Рішення № 140911631, 07.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/304/26

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, м. Перечин Закарпатської області

про розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025; стягнення 867 831,93 грн, в тому числі 755 352,40 грн заборгованості за поставлений товар, 83 851,39 грн пені, 20 434,87 грн інфляційних нарахувань та 8193,27 грн трьох процентів річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення),

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, м. Перечин Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, м. Київ

про стягнення 58 385,73 грн, в тому числі 54 501,20 грн пені, 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних за порушення строків поставки товару за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мартон М.М.

представники:

Позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом) не з`явився

Відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом) не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс, м. Київ завлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, м. Перечин Закарпатської області про розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025; стягнення 875 331 грн, в тому числі 762 852,40 грн заборгованості, 83 851,39 грн пені, 20 434,87 грн інфляційних нарахувань та 8193,27 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2026 відкрито провадження у справі №907/304/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.04.2026. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою суду від 24.04.2026 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, м. Перечин Закарпатської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, м. Київ про стягнення 58 385,73 грн, в тому числі 54 501,20 грн пені, 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних за порушення строків поставки товару за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №907/304/26; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом призначено на 30.04.2026.

Ухвалою суду від 30.04.2026 підготовче засідання у справі №907/304/26 відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області 10.06.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог б/н від 20.04.2026 (вх. №02.3.1-02/3647/26 від 21.04.2026); закрито підготовче провадження у справі №907/304/26 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 13.08.2026. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Ухвалою суду від 13.08.2026 у справі №907/304/26 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2026.

Враховуючи ту обставину, що 27.08.2026 судове засідання у справі №907/304/26 фактично не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Пригари Л.І. у відрядженні 27.08.-28.08.2026 на підставі наказу Господарського суду Закарпатської області №7-в від 25.08.2026 Про відрядження голови суду Лесі Пригари, ухвалою суду від 03.09.2026 судове засідання призначено на 07.10.2026.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) через підсистему Електронний суд подав заяву б/н від 07.10.2026 (вх. №02.3.1-02/9892/26 від 07.10.2026), якою просить розглянути дану справу за відсутності позивача та його уповноваженого представника; первісний позов просить задоволити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного відмовити.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 10.08.2026 (вх. №02.3.1-02/7804/26 від 10.08.2026) відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника. При цьому, у задоволенні первісного позову в частині позовних вимог про стягнення суми 7501,85 грн пені, 5809,88 грн інфляційних нарахувань та 725,98 грн трьох процентів річних просить відмовити, зустрічний позов задоволити повністю.

Ухвалою суду від 03.09.2026 явка учасників справи в судове засідання 07.10.2026 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

Представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за Специфікаціями №1 та №2 до Договору, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 755 352,40 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 83 851,39 грн пені, 20 434,87 грн інфляційних нарахувань та 8193,27 грн трьох процентів річних.

Водночас покликаючись на істотне порушення відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого товару та невиконання зобов`язань щодо забезпечення можливості проведення монтажних робіт, що позбавило позивача можливості отримати остаточний розрахунок за поставлений товар, останнім заявлено вимогу про розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

В поданому через підсистему Електронний суд відзиві на позовну заяву б/н від 15.04.2026 (вх. 02.3.1-02/3461/26 від 15.04.2026) відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення позовних вимог у частині стягнення 7500 грн основної заборгованості, 7501,85 грн пені, 5809,88 грн інфляційних нарахувань та 725,98 грн трьох процентів річних, що загалом становить 21 537,71 грн, покликаючись на необґрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум у відповідній частині.

Як зазначає відповідач за первісним позовом, 18.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод укладено Договір поставки №18/06/2025-2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар і за потреби здійснити його монтаж, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість. Кількість, комплектність, найменування та вартість товару, а також умови монтажу підлягали погодженню сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Вказує на те, що 18.06.2025 сторонами підписано Специфікацію №1, якою передбачено поставку товару вартістю 802 179,65 грн із ПДВ та виконання монтажу металевих конструкцій вартістю 45 000 грн із ПДВ, на загальну суму 847 179,65 грн із ПДВ, а також Специфікацію №2 на поставку товару загальною вартістю 753 525,16 грн із ПДВ.

На виконання умов Договору та зазначених Специфікацій відповідачем за первісним позовом 08.07.2025 здійснено попередню оплату в розмірі 50% вартості товару, а саме 423 589,83 грн із ПДВ за Специфікацією №1 та 376 762,58 грн із ПДВ за Специфікацією №2.

Покликаючись на положення п. 2.3. Договору, відповідач за первісним позовом зазначає, що постачальник був зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 35 робочих днів із моменту надходження попередньої оплати, тобто до 26.08.2025 включно. Водночас позивач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару не виконав, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, на підтвердження яких надав лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та фотоматеріали пошкоджень.

На переконання відповідача за первісним позовом, наведені позивачем за первісним позовом обставини не підтверджують неможливості своєчасного виконання зобов`язань саме за спірним Договором. Зокрема, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким засвідчено військову агресію рф проти України як форс-мажорну обставину, є загальним офіційним документом, який не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору та зобов`язання, виконання якого стало неможливим унаслідок таких обставин, а відтак не може вважатися сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні.

Наголошує, що відповідно до правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сам по собі факт засвідчення Торгово-промисловою палатою України військової агресії рф проти України не є безумовною підставою для звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна довести не лише факт їх існування, а й наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. При цьому, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру та підлягають доведенню в кожному конкретному випадку.

Водночас надані позивачем за первісним позовом фотоматеріали пошкоджень, на думку відповідача за первісним позовом, також не дають достатніх підстав для висновку про неможливість виконання постачальником зобов`язань саме за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

Поряд з тим, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умови п. 4.2 Специфікацій №1 та №2, відповідач за первісним позовом зазначає, що наступна частина оплати за Договором підлягала здійсненню протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, а саме в розмірі 30% вартості товару за Специфікацією №1, що становить 254 153,89 грн із ПДВ, та 50% вартості товару за Специфікацією №2, що становить 376 762,58 грн із ПДВ.

За твердженням відповідача за первісним позовом, листом №21-10-2 від 21.10.2025 позивач повідомив відповідача про готовність товару до відвантаження та необхідність здійснення відповідних платежів. Відтак, строк виконання грошового зобов`язання щодо оплати наступних частин вартості товару в загальному розмірі 630 916,47 грн із ПДВ настав 24.10.2025, а не 10.10.2025, як зазначено в позовній заяві.

З огляду на наведене, відповідач за первісним позовом вважає, що нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості 630 916,47 грн слід здійснювати починаючи з 25.10.2025, а не з 11.10.2025. За наведеним відповідачем за первісним позовом розрахунком пеня за період із 25.10.2025 по 17.03.2026 становить 76 349,54 грн, інфляційні нарахування 14 624,99 грн, а три проценти річних 7467,29 грн. При цьому, відповідач за первісним позовом наголошує на відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат за жовтень 2025 року, оскільки тривалість прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідному місяці становить менше 15 днів.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що відповідно до умов Специфікації №1 остаточний розрахунок у розмірі 20% вартості товару, що становить 169 435,93 грн із ПДВ, з яких 124 435,93 грн вартість товару та 45 000 грн вартість монтажних робіт, повинен був здійснюватися протягом трьох календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання робіт із монтажу металевих конструкцій.

Водночас незважаючи на здійснення позивачем за первісним позовом поставки товару 12.09.2025, 07.10.2025 та 14.10.2025, монтаж металевих конструкцій виконано не було.

За таких обставин, відповідач за первісним позовом стверджує, що фактична заборгованість останнього перед позивачем за первісним позовом за поставлений товар становить 755 352,40 грн із ПДВ, з яких 254 153,89 грн 30% вартості товару за Специфікацією №1, 124 435,93 грн залишок вартості товару за цією ж Специфікацією та 376 762,58 грн 50% вартості товару за Специфікацією №2, а не 762 852,40 грн, як заявлено позивачем за первісним позовом.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод через підсистему Електронний суд подало зустрічну позовну заяву б/н від 15.04.2026 (вх. №02.3.1-05/432/26 від 15.04.2026), за змістом якої покликається на те, що відповідачем за зустрічним позовом неналежним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 у частині своєчасної поставки товару за Специфікаціями №1 та №2 до Договору. Зазначає, що відповідно до п. 2.3. Договору постачальник зобов`язався поставити та передати товар протягом 35 робочих днів із моменту надходження попередньої оплати, яка здійснена покупцем 08.07.2025, у зв`язку із чим товар мав бути поставлений до 26.08.2025 включно. Водночас відповідач за зустрічним позовом свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару не виконав.

Наголошує, що гарантійним листом №09-10-1 від 09.10.2025 відповідач за зустрічним позовом визнав факт затримки поставки товару, посилаючись на настання форс-мажорних обставин, та гарантував здійснення поставки до 17.10.2025. Водночас на переконання позивача за зустрічним позовом, посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та надані фотоматеріали пошкоджень не підтверджують неможливості виконання зобов`язань саме за спірним Договором, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану та наявності обставин непереборної сили не звільняє сторону від відповідальності за порушення договірних зобов`язань без доведення причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Покликаючись на положення ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України та умови п. 7.2 Договору, позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв`язку із простроченням відповідачем за зустрічним позовом поставки товару за Специфікаціями №1 та №2 до Договору останньому нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення поставки, що за період із 27.08.2025 до дат фактичної поставки відповідних партій товару становить 54 501,20 грн.

Крім того, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 693, ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом вважає, що несвоєчасна поставка попередньо оплаченого товару є підставою для нарахування на суми здійсненої попередньої оплати інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення виконання відповідачем відповідного зобов`язання. За наведеним у зустрічній позовній заяві розрахунком розмір інфляційних нарахувань становить 1606,63 грн та трьох процентів річних 2277,90 грн.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 54 501,20 грн пені, 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Представник відповідача за зустрічним позовом поданим через підсистему Електронний суд відзивом на позовну заяву б/н від 29.04.2026 (вх. №02.3.1-02/4040/26 від 29.04.2026), заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, покликаючись на настання форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс зобов`язань за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, неправильність здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку пені, а також відсутність правових підстав для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання негрошового зобов`язання.

Щодо настання форс-мажорних обставин зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом про відсутність обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов`язань, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, за доводами представника відповідача за зустрічним позовом, внаслідок збройної агресії рф проти України та чергової масованої ракетної атаки було частково знищено складські приміщення, у яких зберігався товар, призначений для поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, а також пошкоджено виробничі приміщення, що зумовило необхідність проведення відновлювальних та ремонтних робіт пошкоджених приміщень і ресурсів. На переконання представника відповідача за зустрічним позовом, зазначені обставини об`єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов`язань щодо поставки товару.

Звертає увагу на те, що відповідно до п. 10.1. Договору, в разі настання форс-мажорних обставин сторони не несуть відповідальності та призупиняють виконання своїх зобов`язань із метою їх можливого продовження після припинення дії таких обставин. При цьому сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана протягом 15 календарних днів із моменту, коли їй стало або повинно було стати відомо про їх настання, повідомити про це іншу сторону. Ненаправлення відповідного повідомлення позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини. Належним підтвердженням їх настання є довідки (документи), видані компетентними органами України, а в разі продовження дії форс-мажорних обставин понад 30 календарних днів сторони вирішують подальшу долю Договору.

На підтвердження необхідності своєчасного повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин покликається на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, відповідно до яких повідомлення про форс-мажор має бути направлене іншій стороні якнайшвидше, оскільки своєчасне інформування спрямоване на захист прав та інтересів сторони, яка не отримує належного виконання зобов`язання, та надання їй можливості зменшити негативні наслідки настання таких обставин.

Зазначає, що в указаній постанові Верховний Суд також виснував, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила відповідний обов`язок, права посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором.

Крім того, звертає увагу на те, що аналогічний підхід відображений у Принципах міжнародних комерційних договорів УНІДРУА в редакції 2016 року, зокрема ч. 3 ст. 7.1.7, та Принципах Європейського договірного права, зокрема ст. 8.108(3), відповідно до яких сторона, яка не виконала зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на можливість виконання зобов`язання протягом розумного строку, а в разі неотримання такого повідомлення інша сторона має право на компенсацію збитків, спричинених його неотриманням.

Як зазначає представник відповідача за зустрічним позовом, 08.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс засобами електронного зв`язку через месенджер Viber направлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод Лавришину А.Ю., контактні дані якого зазначені в п. 9.6. Договору, відповідні фотоматеріали на підтвердження настання форс-мажорних обставин. При цьому, зазначені повідомлення були отримані та переглянуті позивачем за зустрічним позовом, що, на переконання представника відповідача за зустрічним позовом, свідчить про його обізнаність із відповідними обставинами.

Крім того, 08.08.2025 через месенджер Viber представнику позивача за зустрічним позовом Лавришину А.Ю. направлено лист, у якому повідомлено про необхідність відтермінування виконання замовлення у зв`язку з настанням обставин, які не залежали від волі Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс.

Представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що як лист від 08.08.2025, так і гарантійний лист вих. №09-10-1 від 09.10.2025 були надіслані через месенджер Viber одному й тому самому представнику позивача за зустрічним позовом Лавришину А.Ю. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод визнало факт отримання та ознайомлення з гарантійним листом вих. №09-10-1 від 09.10.2025, а відтак, на переконання представника відповідача за зустрічним позовом, не могло не отримати та бути необізнаним зі змістом листа від 08.08.2025.

Звертає увагу на те, що положення п. 10.1. Договору розмежовують своєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин та їх належне підтвердження. Зазначені категорії є самостійними та не є тотожними, оскільки своєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили не підміняє необхідності їх належного підтвердження.

За таких обставин, представник відповідача за зустрічним позовом стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс на виконання п. 10.1. Договору своєчасно повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод про настання форс-мажорних обставин, які зумовили порушення строків поставки товару. При цьому, відповідне повідомлення здійснено 08.08.2025 засобами електронного зв`язку через месенджер Viber, а також неодноразово в телефонному режимі.

Покликаючись на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, зазначає, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, а їх наявність має оцінюватися судом з урахуванням установлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. При цьому саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів установити, чи були обставини, на які посилається сторона, надзвичайними та невідворотними й чи об`єктивно унеможливлювали належне виконання нею свого обов`язку.

Крім того, посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №910/5550/23, представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що обставини, викладені в сертифікаті Торгово-промислової палати України про форс-мажор, не мають преюдиційного характеру, а наявність такого сертифіката підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести не лише факт їх існування, а й те, що такі обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між їх настанням та неможливістю виконання відповідного зобов`язання.

На підтвердження наявності такого причинно-наслідкового зв`язку представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що 21.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс та Товариством з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна укладено Договір поставки №19-461.

На виконання умов зазначеного Договору та на підставі замовлення №12307 від 09.07.2025, оформленого наступного дня після здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод попередньої оплати, Товариство з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна мало виготовити та поставити товар, який у подальшому підлягав поставці позивачу за зустрічним позовом відповідно до умов Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

Водночас унаслідок чергової масованої ракетної атаки було частково знищено складські приміщення, у яких зберігався товар, призначений для поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, а також пошкоджено виробничі приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна. Зазначені обставини зумовили необхідність проведення відновлювальних та ремонтних робіт, що, своєю чергою, унеможливило своєчасне виконання зобов`язань щодо виготовлення та поставки товару.

Стверджує, що факт пошкодження приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, унаслідок пожежі, спричиненої ракетним обстрілом, підтверджується листом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві №7103-8755/71 01 від 21.08.2025, а також інформацією з відкритих джерел, зокрема офіційного вебпорталу Київської міської державної адміністрації (Київської міської ради).

Зазначає, що після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна інформації про настання відповідних форс-мажорних обставин Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс на виконання п. 10.1. Договору повідомило про це Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна здійснювало поставку товару окремими партіями, що підтверджується видатковими накладними №3000 від 12.09.2025, №3236 від 07.10.2025 та №3281 від 14.10.2025. При цьому, в день отримання відповідних партій товару Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс здійснювало його поставку Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод.

Представник відповідача за зустрічним позовом звертає увагу також на те, що інформацію щодо вартості товару у видаткових накладних №3000 від 12.09.2025, №3236 від 07.10.2025 та №3281 від 14.10.2025 приховано у зв`язку з її конфіденційним характером у межах договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс та Товариством з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна. Крім того, така інформація не стосується предмета та підстав зустрічного позову. Водночас представник відповідача за зустрічним позовом висловив готовність у разі необхідності на вимогу суду надати відповідні документи без приховання інформації або їх оригінали для огляду.

З огляду на викладене представник відповідача за зустрічним позовом вважає, що наведена сукупність обставин та наданих доказів підтверджує настання форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку із чим останнє підлягає звільненню від відповідальності за порушення строків виконання відповідного зобов`язання, а заявлені зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення п. 7.2. Договору, заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 54 501,20 грн, однак наведений розрахунок є неправильним.

Покликаючись на положення п. 7.2. Договору представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що у разі несвоєчасної поставки товару та/або виконання монтажу постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення поставки та/або виконання монтажу. При цьому, положення зазначеного пункту не застосовуються до постачальника у випадку, якщо прострочення поставки товару виникло з вини покупця.

Зазначає, що позивачем за зустрічним позовом здійснено розрахунок пені за відповідні періоди прострочення поставки товару з урахуванням днів фактичної поставки товару, що суперечить вимогам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

На обґрунтування наведеної позиції покликається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №910/9078/18, відповідно до висновків якої пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду, за який може здійснюватися стягнення пені.

Звертає увагу також на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі №908/404/25, у якій викладені відповідні висновки Верховного Суду та зазначено, що день фактичного виконання зобов`язання не може включатися до періоду прострочення під час здійснення розрахунку пені, оскільки відповідне нарахування здійснюється за кожен повний день, протягом якого зобов`язання не виконувалося або виконувалося неналежним чином. Водночас фактична поставка товару протягом відповідного дня виключає правомірність нарахування пені за всі 24 години цього дня.

За таких обставин, представник відповідача за зустрічним позовом вважає неправомірним включення позивачем за зустрічним позовом до періодів прострочення днів фактичної поставки товару та зазначає про необхідність коригування відповідного розрахунку пені.

За наведеним у відзиві розрахунком розмір пені за Специфікацією №1 до Договору становить: 553,71 грн за прострочення поставки товару вартістю 40 746,77 грн за видатковою накладною №5603 від 12.09.2025 за період із 27.08.2025 по 11.09.2025; 9750,63 грн за прострочення поставки товару вартістю 280 014,10 грн за видатковою накладною №6241 від 07.10.2025 за період із 27.08.2025 по 06.10.2025; 19 626,06 грн за прострочення поставки товару вартістю 481 418,78 грн за видатковою накладною №6451 від 14.10.2025 за період із 27.08.2025 по 13.10.2025.

За Специфікацією №2 до Договору розмір пені, відповідно до розрахунку відповідача за зустрічним позовом, становить: 3044,78 грн за прострочення поставки товару вартістю 224 061,32 грн за видатковою накладною №5601 від 12.09.2025 за період із 27.08.2025 по 11.09.2025; 8082,76 грн за прострочення поставки товару вартістю 232 116,95 грн за видатковою накладною №6242 від 07.10.2025 за період із 27.08.2025 по 06.10.2025; 12 121,98 грн за прострочення поставки товару вартістю 297 346,89 грн за видатковою накладною №6449 від 14.10.2025 за період із 27.08.2025 по 13.10.2025.

Таким чином, за твердженням представника відповідача за зустрічним позовом, загальний розмір пені з урахуванням виключення днів фактичної поставки товару становить 53 179,92 грн, а відтак заявлена позивачем за зустрічним позовом сума пені підлягає зменшенню на 1321,30 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних представник відповідача за зустрічним позовом зазначає, що позивач за зустрічним позовом безпідставно заявив вимоги про стягнення 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних, помилково ототожнивши правову природу процентів, передбачених ст. 693 Цивільного кодексу України, із відповідальністю, встановленою ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Покликаючись на положення ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, зазначає, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. При цьому договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Водночас відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Натомість положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність боржника саме за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження своєї позиції представник відповідача за зустрічним позовом покликається на правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, відповідно до яких проценти, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, мають іншу правову природу, ніж неустойка та проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Зазначає, що відповідно до наведеного правового висновку проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, є способом захисту прав та інтересів покупця, який, здійснивши попередню оплату товару, набув статусу кредитора за договором стосовно продавця до моменту передання йому відповідного товару.

При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України користування продавцем такими грошовими коштами є правомірним, а покупець має право нараховувати проценти за користування ними.

Водночас після пред`явлення покупцем вимоги про повернення суми попередньої оплати, за умови непоставки товару та неповернення відповідних коштів, у продавця виникає грошове зобов`язання щодо повернення попередньої оплати, а користування такими коштами стає неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування процентів, передбачених ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, натомість набуває право на нарахування та стягнення процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, як спеціального виду відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наголошує, що відповідно до зазначених висновків Верховного Суду проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, не можуть ототожнюватися з неустойкою та процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, а положення останньої норми не підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних із простроченням поставки продукції, оскільки відповідне зобов`язання є негрошовим.

Звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Договору постачальник зобов`язався поставити та передати товар протягом 35 робочих днів із моменту надходження попередньої оплати згідно з п. 3.5.1. Договору.

Отже на переконання представника відповідача за зустрічним позовом, обставини, на які покликається позивач за зустрічним позовом, стосуються прострочення виконання саме негрошового зобов`язання зобов`язання щодо поставки товару, а не прострочення виконання грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене представник відповідача за зустрічним позовом вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 1606,63 грн та трьох процентів річних у розмірі 2277,90 грн, а тому відповідні зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача за первісним позовом через підсистему Електронний суд подав відповідь на відзив за первісним позовом б/н від 17.04.2026 (вх. №02.3.1-02/3586/26 від 20.04.2026), за змістом якої заперечує проти доводів відповідача за первісним позовом, вважаючи їх помилковими, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи й належних і допустимих доказах.

Щодо визначення періоду нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних зазначає, що відповідач за первісним позовом безпідставно стверджує про необхідність здійснення відповідних нарахувань на суму заборгованості 630 916,47 грн починаючи з 25.10.2025, а не з 11.10.2025, як визначено позивачем за первісним позовом.

Вказує, що на обґрунтування своєї позиції відповідач за первісним позовом покликається на лист Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс №21-10-2 від 21.10.2025, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод було повідомлено про готовність товару та необхідність здійснення оплати в розмірі 30% вартості товару за Специфікацією №1 та 50% вартості товару за Специфікацією №2 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

Водночас наголошує, що 07.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс через месенджер Viber направлено лист представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод Лавришину А.Ю., яким повідомлено про готовність відвантажити товар за рахунками №1913 та №1944 від 07.07.2025 до 16.10.2025.

Зазначає, що товар, визначений у рахунках №1913 та №1944 від 07.07.2025, є тотожним товару, передбаченому Специфікаціями №1 та №2 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, та був поставлений відповідачу за первісним позовом у повному обсязі.

Крім того, 21.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс через месенджер Viber направлено представнику відповідача за первісним позовом Лавришину А.Ю. лист №21-10-2 від 21.10.2025, яким повідомлено про необхідність здійснення наступних частин платежів. При цьому, надсилання зазначеного листа було зумовлено невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язань щодо оплати товару у строки, визначені Специфікаціями №1 та №2 до Договору.

Звертає увагу на те, що як лист від 07.10.2025, так і лист №21-10-2 від 21.10.2025 були надіслані через месенджер Viber одному й тому самому представнику відповідача за первісним позовом Лавришину А.Ю. Водночас відповідач визнав факт отримання та ознайомлення з листом №21-10-2 від 21.10.2025, а відтак, на переконання представника позивача за первісним позовом, не міг не отримати та був обізнаний зі змістом листа від 07.10.2025.

Наголошує, що додатковим підтвердженням наведених обставин є долучений до позовної заяви відеозапис, на якому зафіксовано факт надсилання та отримання як листа від 07.10.2025, так і листа №21-10-2 від 21.10.2025, що відображено на відповідних часових позначках відеозапису 04:30 та 05:48.

За таких обставин, представник позивача за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом був обізнаний зі змістом листа від 07.10.2025, зокрема щодо готовності товару до відвантаження.

Покликаючись на положення п. 4.2. Специфікації №1 до Договору, представник позивача за первісним позовом зазначає, що сторонами погоджено здійснення оплати 30% вартості товару перед його поставкою протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Водночас відповідно до п. 4.2. Специфікації №2 остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару здійснюється перед поставкою протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод про готовність товару до відвантаження листом від 07.10.2025, представник позивача за первісним позовом вважає, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за рахунками №1913 та №1944 від 07.07.2025 у строк до 10.10.2025 включно, однак відповідного обов`язку не виконав.

Відтак, на переконання представника позивача за первісним позовом, нарахування пені за прострочення оплати, інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості 630 916,47 грн підлягає здійсненню саме з 11.10.2025, а не з 25.10.2025, як стверджує відповідач за первісним позовом.

Крім того, зазначає, що інші доводи відповідача за первісним позовом, зокрема щодо відхилення посилань позивача за первісним позовом на форс-мажорні обставини, не стосуються предмета первісного позову, а відтак, не підлягають спростуванню позивачем за первісним позовом.

За змістом поданих через підсистему Електронний суд письмових пояснень б/н від 05.06.2026 (вх. №02.3.1-02/5488/26 від 08.06.2026) представник позивача за первісним позовом наводить додаткові обґрунтування заявлених позовних вимог у частині визначення суми заборгованості, на яку здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також дати виникнення прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

Зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс у позовній заяві здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму заборгованості 630 916,48 грн, яка виникла у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод строків оплати, визначених п. 4.2. Специфікації №1 та п. 4.2. Специфікації №2 до Договору.

Вказує, що 08.07.2025 відповідач за первісним позовом на виконання п. 4.1. Специфікації №1 здійснив попередню оплату в розмірі 50% від загальної вартості Специфікації, а саме 423 589,83 грн із 847 179,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2133.

Крім того, 08.07.2025 на виконання п. 4.1. Специфікації №2 відповідач за первісним позовом сплатив 50% від загальної вартості зазначеної Специфікації, а саме 376 762,58 грн із 753 525,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2134.

За таких обставин, представник позивача за первісним позовом зазначає, що відповідач був зобов`язаний здійснити оплату залишкової вартості товару за Специфікаціями №1 та №2 у строки та порядку, визначені відповідними Специфікаціями до Договору.

Звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.2. Специфікації №1 оплата 30% вартості здійснюється перед поставкою товару протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Водночас п. 4.3. Специфікації №1 передбачено, що остаточний розрахунок за товар у розмірі 20% від його вартості покупець здійснює протягом трьох календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

Наголошує, що до загальної вартості Специфікації №1 включено не лише вартість товару, а й вартість робіт із монтажу металевих конструкцій. Відтак, на переконання представника позивача за первісним позовом, суми платежів у розмірі 30% та 20% підлягають обчисленню виходячи із загальної вартості Специфікації №1, включаючи вартість монтажних робіт.

Зазначає, що інше тлумачення умов Специфікації №1 призводило б до невідповідності арифметичних розрахунків її умовам та фактичної зміни погодженої сторонами структури ціни.

Зокрема, 30% від загальної вартості Специфікації №1 становлять 254 153,90 грн, а 20% 169 435,93 грн. Сукупно зазначені суми становлять 423 589,83 грн, що відповідає 50% загальної вартості Специфікації №1.

При цьому, виключення вартості монтажних робіт із бази для розрахунку зазначених платежів, на переконання представника позивача за первісним позовом, суперечило б змісту Специфікації №1, порушувало закладену в ній арифметичну логіку та фактично призвело б до відсутності механізму оплати монтажних робіт у разі їх виконання.

Щодо залишкової вартості за Специфікацією №2 зазначає, що відповідно до п. 4.2. цієї Специфікації остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється перед поставкою товару протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Відтак, залишкова вартість за Специфікацією №2 становила 376 762,58 грн, що відповідає 50% її загальної вартості.

Таким чином, представник позивача за первісним позовом стверджує, що сума заборгованості, на яку здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, складається із платежів, строки сплати яких порушено відповідачем за первісним позовом, а саме 254 153,90 грн, що становить 30% вартості за Специфікацією №1, та 376 762,58 грн, що становить 50% вартості за Специфікацією №2, передбачених п. 4.2. відповідних Специфікацій до Договору.

Загальний розмір простроченої заборгованості, на яку позивачем за первісним позовом здійснено відповідні нарахування, становить 630 916,48 грн (254 153,90 грн + 376 762,58 грн).

Окремо представник позивача за первісним позовом звертає увагу на те, що відповідач за первісним позовом не заперечує розміру заборгованості, на яку позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. На переконання представника позивача за первісним позовом, така процесуальна позиція відповідача за первісним позовом додатково підтверджує правильність визначення сторонами розміру простроченого грошового зобов`язання та узгоджується з розрахунками, наведеними в позовній заяві.

Щодо повідомлення про готовність товару до відвантаження та визначення початку періоду нарахування пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних представник позивача за первісним позовом зазначає, що 07.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс засобами електронного зв`язку через месенджер Viber направлено лист представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод Лавришину А.Ю., у якому повідомлено про готовність відвантажити товар за рахунками №1913 та №1944 від 07.07.2025, що відповідають Специфікаціям №1 та №2 до Договору, у строк до 16.10.2025.

При цьому наголошує, що позивач за первісним позовом не направляв повідомлення про готовність товару до відвантаження раніше, зокрема станом на 12.09.2025, оскільки здійснена відповідачем попередня оплата за Специфікаціями №1 та №2 у загальному розмірі 800 352,41 грн покривала вартість фактично поставленого на той момент товару.

Зазначає, що відповідно до видаткових накладних №5601 від 12.09.2025, №5603 від 12.09.2025, №6241 від 07.10.2025 та №6242 від 07.10.2025 позивач за первісним позовом поставив товар на загальну суму 776 939,14 грн, що не перевищувала розміру здійсненої відповідачем попередньої оплати.

Відтак, за твердженням представника позивача за первісним позовом, лише після здійснення чергової поставки товару 07.10.2025 у Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс виникли підстави для направлення відповідачу повідомлення про готовність останньої партії товару до відвантаження в розумінні п. 2.6. Договору.

Покликаючись на положення п. 7.3. Договору, представник позивача за первісним позовом зазначає, що в разі порушення строків оплати за поставлений товар та/або виконаний монтаж покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, за кожен день прострочення.

Наголошує, що визначальною умовою для нарахування пені є саме факт порушення покупцем установленого Договором строку оплати.

Оскільки п. 4.2. Специфікації №1 та п. 4.2. Специфікації №2 передбачено обов`язок відповідача за первісним позовом здійснити відповідні платежі протягом трьох календарних днів із моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, прострочення виконання грошового зобов`язання настало після спливу зазначеного строку.

З огляду на те, що повідомлення про готовність товару до відвантаження направлено відповідачу за первісним позовом 07.10.2025, представник позивача за первісним позовом вважає, що останнім днем строку виконання відповідного грошового зобов`язання було 10.10.2025, а відтак нарахування пені правомірно здійснено з 11.10.2025, тобто з дня, наступного за останнім днем установленого строку оплати.

Крім того, зазначає, що відповідач за первісним позовом фактично не заперечує порядку застосування п. 7.3. Договору та пов`язує початок нарахування пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних із моментом настання прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас заперечення відповідача за первісним позовом стосуються виключно визначення конкретної дати початку здійснення відповідних нарахувань. На переконання представника позивача за первісним позовом, зазначені доводи вже були спростовані у поданій відповіді на відзив.

За таких обставин, представник позивача за первісним позовом вважає обґрунтованим визначення суми простроченої заборгованості в розмірі 630 916,48 грн, на яку здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також правомірним визначення початку періоду відповідних нарахувань із 11.10.2025.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ЗА ПЕРВІСНИМ ТА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс (постачальником, позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод (покупцем, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом у справі) укладено Договір поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 (далі Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність товар та за потреби здійснити його монтаж (монтажні роботи), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вищевказаний товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кількість, комплектність, найменування та вартість товару, умови монтажу, узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо і закріплюються в Специфікаціях до цього Договору, що є невід`ємною його частиною.

Згідно з п. 2.3. Договору, постачальник зобов`язується поставити та передати товар по цьому Договору протягом 35 робочих днів з моменту надходження передоплати згідно з п. 3.5.1. цього Договору. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної на товар. Сторони дійшли згоди, що підписання видаткової та/або товарно-транспортної накладної на товар вважається доказом поставки товару, та надання усіх документів передбачених п. 2.2. даного Договору. Дата переходу права власності є дата, проставлена представником покупця у видатковій накладній, документом, що підтверджує такий перехід, є видаткова накладна.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що моментом передачі товару вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар. Підписання покупцем видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, інших товаросупровідних документів підтверджує тільки факт передачі товару покупцеві, і не є оформленням результату процедур огляду і перевірки товару за кількістю та якістю.

За змістом п. 2.6. Договору, постачальник зобов`язаний не пізніше 3-х календарних днів до фактичної поставки товару сповістити покупця про дату відвантаження товару в узгоджений пункт призначення, а покупець зобов`язаний надати копію довіреності на отримання товару.

Відповідно до п. 2.8. Договору, постачальник зобов`язується виконати монтаж щодо товару за цим Договором протягом 15 робочих днів, з моменту передачі товару покупцю, за умов виконання покупцем зобов`язань, визначених п. 5.2.2. та п. 5.2.3. цього Договору.

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили, що у разі невиконання п. 5.2.2. та п. 5.2.3. постачальник має право перенести строки виконання монтажу. Таке вимушене збільшення строків проведення монтажних робіт не тягне для продавця жодних штрафних санкцій.

В свою чергу, на підставі п. 5.2.2. та п. 5.2.3. Договору, покупець зобов`язаний забезпечити вільний доступ до місця монтажу без перешкоджання рухом персоналу або транспортом замовника на весь час виконання робіт, а також за два дні до запланованої дати монтажу надати постачальнику фото підготовленого технічного завдання, виконання якого є обов`язковим для монтажу товару (у випадку, якщо покупець виконує підготовку технічного завдання).

Згідно п. 7.2. Договору, у разі несвоєчасної поставки товару та/або виконання монтажу, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення поставки та/або виконання монтажу. Положення цього пункту не застосовується до постачальника у випадку, якщо прострочення поставки товару виникло з вини покупця.

У разі порушення термінів оплати за поставлений товар та/або виконаний монтаж, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, за кожен день прострочення (п. 7.3. Договору).

Термін дії Договору сторони погодили у п. 8.1. Договору, та, зокрема, передбачили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026.

За змістом п. 10.1. Договору, у разі форс-мажору сторони не несуть відповідальності, призупиняють виконання своїх зобов`язань з тим, щоб по можливості їх продовжити після завершення таких форс-мажорних обставин. При настанні форс-мажорних обставин, сторона, для якої склалися такі обставини, зобов`язана протягом 15 календарних днів з моменту, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про настання форс-мажору, повідомити про це іншу сторону. Не направлення повідомлення, позбавляє сторони права посилатися на форс-мажорні обставини. Належним підтвердженням настання форс-мажору є довідки (документи), видані компетентними органами України.

18.06.2025 між сторонами підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, якою погоджено поставку товару на суму 802 179,65 грн із ПДВ та виконання монтажу металевих конструкцій на суму 45 000 грн із ПДВ. Загальна вартість товару та монтажних робіт за Специфікацією №1 становить 847 179,65 грн із ПДВ.

Пунктом 4.1. Специфікації №1 передбачено, що покупець сплачує постачальнику передплату в розмірі 50% від вартості товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання відповідної Специфікації.

Згідно з п. 4.2. Специфікації №1, 30% сплачується перед поставкою, протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

В свою чергу, відповідно до п. 4.3. Специфікації №1 остаточний розрахунок за товар, у розмірі 20% від вартості товару, покупець сплачує протягом 3 (трьох) календарних днів, після підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

18.06.2025 сторонами також підписано Специфікацію №2 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 на загальну суму 753 525,16 грн із ПДВ.

За умовами п. 4.1. Специфікації №2 покупець сплачує постачальнику передплату в розмірі 50% від вартості товару, протягом 3 (трьох) календарних днів із дати підписання Специфікації.

Пунктом 4.2. Специфікації №2 визначено, що остаточний розрахунок в розмірі 50% сплачується перед поставкою, протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, Специфікацій №1 і №2 до нього, а також рахунків постачальника № 1913 від 18.06.2025 на суму 847 179,65 грн та № 1944 від 18.06.2025 на суму 753 525,16 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод 08.07.2025 здійснено попередню оплату вартості товару в загальному розмірі 800 352,41 грн, з яких 423 589,83 грн за Специфікацією №1, що підтверджується платіжною інструкцією №2133 від 08.07.2025, та 376 762,58 грн за Специфікацією №2, що підтверджується платіжною інструкцією №2134 від 08.07.2025.

З огляду на здійснення покупцем попередньої оплати 08.07.2025 та визначений п. 2.3. Договору строк поставки товару протягом 35 робочих днів із моменту надходження попередньої оплати, товар за Специфікаціями №1 та №2 підлягав поставці до 26.08.2025 включно.

28.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс (постачальником, позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод (покупцем, відповідачем за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом у справі) укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, відповідно до якої сторонами внесено зміни до Специфікації №2.

Зокрема, у частині зміни підписанта даного Договору та заміни позиції щодо поставки ДСП 2750х1830х16мм KRONOSPAN UA 1 сорту кількості 23 шт. загальною вартістю 26 066,59 грн з ПДВ на поставку ДСП2800х2070х16мм у кількості 23 шт. загальною вартістю 26 066,59 грн з ПДВ.

Як встановлено судом за матеріалами справи, поставка товару за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 була здійснена без дотримання визначеного п. 2.3. Договору та з урахуванням дати здійснення попередньої оплати товару, строку поставки товару до 26.08.2025 включно.

Водночас фактична поставка товару Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс здійснювалася окремими партіями протягом вересня жовтня 2025 року.

Так, на виконання умов Специфікації №1 постачальником передано покупцеві товар на загальну суму 802 179,65 грн, що підтверджується видатковими накладними №5603 від 12.09.2025 на суму 40 746,77 грн, №6241 від 07.10.2025 на суму 280 014,10 грн та №6451 від 14.10.2025 на суму 481 418,78 грн.

На виконання умов Специфікації №2 постачальником передано покупцеві товар на загальну суму 753 525,16 грн, що підтверджується видатковими накладними №5601 від 12.09.2025 на суму 224 061,32 грн, №6242 від 07.10.2025 на суму 232 116,95 грн та №6449 від 14.10.2025 на суму 297 346,89 грн.

У зв`язку з порушенням погоджених сторонами строків поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод на адресу постачальника направлено претензію №887 від 08.10.2025 щодо наміру розірвання Договору, повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкцій.

У відповідь на зазначену претензію Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс гарантійним листом №09-10-1 від 09.10.2025 повідомило покупця про затримку поставки товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, вжиття заходів для врегулювання ситуації та гарантувало здійснення поставки товару до 17.10.2025.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин постачальником надано лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та фотоматеріали пошкоджень.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс покликається на те, що ще 08.08.2025 засобами електронного зв`язку через месенджер Viber повідомило представника покупця Лавришина А.Ю. про настання обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань за Договором, направивши відповідний лист та фотоматеріали пошкоджень.

За твердженням представника позивача за первісним позовом, затримка поставки товару була зумовлена пошкодженням унаслідок ракетного обстрілу складських та виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна, з яким Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс укладено Договір поставки №19-461 від 21.12.2018 та якому на підставі замовлення №12307 від 09.07.2025 доручено виготовлення і поставку товару, призначеного для подальшої передачі Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод.

На підтвердження зазначених обставин представник позивача за первісним позовом покликається на лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві №71 03-8755/71 01 від 21.08.2025 щодо пошкодження приміщень за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, а також видаткові накладні №3000 від 12.09.2025, №3236 від 07.10.2025 та №3281 від 14.10.2025, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна здійснювало поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю Складсистемс окремими партіями.

07.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс засобами електронного зв`язку через месенджер Viber направлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод Лавришину А.Ю. лист, яким повідомлено про готовність відвантажити товар за рахунками №1913 та №1944 у строк до 16.10.2025.

В свою чергу, на підставі видаткових накладних №6451 від 14.10.2025 на суму 481 418,78 грн та №6449 від 14.10.2025 на суму 297 346,89 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс (постачальник, позивач за первісним позовом у справі), незважаючи на нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод чергових платежів, передбачених п. 4.2. Специфікацій №1 та №2 до Договору, 14.10.2025 здійснило остаточну поставку товару за обома Специфікаціями, передавши покупцеві останні партії товару загальною вартістю 778 765,67 грн.

Надалі, 21.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс через месенджер Viber направлено представнику покупця лист №21-10-2 від 21.10.2025, яким повідомлено про необхідність здійснення наступних платежів за Специфікаціями №1 та №2 до Договору, оскільки передбачені умовами зазначених Специфікацій чергові платежі здійснені не були.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод відповідних платежів і надалі не здійснило.

Поряд з тим, як вбачається із матеріалів справи, передбачені Специфікацією №1 монтажні роботи вартістю 45 000 грн не виконано постачальником, а відповідний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) сторонами не підписано.

З даного приводу 19.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод вимогу №19/02-1 від 19.02.2026 щодо здійснення оплати за Договором, у якій повторно повідомлено про необхідність сплати наступних платежів за Специфікацією №1 у розмірі 30% та за Специфікацією №2 у розмірі 50%.

Крім того, зазначеною вимогою позивач за первісним позовом повідомив про готовність здійснити монтаж поставленого товару та запропонував покупцеві протягом семи днів із дати її отримання повідомити про необхідність виконання відповідних робіт. У разі відсутності такого повідомлення покупцеві запропоновано здійснити оплату залишку вартості фактично поставленого товару за Специфікацією №1.

Посилаючись на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс звернулося до суду з первісним позовом про розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 та стягнення 867 831,93 грн, в тому числі 755 352,40 грн заборгованості за поставлений товар, 83 851,39 грн пені, 20 434,87 грн інфляційних нарахувань та 8193,27 грн трьох процентів річних.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, покликаючись на порушення постачальником строків поставки товару за Специфікаціями №1 та №2 до Договору, звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс 58 385,73 грн, в тому числі 54 501,20 грн пені, 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних.

Отже спір між сторонами виник із правовідносин щодо виконання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, зокрема в частині дотримання постачальником строків поставки товару, належності виконання покупцем зобов`язань щодо його оплати, проведення монтажних робіт, а також наявності підстав для розірвання Договору та застосування до сторін відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі (в частині вимог за первісним позовом) виник у зв`язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 та Специфікацій №1 і №2 до нього товар, що підтверджується видатковими накладними №5603 та №5601 від 12.09.2025, №6241 та №6242 від 07.10.2025, №6451 та №6449 від 14.10.2025, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 755 352,40 грн.

Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів щодо повної оплати заборгованості за поставлений товар на вищевказану суму. При цьому, в ході розгляду справи відповідач за первісним позовом не заперечив наявності заборгованості за Договором №18/06/2025-2 від 18.06.2025 перед позивачем за первісним позовом на суму 755 352,40 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 755 352,40 грн заборгованості за поставлений товар є законною, документально доведеною та обґрунтованою, а відтак, підлягає задоволенню.

На підставі п. 7.3. Договору позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача суму 83 851,39 пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.3. Договору, у разі порушення термінів оплати за поставлений товар та/або виконаний монтаж, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, за кожен день прострочення.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача за первісним позовом, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу за первісним позовом суму 83 851,39 грн пені, за період із 11.10.2025 по 17.03.2026 на суму заборгованості 630 916,48 грн.

При цьому, визначаючи дату початку періоду нарахування пені 11.10.2025 позивач за первісним позовом виходить із положень п. 4.2. Специфікації №1 від 18.06.2025, за якими наступний платіж у розмірі 30% сплачується перед поставкою товару протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження; положень п. 4.2. Специфікації №2 від 18.06.2025, за якими остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється перед поставкою товару протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, а також дати отримання покупцем (відповідачем за первісним позовом) повідомлення про готовність товару до відвантаження 07.10.2025.

Водночас відповідач за первісним позовом, оспорюючи визначену позивачем за первісним позовом дату початку періоду нарахування пені, зазначає, що така не може бути ранішою ніж 24.10.2026, оскільки має бути відрахована саме від дати отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження №21-10-2 від 21.10.2025.

У даному контексті суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, надісланий 07.10.2025 засобами електронного зв`язку через месенджер Viber представнику Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод Лавришину А.Ю., яким повідомлено про готовність відвантажити товар за рахунками №1913 та №1944 у строк до 16.10.2025, виходячи із дати отримання якого, кінцевою датою оплати чергових платежів за специфікаціями №1 та №2 є 10.10.2025, а відтак з 11.10.2025 суми чергових платежів, що підлягали сплаті за погодженим сторонами порядком, є простроченими. Таким чином, саме з 11.10.2025 у позивача за первісним позовом виникло право на нарахування відповідачеві пені за порушення строків розрахунків за товар на підставі п. 4.2. Специфікацій №1 та №2 до Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

При цьому, відповідачем за первісним позовом не може бути заперечено отримання листа від 07.10.2025, надісланого в такому ж самому порядку, як і лист №21-10-2 від 21.10.2025, від дати отримання якого виходить відповідач за первісним позовом при визначенні дати, з якої, на його думку, має бути здійснено обрахунок пені.

Водночас судом також враховується той факт, що неправильним є висновок відповідача за первісним позовом про необхідність обрахування пені за порушення строків здійснення розрахунків перед поставкою товару з 24.10.2025, хоча б з тієї підстави, що товар, який мав бути передплачений за вищенаведеним порядком, відповідачу був поставлений вже 14.10.2025.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявленої до стягнення суми пені у межах визначених позивачем за первісним позовом боргових періодів, суд зазначає, що пеня в розмірі 83 851,39 грн нарахована правомірно (розгорнутий розрахунок пені міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом повністю.

З приводу клопотання позивача за первісним позовом щодо продовження нарахування пені на суму заборгованості 630 916,48 грн із 18.03.2026 до моменту виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один із видів відповідальності.

Водночас приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України не містять імперативного характеру, тобто, у суду немає обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли суд вважатиме за доцільне застосування такої норми права.

Із огляду на вищенаведене, суд не вбачає доцільності застосовувати при ухваленні рішення в даній справі положення ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Разом з тим, у разі невиконання рішення у даній справі, позивач за первісним позовом не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення пені за період, який не був предметом розгляду цього спору.

Крім того, покликаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 20 434,87 грн інфляційних нарахувань, обрахованих за період з жовтня 2025 по березень 2026 та 8193,27 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 11.10.2025 по 17.03.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №916/3011/24, від 25.04.2025 у справі №916/5400/23.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 №922/444/24).

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 сформульовано наступні правові висновки:

25. На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних витрат. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №902/317/22 та від 11.07.2024 у справі №910/5349/22.

З урахуванням попередньо сформульованого судом висновку про те, що початком прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов`язання є 11.10.2025, а також із огляду на вищевикладені роз`яснення щодо методики розрахунку інфляційних нарахувань за неповний місяць прострочення, слід відзначити, що в даному випадку підлягає врахуванню інфляційна складова за жовтень 2025 року, визначена в розрахунку позивача за первісним позовом.

Таким чином, перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у межах боргового періоду, суд встановив, що інфляційні нарахування в сумі 20 434,87 грн та 8193,27 грн трьох процентів річних нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних міститься в матеріалах справи) та підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом повністю.

Вирішуючи позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс про розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною Договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.

Отже законодавець пов`язує можливість розірвання Договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін не з будь-яким порушенням договірного зобов`язання, а з таким його порушенням, яке за своїм характером та наслідками є істотним і призводить до значного позбавлення потерпілої сторони очікуваного результату укладення Договору.

При цьому, істотність порушення Договору визначається з урахуванням об`єктивних обставин, які склалися у сторони, що вимагає його розірвання. Вирішальне значення має співвідношення негативних наслідків порушення Договору з тим результатом, на який сторона обґрунтовано розраховувала під час його укладення.

Водночас істотність порушення Договору може полягати не лише у завданні прямих майнових збитків, а й у неможливості досягнення стороною мети Договору та отримання того результату, на який вона розраховувала при вступі у відповідні договірні правовідносини.

Як встановлено судом, 18.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод (покупцем) укладено Договір поставки №18/06/2025-2 (далі Договір), на виконання умов якого сторонами підписано Специфікацію №1 на загальну суму 847 179,65 грн та Специфікацію №2 на загальну суму 753 525,16 грн.

За умовами п. 5.2.1. Договору, покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах та у строки, визначені Договором.

Пунктом 4.2. Специфікації №1 передбачено обов`язок покупця здійснити оплату 30% вартості товару протягом трьох календарних днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, а п. 4.2. Специфікації №2 встановлено обов`язок покупця здійснити остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару протягом аналогічного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2025 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про готовність відвантаження товару за рахунками №1913 та №1944 від 07.07.2025, у зв`язку із чим відповідні грошові зобов`язання відповідача за первісним позовом підлягали виконанню до 10.10.2025 включно.

Незважаючи на це, відповідач за первісним позовом обов`язку щодо здійснення оплати у встановлений Договором строк не виконав.

Водночас позивачем за первісним позовом здійснено поставку товару за Специфікаціями №1 та №2, що підтверджується видатковими накладними №5603, №5601 від 12.09.2025, №6241, №6242 від 07.10.2025, №6449, №6451 від 14.10.2025.

Таким чином, відповідач за первісним позовом, прийнявши поставлений позивачем за первісним позовом товар, не здійснив його оплату у визначені сторонами строки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 254 153,90 грн за Специфікацією №1 та 376 762,58 грн за Специфікацією №2, що загалом становить 630 916,48 грн.

Крім того, відповідно до п. 2.8. Договору постачальник зобов`язався виконати монтаж товару протягом 15 робочих днів із моменту його передачі покупцю за умови виконання останнім зобов`язань, передбачених п. 5.2.2. та п. 5.2.3. Договору.

Зазначеними умовами Договору на покупця покладено обов`язок забезпечити вільний доступ до місця монтажу та надати постачальнику необхідні матеріали щодо підготовленого технічного завдання.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою №19/02-1 від 19.02.2026, у якій, зокрема, повідомив про готовність виконати монтажні роботи та запропонував відповідачу за первісним позовом протягом семи днів повідомити про необхідність їх проведення.

Проте, матеріали справи не містять відповіді відповідача за первісним позовом з приводу проведення монтажних робіт, а тому суд виснує, що відповідач за первісним позовом не забезпечив необхідних умов для здійснення монтажу постачальником (позивачем за первісним позовом), внаслідок чого останній був позбавлений можливості завершити виконання відповідних договірних зобов`язань.

Суд враховує, що відповідно до п. 4.3. Специфікації №1 остаточний розрахунок у розмірі 20% вартості товару пов`язаний із підписанням уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

Отже невиконання відповідачем за первісним позовом передбачених п. 5.2.2. та п. 5.2.3. Договору обов`язків не лише перешкоджає здійсненню позивачем за первісним позовом монтажних робіт, а й унеможливлює настання передбачених Договором умов для проведення остаточного розрахунку за Специфікацією №1 у частині вартості фактично поставленого товару в розмірі 131 935,92 грн.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд виходить із того, що метою укладення позивачем за первісним позовом Договору було здійснення поставки товару та виконання передбачених ним монтажних робіт з отриманням відповідної оплати.

Натомість відповідач за первісним позовом, отримавши передбачений Специфікаціями №1 та №2 товар, протягом тривалого часу не виконує свого основного грошового зобов`язання щодо його оплати, а також не забезпечує необхідних умов для завершення монтажних робіт, від виконання яких залежить проведення остаточного розрахунку.

При цьому, невиконання відповідачем за первісним позовом зазначених зобов`язань має не одноразовий чи формальний характер, а є тривалим і стосується істотної частини погоджених сторонами договірних платежів.

Суд зауважує, що саме по собі прострочення виконання грошового зобов`язання не в усіх випадках є безумовною підставою для розірвання Договору. Водночас у спірних правовідносинах істотність порушення визначається не лише фактом несплати вартості поставленого товару, а й сукупністю інших обставин, зокрема тривалістю невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань, значним розміром непогашеної заборгованості, відсутністю належного виконання після отримання вимог позивача за первісним позовом та створенням перешкод для завершення виконання Договору самим постачальником.

Наведені обставини свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору позивач за первісним позовом значною мірою позбавлений того, на що обґрунтовано розраховував при його укладенні, а саме отримання своєчасної та повної оплати за поставлений товар і можливості завершити виконання передбачених Договором робіт.

При цьому, подальше збереження договірних правовідносин за умов тривалого невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань не забезпечує досягнення господарської мети Договору та суперечить обґрунтованим майновим інтересам позивача за первісним позовом.

Відтак, суд висновує, що допущені відповідачем за первісним позовом порушення умов Договору за своїм характером, тривалістю та наслідками є істотними в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а тому становлять достатню правову підставу для розірвання Договору в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Водночас розірвання Договору не звільняє відповідача за первісним позовом від обов`язку здійснити оплату за товар, поставлений та прийнятий до моменту його розірвання, а також від відповідальності за порушення грошових зобов`язань, яке мало місце під час дії Договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини неналежного виконання відповідачем за первісним позовом взятих на себе договірних зобов`язань, характер допущених порушень та їх наслідки для позивача за первісним позовом, суд доходить висновку про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України правових підстав для розірвання Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, у зв`язку із чим позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за первісним позовом доказів на спростування викладених позивачем за первісним позовом обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення первісного позову повністю.

ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Вказане положення кореспондується із приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, в ч. 1 якої передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до наведеного укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до п. 2.3 Договору постачальник (відповідач за зустрічним позовом) зобов`язався поставити та передати товар протягом 35 робочих днів із моменту надходження передоплати. Датою поставки товару сторони визначили дату підписання уповноваженим представником покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод 08.07.2025 здійснено попередню оплату в розмірі 423 589,83 грн за Специфікацією №1 та 376 762,58 грн за Специфікацією №2, що підтверджується платіжними інструкціями №2133 та №2134 від 08.07.2025.

Отже з урахуванням визначеного п. 2.3 Договору строку поставки товару, постачальник (відповідач за зустрічним позовом) повинен був виконати відповідне зобов`язання до 26.08.2025 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки граничний строк поставки товару визначено 26.08.2025, першим днем прострочення виконання відповідного зобов`язання є 27.08.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за зустрічним позовом здійснено поставку товару з порушенням визначеного Договором строку, а саме: за видатковою накладною №5603 від 12.09.2025 поставлено товар на суму 40 746,77 грн, прострочення становить 16 календарних днів; за видатковою накладною №6241 від 07.10.2025 поставлено товар на суму 280 014,10 грн, прострочення становить 41 календарні дні; за видатковою накладною №6451 від 14.10.2025 поставлено товар на суму 481 418,78 грн, прострочення становить 48 календарних днів; за видатковою накладною №5601 від 12.09.2025 поставлено товар на суму 224 061,32 грн, прострочення становить 16 календарних днів; за видатковою накладною №6242 від 07.10.2025 поставлено товар на суму 232 116,95 грн, прострочення становить 41 календарні дні; за видатковою накладною №6449 від 14.10.2025 поставлено товар на суму 297 346,89 грн, прострочення становить 48 календарних днів.

Отже факт порушення відповідачем за зустрічним позовом строків поставки товару за Специфікаціями №1 та №2 підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Водночас відповідач за зустрічним позовом затримку поставки товару та, відповідно, порушення погоджених сторонами строків виконання зобов`язань за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 обґрунтовує покликанням на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які, за його твердженням, об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню взятих на себе договірних зобов`язань.

Так, у відповідь на претензію Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод №887 від 08.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс гарантійним листом №09-10-1 від 09.10.2025 повідомило про наявність затримки постачання товару, покликаючись на виникнення форс-мажорних обставин, та гарантувало здійснення поставки до 17.10.2025.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем за зустрічним позовом надано лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 та фотоматеріали пошкоджень.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин та порушенням строків поставки товару, покликається на те, що виготовлення та постачання спірного товару здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна на підставі Договору поставки №19-461 від 21.12.2018 та замовлення №12307 від 09.07.2025. Водночас унаслідок масованої ракетної атаки було частково знищено складські приміщення, у яких зберігався призначений для поставки товар, та пошкоджено виробничі приміщення зазначеного товариства, що зумовило необхідність проведення відновлювальних робіт і, відповідно, затримку виготовлення та постачання товару.

На підтвердження наведених обставин представник відповідача за зустрічним позовом посилається на лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві №71 03-8755/71 01 від 21.08.2025 та інформацію з офіційного вебпорталу Київської міської державної адміністрації. Зазначає, що про настання відповідних обставин позивача за зустрічним позовом було повідомлено на виконання п. 10.1. Договору, а подальша поставка товару здійснювалася окремими партіями безпосередньо в дні його отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна, що підтверджується видатковими накладними №3000 від 12.09.2025, №3236 від 07.10.2025 та №3281 від 14.10.2025.

Оцінюючи аргументи відповідача за зустрічним позовом щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які, за його твердженням, перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язань за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

На підставі ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Верховний Суд у постановах від 25.02.2026 у справі №922/1740/25, від 18.08.2026 у справі №916/3539/25, а також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.05.2026 у справі №905/541/16 сформулювали правові висновки щодо необхідності доведення впливу обставин непереборної сили на виконання конкретного договірного зобов`язання.

Зокрема, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Отже саме по собі виникнення надзвичайних та невідворотних обставин не є безумовною підставою для звільнення сторони від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Вирішальним є встановлення того, що такі обставини об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язання саме за відповідним договором, а не лише ускладнювали чи затримували його виконання.

У даній справі відповідач за зустрічним позовом обґрунтовує порушення строків поставки товару пошкодженням унаслідок ракетного обстрілу складських та виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна, яке на підставі Договору поставки №19-461 від 21.12.2018 та замовлення №12307 від 09.07.2025 здійснювало виготовлення товару для подальшої його поставки Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод.

На підтвердження наведених обставин відповідач за зустрічним позовом покликається на лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві №71 03-8755/71 01 від 21.08.2025, інформацію з офіційного вебпорталу Київської міської державної адміністрації, а також видаткові накладні №3000 від 12.09.2025, №3236 від 07.10.2025 та №3281 від 14.10.2025, якими підтверджується подальше отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна окремими партіями.

Водночас суд зауважує, що наведені відповідачем за зустрічним позовом докази підтверджують обставини пошкодження приміщень його контрагента та здійснення останнім поставки товару окремими партіями, однак не доводять об`єктивної неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс зобов`язань за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 у погоджений сторонами строк.

Зокрема, із зазначених доказів неможливо встановити, яким саме чином пошкодження складських та виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна вплинуло на можливість своєчасного виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань перед позивачем за зустрічним позовом, чи унеможливлювали такі пошкодження виготовлення та поставку товару протягом усього періоду прострочення, а також чи існувала об`єктивна неможливість виконання відповідного зобов`язання в інший спосіб.

При цьому суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна не є стороною спірного Договору поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, а відтак обставини, які вплинули на виконання ним власних договірних зобов`язань, не можуть автоматично вважатися форс-мажорними для Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс у правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод.

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже затримка виконання зобов`язань контрагентом постачальника сама по собі не є достатньою підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення строків поставки товару. Для застосування положень ст. 617 Цивільного кодексу України необхідно довести, що відповідні надзвичайні та невідворотні обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань саме за спірним Договором.

Крім того, відповідачем за зустрічним позовом не надано сертифіката Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань саме за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025.

Водночас суд враховує, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.05.2026 у справі №905/541/16.

Таким чином, відсутність відповідного сертифіката не є самостійною та безумовною підставою для відхилення аргументів сторони щодо настання форс-мажорних обставин, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами справи враховується судом під час оцінки доведеності підстав для звільнення від відповідальності.

Не змінює наведених висновків суду й покликання відповідача за зустрічним позовом на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, оскільки вказаний лист адресований необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 25.02.2026 у справі №922/1740/25.

Суд також враховує, що повідомлення відповідачем за зустрічним позовом покупця про настання обставин непереборної сили відповідно до п. 10.1. Договору саме по собі не підтверджує наявності таких обставин та не звільняє сторону від обов`язку доведення їх безпосереднього впливу на можливість виконання конкретного договірного зобов`язання.

Так само факт здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс поставки товару покупцеві безпосередньо в дні його отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна підтверджує послідовність виконання сторонами відповідних господарських операцій, однак не свідчить про те, що відповідач за зустрічним позовом був об`єктивно позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов`язання у встановлений Договором строк.

За встановлених у даній справі обставин суд висновує, що відповідачем за зустрічним позовом не доведено наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням складських та виробничих приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Сторхауз Україна внаслідок ракетного обстрілу та об`єктивною неможливістю виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс зобов`язань щодо поставки товару за Договором №18/06/2025-2 від 18.06.2025 у погоджений сторонами строк.

Надані відповідачем за зустрічним позовом докази в їх сукупності не підтверджують, що наведені ним обставини були форс-мажорними саме для виконання спірного Договору, а не лише спричинили ускладнення у здійсненні господарської діяльності та виконанні зобов`язань його контрагентом.

Відтак, покликання відповідача за зустрічним позовом на настання форс-мажорних обставин як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товару судом відхиляються, оскільки належними та вірогідними доказами не доведено наявності передбачених ст. 617 Цивільного кодексу України підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Щодо заявленої позивачем за зустрічним позовом вимоги про стягнення 54 501,20 грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі несвоєчасної поставки товару та/або виконання монтажу, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент порушення зобов`язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення поставки та/або виконання монтажу. Положення цього пункту не застосовується до постачальника у випадку, якщо прострочення поставки товару виникло з вини покупця.

Як встановлено судом, відповідачем за зустрічним позовом допущено порушення визначеного п. 2.3. Договору строку поставки товару, у зв`язку із чим позивачем за зустрічним позовом нараховано пеню за період із 27.08.2025 до дат фактичної поставки відповідних партій товару, включаючи дні такої поставки.

Водночас суд враховує усталену практику Верховного Суду, за якою день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення, за який здійснюється нарахування пені, оскільки така санкція нараховується за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18).

Отже при визначенні періоду прострочення поставки товару останнім днем, за який підлягає нарахуванню пеня, є день, що передує даті фактичного виконання постачальником відповідного зобов`язання.

За встановлених у даній справі обставин суд висновує, що позивачем за зустрічним позовом безпідставно включено до періодів нарахування пені дні фактичної поставки товару, а саме 12.09.2025, 07.10.2025 та 14.10.2025.

Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявленої до стягнення пені у межах визначених позивачем за зустрічним позовом боргових періодів за виключенням із них днів фактичної поставки товару, судом встановлено, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума 53 179,92 грн пені. У стягненні решти заявленої до стягнення пені належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем за зустрічним позовом початку строку її нарахування.

У частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних за порушення строків поставки товару за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №916/3011/24, від 25.04.2025 у справі №916/5400/23.

Відповідач за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Складсистемс як постачальник за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025 не несе відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, оскільки за умовами Договору на нього було покладено обов`язок щодо поставки товару, а не сплати грошових коштів. При цьому, у відповідача за зустрічним позовом у спірних правовідносинах не виникло й грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати, оскільки обумовлена Специфікаціями №1 та №2 до Договору передоплата товару (сплата чергових платежів після отримання повідомлення про готовність товару) позивачем за зустрічним позовом проведена не була, а товар було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, що підтверджується видатковими накладними №5603 від 12.09.2025, №6241 від 07.10.2025, №6451 від 14.10.2025, №5601 від 12.09.2025, №6242 від 07.10.2025 та №6449 від 14.10.2025.

Водночас порушення відповідачем за зустрічним позовом погоджених сторонами строків поставки товару свідчить про прострочення виконання негрошового зобов`язання, до якого положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання не застосовуються.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №924/215/23.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання саме зобов`язання щодо поставки товару, а не грошового зобов`язання, та з огляду на відсутність у нього обов`язку щодо повернення суми попередньої оплати за фактично поставлений товар, правові підстави для нарахування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс 1606,63 грн інфляційних нарахувань та 2277,90 грн трьох процентів річних у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відсутні, у зв`язку із чим зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми 53 179,92 грн пені є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем за зустрічним позов не спростованими. Зустрічний позов підлягає задоволенню частково. В решті зустрічних позовних вимог належить відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач за зустрічним позовом доказів на спростування викладених позивачем за зустрічним позовом обставин в частині яких задоволено зустрічні позовні вимоги, суду не надав. Аргументи відповідача за зустрічним позовом частково знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимог зустрічного позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 13 076,38 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на відповідача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2425,01 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Складсистемс, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, м. Перечин Закарпатської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, вул. Промислова, будинок 5Б, м. Перечин, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44824787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, бульвар Гавела Вацлава, будинок 4, офіс 520, м. Київ, 03067 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39384277) суму 867 831,93 грн (Вісімсот шістдесят сім тисяч вісімсот тридцять одну гривню 93 коп.), у тому числі 755 352,40 грн (Сімсот п`ятдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят дві гривні 40 коп.) заборгованості за поставлений товар, 83 851,39 грн (Вісімдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят одну гривню 39 коп.) пені, 20 434,87 грн (Двадцять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 87 коп.) інфляційних нарахувань та 8193,27 грн (Вісім тисяч сто дев`яносто три гривні 27 коп.) трьох процентів річних, а також суму 13 076,38 грн (Тринадцять тисяч сімдесят шість гривень 38 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Складсистемс, бульвар Гавела Вацлава, будинок 4, офіс 520, м. Київ, 03067 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39384277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ужгородський балонний завод, вул. Промислова, будинок 5Б, м. Перечин, Закарпатська область, 89200 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44824787) суму 53 179,92 грн (П`ятдесят три тисячі сто сімдесят дев`ять гривень 92 коп.) пені за порушення строків поставки товару за Договором поставки №18/06/2025-2 від 18.06.2025, а також 2425,01 грн (Дві тисячі чотириста двадцять п`ять гривень 01 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

6. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

7. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

8. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя Л.І. Пригара