Рішення № 140911449, 26.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5090/26за позовом Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, с. Саксагань Дніпропетровської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення 1 025 259,20грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від прокуратури: Камлер А.В., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №069918 від 01.03.2023

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Саксаганська сільська рада Кам`янського району Дніпропетровської області 1 025 259,20грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати на розрахунковий рахунок UA688999980333169331000004527; одержувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, код одержувача (ЄДРПОУ 37988155), код платежу 24062100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме не здійснено комплекс заходів, спрямованих на збереження лісу від незаконних порубок.

Прокурор зазначає, що працівниками П`ятихатського лісництва філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" (далі за текстом Філія) 22.01.2026 у кварталі 75 виділ 1 урочище Грушоватське П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" виявлено факт незаконної порубки дерев у кількості 23 штуки в.ч. Акація 13 штук, в т.ч. 8 штук сироростучих, 5 штук сухостійних; Ясен 4 штуки в т.ч., сироростучий 1 штука, сухостійний 4 штук; Дуб - 6 штук в т.ч. сироростучий 1 штука, сухостійний 5 штук.

Внаслідок незаконної рубки дерев завдано збитків в розмірі 1 025 259,20грн, які прокурор просить стягнути з Державного спеціалізованого господарства підприємства "Ліси України" у зв`язку із неналежним виконанням обов`язку щодо вжиття заходів збереження охорони лісу від незаконного вирубування лісу.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурор посилається на те, що Саксаганська сільська рада, будучи уповноваженим органом у спірних правовідносинах, самостійно заходів претензійно-позовного характеру щодо відшкодування зазначеної шкоди не вживала, у зв`язку з чим прокурор вважав наявними передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва інтересів держави в суді.

Відповідач вважає звернення прокурора з позовом до суду передчасним, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що 22.05.2025 працівниками П`ятихатського лісництва філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" під час обходу території кварталу 75 виділу 1 урочища "Грушоватське" П`ятихатського лісництва було виявлено 23 пнів незаконно зрубаних дерев породи "Акація біла", "Ясень" та "Дуб". По даному факту порушено кримінальне провадження №12026041560000036 від 19.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. На момент відкриття кримінального провадження у постійному користуванні в межах філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" розташовано 217773,4489 га заліснених земель, що розташовані не суцільним контуром, а у вигляді заліснених ділянок. Площа П`ятихатського лісництва становить 3064,4000 га. Лісові ділянки не є огородженими, чи іншим чином унеможливлений доступ громадян до лісу. Враховуючи воєнний стан, патрулювання лісових масивів дозволено лише в певний період доби, оскільки на території Дніпропетровської області встановлена комендантська година з 00.00 год. до 05.00 год. Під час комендантської години пересуватися громадянам, в т.ч. працівникам державної лісової охорони заборонено. У 2022 році введений мораторій на відвідування лісів громадянами, оскільки частина лісів забруднена мінно-вибуховими пристроями в результаті обстрілів країни-агресора, що, в свою чергу, теж унеможливлює достатнє безпечне патрулювання.

Відповідач наголошує, що наразі кримінальне провадження не завершено, вини посадових осіб відповідача не встановлено.

Окрім того, прокурором не доведено: фактів, які б свідчили про неправомірність поведінки Відповідача (відсутні неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, внаслідок яких завдано шкоду майну юридичної особи); майнова шкода, нанесена саме майну Відповідача, якого і визнано потерпілою особою; не доведений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності; вина Відповідача відсутня, оскільки на даний час винна особа досі не встановлена.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.09.2026 (а.с.82 том 1), прокурор не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності в діях останнього вини та відсутністю підстав для стягнення матеріальної шкоди. Прокурор зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнає фактичні обставини справи, тобто факт незаконної порубки дерев. Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відзив на позовну заяву є заявою по суті справи (ч.2 ст.161 ГПК України). Отже, факт незаконної порубки деревини на вказаній території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області на загальну суму 1 025 259,20 грн не потребує доказування у цій справі, оскільки визнається учасниками справи. Щодо відшкодування шкоди, прокурор зазначає, що відповідач ДП "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки. При цьому, прокурор посилається на п.88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, в якому зазначено, що лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 справу №904/5090/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.09.2026.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2026.

Жовтоводська окружна прокуратури Дніпропетровської області надала до суду письмові пояснення від 30.09.2026 щодо обов`язку відповідача забезпечити охорону лісових насаджень та підстав для стягнення збитків (а.с.110-114 том 1).

Від позивача надійшло клопотання (вх. 51854/26) про розгляд справи за відсутності його представника.

У призначене судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про відкриття судового провадження, дати, час та місце засідань суду у справі відповідач повідомлявся належним чином відповідно до вимог статей 6, 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) шляхом надсилання ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується наявними у справі довідками (а.с. 65, 108).

За змістом частини першої статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За вказаних обставин суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 26.10.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Наказом ДП "Ліси України" від 11.03.2024 №346 створено філію "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" (а.с.116 том 1).

Відповідно до п. 1.1. Положення про філію "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", Філія є відокремленим підрозділом ДП "Ліси України" (а.с.117-129 том 1).

Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим структурним підрозділом ДП "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи.

Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до п. 7.8. Положення, Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Ліси України", оренді або інших речових правах та закріплені за Філією наказом Генерального директора підприємства.

22.01.2026 у кварталі 75 виділ 1 урочище Грушоватське П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" виявлено факт незаконної порубки дерев у кількості 23 штуки в.ч. Акація 13 штук, в т.ч. 8 штук сироростучих, 5 штук сухостійних; Ясен 4 штуки в т.ч., сироростучий 1 штука, сухостійний 4 штук; Дуб 6 штук в т.ч. сироростучий 1 штука, сухостійний 5 штук.

За результатами виявлення вищевказаної рубки лісничим П`ятихатського лісництва ОСОБА_1 , за участі помічника лісничого Олійник А. Я., майстра лісу Махоріна В. М. 22.01.2026 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства (а.с.34 том 1).

Так, відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.01.2026 на території кварталу 75 виділ 1 урочище "Грушоватське" П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" встановлено незаконну порубку 23 дерев породи "Ясень","Дуб" та "Акація".

Згідно листа Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" від 19.06.2026 за № 1667/32.7.4-2026 слідує, що місце порубки дерев знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1224587000:01:001:0123, площею 512,6 га.

За таксаційним описом проекту організації розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП "Верхньодніпровське ЛГ" лісова ділянка кварталу 75 виділ 1 П`ятихатського лісництва (ДП "Верхньодніпровське ЛГ") Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" віднесено до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення.

У відповідності до відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0123 обліковується як землі лісогосподарського призначення, цільове призначення 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаним з ним послуг, суб`єктом речового права на земельну ділянку з 11.02.2022 є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" на праві постійного користування.

За вказаним фактом незаконної порубки дерев, відділенням поліції № 7 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041560000036 за ч. 1 ст. 246 КК України (Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а.с.32 том 1).

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків, завданих державі, слідчим призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з висновком експерта від 05.03.2026 № СЕ-19/111-26/10527-ФХЕД (а.с.37-41 том 1): розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду України внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 23-х дерев різних порід та стану відповідно до протоколу огляду місця події від 29.01.2026 на ділянці місцевості розташованій в лісосмузі, поза межами населеного пункту с. Осикувате, Саксганської ОТГ Кам`янського району Дніпропетровської області, квартал 75 виділ 1 у П`ятихатському лісництві Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", урочище "Грушоватське", що відноситься до земель природно-заповідного фонду України, (з урахуванням інфляції) становить 1 025 259,20 грн. (один мільйон двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 20 копійок).

Таким чином, загальний розмір заподіяної лісу шкоди становить 1 025 259,20 грн.

За наявною інформацією шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження № №12026041560000036 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.

Внаслідок незаконної рубки дерев завдано збитків в розмірі 1 025 259,20грн, які прокурор просить стягнути з Державного спеціалізованого господарства підприємства "Ліси України" у зв`язку із неналежним виконанням обов`язку щодо вжиття заходів збереження охорони лісу від незаконного вирубування лісу.

Прокурор просить стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Саксаганська сільська рада Кам`янського району Дніпропетровської області 1 025 259,20грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, предметом розгляду у цій справі є відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Положеннями статті 16, частини першої статті 17 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Пунктом 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до частини першої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно з частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Частиною першою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Виходячи зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Згідно зі змістом ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу.

Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

У порушення зазначених нормативних приписів Відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Виходячи із системного аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. 1 та ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, лісові господарства, як постійні лісокористувачі, мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі - Положення), яким передбачене наступне.

Державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.

Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об`єктів тваринного світу.

Пунктом 4 Положення передбачено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.

Відповідно до додатку Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно з пунктом 7 Положення на посадові особи держлісоохорони, покладених наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.

Як встановлено судом, місце порубки дерев знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1224587000:01:001:0123, площею 512,6 га.

За таксаційним описом проекту організації розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП "Верхньодніпровське ЛГ" лісова ділянка кварталу 75 виділ 1 П`ятихатського лісництва (ДП "Верхньодніпровське ЛГ") Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" віднесено до категорії лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення.

У відповідності до відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0123 обліковується як землі лісогосподарського призначення, цільове призначення 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаним з ним послуг, суб`єктом речового права на земельну ділянку з 11.02.2022 є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" на праві постійного користування.

Внаслідок неналежного виконання працівниками Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки на суму 1 025 259, 20 грн, що підтверджується розрахунком збитків та висновком судової інженерно-екологічної експертизи у вищезазначеному кримінальному провадженні.

Відтак, відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено п. 5 ст. 64, ч. 1, ч. 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, які полягають в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, що призвело до заподіяння навколишньому природному середовищу збитків на суму 1 025 259, 20 грн.

Відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з ДСГП "Ліси України" суми завданої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18.

В пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 відображено наступну позицію Великої Палати Верховного Суду: виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст.ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Відтак відповідач ДСГП "Ліси України", як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду, та на виконання вимог чинного законодавства повинен відшкодувати завдані його протиправними діями збитки. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Враховуючи те, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу, внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу, вимога прокурора визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів Прокурором.

В силу приписів частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.202 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З огляду на викладене, підставою для представництва Прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням Прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 906/982/19.

При цьому обставини дотримання прокурором установленої ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Аналогічні висновки щодо застосування цієї норми викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 920/284/18, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 17.04.2019 у справі № 916/641/18, від 31.07.2019 у справі № 916/2914/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18, від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 27.07.2021 у справі № 909/835/18.

При визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну ДСГП "Ліси України" державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з цим, внаслідок несплати винними особами шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, до бюджетів усіх рівнів не надходять кошти, що не може залишатися без реагування органів прокуратури.

Як зазначає Прокурор, відомості про порушення інтересів держави було отримано ним під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12026041560000036 за ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної порубки лісу.

Також, дана справа має виняткове значення для Прокурора як учасника справи, оскільки, за наявності факту бездіяльності компетентного органу законність у спірних відносинах може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту Прокурором в межах повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Тому звернення до суду з даним позовом сприятиме ефективній реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави з огляду на виключність такого випадку, що є однією з ознак правової держави.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області направила запити від 04.06.2026 №55/3-885ВИХ-26, від 22.06.2026 № 55/3-989ВИХ-26 та від 08.07.2026 №55/3-1079ВИХ-26 на адресу Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з вимогою надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно з інформацією Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (листи від 12.06.2026 № 1227/0/2-25, від 06.07.2026 № 1370/0/2-26 та від 20.07.2026 № 1459) кошти за відшкодування шкоди, спричиненої незаконною порубкою дерев виявленою у П`ятихатському лісництві Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" не надходили.

Інформацію про вжиті заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 75 виділ 1 П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", який знаходиться на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області у сумі 1 025 259.20 грн у листах відсутня.

Також, листом від 19.06.2026 №1667/32.7.2-2026 Філія "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" (наданим на запит прокуратури від 04.06.2026 №55/3- 884ВИХ-26) фактично підтвердила відсутність добровільного відшкодування вказаної шкоди, вказавши, що не є розпорядником інформації щодо відшкодування шкоди завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 75 виділ 1 П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", яка надходить до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.

Моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, Саксаганською сільською радою Кам`янського району Дніпропетровської області до суду не пред`являлися позови щодо стягнення з ДСГП "Ліси України" шкоди, завданої порубкою дерев у кварталі 75 виділ 1 П`ятихатського лісництва Дніпровського надлісництва Філії "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" у сумі 1 025 259,20 грн.

Із врахуванням зазначеного, наявні підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Отже, прокурором пред`явлено позов з дотриманням процедури передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 1 025 259,20грн - задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034; вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601) на користь держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 04339333; вул. Центральна, 14, с. Саксагань, Кам`янського району Дніпропетровської області, 52173; розрахунковий рахунок UA688999980333169331000004527; одержувач коштів ГУК у Дніпропетровській області, код одержувача (ЄДРПОУ 37988155), код платежу 24062100) 1 025 259,20 грн (один мільйон двадцять п`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 20 копійок) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (ідентифікаційний код 44768034; вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12303,11грн (дванадцять тисяч триста три гривні 11 копійок).

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 26.10.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва