною;

- при проведенні розрахунку витрат на освоєння облаштування земель м. Ужгорода розробником використані недостовірні дані щодо каналізації.

Стверджує, що позаяк нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору як складова орендної плати є істотною умовою договору оренди і цей показник обраховується, у свою чергу, з урахуванням певних характеристик земельної ділянки, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, у відповідача є можливість оспорювання як дотримання порядку, так і величину такої оцінки.

З посиланням на долучені до матеріалів справи докази доводить, що земельна ділянка площею 1,2617 та, розташована у м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 35, яка мала кадастровий номер 211010000034:001:0228 на час проведення нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, на підставі якої визначена орендна плата, не була розташована у прирейковій зоні, оскільки поблизу неї не було діючої колії Укрзалізниці, та ще у вересні 2013 року були списані та демонтовані залишкові рейки, які вже задовго до списання, тривалий період часу, не мали господарського призначення як засобу транспортного сполучення як непридатні для використання, як і мали місце порушення Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки на час виникнення спірних правовідносин не було виготовлено актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка мала кадастровий номер2110100000:34:001:0228.

Зауважує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не ґрунтувалася на належно затвердженому генеральному плані населеного пункту, невід`ємною частиною якого мають бути детальні плани територій, який щодо спірної земельної ділянки був відсутній.

Акцентує увагу, що висновок державної експертизи від 5.06.2014 за № 698-14 щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород містить зауваження та пропозиції до землевпорядної документації та не містить оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи, а згідно наведеного у підсумковій оцінці результатів експертизи «технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим кормам і правилам та повертається на доопрацювання».

При цьому, за позицією відповідача факт доопрацювання технічної документації та одержання позитивного висновку державної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки та землевпорядної документації земель міста Ужгорода позивачем не доведений.

Зауважує, що на час надсилання Грицик Л.О. додаткової угоди від 30.10.18 р. не було виготовлено актуальної технічної документації з нормативно - грошової оцінки земель міста Ужгорода, яка містила би позитивний висновок державної експертизи, дійсний у межах встановленого ст.36 Закону № 1808-ІV трьох річного строку.

Таким чином, затверджена рішенням Ужгородської міської ради №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради» від 14.07.2014 р. технічна документація по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту, не підлягала застосуванню на час підписання додаткової угоди до договору оренди від 18.02.2014 №1691/1, а відповідно й не могла бути підставою для нарахування заборгованості Орендарю за цим договором.

Резюмуючи викладене стверджує, що Невиправдано, на власний розсуд застосувавши локальні коефіцієнти, які в дійсності не характеризують місце розташування земельної ділянки та які застосовуються при виготовленні технічної документації по нормативній грошовій оцінці цієї земельної ділянки, застосувавши нормативно - грошову оцінку, яка ґрунтувалася на низці недостовірних даних та не одержала позитивного висновку державної експертизи та яка не була актуальною на дату укладення додаткової угоди, а також не ґрунтувалася на належно затвердженому генеральному плані населеного пункту, зокрема такій його невід`ємній частині як детальний план території, Ужгородська міська рада встановила необґрунтований розмір орендної плати.

Також, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2022 у цій справі вказує, що правомірність/неправомірність визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати, яка підлягає обов`язковій перевірці з огляду на положення частини другої статті 21 Закону №161-XIV та статей 5,13 Закону №1378-ІV, є предметом доказування в даній справі.

Відповідь на відзив.

Позивач при новому розгляді справи відповідно до відповіді на відзив від 08.12.2025 спростовує аргументи відповідача, зауважуючи, зокрема в частині наданого суду висновку експерта, що експерт при проведенні дослідження керувався порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та земель населених пунктів від 27.01.2006 № 18/15/21/11, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 592/341/428 від 30.12.2016, тоді як станом на дату видачі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (19.08.2018) та дату укладення спірного договору (30.10.2018), діяв порядок проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.

Пояснює, що експерт пропонує здійснювати обчислення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з використанням коефіцієнтів, мінімально допустимих або навіть нижчих від тих, що визначені чинним (станом на спірний період) порядком проведення нормативної грошової оцінки та наполягає на тому, що висновок судового експерта, який начебто встановлює неправильність обчислення локальних коефіцієнтів у 2015 році не може слугувати беззаперечним доказом неправомірності обчислення локальних коефіцієнтів для 2020 року, а зміни в нормативно-правовій базі та обставинах, зокрема в ситуації з міськими перевезеннями та розвитком інфраструктури, не дозволяють використовувати висновки, що були актуальними лише на момент 2015 року, для оцінки ситуації на дату спірного періоду.

Доводить, що у розумінні чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода пройшла державну експертизу та є позитивно оціненою, що підтверджує правомірність висновку державної експертизи.

З посиланням на висновки Верховного Суду у справі №907/12/19 стверджує що між сторонами існують договірні правовідносини оренди землі, які виникли внаслідок укладення відповідного договору в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 шляхом погодження його істотних умов (зокрема строку дії, розміру орендної плати на рік і на місяць), у тому числі з урахуванням протоколу розбіжностей.

Акцентує увагу, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за землю, що належить сплатити за договором, а тому встановленню підлягають саме обставини невиконання (або неналежного виконання) відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування землею, а відтак, на думку позивача, дослідження обставин прийняття цього рішення є недопустимим під час розгляду судового спору у даній справі.

В даному аспекті пояснює, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності і її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін договору оренди, а рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398 було прийнято як суб`єктом владних повноважень, а не у рамках договірних відносин, і має публічний характер, і тому прийняття цього рішення було частиною виконання публічно-владних управлінських функцій органом місцевого самоврядування, а відтак дослідження зазначених обставин повинно відбуватися в рамках адміністративного судочинства, а не господарського, оскільки питання законності нормативної грошової оцінки та правомірності дій органу місцевого самоврядування перебувають за межами компетенції господарських судів.

Заперечення.

Відповідач згідно з поданими суду запереченнями від 15.12.2025 на відповідь на відзив зауважує, що локальні коефіцієнти, на підставі яких визначена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки набрали чинності на підставі рішення Ужгородської міської ради за № 1398 від 14.07.2014 року «Про затвердження технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради», яким затверджено нову технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв. забудованої території в розрізі економічно-планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту.

З урахуванням викладеного, зауважує, що дата видачі витягу від 19.08.2018 року та дата укладення з Грицик Л.О. додаткової угоди до договору оренди землі не змінює того факту, що цей витяг є саме витягом з нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яке прийнято 04.07.2014 р. на пленарному засіданні XXIII сесії VI скликання, у зв`язку з чим вважає такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права доводи Департаменту, що експертне дослідження №209/12-15 було проведено у 2015 році, а спірний період, за який заявлено стягнення, припадає на 2020 рік.

Зауважує при цьому, що у вступній частині Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради 2014 р., нормативно-правовою базою та методичною базою грошової оцінки зазначено, серед іншого, саме Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів від 27.01.2006 р. №18/15/21/11.

Стверджує, що для визначення нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки населеного пункту необхідно було достовірно встановити певні показники (нормативну грошову оцінку квадратного метра землі в населеному пункті та показники, пов`язані з місцем розташування цієї земельної ділянки).

Повторно зауважує, що позитивний висновок державної експертизи щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород відсутній, оскільки проставлення на негативному висновку державної експертизи землевпорядної документації вищенаведених відбитків штампів та печаток не відповідає вимогам Методики щодо спростування негативного висновку первинної державної експертизи, а відтак, така технічна документація не могла бути законною підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода, а відповідно й розміру орендної плати щодо спірної земельної ділянки при укладенні договору оренди землі у новій редакції від 30.10.2018 року.

Безпідставними вважає доводи апеляційної скарги Департаменту про те, що правомірність рішення Ужгородської міської ради №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради» від 14.07.2014 р., зокрема, в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, по вул. Електрозаводській,35 в м. Ужгороді, не може бути предметом перевірки господарським судом в межах розгляду справи за позовом Департаменту до Грицик Л.О. про стягнення заборгованості з орендної плати.

Письмові пояснення.

У поданих позивачем письмових поясненнях від 09.12.2025 щодо врахування при новому розгляді справи вказівок Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2022 у цій справі позивачем продубльовано аргументи, що викладені у відповіді на відзив від 08.12.2025 року.

Відповідач у письмових поясненнях від 15.02.2026 за результатами ознайомлення з матеріалами технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради зазначає, зокрема, що система інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху, покладені в основу Технічної документації, не мали під собою встановленої законодавством нормативної бази, а укладений між виконавчим комітетом Ужгородської міської ради та ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» договір від 09.07.2012 р. є неналежною підставою для розроблення Технічної документації, оскільки відбір розробника документації із землеустрою відбувся не на конкурсній основі.

Акцентує увагу, що дослідження Технічної документації підтверджує правильність висновку експерта №209/12-15 від 15 грудня 2015 року щодо неправомірного застосування локальних коефіцієнтів до земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, розташованої по вул. Електрозаводській,35 в м. Ужгороді.

Таким чином, відповідач вважає, що Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород, затверджена Ужгородською міською радою рішенням від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради» як бази обрахунку орендної плати, про стягнення якої просить Департамент, не може бути підставою для задоволення позову як така, що є неправомірною, а численність та масштабність порушень щодо використання недостовірних вихідних даних для обчислення (розрахунку) нормативної грошової оцінки землі не дозволяють здійснити будь-які уточнення щодо дійсного її розміру, оскільки достовірні дані в Технічній документації не вказані та перерахування судом чи відповідачем нормативної грошової оцінки є неможливим за таких обставин.

Позивач у власних письмових поясненнях від 10.07.2026 звертає увагу, що 06.07.2026 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу Ужгородської міської ради, скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №308/9524/17 та залишив у силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2025, а відтак, за позицією позивача остаточним судовим рішенням підтверджено правомірність рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, яке було чинним і законним та слугувало належною правовою підставою для визначення нормативної грошової оцінки земель і розміру орендної плати за земельні ділянки на території Ужгородської міської територіальної громади у період з 01.01.2015 по 31.12.2024 року.

Пояснює, що доводам відповідача щодо неправильності визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель в сумі 318,68 грн у вказаній постанові надано оцінку та вказано, що відповідні обставини вже були предметом судового розгляду у справі № 826/1320/18, за результатами розгляду якої Верховний Суд ухвалив остаточне рішення від 16.03.2023, яким підтверджено, що зазначена технічна документація відповідає вимогам чинного законодавства та розроблена відповідно до нормативно-правових актів, які регулювали спірні правовідносини.

В даному аспекті зауважує, що судами надано оцінку доводам щодо нібито неправильно визначеної площі міста, відхиляючи які суд прямо вказав, що зменшення знаменника під час математичного розрахунку призводить до збільшення отриманого результату, а відтак при використанні показника площі 2431,4307 га вартість витрат становила б 118,30 грн, а базова вартість одного квадратного метра земель 378,56 грн, тобто була б вищою за затверджену, у зв`язку з чим навіть за умови теоретичного завищення площі населеного пункту це не могло призвести до порушення прав позивача, оскільки збільшення площі, навпаки, зумовлювало зменшення базової вартості земель, від якої здійснюється розрахунок земельного податку та орендної плати.

Також вказує, що судами у справах №308/9524/17, № 826/1320/18 надано оцінку доводам щодо нібито неправильно визначеної довжини інженерних мереж та інших натуральних показників та зазначено, що значення таких показників (довжина магістралей, кількість обладнання тощо) не використовуються безпосередньо при визначенні загального показника відновної вартості міста, оскільки останній визначається у грошовому вираженні та не перебуває у прямій математичній залежності від натуральних показників.

Відповідач згідно з письмовими поясненнями від 12.07.2026 акцентує увагу, що Верховний Суд у постанові від 06 липня 2026 року у справі №308/9524/17 не встановив фактів щодо правомірності розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228, які мали би преюдиційне значення для справи № 907/882/22, а отже доводи Грицик Л.О. щодо неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати підлягають обов`язковій перевірці у справі №907/882/22.

Стверджує, при цьому, що сам по собі факт чинності рішення Ужгородської міської ради від 14.07.2014 №1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради» не є визначальним для господарського суду у справі № 907/882/22.

Окрім того, відповідачем 09.09.2026 подано суду письмові пояснення від 09.09.2026, за змістом яких додатково повідомлено про обставину визнання недійсною додаткової угоди від 30.10.2018 р. до договору оренди землі від 18.02.2014 №1691/1 відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 у справі №907/983/21.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Рішенням ХХ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 24.10.2013 за №1106 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, Фізичній особі-підприємцю Грицик Ларисі Олексіївні, земельної ділянки площею 1,2617 га кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 та надати її в оренду строком на п`ять років до 24 жовтня 2018 року (п. 1.19. рішення від 24.10.2013).

18 лютого 2014 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (зі зміненим найменуванням на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) як Орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Грицик Ларисою Олексіївною як Орендарем укладено Договір оренди землі № 1691/1 (надалі Договір), за змістом п.п. 1, 2 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 35, площею 1,2617 га кадастровий номер 2110100000:34:001:0228.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 222 989,23 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області від 15.01.2014 за №01-22/45.

За змістом пунктів 10-13 Договору орендна плата за рік встановлена у сумі 66 689,68 грн. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 5557,47 грн.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розмір орендної плати переглядається щороку у разі, зокрема, зміни нормативно-грошової оцінки землі, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Положеннями пунктів 8, 9 Договору встановлено строк його дії до 24.10.2018. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішення про продовження договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного законодавства.

30 жовтня 2018 року рішенням Ужгородської міської ради № 1354 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні дії договорів оренди земельних ділянок» дію договору оренди зазначеної земельної ділянки ФОП Грицик Л.О. поновлено строком на 5 років до 30 жовтня 2023 року (п. 1.4. рішення від 30.10.2018).

30 жовтня 2018 року сторонами у справі укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі №1691/1 від 18.02.2014 (в редакції протоколу розбіжностей), якою викладено у новій редакції текст Договору, змінивши, зокрема пункти 5, 8, 10, 11, 14 Договору щодо встановлення нормативної грошової оцінки землі, строку його дії, розміру орендної плати на рік та на місяць, доповнення п. 30 Договору щодо обов`язків орендаря.

Судом встановлено, що при укладенні Додаткової угоди від 30.10.2018 до Договору між сторонами мали місце наступні обставини:

- 23 листопада 2018 року Орендодавець надіслав Орендарю пропозицію щодо укладення договору оренди землі;

- у додатку до зазначеної пропозиції Орендодавець т надіслав проєкт додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014, якою його положення викладено у новій редакції та запропоновано: внести зміни до п. п. 5., 8., 10., 11., 14. договору щодо нормативної грошової оцінки землі, строку дії, розміру орендної плати на рік та на місяць, відповідальності за невнесення орендної плати у встановлені строки; доповнити п. 30. договору щодо обов`язків орендаря.

Відповідно до змісту Додаткової угоди від 30.10.2018 до Договору:

- п. 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 13 859 395,99 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському району Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №1209 від 19.09.2018;

- п. 8 - строк дії договору встановлено до 30.10.2023;

- п. 10 орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 415 781,88 грн на рік;

- п. 11 орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 34 648,49 грн.

З боку Орендаря ФОП Грицик Л.О. ця «Додаткова угода до договору оренди землі від 18.02.2014 року № 1691/1. Договір оренди землі в новій редакції» від 30.10.2018 та Розрахунок розміру орендної плати земельної ділянки підписані з протоколом розбіжностей, що стосувалися незгоди орендаря Грицик Л.О. з пунктами 14 та 30 Додаткової угоди.

Судом також встановлено, що обставини укладення Додаткової угоди від 30.10.2018 були предметом судового дослідження при розгляді справи №907/12/19 за первісним позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради до Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни про визнання укладеними у редакції Департаменту пункт 14 та абзац 1 пункту 30 додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018) та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання недійсними пунктів 5, 10, 11 додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2019 у справі №907/12/19 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено та визнано недійсними п.п. 5., 10., 11. додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №907/12/19 змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, виклавши її в редакції постанови апеляційного суду. Скасовано рішення місцевого суду в частині зустрічного позову та прийнято нове, яким у позові відмовлено.

Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, апеляційний господарський суд у справі №907/12/19 виходив з того, що, незважаючи на прийняте 30.10.2018 рішення Ужгородської міської ради № 1354 про поновлення ФОП Грицик Л. О. договору оренди земельної ділянки, договір оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 не є поновленим, оскільки між сторонами не укладено додаткової угоди, як це передбачено частиною восьмою 8 Закону України «Про оренду землі», а приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що поновлення договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 фактично не відбулося, оскільки не було укладено додаткової угоди.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №907/12/19 змінено постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 шляхом викладення її мотивувальної частини у новій редакції, за якою підстави для відмови у задоволенні первісного позову про визнання укладеними у редакції Орендодавця п. 14 та абз. 1 п. 30 додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 169/1 відмовлено у зв`язку з недоведеністю підстав для внесення змін до договору в цій частині, а відмова у задоволенні зустрічного позову пов`язувалася Верховним Судом з наявністю суперечливої поведінки Орендаря, який у протоколі розбіжностей не заперечував щодо включення до договору спірних пунктів, які у подальшому просить визнати недійсними та неможливість визнання оспорюваної додаткової угоди в частині (з урахуванням намагання визнати недійсними пункти щодо істотних умов Договору).

Таким чином, враховуючи чинність Додаткової угоди від 30.11.2018 до Договору оренди землі №1691/1 від 18.02.2014 в редакції підписаного Орендарем протоколу розбіжностей до нього від 11.12.2018, позивач звернувся з цим позовом до суду, предметом якого визначено стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:34:001:0228.

Так, у позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості станом на 03.11.2022 позивач стверджує, що Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою в повному розмірі за період в період з січня по грудень 2020 року включно, здійснивши часткову оплату в цей період в розмірі 101 304,00 грн, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 279 829,39 грн, з вимогами про стягнення якої було поданий даний позов до суду.

Скасовуючи судові рішення у даній справі та направляючи справу №907/882/22 на новий розгляд до суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2025 зазначила про необхідність обов`язкової перевірки доводів учасників справи щодо правомірності/неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати.

Також у постанові від 15.10.2025 у цій справі суд касаційної інстанції звернув увагу, що у заявах по суті справи ФОП Грицик Л. О. стверджувала про наявність ряду обставин, які залишилися без оцінки судів при первісному розгляді цієї справи та пов`язуються з незаконністю нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода, затвердженої Рішенням № 1398, та Витягу, а також долученими відповідачкою до своїх заяв по суті доказів на підтвердження обставин, які, на її думку, підтверджують:

- відсутність на час виникнення спірних правовідносин затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- відсутність позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода;

- незаконність визначення розміру орендної плати у зв`язку з неправильним застосуванням локальних коефіцієнтів у Витязі.

На виконання означених вказівок Великої Палати Верховного Суду Господарським судом Закарпатської області встановлено, що підставою для обрахунку розміру орендної плати за Договором відповідно до зміненої редакції його п. 5 слугувала нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, площею 1,2617 га визначена згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському району Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №1209 від 19.09.2018 в сумі 13 859 395,99 грн.

Зміст означеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 свідчить, що при обрахунку означеного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки враховано її:

- категорію, цільове призначення 11.02;

- площу 12617 м.кв.;

- середню (базову) вартість земель населеного пункту 318,69 грн/м.кв.;

- номер економіко-планувальної зони 67;

- коефіцієнт Км2 1,17;

- середню для економіко-планувальної зони вартість Цнз 372,87 грн/м.кв.;

- локальні коефіцієнти:

· розташування в зоні пішохідної доступності до міського пасажирського транспорту 1,10;

· розташування в зоні пішохідної доступності до зелених зон 1,10;

· розташування в прирейковій зоні 1,05;

· розташування в зоні перевищення припустимого рівня шуму 0,97;

· розташування у водоохоронній зоні 1,05;

- сукупний коефіцієнт (локальний) Км3 1,29;

- коефіцієнт Кф 1,20;

- коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки 1,897 (в тому числі за 2014 рік 1,249, 2015 рік 1,433, 2016-2017 роки 1,06).

З урахуванням викладеного, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 становить 1098,47 грн, а її загальний розмір (12617 м.кв.) 13 859 395,99 грн.

Судом встановлено, що у спірний в цій справі період (2020 рік) нормативна грошова оцінка земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради була затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради».

Надана позивачем у цій справі №907/882/22 на виконання вимог ухвали від 13.01.2026 Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (надалі Технічна документація) свідчить, що її розроблено ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі укладеного з виконавчим комітетом Ужгородської міської ради договором від 09.07.2012 за №112.

Згідно з вступною частиною Технічної документації нормативна грошова оцінка земель міста Ужгород розробляється на територію, що відповідає існуючій межі міста. Площа земель міста по формі 6-зем 01.01.2014 року складає 3953,7000 га; Технічна документація складається з пояснювальної записки та графічного матеріалу.

У підрозділі 3.3. «Характеристика локальних факторів оцінки» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород» зазначено, що аналіз, проведений в процесі виконання грошової оцінки міста, виявив 20 локальних факторів, які можуть вплинути на загальне значення коефіцієнту Км3, для обчислення якого враховано зазначені у таблиці4 локальні (рентоутворювальні фактори), до яких віднесено функціонально-планувальні фактори, інженерно-інфраструктурні фактори, інженерно-геологічні фактори, історико-культурні фактори, природно-ландшафтні фактори та санітарно-гігієнічні фактори.

Зміст означеної Таблиці 4 свідчить про відповідність локальних коефіцієнтів, які зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 щодо розташування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, площею 1,2617 га показникам, які зазначені у Технічній документації.

За змістом Технічної документації, значення локальних коефіцієнтів наведені у Таблиці 4 підрозділу 3.3. «Характеристика локальних факторів оцінки» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород», а прояв локальних факторів на графічних матеріалах до Технічної документації.

Відповідно до графічних матеріалів до Технічної документації визначено земельно-оціночну структуризацією земельних ділянок міста Ужгорода та схеми прояву локальних факторів оцінки (інженерно-інфраструктурні фактори, інженерно-геологічні фактори), відповідно до якої встановлено локальні фактори Км3, які впливають на нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, площею 1,2617 га відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року.

Згідно з висновком державної експертизи від 05.06.2014 за № 698-14 Державного агенства земельних ресурсів України щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород, зазначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгород Закарпатської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.

Зауваження та пропозиції до землевпорядної документації, які зазначені у висновку державної експертизи від 05.06.2014 за № 698-14 пов`язувалися з відсутністю відомостей про державну реєстрацію та місцезнаходження юридичної особи розробника документації із землеустрою; необхідністю представлення на початок року оцінки витрат на освоєння та облаштування земель міста (розрахункових даних) з посиланням на збірники та номери таблиць; приведення у відповідність до експлікації по формі 6-зем структури земель міста в розрізі затвердженої його площі та вимог встановлених Держстандартом СОУ ДКЗР 0032632-012:2009.

Означений висновок також містить відтиск штампу Державного агенства земельних ресурсів України із зазначенням того, що «Зауваження враховані».

З посиланням на висновок державної експертизи від 05.06.2014 за № 698-14, висновок експертного дослідження №209/12-15 від 15.12.2015, складеного судовим експертом Колчаром Вячеславом Дмитровичем, відмінні показники щодо площі міста Ужгорода, які зазначені у Технічній документації, відповідач доводить неможливість використання зазначеного у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, площею 1,2617 га для обрахунку розміру орендної плати у 2020 році та, відповідно, недоведеність позовних вимог позивачем.

В даному аспекті судом встановлено, що відповідно до висновку експертного дослідження №209/12-15 від 15.12.2015, складеного судовим експертом Колчаром Вячеславом Дмитровичем локальні коефіцієнти, що зазначені у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.04.2015 року за № 10-709-0.5-4329/2-15, складеному Управлінням Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області для визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 12617 м.кв., що розташована в м. Ужгороді по вул. Електрозаводській, 35, і перебуває в оренді ФОП Грицик Л:О: обчислено неправильно, а саме: у висновку експерта вказується на - невірно застосовані локальні коефіцієнти за такими факторами: 1) місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до зелених зон; 2) розташування земельної ділянки у прирейковій зоні; 3) розташування земельної ділянки у зоні пішохідного доступу до міського пасажирського транспорту; 4) розташування земельної ділянки у водоохоронній зоні; - та не застосовано локальні коефіцієнти, які підлягали застосуванню за такими факторами: 1) місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні 0.9; 2) місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля.

Окрім того, як вбачається з долученого до відзиву на позов від 28.11.2025 висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження з питань землеустрою від 20.04.2017 за №8947/16-41, виконаного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради Ужгородського району Закарпатської області (2014 рік), яка затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14.07.2014 року №1398, не відповідає вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів, чинних станом на дату її затвердження, виходячи з такого:

- в документах, підготовлених розробником документації із землеустрою, вказана різна інформація щодо площі м. Ужгорода на час розроблення Технічної документації 2014;

- площа м. Ужгорода 3975,7000 га не відповідає площі, яка затверджена Верховною Радою України;

- відновна вартість елементів інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури міста, яка розрахована розробником документації із землеустрою, є недостовірною;

- в складі Технічної документації 2014 відсутні обґрунтування застосування індексу інфляції в розмірі 1,36;

- в таблиці 5 п.3.4. «Розрахунок нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород» вказані недостовірні дані про загальну площу сільськогосподарських угідь м. Ужгород та про площі різних сільськогосподарських угідь;

- відомості про сільськогосподарські угіддя м. Ужгорода, надані відділом землекористування Ужгородської міської ради, та які були використані розробником документації із землеустрою, не є офіційними відомостями Державного земельного кадастру про сільськогосподарські угіддя м. Ужгорода, а тому не можуть вважатися достовірними;

- в таблиці 1 «Газопостачання, всього» п.3.1. «Визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород» розробником вказана недостовірна інформація про кількість газорегуляторних пунктів (ГРП та ШРП), які наявні в м. Ужгороді;

- Департамент міського господарства Ужгородської міської ради не є підприємством, установою чи організацією, яка здійснює виробничу, комерційну чи іншу діяльність, яка передбачена додатками Б.1.,Б.2.,Б.3,Б.7.,Б.8.,Б.9.,Б.10.,Б.12.,Б.13.,Б.23. Технічної документації 2014, та на балансі якої перебувають об`єкти, що передбачені вказаними додатками, отже інформація про вартість об`єктів, вказаних у додатках, е недостовірною.

- при розробленні Технічної документації 2014 розробником документації із землеустрою відповідні розрахунки проведені без врахування 873 га зелених масивів та насаджень м. Ужгорода;

- при проведенні розрахунку витрат на освоєння облаштування земель м. Ужгорода розробником використані недостовірні дані щодо каналізації.

Заперечуючи застосування при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, площею 1,2617 га локального коефіцієнта щодо розташування земельної ділянки у прирейковій зоні відповідачем до відзиву на позов від 28.11.2025 долучено лист відокремленого підрозділу «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» від 11.10.2013 №1276, за змістом якого ФОП Грицик Л.О. повідомлено про плановані з 14.10.2013 роботи ро розбиранню та вивезенню матеріалів верхньої будови колії №13 по ст. Доманинці, яка відповідно до наказів від 04.09.2013 за №218-ЦЗ/од від 19.09.2013 за №12-08/231 підлягала списанню з балансу структурних підрозділів Львівської залізниці.

Також, як вбачається з листа виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 05.01.2024 за №5731/03-17 станом на 30.10.2018 на територію в межах якої розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 21101000000:34:001:0228 був відсутній затверджений детальний план території, а сама земельна ділянка знаходиться в межах 67 економіко-планувальної зони.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2026 року у справі 907/983/21 задоволено позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни, заявлені до відповідача: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ужгородської міської ради та визнано недійсним укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30 жовтня 2018 року).

Встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни заборгованості по сплаті орендної плати за Договором оренди землі від 18.02.2014 за № 1691/1 (в редакції додаткової угоди від 30.10.2018) за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (включно) є предметом судового розгляду у цій справі.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Судом здійснюється новий розгляд справи після скасування попередніх судових рішень по цій справі Верховним Судом.

Відповідно до статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2025 у справі №907/882/22 при передачі цієї справи на новий розгляд зазначено про необхідність обов`язкової перевірки доводів учасників справи щодо правомірності/неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати.

Також, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2025 акцентовано на необхідності надання оцінки аргументам відповідачки щодо відсутності на час виникнення спірних правовідносин затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відсутності позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгорода та незаконності визначення розміру орендної плати у зв`язку з неправильним застосуванням локальних коефіцієнтів у Витязі.

Даючи оцінку спірним правовідносинам між сторонами під час нового розгляду даної справи судом, в тому числі в ході виконання вказівок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.10.2025 в даній справі встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2026 року у справі №907/983/21 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30.10.18 до договору оренди землі від 18.02.14 № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.18), укладений з ФОП Грицик Ларисою Олексіївною.

Висновок про недійсність договору оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30.10.18 до договору оренди землі від 18.02.14 № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.18) відповідно до змісту судових рішень у справі №907/983/21 ґрунтуються на тій обставині, що умови договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначеного на її основі розміру орендної плати не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент укладення правочину.

В ході розгляду справи №907/983/21 судами також встановлено, що «розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду Грицик Л.О., на підставі договору оренди у редакції додаткової угоди від 30.10.2018 р. до договору оренди землі від 18.02.2014 №1691/1, якою його положення викладено у новій редакції, станом на 2018 рік визначений у 13 859 395,99 грн та обґрунтовуються даними Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, відображеними у витягу № 1209/0/192-18 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.09.2018 року. Для розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовано коефіцієнт Км2 та локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки як: - розташованої в зоні пішохідної доступності до міського пасажирського транспорту - 1,10; - розташованої в зоні пішохідної доступності до зелених зон - 1,10: - розташованої в прирейковій зоні - 1.05: - розташованої в зоні перевищення припустимого рівня шуму- 0,97: - розташованої у водоохоронній зоні - 1,05.

Водночас, згідно висновку експертного дослідження №209/12-15, що міститься в матеріалах справи, встановлено неправильність обчислення локальних коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки. що вплинуло на розмір нормативної грошової оцінки наданої в оренду ФОП Грицик Л.О. земельної ділянки, а саме: у висновку експерта вказується на - невірно застосовані локальні коефіцієнти за такими факторами: 1) місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до зелених зон; 2) розташування земельної ділянки у прирейковій зоні; 3) розташування земельної ділянки у зоні пішохідного доступу до міського пасажирського транспорту; 4) розташування земельної ділянки у водоохоронній зоні; - та не застосовано локальні коефіцієнти, які підлягали застосуванню за такими факторами: 1) місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні 0.9; 2) місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля 0.95».

Згідно вже усталених висновків Верховного Суду (див., зокрема, постанови від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20) преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Водночас, відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 при застосовуванні частини 4 статті 75 ГПК України варто враховувати, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова Верховного суду від 02.08.2022 №904/5665/21).

Виконуючи вказівки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 15.10.2025 у цій справі та самостійно надаючи оцінку запереченням відповідача щодо правомірності/неправомірності визначеного розміру нормативної грошової оцінки землі як бази обрахунку орендної плати через призму дотримання встановленого порядку її розроблення, проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердження та застосування локальних коефіцієнтів, суд приймає до уваги наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У пунктах 91-93 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що норми, які регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно з нормами, які регулюють ці питання щодо земель приватної власності.

Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, порядок проведення якої встановлено Законом України «Про оцінку земель» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірної заборгованості).

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, частина перша цієї статті передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Оцінюючи доводи Фізичної особи-Підприємця Грицик Л.О. щодо відсутності на час виникнення спірних правовідносин затвердженої у встановленому порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228, суд приймає до уваги наступне.

Як уже зазначалося вище, положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

За змістом статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати визначений сторонами договору оренди у випадку, коли об`єктом оренди є землі державної і комунальної власності має враховувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

3 огляду на нормативно-правові норми ПК України, Закону № 1378-IV, Закону № 161- XIV нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

За встановленими судом у цій справі обставинами нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228 відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року ґрунтується на затвердженій рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398 Технічній документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради, з урахуванням її індексації.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування було предметом судової оцінки судами адміністративної юрисдикції в межах розгляду справи №308/9524/17 під час його оскарження ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», ТОВ «ФЦА Україна», ТДВ «Патент», ТДВ «Ужгородський механічний завод», ТОВ «Закарпатбудпостач», ТДВ «Управління виробничо-технологічної комплектації» та ВАТ «Закарпатська автобаза».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року у справі №308/9524/17 у задоволенні позову було відмовлено.

Означене рішення було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №308/9524/17, яким ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог та скасування рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398 з підстав порушення вимог законодавства щодо оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2026 у справі №308/9524/17 касаційну скаргу Ужгородської міської ради було задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 308/9524/17 скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року залишено в силі.

При розгляді судами справи №308/9524/17 в частині обставин, які підлягають з`ясуванню у цій справі №908/882/22 відповідно до вказівок Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року встановлено, що Державним агентством земельних ресурсів України, правонаступником якого є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено експертизу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород Закарпатської області, за результатами якої прийнято рішення, оформлене висновком державної експертизи землевпорядної документації від 05 червня 2014 року №698-14.

Вказаним висновком було затверджено результати проведеної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту міста Ужгород Закарпатської області. Даним висновком визначено середню (базову) вартість земель міста у розмірі 318,69 грн/м.кв.

14 липня 2014 року на пленарному засіданні XXIII сесії VI скликання Ужгородською міською радою прийнято рішення за № 1398 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради», яким затверджено Технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту м. Ужгорода Ужгородської міської ради.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 у справі №826/1320/18, залишеним без змін Шостим апеляційним адміністративним судом від 06.11.2018, в задоволенні позову ПП «Закарпатінвестбуд» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування рішення №698-14 від 05.06.2014 року, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2023, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 826/1320/18 залишено без змін.

У своїй постанові Верховний Суд вказав, що розрахунок нормативної грошової оцінки земель м. Ужгород було виконано з визначенням середньої базової вартості одного квадратного метру земель населеного пункту (розділ 3.1. Технічної документації), в якому витрати на освоєння та облаштування земель міста Ужгород станом на 01 січня 2014 року (таблиця 1) визначені як сума витрат за відновною вартістю кожного з показників. Додатком В до технічної документації, Ужгородською міською радою було визначено відновну вартість переліку обладнання міста Ужгород. При цьому, значення натурального показника певних складових (довжина магістралей, кількість обладнання, тощо) не враховується в математичному значенні показника «всього по місту», оскільки показники відновної вартості наведені в грошовому еквіваленті, без будь - якої залежності від натурального показника.

В технічній документації обраховані витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр, а базову вартість обраховано з застосуванням відповідних, нормативно встановлених коефіцієнтів у відповідності до приписів п. 3.3 Порядку № 18/15/21/11.

Суд враховує, що у контексті визначення розміру орендної плати нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228, технічна документація щодо якої також затверджена рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398, має основоположне значення, зокрема, є одним з основних елементів обчислення плати за землю у складі податку на майно.

При цьому, така нормативна грошова оцінка земельної ділянки затверджується рішенням органу місцевого самоврядування на реалізацію ним владних управлінських функцій, а оскільки нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок на підставі рішення відповідної ради, то доводи стосовно непогодження із установленою нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок з наведених відповідачем міркувань можуть бути предметом розгляду виключно в межах адміністративної справи, оскільки спори про визнання протиправними та скасування рішень суб`єктів владних повноважень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є предметом розгляду в судах адміністративної юрисдикції.

Таким чином, відхиляються судом заперечення відповідача з посиланням на протиправність затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398 «Технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради» та наданий на підтвердження означених обставин висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження з питань землеустрою від 20.04.2017 за №8947/16-41, позаяк Господарський суд в межах розгляду конкретної справи про наявність заборгованості по сплаті орендної плати позбавлений повноважень надавати оцінку чинності рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджена Технічна документація загалом, тоді як предметом оцінки в даному разі є правильність та підставність визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228 з урахуванням положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13 Закону України «Про оцінку земель», що узгоджується з вказівками Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2025 у цій справі.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 7.28 постанови від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, відповідно до яких належними доказами нормативної грошової оцінки є, зокрема, технічна документація, довідка або витяг з Державного земельного кадастру щодо саме спірної земельної ділянки, а також висновок судової експертизи щодо її нормативної грошової оцінки.

Водночас, врахуванню судом підлягає підтверджена Верховним Судом від 06.07.2026 у справі №308/9524/17 чинність рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398, а інших доказів відсутності в спірному періоді затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228 відповідачем суду не надано.

Крім того, суд враховує, що за змістом ст. 21 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель», частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація, зокрема, з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації, зокрема, з нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас, нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування (пункти 101, 102, 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22).

Визначаючись з підставністю аргументів відповідача щодо відсутності позитивного висновку державної експертизи щодо технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398, суд враховує, що на час затвердження такої технічної документації правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення регулювалися Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (тут і надалі Закон в редакції станом на дату виникнення правовідносин з затвердження технічної документації), за змістом якого державною експертизою землевпорядної документації є діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

За змістом ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» технічна документація з нормативної грошової оцінки земель підлягає обов`язковій державній експертизі, ініціювання якої віднесено до повноважень Ужгородської міської ради.

Приписами статей 12-15 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що об`єкти державної експертизи можуть передаватися на первинну,

повторну та додаткову державні експертизи.

Первинна державна експертиза передбачає проведення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку державної експертизи щодо об`єктів державної експертизи.

Повторна державна експертиза проводиться:

- у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи щодо об`єктів, які підлягають обов`язковій державній експертизі;

- у разі спростування негативного висновку первинної державної експертизи;

- у випадку, визначеному частиною другою статті 36 цього Закону.

Додаткова державна експертиза проводиться щодо об`єктів, по яких здійснено державну експертизу і щодо яких відкрилися нові відомості чи обставини, що не були належним чином відображені їх розробниками та мають значення для об`єктивного дослідження і

оцінки об`єкта державної експертизи.

Згідно з ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Якщо об`єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

У разі якщо об`єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об`єкта державної експертизи.

Об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об`єктів державної експертизи.

Таким чином, означеними положеннями ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначалася можливість складення за результатами державної експертизи:

- позитивного висновку який слугував підставою реалізації заходів, передбачених документацією із землеустрою;

- негативного висновку в разі якщо об`єкт державної експертизи не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам;

- висновку про повернення об`єкта державної експертизи на доопрацювання в разі якщо об`єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства.

За встановленими судом у цій справі обставинами Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Ужгородської міської ради Ужгородського району Закарпатської області, розроблена ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» була об`єктом державної експертизи, за результатами якої Державним агентством земельних ресурсів України складено висновок від 05.06.2014 за № 698-14, за яким технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Ужгород Закарпатської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.

Означений висновок також містить відтиск штампу Державного агенства земельних ресурсів України із зазначенням того, що «Зауваження враховані».

Організаційні засади і вимоги щодо організації та проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері на час проведення державної експертизи Технічної документації визначалися Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 3 грудня 2004 р. N 391 (надалі Методика).

Пунктом 3.5.3. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 391 від 03.12.2004, передбачено, що підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

При цьому, відповідно до пунктів 3.5.8., 3.5.9 даної Методики, усунення зауважень та внесення виправлень, виявлених в результаті державної експертизи, здійснюють розробники землевпорядної документації та інші суб`єкти, що допустили порушення вимог чинного законодавства України, встановлених норм і правил при підготовці об`єкта державної експертизи або його окремих складових частин.

Контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Наведене додатково підтверджується також і долученим позивачем до відповіді на відзив від 18.01.2022 листом Держгеокадастру від 10.01.2020 за №18-28-0.23-173/2-20.

Таким чином, відповідно до наведених приписів чинного на час проведення державної експертизи законодавства у разі встановлення не повної відповідності вимогам чинного законодавства землевпорядної документації та повернення її на доопрацювання, - факт врахування зазначених у висновку зауважень посвідчується відповідним записом на висновку первинної державної експертизи, що з урахуванням встановлених у цій справі обставин наявності відтиску штампу Державного агенства земельних ресурсів України із зазначенням того, що «Зауваження враховані» на висновку від 05.06.2014 за № 698-14, - дає підстави вважати такий висновок позитивним.

Аналогічна правова позиція за схожих обставин викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2013 у справі №10/032-12, у якій також акцентовано увагу, що зі змісту статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» випливає, що проведення повторної експертизи передбачено лише у випадку отримання заявником негативного висновку в цілому.

Суд також приймає до уваги, що за приписами ст. 14 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проведення повторної державної експертизи пов`язується або з одержанням негативного висновку первинної державної експертизи, або зі спростуванням такого негативного висновку, або в разі, якщо не розпочато реалізацію заходів, передбачених об`єктом державної експертизи протягом строку дії позитивного висновку державної експертизи.

При цьому, положеннями Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не визначається можливість проведення повторної державної експертизи при поверненні об`єкта державної експертизи на доопрацювання (що мало місце у спірних правовідносинах), а за змістом пунктів 3.5.8., 3.5.9 Методики, - усунення недоліків, які слугують підставою направлення на доопрацювання об`єкта державної експертизи посвідчується записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.

Іншими словами, за встановлених обставин відсутності підстав для проведення повторної державної експертизи при доопрацюванні недоліків Технічної документації, така вважається позитивно оціненою.

Застосування протилежного підходу призводитиме до ситуації, коли з одного боку -відсутні підстави для повторної державної експертизи Технічної документації (відсутність негативного висновку), а з іншого реалізація заходів, передбачених Технічною документацією є неможливою, у зв`язку з чим судом відхиляються аргументи відповідача щодо відсутності позитивного висновку державної експертизи щодо технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398.

Не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на неможливість застосування висновку державної експертизи 2014 року для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 21101000000:34:001:0228 у 2018 році відповідно до Витягу та для обрахунку заборгованості зі сплати орендної плати у спірному 2020 році за пропуском строку дії такого висновку, позаяк за змістом ст. 36 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об`єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі.

Якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об`єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі.

Матеріалами справи підтверджується, що у межах строків чинності висновку державної експертизи від 05.06.2014 за № 698-14 відповідно до ч. 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» Ужгородською міською радою реалізовано заходи, передбачені об`єктом державної експертизи та затверджено Технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода Ужгородської міської ради (рішення Ужгородської міської ради від 14 липня 2014 року № 1398), а відтак, такий висновок є чинним протягом строку усього строку дії Технічної документації (об`єкта державної експертизи).

Оцінюючи підставність доводів відповідачки в частині неправильно застосованих локальних коефіцієнтів відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року суд приймає до уваги таке.

Як вже зазначалося вище, нормативно-правовою та методичною основою проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород, за результатами якої розроблено технічну документацію, була, зокрема Методика нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 (на момент чинності цієї методики). Зокрема, зазначеною Методикою передбачалося визначення коефіцієнта, який характеризує місцерозташування земельної ділянки (Км), як добутку коефіцієнтів, що характеризують регіональні (Км1), зональні (Км2) та локальні (КмЗ) фактори місцеположення земельної ділянки. При цьому КмЗ характеризує локальні фактори місцезнаходження земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно- гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів у спірний період регламентувався Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української Академії аграрних наук 27.01.2006 №18/15/21/11, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за № 388/12262 (надалі Порядок на час його чинності)

За встановленими судом у справі обставинами Технічна документація із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород складається з пояснювальної записки та графічного матеріалу. Пояснювальна записка містить текстову частину та табличний матеріал, введений, переважно у додатки. Графічний матеріал, зокрема включає: схеми прояву локальних факторів оцінки, схему економіко-планувального зонування.

В процесі проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів значення локальних коефіцієнтів визначаються за результатами аналізу впливу локальних факторів, які характеризують місцеположення земельної ділянки. Встановлення переліку локальних факторів та обґрунтування їх значень здійснюється розробником технічної документації з урахуванням рекомендацій таблиці 1.7 Порядку, на базі містобудівної документації та результатів спеціальних досліджень. До локальних факторів належать функціонально-планувальні, інженерно-інфраструктурні, інженерно-геологічні, історико-культурні, природно- ландшафтні та санітарно-гігієнічні фактори. Локальні фактори та їх значення визначені, зокрема у таблиці 4 пояснювальної записки технічної документації.

Матеріалами справи підтверджується, що локальні фактори та значення локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки, зазначені у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.09.2018 № 1209/0/192-18, визначені згідно з технічною документацією, що відображається у табличних (Таблиця 4 підрозділу 3.3. «Характеристика локальних факторів оцінки» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород») і графічних матеріалах.

При цьому, графічні матеріали, що входять до складу технічної документації, забезпечують просторове відображення територій поширення відповідних локальних факторів та використовуються для встановлення належності місцезнаходження земельної ділянки до відповідної зони дії локального фактора.

З огляду на зазначене, джерелом інформації щодо застосованих до земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:34:001:0228 локальних факторів та значень відповідних коефіцієнтів є Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород Закарпатської області, затверджена рішенням 23 сесії шостого скликання Ужгородської міської ради від 14.07.2014 № 1398, включаючи її пояснювальну записку та графічний матеріал, а судом не встановлено наявність невідповідностей між зазначеними у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року локальними коефіцієнтами та зазначеними

У даному аспекті суд також враховує, що за змістом п. 3.10. Порядку вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою Цн = Цнз х Кф х Км3.

Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. При встановленні значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати його значення на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Установлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу, не меншого, ніж 1:10000, - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. чол. та 1:5000 - для інших населених пунктів.

Для обчислення Км3 враховувати локальні фактори, наведені в додатку 1, табл. 3.7, при цьому добуток пофакторних оцінок не повинен бути нижче 0,50 і вище 1,50.

Зміст підрозділу 3.3. «Характеристика локальних факторів оцінки» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород» Технічної документації свідчить також про зазначення розробником технічної документації, що аналіз, проведений в процесі виконання грошової оцінки виявив 20 локальних факторів, які можуть вплинути на загальне значення коефіцієнту КмЗ. Встановлення значення кожного локального коефіцієнту здійснювалось на основі визначення ступеня його важливості у загальній сукупності факторів, яка приймалась за 1. Оцінка ступеня важливості факторів здійснювалась експертним шляхом.

Прояв кожного з локальних факторів для окремої земельної ділянки визначається на основі схем прояву локальних факторів оцінки. Застосування локальних коефіцієнтів у подальшому при оцінці окремих земельних ділянок має здійснюватися спеціалістами землевпорядниками. Значення локальних факторів для розрахунку загального значення коефіцієнту КмЗ наведено у таблиці 4.

Узагальнюючи викладене, суд вважає, що доводи відповідача в частині неправильності застосування локальних коефіцієнтів Км3 до визначення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228, які зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 року, могли б вважатися підставними в разі підтвердження їх невідповідності зазначеним у Технічній документації із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород коефіцієнтам та/або відхилення допустимих норм добутку пофакторних оцінок відповідно до п. 3.10. Порядку, та/або доведення відхилення прояву кожного з локальних факторів для окремої земельної ділянки (застосування менш впливових та незастосування локальних факторів з більшим впливом на значення локального коефіцієнта).

Позатим, доводи відповідачки у цій частині з посиланням на висновок експертного дослідження від 15.12.2015 за №209/12-15 пов`язуються з неправильним, на думку ФОП Грицик Л.О., застосуванням зазначених у Витязі від 19.09.2018 №1209/0/192-18 локальних коефіцієнтів, а синтезуюча частина висновку експертного дослідження від 15.12.2015 за №209/12-15 свідчить, що експерт з посиланням на додатки до Порядку (таблиці локальних факторів) із зазначених у них діапазонах застосування, наводить власні міркування щодо необхідного значення кожного локального коефіцієнту залежно від обрахованої ним відстані до міського транспорту/зелених зон/водоохоронних зон.

При цьому, як уже зазначено вище, вказані у Витязі від 19.09.2018 №1209/0/192-18 локальні коефіцієнти повністю відповідають зазначеним у підрозділі 3.3. «Характеристика локальних факторів оцінки» розділу 3 «Розрахунок нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м. Ужгород» Технічної документації значенням Км3, а зміна таких показників щодо окремої земельної ділянки в період чинності нормативної грошової оцінки є неможливою.

Інших доказів на підтвердження доведення відхилення прояву кожного із зазначених у зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 локальних факторів для земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 суду не надано, а долучені до відзиву на позов відповідачкою лист відокремленого підрозділу «Ужгородська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» від 11.10.2013 №1276, накази від 04.09.2013 за №218-ЦЗ/од від 19.09.2013 за №12-08/231 можуть підтверджують намір структурного підрозділу Львівської залізниці здійснити роботи з демонтажу верхньої будови колії №13 по ст. Доманинці, яка відповідно до підлягала списанню з балансу структурних підрозділів Львівської залізниці, а не про безпідставність застосування локального коефіцієнту з розташування земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 в прирейковій зоні.

Таким чином, судом встановлено, що зазначена у витязі технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1209/0/192-18 від 19.09.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 відповідає затвердженій рішенням Ужгородської міської ради №1398 від 14.07.2014 року нормативній грошовій оцінці земель міста Ужгорода, законність затвердження якої підтверджена Верховним Судом та, відповідно, з урахуванням її індексації могла слугувати підставою визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 у спірний період 2020 рік.

В той же час, за встановленими судом обставинами, договір оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30 жовтня 2018 року), неналежне виконання зобов`язань відповідачки за яким слугує підставою заявлених у цій справі вимог визнано недійсним рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2026 року у справі 907/983/21.

Правові наслідки недійсності правочину визначені в ч. 1 ст. 216 ЦК України, за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд висновує, що у зв`язку з недійсністю договору оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1, - відсутні й будь-які правові наслідки укладення означеного договору, в тому числі й щодо сплати орендної плати за договором, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій справі.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що договір оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30 жовтня 2018 року), яким позивач в даній справі обґрунтовував наявність у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату у встановленому в п.п. 10, 11 такого договору розмірі визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку, а інших доказів на підтвердження наявності в ФОП Грицик Л.О. обов`язку сплачувати на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради саме орендну плату позивачем не надано.

Суд враховує, що за умовами п. 8 Договору оренди землі №1691/1 від 18.02.2014 строк його дії сторонами визначено до 24 жовтня 2018 року, а відтак відсутні підстави вважати наявним у відповідача сплачувати у 2020 році (спірний період) саме орендну плату за первісним договором оренди без урахування внесених до нього у 2018 році змін, які судами визнано недійсними.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до абзацу 2 статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а відтак, при недійсності договору оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1, до застосування у спірних правовідносинах можуть підлягати приписи ст. 1212 ЦК України щодо безпідставного збереження ФОП Грицик Л.О. грошових коштів за користування нею протягом 2020 року земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 (що відповідачкою не заперечується), що, однак, не охоплюється предметом доведення у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим такими діями наслідкам. Спосіб захисту має забезпечувати поновлення порушеного права та не створювати необхідності повторного звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним для захисту порушеного права у спірних правовідносинах, позов не підлягає задоволенню. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

В даному випадку також слід закцентувати увагу сторін на відмінний предмет доведення у справах, які виникають з кондикційних та договірних правовідносин, позаяк для перших предметом доведення є обставини безпідставного збагачення однієї сторони за рахунок іншої, тоді як у других необхідним є встановлення порушення договірних зобов`язань між сторонами відповідного зобов`язання, що виключає можливість застосування судом у цій справі принципу jura novit curia («суд знає закони») у зв`язку з різним обсягом доказуванням при обранні того чи іншого способу захисту.

З урахуванням викладеного, відсутність інших доказів на підтвердження наявності обов`язку відповідача сплачувати саме орендну плату за користування у 2020 році земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:34:001:0228 (окрім визнаного судом недійсним договору оренди земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 30 жовтня 2018 року до договору оренди землі від 18 лютого 2014 року № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30 жовтня 2018 року), що виключає можливість стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами та досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Лучко Р.М.